Постанова № 62368634, 21.09.2011, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

21 вересня 2011 року 09:02 № 2а-8715/11/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Федорчука А.Б. при секретарі судового засідання Паньків В. В. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕСКО" до Державної податкової інспекції у Подільському районі міста Києва про скасування рішення №0000612320/0 від 18.10.10 року за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1, ОСОБА_2

від відповідача: ОСОБА_3

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 21.09.2011 року о 09 год. 02 хв. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕСКО»звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Подільському районі міста Києва про скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва №0000612320/0 від 18.10.10 року (з урахуванням рішення ДПІ у Подільському районі м. Києва від 05.01.2011р №98/10/25-007 про внесення змін до рішення ДПІ у Подільському районі м. Києва від 30.12.2010р №23570/10/25-007), рішення ДПА у м. Києві №2341/10/25-114 від 10.03.2011р та рішення ДПА України №9215/6/25-0115 від 19.05.2011р.

Позовні вимоги ґрунтуються на тому, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення винесене ДПІ у Шевченківському районі м. Києва із порушенням чинного законодавства України, ґрунтується на неправильному застосуванні норм податкового законодавства, а тому підлягає скасуванню.

В матеріалах справи наявні заперечення проти позовних вимог. В обґрунтування заперечень відповідач зазначає, що проведеною перевіркою було встановлено порушення позивачем пп.7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5 ст.7 Закону України від 03.04.1997 №168/97-ВР «Про податок на додану вартість», який був чинний на момент здійснення правовідносин та укладення угоди.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Співробітниками Державної податкової інспекції у Подільському районі міста Києва було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕСКО»з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо правомірності нарахування податкових зобовязань та податкового кредиту декларацій з податку на додану вартість за період з 01.04.2010 по 30.06.2010 р.

За результатами перевірки складено акт від 30.09.2010 р. за № 323/23-204-32047584 (надалі по тексту Акт перевірки).

В акті перевірки зазначено, що ТОВ «ЕСКО»було занижено податок на додану вартість на загальну суму 585 519,75 грн., з них в квітні 2010 р. - 316 040,10 грн., в червні 2010 р. 269 479,65 грн.

Перевіркою встановлено порушення позивачем пп.7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5 ст.7 Закону України від 03.04.1997 №168/97-ВР «Про податок на додану вартість».

На підставі даного акту перевірки, ДПІ у Подільському районі м. Києва було прийняте податкове повідомлення-рішення від 18.10.2010 р. №0000612320/0, якими позивачу визначено суму податкового зобовязання з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій з податку на додану вартість у сумі 878 279,63 грн. з них 585 519,75 грн. за основним платежем та нараховані штрафні санкції у розмірі 292 759,88 грн.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням ДПІ у Подільському районі м. Києва Позивачем було оскаржено до ДПІ у Подільському районі м. Києва.

За результатом розгляду скарги ДПІ у Подільському районі м. Києва було прийнято рішення від 30.12.2010 р. №23570/10/25-007, було задоволено частково скаргу Позивача та скасовано в частині податкове повідомлення-рішення від 18.10.2010 р. №0000612320/0, а саме, в частині 532412,96 грн. податку на додану вартість в т. ч. 369353,08 грн. основного платежу та 163059,88 грн. штрафних санкцій, а в іншій частині зазначеного податкового повідомлення-рішення без змін.

ДПІ у Подільському районі м. Києва прийнято Рішення від 05.01.11 №98/10/25-007 про внесення змін до рішення ДПІ у Подільському районі м. Києва від 30.12.2010 р. №23570/10/25-007, в якому зазначено, що Державна податкова інспекція у Подільському районі м. Києва скасовує податкове повідомлення-рішення від 18.10.2010 р. № 0000612320/0 в частині 554029,62 грн. податку на додану вартість в т. ч. 369353,08 грн. основного платежу та 184676,54 грн. застосування штрафних санкцій, а в іншій частині зазначеного податкового повідомлення-рішення залишає без змін.

Позивачем було подано скаргу до ДПА у м. Києві, за результатами якої ДПА у м. Києві винесено рішення від 10.03.2011 р. №2341/10/25-114 про залишення податкового повідомлення рішення ДПІ у Подільському районі №0000612320/0 від 18.10.10 року (з урахуванням рішення ДПІ у Подільському районі м. Києва від 05.01.2011р №98/10/25-007 про внесення змін до рішення ДПІ у Подільському районі м. Києва від 30.12.2010р №23570/10/25-007) без змін, а повторну скаргу Позивача без задоволення.

