Рішення № 62368209, 24.10.2016, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.10.2016р. Справа№ 914/1098/16

Господарський суд Львівської області у складі колегії суддів Сухович Ю.О. (головуючий), Щигельської О.І., Мороз Н.В., при секретарі судового засідання Кохановській Ю.І., розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Рабен Україна", м.Київ

до відповідача Фізичної особи - підприємця ОСОБА_5, м.Львів

за участі третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Фізичної особи-підприємця ОСОБА_6, м.Львів

за участі третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Егзагон", м.Київ

про стягнення 329 817,65 грн.

За участі представників

від позивача ОСОБА_7- представник (довіреність б/н від 17.02.2016р.)

від відповідача не з"явився;

від третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_8- представник (довіреність б/н від 21.06.2016р.).

від третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача не з'явився.

Права та обов'язки сторін передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України роз'яснено, заяви про відвід судді не поступали, клопотання про технічну фіксацію судового процесу не надходили.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору: На розгляд Господарського суду Львівської області Товариством з обмеженою відповідальністю "Рабен Україна" подано позов до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_5 про стягнення 329 817,65 грн. вартості втраченого вантажу.

Ухвалою суду від 25.04.2016р. порушено провадження у справі та призначено розгляд справи на 23.05.2016р. Цією ж ухвалою суд залучив до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Фізичну особу-підприємця ОСОБА_6.

З підстав, наведених в ухвалі суду від 23.05.2016р. розгляд справи відкладався на 08.06.2016р.

Ухвалою суду від 08.06.2016р. розгляд справи відкладено на 21.06.2016р. та залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю "Егзагон".

В судовому засіданні 21.06.2016р. продовжено строк вирішення спору та відкладено розгляд справи на 04.07.2016р.

Ухвалою суду від 04.07.2016р. розгляд справи відкладено на 17.08.2016р., а також призначено колегіальний розгляд справи у складі трьох суддів. Згідно вимог ст.2-1 ГПК України, внаслідок проведеного автоматизованого розподілу членами колегії було визначено суддів Петрашко М.М. та Ділай У.І.

У зв'язку із перебуванням станом на 17.08.2016р. у відпустці судді Петрашка М.М. та Ділай У.І., 15.08.2016р. та у зв»язку із закінченням процесуальних строків, станом на дату виходу вказаних суддів з відпусток, шляхом проведення повторного автоматизованого розподілу, суддів Петрашка М.М., Ділай У.І. замінено на суддів Щигельську О.І. та Мороз Н.В. Відтак подальший розгляд справи здійснювався колегією у складі суддів Сухович Ю.О. (головуючий), Щигельської О.І., Мороз Н.В.

Ухвалою суду від 17.08.2016р. розгляд справи було відкладено на 12.09.2016р.

Судове засіданні 12.09.2016р. не відбулось у зв"язку з перебуванням суддів Мороз Н.В. та Щигельська О.І. у відпустці та у відповідності до п.п.2.3.25 п.2.3 Положення про автоматизовану систему документообігу суду із змінами та доповненнями внесеними рішенням Ради суддів України від 03.03.2016р. №21.

У зв»язку із виходом з відпусток суддів Мороз Н.В. та Щигельської О.І. ухвалою суду від 03.10.2016р. розгляд справи призначено на 24.10.2016р.

10.10.2016р. на адресу суду надійшла заява позивача (вх.№40277/16 від 10.10.2016р.) про долучення до матеріалів справи рішення Господарського суду Харківської області від 30.08.2016р. у справі №922/1898/16.

Крім того, 11.10.2016р. на адресу суду надійшли письмові пояснення (вх.№40587/16 від 11.10.2016р.) до яких долучено схему руху вантажу; копію CMR №4601555 з відміткою ТОВ «Екмі» та копію звіту про огляд вантажу з атом про брак вантажу.

В судовому засіданні 24.10.2016р. представник позивача позовні вимоги підтримав повністю, просив позов задоволити, з підстав викладених у позовній заяві та додаткових письмових поясненнях.

