Рішення № 62368145, 25.10.2016, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м.Харків, пр.Науки, 5

_______________

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

25.10.2016 Справа №905/2816/16

Господарський суд Донецької області у складі судді Кротінової О.В.

при секретарі судового засідання Хадієвій М.Ф.,

розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця», м.Київ, ЄДРПОУ 40075815, в особі регіональної філії «Придніпровська залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця», м.Дніпропетроськ, ЄДРПОУ 40081237,

до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «Збагачувальна фабрика №105», смт.Цукурине м.Селидове Донецької області, ЄДРПОУ 31832110,

про стягнення 14625,00 грн., -

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 - за довіреністю;

від відповідача: ОСОБА_2 - за довіреністю,-

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Українська залізниця», м.Київ, в особі регіональної філії «Придніпровська залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця», м.Дніпропетроськ, звернулось до господарського суду Донецької області з позовною заявою №НЮС-1/473 від 09.09.2016р. до Товариства з обмеженою відповідальністю «Збагачувальна фабрика №105», смт.Цукурине м.Селидове Донецької області, про стягнення штрафу за неправильно зазначену масу вантажу у сумі 14625,00 грн.

З дотриманням приписів ст.2-1 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до Положення про автоматизовану систему документообігу суду, для розгляду справи №905/2816/16 визначено суддю Кротінову О.В.

Ухвалою суду від 29.09.2016р. даний позов прийнято до розгляду та порушено провадження у справі №905/2816/16.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що відповідно до комерційного акту РА №012311/36 від 16.04.2016р. в ході контрольної перевірка маси вантажу на транзитній станції Синельникове-1 Придніпровської залізниці у вагоні №67851766 виявлена різниця у дійсній вазі та зазначеній відповідачем у залізничній накладній №53436697 від 13.04.2016р., а отже неправильно вказано останнім дані вантажу, внаслідок чого виникли підстави для нарахування штрафу.

На підтвердження викладених обставин позивач надав у копіях: залізничну накладну №53436697 від 13.04.2016р., комерційні акти РА №012311/36 від 16.04.2016р., РА №012311/36/73 від 16.04.2016р., акт загальної форми №858 від 16.04.2016р., технічний паспорт засобу ваговимірювальної техніки (зввт) №6 від 23.09.2015р., витяг з книги обліку контрольних зважувань за 16.04.2016р., довіреності на представників позивача, документи, що підтверджують правовий статус головного підприємства та регіональної філії позивача.

Нормативно свої вимоги позивач обґрунтовує ст.ст.1, 2, 33, 61, 64, 82 Господарського процесуального кодексу України, ст.3 Закону України «Про залізничний транспорт», ч.5 ст.307 Господарського кодексу України, ст.ст.2, 5, 6, 23, 24, 37, 118, 122, 129 Статуту залізниць України, п.1.1, п.2.3 Правил оформлення перевізних документів та п.5, п.11, п.28 Правил приймання вантажів до перевезення.

25.10.2016р. відповідачем через канцелярію господарського суду Донецької області подано відзив №15/12-юр від 24.10.2016р. на позовну заяву, у якому звернуто увагу, що невідповідність маси вантажу, вказаної відповідачем у накладній №53436697, масі вантажу, визначеній при переважуванні на ст.Синельникове-1 Придніпровської залізниці, через застосування різних ваг, а також при визначенні ваги вугілля камяного необхідно враховувати такий показник, як вологомісткість, який є змінним, окрім того, слід враховувати і норми природної втрати, оскільки вугілля перевозиться у відкритих напіввагонах; зазначено, що відповідачем не було допущено порушень вимог ст.ст.118, 122 Статуту залізниць України, оскільки у повному обсязі було сплачено провізну плату (оплачено вартість перевезення за більшу вагу), відтак діями відповідача не було завдано жодних збитків позивачу; зауважено, що при перевезенні вантажу мало місце недовантаження, а не перевантаження, а тому така обставина не призвела і не могла призвести до більшого зношення рухомого складу або руйнації чи пошкодження вагону, не мало місце і порушення безпеки; за таких обставин просить зменшити розмір штрафу до одної провізної плати.

