Постанова № 62368294, 10.10.2016, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

10 жовтня 2016 року Справа № 810/2540/16

Київський окружний адміністративний суд у складі:

головуючий - суддя Волков А.С.,

фіксування судового засідання технічними засобами та ведення журналу забезпечував секретар судового засідання Грещук О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного територіального управління юстиції у Київській області та Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області, треті особи: ОСОБА_2, ОСОБА_3, про визнання протиправним, скасування рішення та запису,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного територіального управління юстиції у Київській області та Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області, треті особи: ОСОБА_2, ОСОБА_3, в якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 25.08.2016 вх. № 13054/16, просив суд:

визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у Київській області ОСОБА_4 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (індексний номер 28502331 від 29.02.2016);

скасувати запис №13484100 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстрі прав власності на нерухоме майно, вчинений 23.02.2016 державним реєстратором Реєстраційної служби Києво-Святошинського районного управління юстиції Київської області ОСОБА_5, відповідно до якого за ОСОБА_2 зареєстровано право власності на 11/20 частину житлового будинку № 11 по вул. Гоголя в м. Боярка Києво-Святошинського району Київської області.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що є власником частини вказаного будинку разом з третіми особами. Позивач зазначив, що між співвласниками існував спір щодо часток у спільній власності, які належать кожному з них. У лютому 2016 року один із співвласників звернувся до державного реєстратора із заявою про державну реєстрацію належної йому частки у спільній власності на підставі правовстановлюючий документів, скасованих судом. На думку позивача, державний реєстратор неправомірно прийняв рішення про державну реєстрацію прав на частку у спільній власності за ОСОБА_2, адже під час проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно належним чином не перевірив чинність правовстановлюючих документів, а також інформацію про наявність або відсутність вже зареєстрованих речових прав з метою недопущення одночасного існування їх подвійної державної реєстрації.

Відповідач позову не визнав, в обґрунтування заперечень проти позову зазначив, що у державного реєстратора не було законних підстав для відмови у державній реєстрації права власності на спірний обєкт нерухомого майна за третьою особою, тому, він прийняв оскаржуване рішення. Відповідач стверджував, що діяв правомірно і підстави для задоволення позову відсутні.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши представлені сторонами документи та інші зібрані по справі матеріали, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

ОСОБА_1, ОСОБА_3 та ОСОБА_2 є співвласниками житлового будинку № 11 по вул. Гоголя в м. Боярка Києво-Святошинського району Київської області, між якими існує спір щодо часток у спільній власності, які належить кожному з них.

23 лютого 2016 року ОСОБА_2 звернувся до реєстраційної служби Києво-Святошинського районного управління юстиції Київської області із заявою про державну реєстрацію за ним права власності на 11/20 частин житлового будинку № 11 по вул. Гоголя в м. Боярка Києво-Святошинського району Київської області на підставі договору дарування 11/20 частин цього будинку, укладеного між ОСОБА_6 (дарувальник) та ОСОБА_2 (обдарований), посвідченого 10.05.2003 року ОСОБА_7, приватним нотаріусом Києво-Святошинського нотаріального округу, зареєстрованого в реєстрі за № 3804.

Згідно з рішенням про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (індексний номер 28502331 від 29.02.2016), прийнятим державним реєстратором Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у Київській області ОСОБА_4, державний реєстратор Реєстраційної служби Києво-Святошинського районного управління юстиції Київської області ОСОБА_5 зареєстрував за ОСОБА_2 право власності на 11/20 частин будинку №11 по вул. Гоголя в м. Боярка на підставі договору дарування 11/20 частин будинку від 10.05.2003 (запис №13484100 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстрі прав власності на нерухоме майно, вчинений 23.02.2016).

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Як зясував суд, рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 04.05.2005 у цивільній справі № 2-63/2005 (за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_6, ОСОБА_2 про визнання частково недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом та визнання частково недійсним договору дарування; за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, Виконавчого комітету Боярської міської ради, третя особа ОСОБА_6, про визнання недійсним рішення Боярської міської ради від 04.04.1994 і знесення самовільної забудови), яке набрало законної сили 07.06.2005, суд:

визнав частково недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом, посвідчене Києво-Святошинською державною нотаріальною конторою 04.11.1994, видане на імя ОСОБА_6 в частині 11/40 часток будинку;

визнав частково недійсним договір дарування від 10.05.2003 на імя ОСОБА_2 в частині 11/40 часток будинку;

визнав за ОСОБА_1 прав власності на 11/40 частин будинку № 11 по вул. Гоголя в м. Боярка Києво-Святошинського району Київської області.