Позовні вимоги мотивовані завданням відповідачем позивачу збитків у вигляді вартості втраченого вантажу при виконанні міжнародного перевезення згідно заявки-договору №110-504 від 24.04.2015р. в сполученні Польща-України, що за розрахунками позивача складає 329817,65 грн.

Представник відповідача в судове засідання не з"явився, причин неявки не повідомив, про дату, час та місце розгляду спору відповідач був належним чином повідомлений. Факт надсилання відповідачу ухвали суду від 03.10.2016р. про призначення справи до розгляду на 24.10.2016р. підтверджується наявним в матеріалах справи списком №1033 згрупованих внутрішніх поштових відправлень рекомендованих листів за 06.10.2016р. Станом на 24.10.2016р. від відповідача заяви, клопотання, в тому числі про відкладення розгляду справи не надходили.

Попередньо відповідачем було подано відзив на позов б/н від 21.06.2016р.(вх. №26075/16 від 21.06.2016р.), в якому зазначається наступне.

У зв'язку із відсутністю письмової згоди, листа-підтвердження на здійснення перевезення із додатковими вказівками від замовника (ТОВ «Рабен Україна»), відповідач не здійснював данного перевезення ні особисто, ні через третіх осіб. Заявка-договір №110-504 від 24.05.2015р. передбачає, що перевізник не може передавати виконання послуг з перевезення товару іншим особам без письмової згоди іншому перевізнику. Оскільки такої згоди від ТОВ «Рабен України» не надходило, ФОП ОСОБА_5 не укладався договір на здійснення перевезення передбаченого заявкою-договором №110-504 від 24.05.2015р ні з ФОП ОСОБА_6, ні з іншими особами. Крім того, ні розмір збитків, ні відшкодування вартості втраченого вантажу позивачем документально не обґрунтовано, а позов пред'явлено позивачем, який не вказаний замовником перевезення чи власником вантажу, до особи, яка згідно CMR, не є перевізником.

Крім того, відповідачем ще подавались додаткові пояснення (вх.№28266/16 від 04.07.2016р.) в яких йшлось про відсутність складу правопорушення, що виключає заподіяння збитків. Зазначалось, що позивач не є власником вантажу та не володіє іншими речовими правами на вантаж, тому йому не могли бути завдані збитки. Вимоги можуть бути задоволені, якщо позивач доведе кожний з елементів складу правопорушення.

У зв"язку із вищевказаним представник відповідача у попередніх судових засіданнях просив відмовити у задоволенні позову повністю.

Представник третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача в судовому засіданні усно заявив клопотання про відкладення розгляду справи.

Представник позивача заперечив проти відкладення розгляду справи.

Щодо усно заявленого клопотання про відкладення розгляду справи, суд не вбачає підстав для його задоволення, у зв»язку з тим, що статтею 77 ГПК України передбачено, що господарський суд відкладає розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному судовому засіданні.

Представником третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача (ФОП ОСОБА_6) всупереч положенням ст.33 ГПК України не доведено наявності підстав для відкладення розгляду справи.

Слід зазначити, що відкладення розгляду справи є правом суду, основною умовою для якого є неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Враховуючи, що матеріалів справи достатньо для вирішення спору, суд не вбачає підстав для відкладення розгляду справи, відтак у задоволенні усно заявленого клопотання про відкладення розгляду справи слід відмовити.