Також надано клопотання №б/н від 25.10.2016р., до якого додано копії правоустановчих документів підприємства відповідача, а також скорочену інформаційну довідку з Єдиного реєстру підприємств, щодо яких порушено провадження у справі про банкрутство №158670 від 20.10.2016р.

Представник позивача у судовому засіданні 25.10.2016р. підтримав позовні вимоги у повному обсязі; пояснив, що в матеріалах справи наявний комерційний акт у двох екземплярах; вказав, що комерційний акт РА №012311/36/73 від 16.04.2016р. є другим примірником комерційного акту РА №012311/36 від 16.04.2016р., що складені на транзитній станції Синельникове-1, при цьому доповнений відміткою станції призначення у розділі «Є»; проти зменшення розміру штрафу заперечив; зауважив, що при визначенні маси вантажу враховано його усушку, зменшення вологості тощо та встановлено фактичну масу відповідно до п.27 Правил видачі вантажу.

Представник відповідача у судому засіданні 25.10.2016р. позовні вимови визнає частково; просить зменшити розмір штрафу до однієї провізної плати, підставами цього визначив: по-перше, властивості вугілля (зменшення вологості, природна усушка тощо), по-друге, вказав на відсутність ваг на станції відправлення, що унеможливлює перевірку показників ваг, на яких зважено товар; просить врахувати можливу похибку визначення маси вантажу кожного засобу вимірювальної техніки, що встановлена технічними документами, яка можлива поза межами нормативів, як і допущений відсоток зменшення ваги вантажу внаслідок зменшення вологості, природної усушки тощо; зауважив, що діями відповідача не завдано збитків позивачу; звернув увагу суду, що провізну плату (залізничний тариф) сплачено за 70000 кг., не враховуючи, що фактично вага вантажу менша, тобто оплачено перевезення неіснуючого надлишку.

Дослідив матеріали справи та оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд дійшов висновку, щодо такого.

Публічне акціонерне товариство «Українська залізниця», м.Київ, в особі регіональної філії «Придніпровська залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця», м.Дніпропетровськ, є належним позивачем у справі.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання згідно із ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу України виникають, зокрема, з договору та інших правочинів.

Відповідно до ч.1 ст.909 Цивільного Кодексу України за договором перевезення перевізник зобов'язаний доставити довірений йому відправником вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Укладення договору перевезення вантажу, відповідно до ч.3 ст.909 Цивільного кодексу України та ч.2 ст.307 Господарського кодексу України, підтверджується складанням транспортної накладної.

Відповідно до ст.6 Статуту залізниць України накладна це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до Статуту та правил і наданий залізниці разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажів, яка укладається між відправником і залізницею. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезень до станції призначення.

У квітні 2016р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Збагачувальна фабрика №105», смт.Цукурине м.Селидове Донецької області, на адресу Вуглегірської ТЕС ПАТ «Центренерго», м.Світлодарськ Донецької області, зі станції «Цукуриха ДОН» на станцію «Світлодарське ДОН» відвантажило за залізничною накладною №53436697 від 13.04.2016р. у вагоні №67851766 вантаж концентрат вугільний.

При оформленні залізничної накладної №53436697 від 13.04.2016р. у вагоні №67851766 відповідачем вказано масу вантажу: нетто 70000 кг.

Як свідчить розділ 26 та 28 вищевказаної накладної, маса вантажу визначена відправником на вагонних вагах (150 т).

На станції відправлення вантаж був прийнятий до перевезення без зауважень, іншого не доведено.

Згідно з п.28 Правил приймання вантажів до перевезення, затверджених Наказом Міністерства транспорту України №644 від 21.11.2000р., вантажі, завантажені відправниками у вагони закритого типу (криті, ізотермічні, хопери, цистерни тощо) та контейнери, приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду кузова (котла) вагона (контейнера), пломб (ЗПП), без перевірки вантажу. Вантажі, завантажені відправниками у вагони відкритого типу (платформи, напіввагони тощо), приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду вагона, вантажу, його маркування (у т. ч. захисного) та кріплення у вагоні без перевірки маси та кількості вантажу.

Відповідно до статті 24 Статуту залізниць України, залізниця має право перевірити правильність відомостей про вантаж, зазначених відправником у накладній, на станції відправлення, під час перевезення та на станції призначення.