Крім того, позивачем подано скаргу до Державної податкової адміністрації України , за результатами якої останнім прийнято рішення від 19.05.2011 р. №9215/6/25-0115 про залишення податкового повідомлення рішення ДПІ у Подільському районі №0000612320/0 від 18.10.10 року (з урахуванням рішення ДПІ у Подільському районі м. Києва від 05.01.2011р №98/10/25-007 про внесення змін до рішення ДПІ у Подільському районі м. Києва від 30.12.2010р №23570/10/25-007) та рішення ДПА у м. Києві без змін, а повторну скаргу Позивача без задоволення.

Повно та всебічно дослідивши наявні матеріали справи, а також норми чинного законодавства, суд прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині виходячи з наступного.

По-перше.

Судом встановлено, що між Позивачем (Покупець) та ТОВ «Штудіан» (Постачальник) було укладено договір поставки №22/03 від 22.03.2010 р. (надалі по тексту Договір №22/03). У відповідності до даного договору Постачальник зобовязується передати в погоджені строки (строк) другій стороні Покупцеві товар (товари), а Покупець зобовязується прийняти товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму згідно з умов договору (п.1.1 Договір №22/03).

Крім того, у відповідності до п. 2.2 вищезазначеного договору, ціна товару остаточного узгодження та вказується Сторонами у видатково-прибутковій накладній на поставку товару. Зміна остаточного узгодженої Сторонами ціни товару після його передачі Покупцю не допускається.

Позивачем надано оригінали для огляду та належним чином засвідчені копії договору поставки, видаткових накладних, податкових накладних, виписку з банківських рахунків, що підтверджують оплату придбаного товару.

Крім того, Позивачем надано до суду докази того, що в подальшому придбаний товар за Договором № 22/03 було продано іншим покупцям ТОВ «ЕСКО».

Зобовязання сторін за Договором №22/03 були виконані належним чином та в повному обсязі, що підтверджується податковою накладною, видатковими накладними, довіреностями, деклараціями перевізників товару, платіжними дорученням та випискам з банківських рахунків (копії даних документів залучені до матеріалів справи).

Також Судом залучено до матеріалів справи Договори про продаж придбаного товару, декларації, накладні, податкові накладні, довіреності, вантажні декларації, видаткові накладні.

Суд звертає увагу, що Відповідачем не доведено, що на час укладання Договору №22/03 та на час виконання умов даного договору ТОВ «Штудіан»було ліквідовано або припинено діяльність даного підприємства.

Отже, на час здійснення укладання Договору №22/03 та поставок товару на протязі березня 2010 р. травня 2010 р. ТОВ «Штудіан» не було визнано банкрутом та не було ліквідоване.

Також, Суд звертає увагу, що в матеріалах справи міститься Постанова старшого слідчого з ОВС СУ ДПА України податкової міліції ОСОБА_4 про закриття кримінальної справи в частині від 27.04.2011 р. ТОВ «Штудіан»за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205 КК України закрити за відсутності складу злочину.

Отже, виходячи з вищенаведеного, на час розгляду даної справи не встановлено наявність умислу у директора Товариства на укладення вищезазначеної угоди, спрямованої на ухилення від сплати податків.

А також суд зазначає, що на час проведення перевірки та на час розгляду справи Відповідачем не надано переконливих доказів про те, що ТОВ «Штудіан» - ліквідовано або припинено підприємницьку діяльність під час укладання вищезазначених договорів з Позивачем та не надано суду вироків суду про притягнення посадових осіб до кримінальної відповідальності.

Зокрема, в акті перевірки відсутні посилання на ухиляння контрагента позивача від уплати податків та зборів, визначення їм податкових зобовязань, винесення вироків посадовим особам підприємств, або будь-які інші відомості, які можуть бути визначені, як підстави та докази укладення угод з метою, що порушує публічний порядок.

Як зазначено Вищим адміністративним судом України в інформаційному листі від 20 липня 2010 року №1112/11/13-10 Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби, процесуальна діяльність суду із встановлення обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість повинна включати такі етапи:

1. Встановлення факту здійснення господарської операції.

2. Встановлення спеціальної податкової правосубєктності учасників господарської операції.

3. Встановлення звязку між фактом придбання товарів (послуг) спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку.

4. Встановлення дотримання платником податку спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

Законом, що визначає платників податку на додану вартість, обєкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету є Закон України Про податок на додану вартість.

Згідно з пунктом 1.7 статті 1 Закону України Про податок на додану вартість, податковий кредит це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до п. 10.1 статті 10 Закону України «Про податок на додану вартість»особами, відповідальними за нарахування, утримання та сплату (перерахуванню) до бюджету є: платники податку, визначені у статті 2 цього Закону.

