Постанова № 62369055, 28.10.2016, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра, 8, корпус 1

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

28 жовтня 2016 року 14 год. 00 хв. № 826/18458/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Данилишина В.М. розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Штраус-Україна" до Київської міської митниці ДФС та Головного управління Державної казначейської служби у місті Києві про визнання неправомірним рішення та стягнення надмірно сплачених коштів.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 грудня 2013 року відмовлено повністю у задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю "Штраус-Україна" (далі - позивач) до Київської міжрегіональної митниці Міндоходів (далі - відповідач-1) та Головного управління Державного казначейства України у місті Києві (далі - відповідач-2) про:

- визнання неправомірним рішення відповідача-1 про відсутність правових підстав для повернення позивачу коштів із Державного бюджету України, викладеного у листі від 07 травня 2013 року №14/2-11/5946;

- стягнення із Державного бюджету України на користь позивача надмірно сплачених сум митних платежів у розмірі 12066156,79 грн.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 17 квітня 2014 року постанову суду першої інстанції від 23 грудня 2013 року залишено без змін.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 14 січня 2016 року постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 грудня 2013 року та ухвалу суду апеляційної інстанції від 17 квітня 2014 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями, для нового розгляду та вирішення визначено суддю Данилишина В.М.

Відповідною ухвалою суду справу прийнято до провадження та її призначено до нового розгляду у судовому засіданні, а також, згідно зі ст. 55 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), допущено заміну відповідачів їх процесуальними правонаступниками, а саме відповідача-1 - Київською міською митницею ДФС (далі - відповідач-1), а відповідача-2 - Головним управлінням Державної казначейської служби у місті Києві (далі - відповідач-2).

Під час переходу до розгляду справи по суті представник позивача підтримала позов та просила задовольнити його повністю з підстав, зазначених у ньому та наданих на його обґрунтування доказах.

Представники відповідачів у судові засідання не прибули, хоча про дати, час та місце судового розгляду справи відповідачі повідомлені належним чином, заяви про розгляд справи за відсутності їх представників до суду не надійшли.

Враховуючи викладене та зважаючи на достатність наявних у матеріалах справи доказів для розгляду та вирішення справи по суті, у відповідному судовому засіданні судом, відповідно до ч.ч. 4, 6 ст. 128 КАС України, прийнято рішення про подальший розгляд та вирішення справи у порядку письмового провадження.

Оцінивши належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні, суд -

ВСТАНОВИВ:

Зі змісту ухвали Вищого адміністративного суду України від 14 січня 2016 року вбачається, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасовані у зв’язку з тим, що вказаними судами на підставі належних та допустимих доказів не з’ясовано належним чином обставини справи, у той час як їх встановлення впливає на правильність вирішення спору.

З матеріалів справи вбачається та судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач звернувся до митного органу із заявами №127 від 12.04.2013 року, №128 від 12.04.2013 року,№129від 12.04.2013 року, №130 від 12.04.2013 року, №143 від 16.04.2013 року та №191 від 24.04.2013 року про повернення надмірно сплачених сум та інших платежів.

При цьому, вказані заяви подані з посиланням на судові рішення у справах№2а-6047/11/2670, №2а-6049/11/2670 та №2а-15723/11/2670, які набрали законної сили та відповідно до яких, визнано недійсними рішення про визнання митної вартості товару митним органом№100000006/2011/410091/1 від 21.01.2011 року, №100000006/2011/410165/1 від 31.01.2011 року, №100000006/2011/412132/1 від 22.07.2011 року, №100000006/2011/412138 від 22.07.2011 року, №100000006/2011/412139 від 22.07.2011 року, №100000006/2011/410083/1 від 19.01.2011 року, а також зобов’язано митний орган визначити митну вартість товарів за ціною договору за іншими митними деклараціями, що подані товариством.