Під час перевезення, на станції Синельникове-1 Придніпровської залізниці було проведено перевірку маси вантажу, під час якої було виявлено, що маса вантажу у вагоні №67851766 не відповідає масі, вказаній відправником у накладній, про що був складений акт загальної форми №858 від 16.04.2016р.

За результатами контрольної перевірки станцією Синельникове-1 Придніпровської залізниці складено комерційний акт РА №012311/36 від 16.04.2016р., відповідно до якого за результатами контрольного переважування вагону №67851766 на справних вагонних вагах (150т.) станції Синельникове-1 Придніпровської залізниці (держповірка 27.11.2013р.) виявлено, що при переваженні вага брутто складає 88300 кг., тара з документа - 23000 кг., нетто 65300 кг., що складає різницю проти документа в сторону зменшення на 4700 кг.

У комерційному акті також відображено, що навантаження у вагоні нижче бортів 0,2м, «шапкоподібне», без виїмок та поглиблень, вантаж не марковано, двері, люка укручені, у технічному відношенні справний, течі вантажу немає, переважування вантажу здійснено комерційним агентом ОСОБА_3, у присутності ВОХР ОСОБА_4, ОВР ОСОБА_5, посади начальника вантажного району по штатному розпису на станції Синельникове-1 не передбачено.

Згідно технічного паспорту №6 вагонних ваг станції Синельникове-1 Придніпровської залізниці, відміткою у паспорті підтверджено, що остання огляд-перевірка ваг здійснена 26.02.2016р., наступний термін профілактичного обслуговування не пізніше 26.05.2016р.

Пунктом 10 Правил складання актів, які затверджені наказом Міністерства транспорту України №334 від 28.05.2002р., передбачено, що комерційний акт підписує начальник станції (його заступник), начальник вантажного району (завідувач вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчика, сортувальної платформи) і працівник станції, який особисто здійснював перевірку, а також одержувач, якщо він брав участь у перевірці. Крім того, у разі необхідності, до перевірки вантажу і підписання акта можуть бути залучені також інші працівники залізниці.

Суд встановив, що комерційний акт РА №012311/36 від 16.04.2016р. підписаний належними особами у відповідності до п.10 Правил складання актів.

Відповідно до п.12. Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України №334 від 28.05.2002р., якщо при перевірці вантажу, який прибув з актом попутної станції, під час перевірки на станції призначення не буде виявлено різниці між даними акта, складеного на попутній станції, і фактичною наявністю та станом вантажу, багажу або вантажобагажу, то станція в розділі «Є» комерційного акта попутної станції вносить відмітку такого змісту: «Під час перевірки вантажу (багажу, вантажобагажу) різниці проти цього акта не виявлено». Така відмітка засвідчується штемпелем станції і підписами осіб, указаних у пункті 10 цих Правил. Цей акт видається одержувачу на його вимогу, а копія його залишається на станції. Новий акт у цьому разі не складається.

При невідповідності відомостей, указаних в акті попутної станції, фактичним даним, що виявились під час перевірки вантажу, багажу або вантажобагажу, складається новий комерційний акт.

У комерційному акті РА №012311/36/73 від 16.04.2016р., що є другим примірником комерційного акту РА №012311/36 від 16.04.2016р., доповнено відміткою станції призначення - Світлодарське Донецької залізниці, у розділі «Є»: «Під час перевірки вантажу різниці проти цього акта не виявлено». Отже, невідповідності відомостей, зазначених в акті попутної станції, фактичним даним, не виявлено.

Статут залізниць України (далі - Статут) визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, які користуються залізничним транспортом (ст.2 Статуту).

Статтею 37 Статуту встановлено, що під час здавання вантажів для перевезення відправником має бути зазначена у накладній їх маса. Маса вантажів визначається відправником. Спосіб визначення маси зазначається у накладній.

На підставі цього Статуту затверджені Мінтрансом Правила перевезень вантажів, які є обов'язковими для всіх юридичних осіб (ст.5 Статуту).

