Ухвала суду № 62368156, 31.10.2016, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

_____________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський,3/65

УХВАЛА

ПРО ПОВЕРНЕННЯ ПОЗОВНОЇ ЗАЯВИ

"31" жовтня 2016 р. Справа № 906/1060/16

Суддя господарського суду Житомирської області Прядко О.В. ,

розглянувши позовну заяву і додані до неї матеріали за позовом:

Малинської районної ради Житомирської області (Житомирська обл., м. Малин)

до 1) Редакції газети "Малинські новини" (Житомирська обл., м. Малин)

2) Малинського районного комунального підприємства з технічної інвентаризації Житомирської обласної ради (Житомирська обл., м. Малин)

про визнання права комунальної власності на об'єкт нерухомого мана - приміщення №№4,5,6,7,8,9,13, частину кімнати №22, загальною площею 118 кв.м, визнання недійсним та скасування реєстраційного посвідчення від 12.11.1998

ВСТАНОВИВ:

Малинська районна рада подала до відповідачів позов з вимогами про:

- визнання за територіальною громадою сіл, селищ Малинського району в особі Малинської районної ради Житомирської області право комунальної власності на об'єкт нерухомого майна - приміщення №№4,5,6,7,8,9,13 частину кімнати №22, загальною площею 118 кв.м, які визначені планом ІІ-го поверху приміщення друкарні за адресою: м. Малин, вул. Кримського,7;

- визнання недійсним та скасування реєстраційного посвідчення від 12.11.1998, виданого Малинським державним підприємством технічної інвентаризації, що посвідчує володіння 8/100 частинами будинку №7 по вул. Кримського, 7 в м. Малині за редакцією газети "Малинські новини", виданого на підставі рішення Малинської районної Ради народних депутатів від 15.08.1995, яке занесене в реєстрову книгу під реєстраційним № 408.

Оглянувши позовні матеріали на предмет відповідності їх нормам Господарського процесуального кодексу України, які регулюють порядок дотримання заявником вимог щодо подачі та форми позовної заяви, господарський суд встановив, що подана Малинською районною радою Житомирської області позовна заява не може бути прийнята до розгляду з наступних підстав.

Так, приписами п. 3 ст. 57 ГПК України передбачено, що до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Зокрема, за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору встановлена у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 150 розмірів мінімальної заробітної плати. За подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру ставка судового збору встановлена у розмірі 1 мінімальної заробітної плати (пп. 1, 2 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір").

Законом України "Про Держаний бюджет України на 2016 рік", а саме статтею 8, установлено на 2016 рік наступний розмір мінімальної заробітної плати з 1 січня - 1378 гривень.

Як зазначено в п. 2.2.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" від 21.02.2013 № 7, судовий збір з позовної заяви про визнання права власності на майно, витребування або повернення майна у позадоговірних зобов'язаннях (у тому числі в зв'язку з вимогами, заснованими на приписах частини п'ятої статті 216, статті 1212 Цивільного кодексу України тощо), - як рухомих речей, так і нерухомості, - визначається з урахуванням вартості спірного майна, тобто як зі спору майнового характеру.

Водночас, слід зазначити, що суд не повинен визначати вартість майна за відповідними вимогами, оскільки за змістом п. 3 ст. 2 ст. 54 і ст. 55 ГПК України такий обов'язок покладається на позивача. Лише у випадках неправильного зазначення ціни позову вона визначається суддею на підставі поданих позивачем до позовної заяви документів.

Як вбачається із позовної заяви, Малинська районна рада Житомирської області звернулася до суду з однією майновою вимогою (визнання права власності на майно) та однією немайновою вимогою (визнання недійсним та скасування реєстраційного посвідчення на майно).

У п. 2.10 вище вказаної постанови Пленуму зазначено, що у випадках об'єднання в одній заяві вимог як майнового, так і немайнового характеру судовий збір згідно з частиною третьою статті 6 Закону підлягає сплаті як за ставками, встановленими для позовів майнового характеру, так і за ставками, встановленими для розгляду позовних заяв зі спорів немайнового характеру.

Положення аналогічного змісту міститься в абз. 1 ч. 3 ст. 6 ЗУ "Про судовий збір".

Отже, звернувшись до суду з даною позовною заявою, позивач мав сплатити ставку судового збору, обраховану згідно з пп. 1, 2 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", у сумі збору щодо кожної пред'явленої ним вимоги майнового та немайнового характеру окремо. При цьому, при визначенні ставки судового збору, належного до сплати Малинською районною радою, у зв'язку з подачею позовної заяви з вимогами про визнання права власності, слід враховувати, що вона має визначатися з урахуванням саме дійсної вартості спірного майна станом на час подачі позову до суду.

Варто вказати, що згідно з даних вказаних позивачем у вступній частині поданої ним позовної заяви зазначено ціну позову у сумі 138969,60 грн. Саме виходячи з такого розміру вартості майна позивачем визначена ставка судового збору як із вимоги майнового характеру, яка врахована при сукупному розмірі судового збору, що підлягає оплаті позивачем в межах розгляду заявлених вимог.

Однак, будь-яких документів на підтвердження того, що станом на час подачі позову до суду вартість спірного майна становить 138969,60 грн, а також документів, з яких можна встановити оцінку вартості спірного майна у 2016 році позовні матеріали не містять.

За таких обставин, сплачена сума судового збору у розмірі 3462,55 грн (платіжне доручення № 24 від 11.10.20116) є документально необґрунтованою, що позбавляє суд можливості встановити виконня позивачем вимог п. 3 ст. 57 ГПК України щодо сплати судового збору у встановлених порядку і розмірі.

Крім того, згідно з приписами ст. 57 ГПК України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги. Натомість вказуючи у позовній заяві на незаконність прийнятого Малинською районною радою народних депутатів по відношенню до Редакції газети "Малинські новини" рішення від 15.08.1995 та виданого підприємством з технічної інвентаризації на його виконання реєстраційного посвідчення на майно від 12.11.1998, Малинська районна рада не долучає вказані документи до позовних матеріалів, не вказує причин неможливості їх подання, не заявляє клопотання про їх витребування в порядку ст. 38 ГПК України та не оскаржує дійсність рішення від 15.08.1995 в судовому порядку, що вказує про невиконання позивачем належним чином вимог щодо надання доказів, які підтверджують викладені в заяві обставини.

За таких обставин, провадження у справі не може бути порушено, а позовна заява і додані до неї документи підлягають поверненню без розгляду.

Відповідно до ч. 3 ст. 63 ГПК України, повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення допущеного порушення.

Керуючись п. 4, 3 ч. 1 ст. 63 ГПК України, господарський суд

УХВАЛИВ:

Позовні матеріали повернути позивачу без розгляду.

Додаток на 54аркушах, в тому числі платіжне доручення № 24 від 11.10.2016.

Суддя Прядко О.В.

1 - в наряд

2 - заявнику - рек.

3,4 - відповідачам