Митниця відмовила у поверненні надмірно сплачених сум із посиланням, зокрема на те, що судами скасовані рішення митниці про визначення митної вартості товарів, які видавалися щодо певних митних декларацій, тоді як в інших випадках митна вартість товарів визначалася, декларантом, а митницею не приймалися рішення про визначення митної вартості товару.

У постанові від 07 липня 2015 року у справі 21-324а14 Верховний Суд України дійшов правового висновку, який полягає у тому, що декларант має право оскаржити до митного органу вищого рівня та/або до суду рішення митного органу щодо визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України. Якщо ж митний орган самостійно не приймав рішення про визначення митної вартості товарів і погодився з митною вартістю, визначеною декларантом, та методом її визначення, який застосував декларант, немає підстав вважати дії митного органу такими, що вчинені всупереч вимогам МК України, а відтак і підстав визнавати сплачені суми митних платежів чи їх частину надміру сплаченими немає.

Водночас, у постанові від 12 травня 2015 року у справі №21-161а15 Верховний Суд України зазначив, що у разі якщо після сплати декларантом податків і зборів (обов’язкових платежів) згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, буде прийнято рішення про застосування митної вартості, заявленої декларантом, сума надміру сплачених податків і зборів (обов’язкових платежів) повертається декларанту у порядку, передбаченому Порядком повернення платниками податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, затвердженим наказом Державної митної служби України від 20 липня 2007 року №618, та Порядком взаємодії митних органів з органами Державного казначейства України в процесі повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи, затвердженим наказом Державної митної служби України, Державного казначейства України від 20 липня 2007 року №611/147, на підставі його заяви та у місячний термін з дня прийняття висновку митного органу, що здійснював оформлення митної декларації, про повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи.

При цьому, у постановах від 16 вересня 2015 року у справі №21-1465а15 та від 02 грудня 2015 року у справі №21-2650а15 Верховний Суд України дійшов висновку, що належним способом захисту у спорах про повернення надмірно сплачених платежів до бюджету є зобов’язання митниці прийняти висновок про повернення з бюджету сум надмірно сплаченого ПДВ та ввізного мита та подати його для виконання управлінню Державної казначейської служби України.

Отже, правове значення для правильного вирішення спору має з’ясування підстав поданих позивачем заяв про повернення сплачених сум, оскільки неправомірне визначення митним органом митної вартості та скасування судом такого рішення може бути підставою для повернення надмірно сплачених платежів. Натомість самостійне визначення декларантом митної вартості товару за відсутності неправомірних дій митного органу не є підставою для висновку, що такі платежі є надмірно сплаченими.

Ці обставини судами не перевірені та не з’ясовані, тоді як рішеннями судів у зазначених справах у тому числі визнані неправомірними та скасовані рішення митного органу про визначення митної вартості товару.

Поряд з цим, як вбачається з матеріалів справи, подані позивачем заяви стосувалися також повернення сплачених коштів за митними деклараціями, митну вартість товару за якими судовими рішеннями зобов’язано митний орган встановити за першим методом (за ціною договору) визначення митної вартості. Разом з тим, суди не з’ясували та не встановили обставин щодо виконання судових рішень у цій частині.

Враховуючи позицію, викладену в ухвалі суду касаційної інстанції від 14 січня 2016 року, на новому розгляді справи судом першої інстанції, у тому числі додатково, з’ясовано наступі обставини, які мають значення для правильного вирішення справи.

Заяви про повернення надмірно сплачених митних та інших платежів позивачем заявлені на підставі судових рішень, якими скасовано рішення митного органу про визначення митної вартості товарів. Зокрема:

- постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 червня 2011 року в адміністративній справі №2а-6047/11/2670 визнано неправомірними та скасовано картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів та транспортних засобів через митний кордон України №100130004/1/00116 від 21.01.2011 року та №100130004/1/00202 від 31.01.2011 року; визнано неправомірними та скасовано рішення Київської регіональної митниці про визначення митної вартості товарів №100000006/2011/410091/1 від 21.01.2011 року та №100000006/2011/410165/1 від 31.01.2011 року; зобов'язано Київську регіональну митницю вчинити дії щодо визначення митної вартості товарів за методом визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які були імпортовані позивачем на підставі декларацій №100130004.2011.175734 від 21.01.2011 року, №100130004.2011.176327 від 31.01.2011 року, №100130004/2011/175777 від 26.01.2011 року, №100130004/2011/175778 від 26.01.2011 року, №100130004/2011/175975 від 28.01.2011 року, №100130004/2011/176329 від 02.02.2011 року, №100130004/2011/177074 від 14.02.2011 року, №100130004/2011/177070 від 14.02.2011 року, №100130004/2011/177072 від 14.02.2011 року, №100130004/2011/177075 від 14.02.2011 року, №100130004/2011/177227 від 15.02.2011 року, №100130004/2011/177525 від 18.02.2011 року, №100130004/2011/177526 від 18.02.2011 року, №100130004/2011/177620 від 21.02.2011 року, №100130004/2011/177621 від 21.02.2011 року, №100130004/2011/177790 від 22.02.2011 року, №100130004/2011/177783 від 22.02.2011 року, №100130004/2011/178953 від 11.03.2011 року, №100130004/2011/178983 від 12.03.2011 року, №100130004/2011/178982 від 12.03.2011 року, №100130004/2011/179111 від 14.03.2011 року, №100130004/2011/179109 від 14.03.2011 року, №100130004/2011/179412 від 17.03.2011 року, №100130004/2011/179469 від 18.03.2011 року, №100130004/2011/179470 від 18.03.2011 року, №100130004/2011/179605 від 21.03.2011 року, №100130004/2011/179607 від 21.03.2011 року, №100130004/2011/179606 від 21.03.2011 року, №100130004/2011/179609 від 21.03.2011 року, №100130004/2011/179956 від 25.03.2011 року, №100130004/2011/180076 від 28.03.2011 року, №100170000/2011/181086 від 11.04.2011 року, №100170000/2011/181487 від 15.04.2011 року, №100170000/2011/181485 від 15.04.2011 року, №100170000/2011/181660 від 18.04.2011 року, №100170000/2011/181659 від 18.04.2011 року, №100170000/2011/182000 від 21.04.2011 року, №100170000/2011/182273 від 26.04.2011 року.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 10 січня 2012 року постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 червня 2011 року в адміністративній справі №2а-6047/11/2670 залишено без змін.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 08 листопада 2012 року постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 червня 2011 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 10 січня 2012 року в адміністративній справі №2а-6047/11/2670 залишено без змін;

- постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 вересня 2011 року в адміністративній справі №2а-6049/11/2670 визнано протиправними і скасовано картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів та транспортних засобів через митний кордон України від 19.01.2011 року №100130004/1/00115, від 21.01.2011 року №100130004/1/00117, від 31.01.2011 року №100130004/1/00201, від 04.02.2011 року №100130004/1/00250; визнано протиправними і скасовано рішення Київської регіональної митниці про визначення митної вартості товарів від 19.01.2011 року №100000006/2011/410083/1, від 21.01.2011 року №100000006/2011/410090/2, від 31.01.2011 року №100000006/2011/410164/1, від 04.02.2011 року №100000006/2011/410231/1; зобов'язано Київську регіональну митницю вчинити дії щодо визначення митної вартості товарів за методом визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які були імпортовані товариством з обмеженою відповідальністю "Штраус Україна" на підставі декларацій: №100130004.2011.175732 від 21.01.2011 року, №100130004.2011.175730 від 25.01.2011 року, №100130004.2011.175978 від 28.01.2011 року, №100130004.2011.175980 від 28.01.2011 року, №100130004.2011.176021 від 31.01.2011 року, №100130004.2011.176023 від 31.01.2011 року, №100130004.2011.176326 від 02.02.2011 року, №100130004.2011.176328 від 02.02.2011 року, №100130004.2011.176722 від 08.02.2011 року, №100130004.2011.176719 від 08.02.2011 року, №100130004.2011.176720 від 08.02.2011 року, №100130004.2011.176717 від 08.02.2011 року, №100130004.2011.177228 від 15.02.2011 року, №100130004.2011.177229 від 15.02.2011 року, №100130004.2011.177524 від 18.02.2011 року, №100130004.2011.177521 від 18.02.2011 року, №100130004.2011.178542 від 04.03.2011 року, №100130004.2011.178544 від 04.03.2011 року, №100130004.2011.178730 від 09.03.2011 року, №100130004.2011.178950 від 11.03.2011 року, №100130004.2011.178981 від 12.03.2011 року, №100130004.2011.179411 від 17.03.2011 року, №100130004.2011.179472 від 18.03.2011 року, №100130004.2011.179604 від 21.03.2011 року, №100130004.2011.179957 від 25.03.2011 року, №100130004.2011.180077 від 28.03.2011 року, №100170000.2011.180599 від 04.04.2011 року, №100170000.2011.180601 від 04.04.2011 року, №100170000.2011.180880 від 07.04.2011 року, №100170000.2011.180976 від 08.04.2011 року, №100170000.2011.181483 від 15.04.2011 року, №100170000.2011.181484 від 15.04.2011 року, №100170000.2011.182278 від 26.04.2011 року, №100170000.2011.182979 від 05.05.2011 року, №100170000.2011.183805 від 17.05.2011 року, №100170000.2011.183806 від 17.05.2011 року, №100170000.2011.184237 від 23.05.2011 року, №100170000.2011.184264 від 24.05.2011 року, №100170000.2011.184429 від 25.05.2011 року, №100170000.2011.184624 від 27.05.2011 року, №100170000.2011.184623 від 27.05.2011 року, №100190000.2011.185143 від 03.06.2011 року, №100190000.2011.185279 від 06.06.2011 року, №100190000.2011.185276 від 06.06.2011 року, №100190000.2011.185654 від 10.06.2011 року, №100190000.2011.185655 від 10.06.2011 року, №100190000.2011.185811 від 14.062011 року, №100190000.2011.186279 від 20.06.2011 року, №100190000.2011.186281 від 20.06.2011 року.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 14 березня 2012 року постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 вересня 2011 року в адміністративній справі №2а-6049/11/2670залишено без змін.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 14 березня 2013 року постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 вересня 2011 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14 березня 2012 року в адміністративній справі №2а-6049/11/2670 залишено без змін;

- постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 грудня 2011 року в адміністративній справі №2а-15723/11/2670 визнано протиправними та скасовано картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів та транспортних засобів через митний кордон України №100190000/1/10608 від 22.07.2011 року, №100190000/1/10621 від 25.07.2011 року, №100190000/1/10622 від 25.07.2011 року; визнано протиправними та скасовано рішення Київської регіональної митниці про визначення митної вартості товарів №100000006/2011/412132/1 від 22.07.2011 року, №100000006/2011/412138 від 22.07.2011 року, №100000006/2011/412139 від 22.07.2011 року; зобов'язано Київську регіональну митницю вчинити дії щодо визначення митної вартості товарів за методом визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які були імпортовані позивачем на підставі декларацій №100190000/2011/189041 від 26.07.2011 року; №100190000/2011/189042 від 26.07.2011 року; №100190000/2011/189043 від 26.07.2011 року; №100190000/2011/189044від 26.07.2011 року; №100190000/2011/189045 від 26.07.2011 року; №100190000/2011/189046 від 26.07.2011 року; №100190000/2011/189048 від 26.07.2011 року; №100190000/2011/189049 від 26.07.2011 року; №100190000/2011/189050 від 26.07.2011 року; №100190000/2011/189742 від 04.08.2011 року; №100190000/2011/190077 від 09.08.2011 року; №100190000/2011/190175 від 10.08.2011 року; №1000190000/2011/190176 від 10.08.2011 року; №100190000/2011/190256 від 11.08.2011 року; №100190000/2011/191047 від 23.08.2011 року; №100190000/2011/191050 від 23.08.2011 року; №100190000/2011/192095 від 05.09.2011 року; №100190000/2011/192951 від 15.09.2011 року; №100190000/2011/193206 від 19.09.2011 року; №100190000/2011/193209 від 19.09.2011 року; №100190000/2011/193590 від 23.09.2011 року; №100190000/2011/195647 від 17.10.2011 року; №100190000/2011/195654 від 17.10.2011 року.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 15 травня 2012 року постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 грудня 2011 року в адміністративній справі №2а-15723/11/2670 залишено без змін.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 02 жовтня 2012 року постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 грудня 2011 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 15 травня 2012 року в адміністративній справі №2а-15723/11/2670 залишено без змін.

Дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд з’ясував, що:

- загальна сума мита, надмірно сплаченого позивачем через наявність рішення №100000006/2011/410091/1 від 21.01.2011 року (скасовано судовим рішення в адміністративній справі №2а-6047/11/2670) становить 194256,55 грн., а загальна сума ПДВ, надмірно сплаченого позивачем через наявність вказаного рішення становить 815876,59 грн. (заява №127);

- загальна сума мита, надмірно сплаченого позивачем через наявність рішення №100000006/2011/410165/1 від 31.01.2011 року (скасовано судовим рішення в адміністративній справі №2а-6047/11/2670) становить 370578,07 грн., а загальна сума ПДВ, надмірно сплаченого позивачем через наявність вказаного рішення становить 1556428,06 грн. (заява №128);

- загальна сума митних платежів, надмірно сплачених позивачем через наявність рішення №100000006/2011/410083/1 від 19.01.2011 року (скасовано судовим рішенням в адміністративній справі №2а-6049/11/2670) становить 863228,33 грн. (заява №191);

- загальна сума мита, надмірно сплаченого позивачем через наявність рішення №100000006/2011/412138 від 22.07.2011 року (скасовано судовим рішенням в адміністративній справі №2а-15723/11/2670) становить 170764,78 грн., а загальна сума ПДВ, надмірно сплаченого позивачем через наявність вказаного рішення становить 717212,10 грн. (заява №129);

- загальна сума мита, надмірно сплаченого позивачем через наявність рішення №100000006/2011/412139 від 22.07.2011 року (скасовано судовим рішенням в адміністративній справі №2а-15723/11/2670) становить 230506,22 грн., а загальна сума ПДВ, надмірно сплаченого позивачем через наявність вказаного рішення становить 968126,22 грн. (заява №130);

- загальна сума мита, надмірно сплаченого позивачем через наявність рішення №100000006/2011/412132/1 від 22.07.2011 року (скасовано судовим рішенням в адміністративній справі №2а-15723/11/2670) становить 131795,85 грн., а загальна сума ПДВ, надмірно сплаченого позивачем через наявність вказаного рішення становить 553542,55 грн. (заява №143).

При цьому, як також з’ясовано судом, зазначена у заяві позивача №143 інформація щодо декларацій №100190000/2011/198481 від 18 листопада 2011 року та №100190000/2011/198738 від 22 листопада 2011 року не знайшла свого підтвердження, зокрема у судовому рішенні в адміністративній справі №2а-15723/11/2670 мова про такі декларації не йшла, а тому відсутнє підтвердження того, що митний орган зобов’язано по таким деклараціям визначити митну вартість за ціною договору.

Враховуючи викладене, суд зазначає, що відмова відповідача-1 у поверненні позивачу надміру сплачених коштів є протиправною, оскільки неправомірне визначення митним органом митної вартості та скасування судом таких рішень є підставою для повернення надмірно сплачених платежів.