Правилами перевезень вантажів, а саме п.1.1. розділу 4 Правил оформлення перевізних документів, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України за №863/5084 від 24.11.2000р., а також ст.23 Статуту передбачено, що відправник повинен надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів). У відповідності до цих Правил, а саме п.2.1. та п.2.2., графи «Маса вантажу, визначена відправником, кг» та «Спосіб визначення маси» заповнюються вантажовідправником. Маса вантажу згідно ст.37 Статуту та п.5. Правил приймання вантажів до перевезення, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000р. за №861/5082, визначається відправником.

Правильність внесених у накладну відомостей, як це передбачено п.2.3 Правил оформлення перевізних документів, своїм підписом підтверджує представник відправника. Так, правильність внесених відомостей до вищевказаної накладної підтвердив своїм підписом представник відправника.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.24 Статуту вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній. Залізниця має право перевіряти правильність цих відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній.

Згідно ч.1 ст.129 Статуту обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.

Для засвідчення обставини невідповідності маси вантажу з даними, зазначеними у транспортних документах законодавцем у ст.129 Статуту визначено складання комерційного акту.

Таким чином, підставою для матеріальної відповідальності вантажовідправника є обставини, викладені у комерційному акті.

Так, невідповідність фактичної маси вантажу з масою вантажу, яка зазначена відправником (відповідачем) у накладній, засвідчено належним доказом комерційним актом РА №012311/36 від 16.04.2016р.

Вказаний комерційний акт за своєю формою та змістом відповідає вимогам Статуту залізниць України та Правил складання актів, а тому визнається судом належним доказом на підтвердження факту невідповідності маси, зазначеної у накладній, та фактичної маси вантажу.

Між тим, в матеріалах справи відсутні та сторонами не надані жодні докази, які б свідчили про намагання оскаржити відомості викладені у комерційному акті.

Твердження представника відповідача щодо застосування різних ваг та неврахування позивачем при визначенні ваги вугілля кам'яного його показників, суд не бере до уваги, оскільки вони спростовуються матеріалами справи.

Згідно з п.5.5 розділу 5 Правил оформлення перевізних документів, затверджених Наказом Міністерства транспорту України за №644 від 21.11.2000р. та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України від 24.11.2000 №863/5084, якщо під час перевезення вантажу або на станції його призначення буде виявлено неправильне зазначення у накладній маси, кількості місць вантажу, його назви, коду та адреси одержувача з відправника, порта стягується штраф у розмірі згідно зі статтею 118 Статуту залізниць України. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли.

Згідно із ст.122 Статуту залізниць України за неправильно зазначену у накладній масу вантажу з відправника стягується штраф у розмірі згідно із статтею 118 цього Статуту.

Тобто, чинне законодавство України повязує застосування до вантажовідправника наслідків встановлених ст.118 Статуту залізниць України із фактом неправильного зазначення певних відомостей у накладній, зокрема, маси вантажу.

Враховуючи дане, предметом дослідження є встановлення такого порушення.

Доказів на підтвердження відсутності вини вантажовідправника у невідповідності відомостей у перевізному документі фактичній масі вантажу у спірному вагоні, відповідачем суду не надано.

Відтак, судом встановлено наявність підстав для застосування відповідальності, передбаченої вищеозначеним нормативним актом.

Окрім того, при застосуванні статей 118 та 122 Статуту слід враховувати, що штраф підлягає стягненню за самий факт допущення вантажовідправником зазначених порушень, незалежно від того, чи завдано залізниці у зв'язку з цим збитки.

Відповідно до ст.118 Статуту залізниць України штраф підлягає стягненню у п'ятикратному розмірі плати за користування вагонами.

Виходячи з того, що провізна плата за перевезення вантажу у спірному вагоні складає 2925,00 грн., позивачем нараховано та предявлено до стягнення з відповідача штраф в сумі 14625,00 грн.

Судом встановлено, що розрахунок суми штрафу є арифметично вірним, та відповідає ст.ст.118, 122 Статут залізниць України.

Одночасно відповідач у відзиві №15/12юр від 24.10.2016р. на позовну заяву просить суд на підставі п.3 ч.1 ст.83, ст.233 Господарського процесуального кодексу України зменшити розмір штрафу до одної провізної плати.

