Постанова № 62368470, 30.09.2016, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

30 вересня 2016 р. № 820/3687/16

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді - Панченко О.В.

при секретарі судового засідання - Самігулліній К.В.

за участю:

представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

ОСОБА_3 до Київського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції про скасування постанови та зобов'язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач - ОСОБА_3, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:

- скасувати постанову заступника начальника Київського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції ОСОБА_4, серія ВП №50544868 про арешт майна та оголошення заборони на його відчуження;

- зобов'язати Київський відділ ДВС ХМУЮ зняти арешт та заборону відчуження з квартири позивача, що знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Кричевського, б. 31, кв. 12;

- судові витрати стягнути з відповідача.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказала, що в процесі підготовки документів для здійснення правочину щодо продажу квартири, останній стало відомо, що постановою заступника начальника Київського відділу ДВС Харківського МУЮ ОСОБА_4 винесено постанову №50544868, якою накладено арешт на майно ОСОБА_3 та оголошено заборону на його відчуження. Об'єктом обтяження стала квартира АДРЕСА_1, котра належить на праві приватної власності позивачу. Позивач стверджує, що вказаною постановою вона обмежена у праві як власник квартири вільно розпоряджатись своїм майном. За таких обставин, Київський відділ ДВС Харківського МУЮ повинен зняти арешт з нерухомого майна, що належить позивачу.

У судовому засіданні представник позивача підтримав доводи, викладені у позові, просив суд задовольнити позов.

Відповідач - Київський відділ Державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції, позов не визнав.

У письмових запереченнях на позов (а.с.50-51) зазначив, що на виконання до Київського ДВС м.Харків ГТУЮ у Харківській області надійшов виконавчий напис №139 від 16.03.2016 р. про стягнення з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_6 грошових коштів у розмірі 500500,00 грн. Зазначений виконавчий документ було передано в провадження заступника начальника відділу ОСОБА_4 та 17.03.2016 року відкрито виконавче провадження ВП№50544868 та винесена постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження. Вказані дії вчинено у відповідності до ч.2 с.25 та ч.1-3 ст.57 Закону України "Про виконавче провадження", цілком об'єктивно та правомірно.

У судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи, викладені у письмових запереченнях на позов та просив суд прийняти рішення про відмову у задоволенні позову.

Суд, вивчивши доводи позову та заперечень, вислухавши представників позивача та відповідача, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.

Частиною 2 статті 19 конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Оцінюючи дії відповідача з огляду на приписи ч. 3 ст. 2 КАС України, суд приходить до наступного:

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), котрі відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначені Законом України "Про виконавче провадження".

Згідно з ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження", виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Відповідно до ст. 19 Закону України "Про виконавче провадження", державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього Закону, крім іншого, за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення.

Згідно зі ст. 17 Закону України "Про виконавче провадження", примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом. Відповідно до цього Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою такі виконавчі документи, зокрема, виконавчі листи, що видаються судами.

З аналізу викладених вище норм права, суд приходить до висновку, що виконавче провадження являє собою сукупність дій державного виконавця, спрямованих на примусове виконання, зокрема, рішень судів. Суд зазначає, що державним виконавцем учиняються дії з примусового виконання, крім іншого, саме рішення судів. Стягувач завертається до державного виконавця із заявою про примусове виконання рішення суду. Виконавчий документ, зокрема, виконавчий лист, що виданий судом, є підставою для відкриття виконавчого провадження по виконанню саме рішення суду.

Судовим розглядом встановлено, підтверджується матеріалами справи, у т.ч. матеріалами виконавчого провадження, номер за ЄДРВП: 50544868, що на примусовому виконанні у Київському відділі ДВС Харківського МУЮ знаходився виконавчий напис №139, виданий 16.03.2016 р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_7 про стягнення з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_9 грошових коштів у розмірі 500000,00 грн. - сума позики, 500,00 грн. - плати за вчинення виконавчого напису нотаріуса, що разом становить 500500,00 грн. (а.с. 53).

17.03.2016 р. заступником начальника Київського ВДВС ХМУЮ було відкрито виконавче провадження, про що видано постанову від 17.03.2016 р. № ВП 50544868 (а.с. 53).

17.03.2016 р. заступником начальника Київського ВДВС ХМУЮ видано постанову №ВП 50544868 про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, якою накладено арешт на квартиру АДРЕСА_2 та транспортний засіб PEUGEUT 605 (1990) ДНЗ 67022 ХК (а.с. 54).