Представник третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача (ФОП ОСОБА_6) попередньо подавав пояснення б/н від 21.06.2016р. (вх. №26076/16 від 21.06.2016р.), в яких позов заперечував та зазначав , що у квітні 2016р. до ФОП ОСОБА_6 звернулись менеджери ТОВ «Рабен» із замовленням на здійснення міжнародного перевезення з Польщі до України для доставки товару ТзОВ «Егзагон» та ТзОВ «ЕКМІ». На виконання цього замовлення для завантаження товару прибув транспортний засіб, який належить на праві власності ФОП ОСОБА_6 Компанією ТОВ «Рабен Польська» завантажено товар, про що вказано в п.22 CMR, яка є первинним доказом укладання договору перевезення і прийняття вантажу перевізником. Дане перевезення не було доручено ФОП ОСОБА_6 третіми особами, в тому числі ФОП ОСОБА_5 В подальшому вантаж був доставлений через п/п «Ягодин-Дорогуск» вантажоодержувачам товару. При розвантаженні товару, доставленому ТОВ «Егзагон» було виявлено нестачу товару, коробки, в яких містився товар були пошкодженими. По даному факту відкрито кримінальне провадження. Проти позову ФОП ОСОБА_6 заперечує, оскільки позивач факт понесення збитків чи їх відшкодування не довів і не є стороною спірного перевезення, що підтверджується відомостями в CMR. У зв"язку з вищевказаним представник третьої особи просив відмовити у задоволенні позову.

Представник третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача в судове засідання не з"явився, про дату, час та місце розгляду спору був належним чином повідомлений, що підтверджується наявним у матеріалах справи поштовим повідомленням штрихкодовий ідентифікатор № 0407318615830 від 06.10.2016р., вручено 10.10.2016р. Слід зазначити, що у клопотанні від 04.07.2016р. (вх.№29224/16 від 11.07.2016р.) третя особа просила розглянути справу за відсутності представника ТОВ "Егзагон", у зв"язку з тим, що представником у судовому засіданні 21.06.2016р. було надано усні та письмові пояснення по суті спору.

Третьою особою, попередньо подавались пояснення по справі б/н від 29.06.2016р., в яких зазначається, що ТОВ «Егзагон» виступав у спірному перевезенні лише як вантажоодержувач, і оскільки поставка здійснювалась на умовах CIP Київ, організація та оплата перевезення здійснювалась за рахунок продавця (ВEAUTE PRESTIGE INTERNATIONAL SA), а відтак жодної участі у відносинах з перевізниками та/або із страховиками товару ТОВ "Егзагон" не брало і не може пред'являти вимоги до відповідача. Позовні вимоги третя особа на стороні позивача вважає обґрунтованими та підтримує в повному обсязі.

Суд вважає за можливе розглянути спір по суті за відсутності представників відповідача, третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, за наявними матеріалами справи, яких достатньо для розгляду спору по суті.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, заслухавши пояснення представника позивача та представника третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, суд-

встановив:

24.04.2016р. між ТОВ «Рабен Україна» (замовник) та ФОП ОСОБА_5 (перевізник) укладено заявку-договір №110-504 від 24.04.2015р. про виконання перевезення вантажу автотранспортом на наступних умовах: маршрут: Польща-України; дата і час завантаження 27.04.2015р. до 09:00; адреса завантаження: RABEN POLSKA, ul.Chrzanovska, 7; 05-825 Grodzisk Mazowiecka Poland, контактна особа - ОСОБА_9; строк доставки 29.04.2015р.; вантажоотримувачі: 1. ТОВ "Екмі", 2. ТОВ "Гекзагон", адреса розвантаження: Київська область, м.Київ; характер вантажу: 3 палети +10 палет, вага та об»єм 13 палет до 5 тон; вартість фрахта: 21 100,00 грн.+ страховка.

У заявці-договорі було вказано транспортний засіб DAF №ВС 7620 СО.

Згідно п.1 заявки-договору перевізник зобов"язується забезпечити подачу справного технічно транспортного засобу на завантаження у відповідності до погоджених сторонами строків, відповідно до встановлених гігієнічних та інших вимог, з врахуванням типу та розміру вантажу.

Відповідно до п.2 заявки-договору перевізник гарантує наявність у нього усіх необхідних дозволів, ліцензій та інших документів для перетину кордону та перевезення вантажу в міжнародному сполученні в т.ч. страховку СМR на суму, що покриває вартість вантажу, який приймається до перевезення.