Тобто, заявлена позивачем вимога про визнання неправомірним рішення відповідача-1 про відсутність правових підстав для повернення позивачу коштів з Державного бюджету України, викладеного у листі від 07 травня 2013 року №14/2-11/5946, в частині, що стосується скасованих у судовому порядку рішень про визначення митної вартості товарів№100000006/2011/410091/1 від 21.01.2011 року, №100000006/2011/410165/1 від 31.01.2011 року, №100000006/2011/412138 від 22.07.2011 року, №100000006/2011/412139 від 22.07.2011 року, №100000006/2011/412132/1 від 22.07.2011 року та №100000006/2011/410083/1 від 19.01.2011 року та визначених судовими рішеннями в адміністративних справах№2а-6047/11/2670, №2а-6049/11/2670 та №2а-15723/11/2670 декларацій, є такою, що підлягає задоволенню.

Стосовно виконання митним органом судових рішень в частині його зобов’язання встановити митну вартість товарів за першим методом (за ціною договору) визначення митної вартості, суд зазначає наступне.

Матеріалами справи, а саме копіями листів відповідача-1, підтверджується факт визнання митницею митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортувалися у зв’язку із прийняттям судових рішень в адміністративних справах№2а-6047/11/2670, №2а-6049/11/2670 та №2а-15723/11/2670. Разом з тим, у таких листах зазначено, що відсутній врегульований на законодавчому рівні порядок визначення митної вартості шляхом прийняття рішення як акту індивідуальної дії.

На час прийняття у даній справі судового рішення по суті судові рішення в адміністративних справах №2а-6047/11/2670, №2а-6049/11/2670 та №2а-15723/11/2670 в частині зобов’язання вчинення дій щодо визначення митної вартості товарів за методом визначення відповідних декларацій не виконані.

Стосовно заявленої позивачем вимоги про стягнення з Державного бюджету України на користь позивача надмірно сплачених сум митних платежів у розмірі 12066156,79 грн., суд зазначає наступне.

У разі якщо після сплати декларантом податків і зборів (обов’язкових платежів) згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, буде прийнято рішення про застосування митної вартості, заявленої декларантом, сума надміру сплачених податків і зборів (обов’язкових платежів) повертається декларанту у порядку, передбаченому Порядком повернення платниками податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, затвердженим наказом Державної митної служби України від 20 липня 2007 року №618 (далі - Порядок №618), та Порядком взаємодії митних органів з органами Державного казначейства України в процесі повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи, затвердженим наказом Державної митної служби України, Державного казначейства України від 20 липня 2007 року №611/147.

При цьому, згідно з правовою позицією Верховного Суду України (постанови від 16 вересня 2015 року у справі №21-1465а15, від 02 грудня 2015 року у справі №21-2650а15), належним способом захисту у спорах про повернення надмірно сплачених платежів до бюджету є зобов’язання митниці прийняти висновок про повернення з бюджету сум надмірно сплаченого ПДВ та ввізного мита та подати його для виконання управлінню Державної казначейської служби України.

Розділом ІІІ Порядку №618 визначено порядок повернення платникам податків митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами.

Зокрема, згідно з п.п. 1-4, 6, 7 розділу ІІІ Порядку №618, для повернення з Державного бюджету України митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, платником податків до загального відділу митного органу, яким здійснювалось оформлення митної декларації, подається заява довільної форми, яка підписується керівником і головним бухгалтером суб'єкта господарської діяльності або фізичною особою. До заяви додаються: аркуші з позначенням "3/8" комплектів бланків митних декларацій форм МД-2 і МД-3 і доповнення (у разі їх оформлення) або другий аркуш оформленої посадовою особою митного органу уніфікованої митної квитанції МД-1, за якою помилково та/або надмірно сплачено митні та інші платежі; документи, що підтверджують суму помилково та/або надмірно сплачених митних та інших платежів.

Заява, зареєстрована в загальному відділі, після розгляду керівником (заступником керівника) митного органу разом з пакетом документів передається до відділу митних платежів митного органу (далі - Відділ) для перевірки обґрунтованості повернення заявлених сум. Відділ перевіряє факт перерахування митних та інших платежів з відповідного рахунку до Державного бюджету України та наявність переплати. При цьому, п. 11 розділу III Порядку №618 передбачено, що за відсутності підстав для повернення коштів у встановленому порядку готується та надсилається заявнику письмова обґрунтована відповідь.