Вказане судове рішення не було враховане під час державної реєстрації за ОСОБА_2 права власності на 11/20 частин вказаного житлового будинку на підставі договору дарування 11/20 частин цього будинку, посвідченого 10.05.2003 року ОСОБА_7, приватним нотаріусом Києво-Святошинського нотаріального округу, зареєстрованого в реєстрі за № 3804.

Таким чином, державну реєстрацію прав та їх обтяжень проведено державним реєстратором без урахування зменшення частки, що належить ОСОБА_2, яке сталося внаслідок рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 04.05.2005. Тобто, за ОСОБА_2 помилково зареєстроване право власності на більшу частку у спільному майні, ніж яка йому належить.

ОСОБА_2 того, під час судового розгляду суд встановив, що між ОСОБА_1, ОСОБА_3 та ОСОБА_2 існує спір про перерозподіл ідеальних часток між співвласниками домоволодіння.

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 10.02.2016 у цивільній справі № 369/9531/15-ц, залишеному без змін ухвалою Апеляційного суду Київської області від 01.06.2016, суд:

визнав за ОСОБА_1 право власності на 50/100 частини житлового будинку № 11 по вулиці Гоголя в м. Боярка Києво-Святошинського району Київської області з надвірними спорудами, а саме на: житлову кімнату під № 1-7 площею 23,6 кв.м.; кухню під №1-8 площею 11,2 кв.м.; вбиральню під № 1-9 площею 1,2 кв.м.; душову під № 1-10 площею 2,9 кв.м; коридор під № 1-11 площею 5,3 кв.м.; коридор під № 1-12 площею 5,9 кв.м., що в сумі складає 50,1 кв.м., а також: ганок до літери «а2»; гараж літера «Г» ; погріб під літерою «під Г»; сарай літера «В»; сходи до літери «В»; навіс літера «К»; замощення ІV; хвіртку №7; огорожі під №№ 3,8,9,10,11; частину (5,29 п.м.) огорожі №1 загальною інвентаризаційною вартістю 226285,00 грн., що складає ідеальну частку 50/100 від всього домоволодіння;

визнав за ОСОБА_3 право власності на 29/100 частини житлового будинку № 11 по вулиці Гоголя в м.Боярка, Києво-Святошинського району, Київської області з надвірними спорудами, а саме на: коридор під № 1-13 площею 5,1 кв.м; коридор під № 1-14 площею 4,6 кв.м.; житлову кімнату під 1-15 площею 14,6кв.м.; вбудовану шафу під № 1-16 площею 1,3 кв.м.; вбудовану шафу під № 1-17 площею 1,5 кв.м.; вбудовану шафу під № 1-18 площею 0,6 кв.м.; вбудовану шафу під № 1-19 площею 0,9 кв.м.; житлову кімнату під № 1-20 площею 16,3кв.м.; житлову кімнату під № 1-21 площею 17,4 кв.м.; вбудовану шафу під № 1-22 площею 0,6 кв.м.; вбиральню під № 1-23 площею 1,4 кв.м.; ванну під № 1-24 площею 3,9 кв.м., що в сумі складає 68,2 кв.м , а також: балкон площею 7,6 кв.м.; загальною інвентаризаційною вартістю 130158,00 грн., що складає ідеальну частку 29/100 від усього домоволодіння;

визнав за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 право власності на 21/100 частини житлового будинку №11 по вулиці Гоголя в м.Боярка Києво-Святошинського району Київської області з надвірними спорудами, а саме: веранду під № 1-2 площею 7,9 кв.м.; житлову кімнату під № 1-3 площею 12,1 кв.м.; кухню під № 1-4 площею 9,6 кв.м.; житлову кімнату під №1-6 площею 6,8 кв.м., що в сумі складає 36,4 кв.м., а також: погріб під літерою «Б», гараж під літерою «Д»,; альтанку під літерою «З», замощення: І; ІІ; ІІІ; колодязь інженерних мереж V, хвіртку № 2, огорожі: №4, №5, №6, частину (19,81 п.м.) огорожі №1, загальною інвентаризаційною вартістю 94638,00 грн., що складає ідеальну частку 21/100 від усього домоволодіння.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Відносини, відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, і спрямований на забезпечення визнання та захисту державою таких прав, регулюються Законом України від 01.07.2004 № 1952-IV "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (далі Закон № 1952-IV).