Як встановлено п.3 заявки-договору, перевізник не може передавати виконання послуг по транспортуванню вантажу іншому перевізнику без письмового повідомлення про це замовника, в протилежному випадку оплата за надані послуги не буде проведена.

Згідно п.4 заявки-договору, передача зобов"язань по перевезенню іншому перевізнику - без повідомлення замовника - додатково вважається грубою халатністю, що буде означати необмежену відповідальність перевізника (ст.29 Конвенції СМR).

Сторонами у п.7 заявки-договору погоджено, що перевізник несе повну матеріальну відповідальність за повну або часткову втрату вантажу чи його пошкодження, що відбулось у проміжок часу між прийняттям вантажу до перевезення і його здачі відповідному вантажоодержувачу.

У п.24 заявки-договору зазначено, що відповідальність сторін здійснюється у відповідності до Конвенції КДПВ та МДП України і законодавства України.

На виконання вказаного перевезення була оформлена міжнародна товарно-транспортна накладна (СМR) №4061573.

Як стверджує позивач, вантаж був прийнятий до перевезення без будь-яких претензій та зауважень щодо кількості товару, пошкодження упаковки інших недоліків вантажу. На виконання заявки-договору відповідачем був залучений перевізник ФОП ОСОБА_6

Під час перевезення частина вантажу була втрачена, про що зроблено відповідний запис у СМR №4601573 та складено акт про недостачу № 1 від 30.04.2015р., який підписаний водієм. Вага втраченого вантажу складає 1104,14 кг., фактична вартість втраченого вантажу становить 51 427,36 євро.

Позивач розрахував, відповідно до положень п.23 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів та п.3 Протоколу до Конвенції, що сума втраченого вантажу складає 329 817,15 грн., про що подано відповідні розрахунки.

Позивач звертався до відповідача з претензією вих.№ Кі-1601-018 від 21.01.2016р., яка залишена без відповіді та задоволення, у зв"язку з чим він просить стягнути вартість втраченого вантажу в сумі 329 817,15 грн.

При прийнятті рішення суд виходить із наступного:

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України, однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини. Згідно ст.174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Положеннями ст.ст.627, 628, 629 ЦК України визначено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільні в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст.908 ЦК України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

За умовами ст.909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Перевезення вантажів супроводжується товарно-транспортними документами, складеними мовою міжнародного спілкування залежно від обраного виду транспорту або державною мовою, якщо вантажі перевозяться в Україні.

24.04.2015р. між ТОВ «Рабен Україна» (замовник) та ФОП ОСОБА_5 (перевізник) укладено договір-заявку №110-504 про виконання перевезення вантажу автотранспортом на наступних умовах: маршрут: Польща-України; дата і час завантаження 27.04.2015р. до 09:00; адреса завантаження: RABEN POLSKA, ul.Chrzanovska, 7; 05-825 Grodzisk Mazowiecka Poland, контактна особа - ОСОБА_9; строк доставки 29.04.2015р.; вантажоотримувачі: 1. ТОВ "Екмі", 2. ТОВ "Гекзагон", адреса розвантаження: Київська область, м.Київ; характер вантажу: 3 палети +10 палет, вага та об»єм 13 палет до 5 тон; вартість фрахта: 21 100,00 грн.+ страховка.

Відтак, спір між позивачем та відповідачем виник з договору перевезення вантажу у міжнародному сполученні отже, до вказаних правовідносин слід також застосовувати Конвенцію про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів (надалі - Конвенція).

Відповідно до умов заявки-договору було визначено двох вантажоодержувачів: ТОВ «Екзагон» та ТОВ «ЕКМІ», тобто у автотранспортному засобі перевозився збірний вантаж.