Згідно вимогам п. 1.3 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість»платник податку особа, яка згідно з цим Законом зобовязана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка ввозить (пересилає) товари на митну територію України.

Судом залучено до матеріалів справи: копії видаткових накладних; копії податкових накладних; копії платіжних доручень за перевіряємий період та копії виписок з банківських рахунків, Договори про продаж придбаного товару, декларації накладні, податкові накладні, довіреності, вантажні декларації, видаткові накладні.

Згідно з п.п. 7.4.1. п.7.4 ст.7 цього ж Закону податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п.п. 7.4.5. п. 7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.97р. не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Підпунктом 7.2.3 п. 7.2 ст.7 цього ж Закону визначено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом, при цьому платники податку повинні зберігати податкові накладні протягом строку, передбаченого законодавством для зобов'язань із сплати податків.

З заперечень, які подані відповідачем та наявної в матеріалах справи копії акту перевірки, судом встановлено, що під час проведення перевірки податковим органом предметом дослідження перевіряючих були лише декларації з податку на додану вартість з розшифровками податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагента та дані «АІС співставлення ПЗ та ПК», при цьому будь-яких відомостей, в тому числі і податкових накладних на підставі яких позивачем у перевіряємому періоді віднесено суми до податкового кредиту, податковим органом при здійсненні перевірки не витребовувалось.

В матеріалах справи містяться докази виконання сторонами умов договору в повному обсязі.

Крім того п. 1.3 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість»платника податку визначено як особу, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особу, яка імпортує товари на митну територію України.

Пунктом 10.2 ст. 10 цього ж Закону платники податку, визначені у пп. "а", "в", "г", "д" п. 10.1 цієї статті, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту і своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону.

Відповідно до Порядку заповнення і подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.97 №166, платник податку самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає в декларації з ПДВ. Дані, наведені в декларації, повинні відповідати даним бухгалтерського та податкового обліку платника, отже, аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

Виходячи з наведеного, суд приходить до висновку, що податковим органом не було використано наданих йому законодавством можливостей для встановлення факту правомірності віднесення позивачем сум до податкового кредиту.

Як встановлено судом з наявних матеріалів справи, позивачем у перевіряємому періоді належним чином та у встановленому законом порядку подавалась податкова звітність, зокрема декларації з податку на додану вартість та розшифровки податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів, при цьому жодних зауважень з приводу відсутності податкових накладних, на підставі яких у перевіряємому періоді позивачем віднесено суми сплаченого ПДВ до податкового кредиту, чи невідповідності таких накладних встановленим вимогам у податкового органу відсутні.

Аналізуючи наведені норми чинного законодавства та наявні в матеріалах справи докази, суд приходить до висновку про безпідставність висновків податкового органу про неможливість віднесення до податкового кредиту сум сплаченого ПДВ в разі не сплати контрагентом податкових зобовязань, а тому податкове повідомлення-рішення №0000612320/0 від 18.10.10 року (з урахуванням рішення ДПІ у Подільському районі м. Києва від 05.01.2011р №98/10/25-007 про внесення змін до рішення ДПІ у Подільському районі м. Києва від 30.12.2010р №23570/10/25-007) підлягає скасуванню в повному обсязі.

По-друге.

В частині щодо скасування рішення ДПА у м. Києві №2341/10/25-114 від 10.03.2011р та рішення ДПА України №9215/6/25-0115 від 19.05.2011р. суд закриває провадження, оскільки дані рішення про залишення без задоволення скарги Позивача не породжує для позивача настання будь-яких юридичних наслідків, не впливає на його права та обовязки, а також не є обовязковим для виконання. Отже вказане рішення, не можна вважати рішенням відповідача, яке породжує, змінює або припиняє права та обовязки у сфері публічно-правових відносин, а від так воно не підпадає під дію пункту 1частини 1 статті 17 КАС України.

Пунктом 1 частини 1 статті 157 КАС України встановлено, що суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірності прийнятих ним спірних рішень з урахуванням всіх встановлених фактичних обставин та вимог законодавства.

Частиною 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З урахуванням викладеного, суд приходить висновків про задоволення позовних вимог частково.

Керуючись ст. ст. 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва №0000612320/0 від 18.10.10 року (з урахуванням рішення ДПІ у Подільському районі м. Києва від 05.01.2011р №98/10/25-007 про внесення змін до рішення ДПІ у Подільському районі м. Києва від 30.12.2010р №23570/10/25-007).

3. В частині скасування рішення ДПА у м. Києві №2341/10/25-114 від 10.03.2011р та рішення ДПА України №9215/6/25-0115 від 19.05.2011р. закрити провадження.

Постанова відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя А.Б. Федорчук