Для підготовки висновку про повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи (далі - Висновок про повернення), форма якого наведена в додатку 1 до Порядку взаємодії митних органів з органами Державного казначейства України в процесі повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи, затвердженого наказом Державної митної служби України та Державного казначейства України від 20.07.2007 №611/147, керівництвом Відділу за потреби ініціюється проведення перевірки в митному органі щодо правильності митного оформлення із залученням відповідних підрозділів митного органу. Порядок і форма складання документа, у якому відображатимуться результати перевірки, визначаються наказом Державної митної служби України.

Керівник (заступник керівника) митного органу на підставі результатів перевірки (у разі її проведення) підписує Висновок про повернення, Реєстр висновків про повернення та супровідний лист, адресований органу Державного казначейства України (далі - пакет документів на повернення коштів).

Висновок про повернення платникам податків помилково та/або надмірно сплачених митних та інших платежів повинен бути прийнятий митним органом не пізніше ніж за п'ять робочих днів до закінчення 20-денного строку з дня подання платниками податків заяви.

З аналізу викладених норм вбачається, що умовою для повернення надмірно чи помилково сплачених коштів із Державного бюджету України є підготовка митним органом висновку про повернення надмірно сплачених митних платежів.

Отже, проаналізувавши вище викладені норми та з’ясовані обставини, а також зважаючи, що суд прийшов до висновку, що підстава для відмови позивачу у поверненні коштів є необґрунтованою, належним та достатнім способом захисту порушених прав позивача є зобов’язання відповідача-1 підготувати висновок про повернення надмірно сплачених митних платежів позивачу та направити його разом з іншими передбаченими законодавством документами відповідачу-2.

Відповідно до з ч.ч. 1, 2 ст. 11, ч. 1 ст. 69, ч.ч. 1, 2, 6 ст. 71 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

Таким чином, із системного аналізу вище викладених норм та з’ясованих судом обставин вбачається, що позов товариства з обмеженою відповідальністю "Штраус-Україна" до Київської міської митниці ДФС та Головного управління Державної казначейської служби у місті Києві про визнання неправомірним рішення та стягнення надмірно сплачених коштів є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню повністю.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

На підставі вище викладеного, керуючись ст.ст. 69-71, 86, 94, 128, 158-163, 167, 267 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправною відмову Київської міської митниці ДФС у поверненні товариству з обмеженою відповідальністю "Штраус-Україна" (код ЄДРПОУ 31513464) із Державного бюджету України надмірно сплачених коштів, яка викладена у листі від 07 травня 2013 року №14/2-11/5946.

3. Зобов’язати Київську міську митницю ДФС підготувати висновок про повернення надмірно сплачених митних платежів товариству з обмеженою відповідальністю "Штраус-Україна" (код ЄДРПОУ 31513464) та направити його разом з іншими передбаченими законодавством документами Головному управлінню Державної казначейської служби України у місті Києві.

4. Присудити на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Штраус-Україна" (код ЄДРПОУ 31513464) здійснений ним судовий збір у розмірі 2294,00 грн. (дві тисячі двісті дев’яносто чотири гривні 00 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Київської міської митниці ДФС (код ЄДРПОУ 39422888).

Зобов’язати Київську міську митницю ДФС протягом п’яти днів із дня набрання постановою законної сили подати до суду звіт про виконання постанови.

Копії постанови направити (вручити) сторонам (їх уповноваженим представникам) у порядку та строки, встановлені ст. 167 КАС України.

Згідно зі ст.ст. 185, 186 КАС України, постанова може бути оскаржена шляхом подання до Київського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги протягом десяти днів із дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Київського апеляційного адміністративного суду.

Відповідно до ст. 254 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя В.М. Данилишин