Вантаж для ТОВ «ЕКМІ» завантажено 24.04.2015р. на складі Польщі до транспортного засобу, який надав відповідач для перевезення. Після чого транспорт для перевезення прибув до Київської митниці 29.04.2015р. з двома вантажами, призначеними для різних вантажоодержувачів. Після завершення митних оформлень того ж числа транспорт був поміщений у спеціальну зону митного терміналу «ЛІСКИ» (в зоні Київської міжрегіональної митниці Міндоходів для тимчасового зберігання, в м.Київ по вул.О.Довбуша,22), де мало відбутись перевантаження вантажу для ТОВ «Екзагон» до транспорту вантажоодержувача в присутності представника митниці.

Після відкриття причепу транспорту доставки присутніми сторонами виявлено відсутність більшої частини вантажу.

30.04.2015р. залишки вантажу були перевантажені в транспорт вантажоодержувача (номерний знак НОМЕР_1) в присутності та під контролем представника митниця. Про втрату вантажу був складений акт №1 від 30.04.2016р., вантажоодержувачем зроблена відмітка також у накладній CMR №4601573, що супроводжувала вантаж.

Вантаж, що доставлявся вантажоодержувачу ТОВ «ЕКМІ», далі слідував для митного очищення на інший митний термінал, після чого 05.05.2015р. ТОВ «ЕКМІ» прийняло вантаж без жодних зауважень щодо його якості та кількості. Про прийняття вантажу ТОВ «ЕКМІ» зроблена відмітка у CMR №4601573

Транспортний засіб, наданий відповідачем для перевезення, відповідно до свідоцтва про реєстрацію має повну масу 1900 кг. та масу без завантаження 9869 кг, при цьому в транспортний засіб було завантажено вантаж для ТОВ «ЕКМІ» масою 1639 кг. для ТОВ «Екзагон» вантаж завантажено масою 1839 кг. Тобто, у пункті перетину кордону загальна маса транспортного засобу повинна бути меншою за 13347 кг, не враховуючи масу палива транспортного засобу та особистих речей водія. При цьому вага втраченого вантажу, що перевозився для ТОВ «Екагон» становить 1104,14 кг.

Між ТОВ «Егзагон» та компанією ВEAUTE PRESTIGE INTERNATIONAL SA було укладено договір поставки №ВРІ-2014 від 01.01.2014р. на умовах СІР Київ (перевезення та страхування оплачується постачальником, тобто ВEAUTE PRESTIGE INTERNATIONAL SA), для виконання якого ВEAUTE PRESTIGE INTERNATIONAL SA залучено компанію ХРО Logistics (Dentressange Norbert). В свою чергу компанія ХРО Logistics (Dentressange Norbert) для здійснення перевезення вантажу в сполученні Франція-Польща уклала договір з компанією RABEN POLSKA sp. z o.o. яка у зв'язку з тим, що вантажоодержувач знаходиться в Україна уклала договір №К48/2012-110 від 03.01.2012р. з позивачем, згідно якого ТзОВ «Рабен Україна» зобов'язується за плату та за рахунок RABEN POLSKA sp. z o.o. забезпечити надання транспортно-експедиційних послуг у міжнародному сполученні Польща-Україна.

Для виконання умов договору із компанією RABEN POLSKA sp. z o.o., позивач уклав договір з ФОП ОСОБА_5 для здійснення перевезення вантажу на підставі заявки-договору №110-504, однак останнім було втрачено вантаж, в результаті чого компанія ВEAUTE PRESTIGE INTERNATIONAL SA понесла збитки.

Понесені ВEAUTE PRESTIGE INTERNATIONAL SA були відшкодовані їй страховою компанією SIACI SAINT HONORE, яка в порядку регресу направила вимогу компанії ХРО Logistics (Dentressange Norbert) претензію про відшкодування збитків SA в розмірі 18 974,24 євро.

Компанія ХРО Logistics (Dentressange Norbert) направила претензію RABEN POLSKA sp. z o.o., яка в свою чергу задовольнила її та виставила претензію ТзОВ «Рабен Україна».