В обґрунтування свого клопотання відповідач посилається на сплату провізної плати у повному обсязі (оплачено вартість перевезення за більшу вагу), діями відповідача не було завдано жодних збитків позивачу; при перевезенні вантажу мало місце недовантаження, а не перевантаження, а тому така обставина не призвела і не могла призвести до більшого зношення рухомого складу або руйнації чи пошкодження вагону, не мало місце і порушення безпеки; звертає увагу на властивості вугілля.

Відповідно до ч.2 ст.233 Господарського кодексу України, якщо порушення зобовязання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Отже, якщо порушення зобов'язання учасника господарських відносин не потягло за собою значні збитки для іншого господарюючого суб'єкта, то суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Суд приймає до уваги, що ч.1 ст.550 Цивільного кодексу України встановлює загальне правило про те, що кредитор має право на стягнення неустойки у всіх випадках порушення боржником зобов'язання, незалежно від того, виникли чи ні у зв'язку з цим порушенням збитки на стороні кредитора. Проте, частина 3 ст.551 Цивільного кодексу України передбачає можливість зменшення за рішенням суду розмір неустойки, що стягується з боржника за порушення зобов'язання, якщо розмір неустойки значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.

Доказів того, що неправильне зазначення відповідачем у даному випадку ваги вантажу спричинило збитки для залізниці та іншим учасникам господарських відносин, матеріали справи не містять.

Судом також враховано, що відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 02.12.2015р. №1275-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України», на виконання абзацу третього пункту 5 статті 11 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, згідно з додатком, до якого включено м.Селидове, де проводить свою господарську діяльність відповідач.

При цьому, події на території Донецької області, якими є активна фаза антитерористичної операції у Донецькій області, проведення бойових дій у регіоні, а також інші численні порушення у звязку з цими обставинами, загальновідомі та додаткового підтвердження не вимагають.

Стаття 83 Господарського процесуального кодексу України надає господарському суду право, приймаючи рішення, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобовязання. Правовий аналіз застосування ст.83 Господарського процесуального кодексу України свідчить про те, що зменшувати розмір штрафу є виключно правом суду, а обставини для застосування вказаної норми є оціночними.

Як встановлено судом, фактична маса вантажу у вагоні №67851766 менше ваги ніж зазначено в документі. Отже, підвищеного навантаження на рухомий склад не було.

Приймаючи до уваги викладені вище обставини, відсутність доказів негативних наслідків від неправильного зазначення ваги вантажу перевізному документ, суд вважає за можливе, користуючись правом наданим п.3 ст.83 Господарського процесуального кодексу України, зменшити розмір штрафу до однієї провізної плати, а саме, до 2925,00 грн., внаслідок чого позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Керуючись ст.49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір підлягає віднесенню на відповідача повністю, враховуючи, що, за висновками суду, спір по справі виник внаслідок неправильних дій відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.1, 4-2, 4-3, 22, 32-38, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця», м.Київ, в особі регіональної філії «Придніпровська залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця», м.Дніпропетроськ, до Товариства з обмеженою відповідальністю «Збагачувальна фабрика №105», смт.Цукурине м.Селидове Донецької області, про стягнення штрафу за неправильно зазначену масу вантажу у сумі 14625,00 грн., задовольнити частково.

2. Зменшити розмір стягуваної суми штрафу до 2925,00 грн.

3.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Збагачувальна фабрика №105» (85486, Донецька область, м.Селидове, смт.Цукурине, вул.Шахтна, б.40, ЄДРПОУ 31832110, банківські реквізити не вказано) на користь Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» (03680, м.Київ, вул.Тверська, буд.5, ЄДРПОУ 40075815), в особі регіональної філії «Придніпровська залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» (49602, м.Дніпро, пр.Дмитра Яворницького, буд.108, ЄДРПОУ 40081237, банківські реквізити не вказано) штраф у розмірі 2925,00 грн., а також відшкодування сплаченого судового збору у розмірі 1378,00 грн.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

6. В судовому засіданні 25.10.2016р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

7. Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня його оголошення. Зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст.ст.84, 85 Господарського процесуального кодексу України.

8. Повний текст рішення складено та підписано 31.10.2016р.

Суддя О.В. Кротінова