Як вбачається з ОСОБА_4 про реєстрацію в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, квартира АДРЕСА_2 є об'єктом обтяження на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження №ВП 50544868 від 17.03.2016 р., виданої Київським відділом ДВС Харківського МУЮ (а.с. 18-19).

Перевіряючи відповідність закону спірного рішення субєкта владних повноважень, суд відмічає, що критерії правомірності рішень та діянь субєкта владних повноважень викладені законодавцем в ч.3 ст.2 КАС України.

Досліджуючи обставини дотримання відповідачем згаданих критеріїв при реалізації владної управлінської функції у спірних правовідносинах, суд зауважує, що відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

За визначенням ч.1 ст.69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Статтею 86 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч.1 ст.86); ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили (ч.2 ст.86); суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ч.3 ст.86).

Керуючись приписами ст.11 КАС України, а також наведених норм процесуального закону, суд встановив, що порядок дій державного виконавця у разі звернення стягнення на майно боржника встановлений ст. 52 -59 Закону України "Про виконавче провадження".

Арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 60 згаданого вище Закону, особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. У разі прийняття судом рішення про зняття арешту з майна, арешт з майна знімається за постановою державного виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. Копія постанови про зняття арешту з майна надсилається боржнику та органу (установі), якому була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно боржника.

Як встановлено судом, квартира АДРЕСА_2 (колишня адреса: МЖК "Інтернаціоналіст" в с.Циркуни, Харківського району Харківської області), яка є об'єктом обтяження за постановою державного виконавця, належить на праві приватної власності ОСОБА_3, що підтверджується архівним витягом рішення №11 від 15.01.2008 р. Циркунівської сільської ради Харківського району Харківської області ХVІІ сесії V скликання (а.с. 59).

Належних доказів в розумінні ст.69 КАС України щодо втрати вказаного вище рішення чинності, або оскарження даного рішення (скасування) в установленому законом порядку судом відповідно до ст. 11 КАС України, не встановлено, а сторонами у справі не суду не надано.

Згідно приписів ст. ст. 317, 319 та 321 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

За таких підстав, суд дійшов висновку, що існують всі законні підстави для скасування арешту майна та заборони на його відчуження, яке було накладено на підставі постанови заступника начальника Київського відділу ДВС Харківського МУЮ.

Суд також відмічає, що постановою державного виконавця від 24.06.2016 р. виконавчий документ, за яким було відкрито виконавче провадження, повернуто стягувачу з посиланням на п. 8 ч. 1 ст. 47 та ст. 50 Закону України "Про виконавче провадження" (а.с. 58).

Таким чином, у ході розгляду справи судом встановлений факт порушення прав та охоронюваних законом інтересів позивачів у сфері публічно-правових відносин, а відтак, позов належить задовольнити.

Щодо посилань відповідача про пропуск позивачем десятиденного строку звернення до суду за оскарженням постанови державного виконавця, суд зазначає, що оскільки, в матеріалах справи відсутні докази про обізнаність ОСОБА_3 зі спірною постановою про арешт майна боржника та заборону на його відчуження до 16.06.2016 року, суд не знаходить підстав, визначених ст.99 та ст.181 Кодексу адміністративного судочинства України для залишення позовної заяви без розгляду.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до частини 1 статі 94 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст.ст. 11, 12, 51, 71, ст. 158, ст. 159, ст. 160, ст. 161ст. 162, ст. 163, ст. 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_3 до Київського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції про скасування постанови та зобов'язання вчинити певні дії,- задовольнити.

Скасувати постанову заступника начальника Київського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції ОСОБА_4, серія ВП №50544868 про арешт майна та оголошення заборони на його відчуження.

Зобов'язати Київський відділ відділ державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції зняти арешт та заборону відчуження з квартири позивача, що знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Кричевського, б. 31, кв. 12.

Стягнути на користь ОСОБА_3 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) судовий збір у розмірі 551 (п'ятсот п'ятдесят одна) грн. 21 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Київського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції (місцезнаходження: 61024, м.Харків, вул. Студентська, буд.5/6, код ЄДРПОУ 34952440).

Постанова набирає законної сили згідно з ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова чи ухвала суду не набрала законної сили.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду згідно з ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: шляхом подачі через Харківський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення (у разі застосування судом ч. 3, ст. 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні з дня отримання копії постанови, у разі повідомлення субєкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених ч.4 ст.167 цього Кодексу, про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення пятиденного строку з моменту отримання субєктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду) апеляційної скарги з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.

Повний текст постанови виготовлений 05 жовтня 2016 року.

Суддя Панченко О.В.