Позивач розглянувши претензію RABEN POLSKA sp. z o.o. визнав її та зобов'язався відшкодувати збитки, після того, як в судовому порядку будуть стягнуті з перевізника збитки за втрачений вантаж в міжнародному сполученні Польща-Україна.

Відтак, станом на час розгляду справи, заборгованість ТзОВ «Рабен Україна» перед RABEN POLSKA sp. z o.o. становить 18 974,24 євро, в зв'язку з чим позивач зазнав збитків внаслідок втрати вантажу.

При розрахунку вартості втраченого вантажу позивач керувався нормами Конвенції.

Конвенцією передбачено відповідальність перевізника за втрату вантажу під час виконання договору перевезення, яка не може бути змінена договірними сторонами шляхом укладення угоди.

За змістом ст.17 Конвенції, перевізник несе відповідальність за повну чи часткову втрату вантажу або його ушкодження, що сталися з моменту прийняття вантажу для перевезення і до його доставки, а також за будь-яку затримку доставки. Однак, перевізник звільняється від відповідальності, якщо втрата вантажу, його ушкодження чи затримка його доставки стались внаслідок дій або недогляду позивача, внаслідок інструкцій позивача, не викликаних діями або недоглядом з боку перевізника, внаслідок дефекту вантажу чи внаслідок обставин, уникнути яких перевізник не міг і наслідки яких він не міг відвернути. Перевізник не звільняється від відповідалності з причин несправності транспортного засобу, яким він користувався для виконання перевезення, або з причин дій або недогляду особи, у якої був найнятий транспортний засіб, або агентів і службовців останньої. За умови дотримання п.2-5 ст.18, перевізник звільняється від відповідальності, якщо втрата чи ушкодження вантажу є наслідком особливого ризику, нерозривно пов"язаного з однією чи декількома з перерахованих нижче обставин: а) з використання відкритих безтентових транспортних засобів, якщо таке використання було погоджене і чітко зазначене у вантажній накладеній; b) з відсутністю чи дефектами упаковки, у випадках, коли вантажі, що перевозяться без упаковки, за своєю природою піддаються псуванню чи пошкодженню; с) з обробкою, навантаженням, складуванням чи вивантаженням вантажу відправником або одержувачем, чи особами, які діють від імені відправника або вантажоодержувача; d) з природними властивостями деяких вантажів, внаслідок яких вони піддаються повній або частковій втраті чи пошкодженню, зокрема, внаслідок поломки, корозій, гниття, усушки, нормального витоку або дії молі чи шкідників; е) з недостатністю або неадекватністю маркування чи нумерації вантажних місць; f) з перевезенням худоби.

За приписами ст.18 Конвенції, тягар доказування того, що втрата вантажу, його ушкодження чи затримка доставки викликані обставинами, зазначеними в п.2 ст.17, лежить на перевізнику.

Отже, з положень ст.ст.17,18 Конвенції слідує, що відповідальність за повну чи часткову втрату вантажу або за його ушкодження, що сталися з моменту прийняття вантажу для перевезення і до його доставки, несе перевізник. При цьому така відповідальність не ставиться в залежність від наявності чи відсутності вини перевізника у настанні обставин, які зумовили втрату або пошкодження вантажу. Положеннями Конвенції передбачений виключний перелік обставин, за яких перевізник звільняється від відповідальності, а обов"язок доведення існування таких обставин покладено саме на перевізника.

В той же час, за змістом ст.23 Конвенції, якщо відповідно до положень цієї Конвенції перевізник зобов"язаний компенсувати повну або часткову втрату вантажу, така компенсація розраховується на підставі вартості вантажу в місці і під час прийняття його для перевезення. Вартість вантажу визначається на підставі біржового котирування чи, за відсутності такого, на підставі поточної ринкової ціни, чи, за відсутності біржового котирування або поточної ринкової ціни, на підставі звичайної вартості товару такого ж роду і якості. Однак, розмір відшкодування не може перевищувати 8,33 розрахункових одиниць за кілограм відсутньої ваги брутто.