Статтею 1 вказаного Закону визначено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. При цьому, під нерухомим майном розуміються земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення.

Відповідно до статті 3 Закону № 1952-IV державна реєстрація прав є публічною, проводиться органом державної реєстрації прав, який зобов'язаний надавати інформацію про зареєстровані права та їх обтяження в порядку, встановленому цим Законом.

В силу приписів частини пятої статті 12 Закону № 1952-IV відомості Державного реєстру прав вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки їх не скасовано у порядку, передбаченому цим Законом. Будь-які дії особи, спрямовані на набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, зареєстрованих у Державному реєстрі прав, вчиняються на підставі відомостей, що містяться в цьому реєстрі.

Згідно з частиною першою статті 4 зазначеного Закону обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування, зокрема право власності на нерухоме майно.

Аналіз наведених норм дозволяє дійти висновку, що державній реєстрації підлягають лише достовірні відомості, які в силу їх офіційного визнання і підтвердження державою утворюють юридичні факти виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав.

У свою чергу, недостовірні відомості не повинні реєструватися у Державному реєстрі прав, адже це призводить до юридичної невизначеності у правах на нерухоме майно і обтяженнях таких прав, завдає шкоди цивільному обігу та правопорядку.

Закон України від 01.07.2004 № 1952-IV "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" визначає осіб (державних реєстраторів), які уповноважені від імені держави здійснювати державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень, і передбачає процедуру такої реєстрації, яка б гарантувала визнання і підтвердження від імені держави лише достовірних фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав.

Так, відповідно до статті 18 Закону № 1952-IV державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в такому порядку: 1) прийняття і перевірка документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, реєстрація заяви; 2) встановлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень; 3) прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмову в ній або зупинення державної реєстрації; 4) внесення записів до Державного реєстру прав; 5) видача свідоцтва про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього Закону; 6) надання витягів з Державного реєстру прав про зареєстровані права та/або їх обтяження (ст. 15 Закону № 1952-IV).

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 24 Закону № 1952-IV у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують.

В силу положень частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії) тощо.

У справі, що розглядалась суд встановив, що при проведенні державної реєстрації за ОСОБА_2 права власності на 11/20 частин житлового будинку № 11 по вул. Гоголя в м. Боярка Києво-Святошинського району Київської області на підставі договору дарування 11/20 частин цього будинку, посвідченого 10.05.2003 року ОСОБА_7, приватним нотаріусом Києво-Святошинського нотаріального округу, зареєстрованого в реєстрі за № 3804, державний реєстратор не врахував того факту, що рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 04.05.2005 цей договір був визнаний частково недійсним в частині дарування ОСОБА_2 частини будинку у розмірі 11/40 часток будинку.

Таким чином, державний реєстратор невірно визначив частку у спільному майні, що належить ОСОБА_2, і зареєстрував у Державному реєстрі прав відомості про право власності ОСОБА_2 на таку частку, які не відповідають дійсності. Така реєстрація і відповідний запис у Державному реєстрі прав порушують права позивача та третьої особи - ОСОБА_3.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню.

Згідно з частиною першою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивач подав до суду клопотання про те, що стягнення судових витрат не вимагає. Таким чином, підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159 - 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у Київській області ОСОБА_4 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (індексний номер 28502331 від 29.02.2016).

Скасувати запис №13484100 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, вчинений 23.02.2016 державним реєстратором Реєстраційної служби Києво-Святошинського районного управління юстиції Київської області ОСОБА_5, відповідно до якого за ОСОБА_2 зареєстровано право власності на 11/20 частину житлового будинку № 11 по вул. Гоголя в м. Боярка Києво-Святошинського району Київської області.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Волков А.С.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - "17" жовтня 2016 р.