При цьому, згідно ч.7 ст.23 Конвенції розрахунковою одиницею зазначеною в цій Конвенції, є одиниця спеціальних прав запозичення, визначена Міжнародним валютним фондом. Сума, зазначена в п.3 цієї статті, перераховується в національну валюту держави, суд якої розглядає відповідну справу, на підставі вартості цієї валюти станом на дату винесення рішення чи дату погоджену сторонами. Виражена в спеціальних правах запозичення (XDR) вартість національної валюти держави, яка є членом Міжнародного валютного фонду, розраховується згідно з методом оцінки, що застосовується Міжнародним валютним фондом станом на відповідну дату до своїх операцій та угод. Виражена в спеціальних правах запозичення вартість національної валюти держави, яка не є членом Міжнародного валютного фонду, розраховується за методом, визначеним цією державою.

Згідно ч.1, ч.3 ст.314 ГК України перевізник несе відповідальність за втрату, нестачу та пошкодження прийнятого до перевезення вантажу, якщо не доведе, що втрата, нестача або пошкодження сталися не з його вини. За шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу, перевізник відповідає: у разі втрати або нестачі вантажу - в розмірі вартості вантажу, який втрачено або якого не вистачає; у разі пошкодження вантажу - в розмірі суми, на яку зменшилася його вартість; у разі втрати вантажу, зданого до перевезення з оголошенням його цінності, - у розмірі оголошеної цінності, якщо не буде доведено, що вона є нижчою від дійсної вартості вантажу.

Слід зазначити, що сторона повинна вжити всіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов"язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов"язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ст.3 Протоколу Конвенції, встановлено, що розмір відшкодування не може перевищувати 8,33 розрахункових одиниць за кілограм відсутньої ваги брутто.

Загальна вартість вантажу згідно CMR - 1839,28 кг., вага втраченого вантажу - 1104,14 кг., загальна вартість вантажу згідно інвойсів 79 215,19 євро, загальна вартість втраченого вантажу складає 51 427,36 євро. Використовуючи ці показники на підставі ст.23 Конвенції та ст.3 Протоколу Конвенції позивач провів розрахунок вартості втраченого вантажу, згідно якого: вартість 1 кг вантажу згідно інвойсів: 1 кг = 41,93 євро (79 215,19/1839,28); максимальна відповідальність згідно Конвенції станом на 20.04.2016р. складає 298,71 грн. (8,33 XDR х 35,86 грн.+ 298,71 грн.). відповідно до інформації, розміщеної на офіційному веб-сайті НБУ щодо курсу іноземної валюти до української гривні станом на 20.04.2016р. (дата здійснення розрахунку вартості вантажу та подання позову), 1 євро = 28,86 грн. Тобто 1 кг вантажу становить 1210,09 грн.= 41,93 х 28,86. Вартість вантажу згідно інвойсу перевищує максимальну величину відшкодування згідно Конвенції, тому позивачем застосовано відповідальність по XDR. 1104,14 кг. (вага нестачі) х 298,71 грн. (максимальна відповідальність згідно Конвенції) = 329 817,65 грн. заборгованості по відшкодуванню за втрачений вантажу у міжнародному перевезенні.

Згідно ст.924 ЦК України перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало. Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

Відповідно до ст.224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно ч.1 ст.225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Згідно ч.1 ст.22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Віповідно до п.1 ч.2 ст.22 ЦК України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Відповідно до укладеної між сторонами заявки-договору №110-504 від 24.04.2015р., за якою виник спір у даній справі, відповідач здійснював міжнародне перевезення вантажу в сполученні Польща-Україна та відповідно до умов зазначеної заявки-договору сторони несуть відповідальність згідно Конвенції.

Відповідачем, на підтвердження наявності у нього транспортних засобів для здійснення перевезення, надано позивачу договори оренди вантажного автомобіля від 06.04.2014р. та від 29.04.2014р., сторонами яких є ФОП ОСОБА_6 та ФОП ОСОБА_5 та свідоцтво реєстрації транспортного засобу (державний номер НОМЕР_2), де власником зазначено ФОП ОСОБА_6

Тобто, ФОП ОСОБА_5 самостійно залучав до виконання послуг з перевезення третю особу (ФОП ОСОБА_6), яка була фактичним перевізником, а плату за надані послуги, як перевізник за документами, одержувала ФОП ОСОБА_5 Таким чином доводи відповідача про відсутність у нього договірних відносин з ФОП ОСОБА_6 та самостійної співпраці позивача та ФОП ОСОБА_6 є таким, що не відповідають дійсності.

Крім того, в силу чинного податкового законодавства, зокрема ст.298 Податкового кодексу України позивач не може співпрацювати з ФОП ОСОБА_6, однак такі обмеження не встановлені для ФОП ОСОБА_5, як платника податків третьої групи.

Слід зазначити, що умовами п.3 заявки-договору встановлено, що перевізник (ФОП ОСОБА_5 не може передавати виконання послуг по транспортуванню вантажу іншому перевізнику без письмового повідомлення про це замовника (ТОВ "Рабен Україна"), в протилежному випадку оплата за надані послуги не буде проведена.

У відповідності із ст.193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічно відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Оскільки відповідач без отримання від позивача письмової згоди на залучення до виконання послуг по перевезенню, самовільно залучив до перевезення ФОП ОСОБА_6, а відтак саме відповідач, як сторона заявки-договору повинен нести відповідальність за порушення її умов.

В ході розгляду спору, відповідачем не подано належних та допустимих доказів того, що втрата вантажу сталася внаслідок обставин, які виключають його відповідальність за втрату вантажу.

В порядку ст. 43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Згідно ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

В порядку ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно із ст.34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до абзацу 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Сплата позивачем судового збору підтверджується платіжним дорученням №109287 від 14.04.2016р. на суму 4 950,00 грн., який відповідно до ст.49 ГПК України.

Відповідно до ст. 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно ч.2 ст.4 вказаного Закону за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору встановлюється на рівні 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 150 розмірів мінімальної заробітної плати, а за подання до суду позовної заяви немайнового характеру - 1 розмір мінімальної заробітної плати.

Враховуючи вищенаведені положення Закону України "Про судовий збір", позивач при поданні позову повинен був сплатити 4 947,26 грн. судового збору, водночас сплатив 4 950,00 грн., отже на підставі ст.7 вказаного Закону позивач має право звернутись до суду із клопотанням про повернення йому з Державного бюджету України 2,74 грн. зайво сплаченої суми судового збору.

Відповідно до ст.49 ГПК України судовий збір в сумі 4 947,26 грн. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст.ст.17,18,23 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення, ст.ст. 11, 22,627-628, 908, 909, 924 ЦК України, 193, 224, 225 ГК України, ст.ст. 43, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85, 87, 115, 116 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_3) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Рабен Україна" (місцезнаходження: вул.Сосюри,6, Дніпровський район, м.Київ, 02090; поштова адреса: вул.Броварська, 150, смт.Велика Димерка, Броварський район, Київська область, 07442) 329 817,65 грн. вартості втраченого вантажу та 4 947,26 грн. судового збору.

3. Наказ видати згідно вимог ст.116 ГПК України, після набрання рішенням суду законної сили.

4. Рішення набирає законної сили відповідно до ст.85 ГПК України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст.91-93 ГПК України.

Згідно ст.87 ГПК України повне рішення та ухвали надсилаються сторонам, прокурору, третім особам, представникам сторін і третіх осіб, які брали участь в судовому процесі, але не були присутні у судовому засіданні, рекомендованим листом з повідомленням про вручення не пізніше трьох днів з дня їх прийняття або за їх зверненням вручаються їм під розписку безпосередньо у суді.

Повний текст рішення

виготовлено 31.10.2016р.

Суддя Сухович Ю.О.

Суддя Щигельська О.І.

Суддя Мороз Н.В.