Рішення № 62367817, 31.10.2016, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

31 жовтня 2016 р. Справа № 918/1063/16

за позовом Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

до відповідача ОСОБА_1 співвласників багатоквартирного будинку №2 Б по вул. Струтинської, м. Рівне "Сонячна домівка"

про стягнення 3% річних та інфляційних втрат за договором на постачання природногогазу в сумі 18 403,86 грн

Суддя Андрійчук О.В.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_2, дов. № 14-95 від 18.10.2014 року

від відповідача: не з'явився

Статті 20, 22, 91, 93 ГПК України сторонам роз'яснені.

Відводи з підстав, передбачених ст. 20 ГПК України, відсутні.

Протокол судового засідання складено відповідно до ст. 81-1 ГПК України.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У березні 2016 року Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (позивач) звернулося до Господарського суду Рівненської області з позовом до ОСОБА_1 співвласників багатоквартирного будинку №2 Б по вул. Струтинської, м. Рівне "Сонячна домівка" про стягнення в сумі 18 403,86 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що:

28.12.2012 року між позивачем (продавець) та відповідачем (покупець) укладено договір № 13/2554-ТЕ-28 купівлі-продажу природного газу (надалі-договір), за умовами якого продавець зобов'язався передати у власність покупця у 2013 році природний газ, ввезений на митну територію України ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" за кодом згідно з УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити природний газ на умовах цього договору.

Відповідач свій обовязок щодо проведення розрахунків за поставлений газ своєчасно не виконав, у зв'язку з чим позивач нарахував 3% річних в розмірі 536,96 грн та інфляційні в розмірі 17 866,90 грн.

У матеріально-правове обґрунтування своїх вимог позивач посилається на ст.ст. 11-16, 258, 525, 526, 530, 611, 625, 712 ЦК України та ст.ст. 193, 264-265 ГК України.

Ухвалою суду від 12.10.2016 року порушено провадження, справу призначено до розгляду на 31.10.2016 року.

31.10.2016 року через службу діловодства господарського суду від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю його представника.

Суд з урахуванням обставин справи відхиляє доводи відповідача щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з хворобою його представника). При цьому суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з ч.ч. 1-5 ст. 28 ГПК України, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (ст.ст. 32 - 34 ГПК України), причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач повідомлений про час та місце розгляду справи належним чином. Нез'явлення в засідання господарського суду представника відповідача не перешкоджає вирішенню спору по суті.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши копії документів на їх відповідність оригіналам, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

28.12.2012 року між позивачем (продавець) та відповідачем (покупець) укладено договір № 13/2554-ТЕ-28 купівлі-продажу природного газу (надалі-договір), за умовами якого продавець зобов'язався передати у власність покупця у 2013 році природний газ, ввезений на митну територію України ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" за кодом згідно з УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити природний газ на умовах цього договору (п. 1.1. договору).

За п. 11.1. договору цей договір набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками, діє в частині реалізації газу до 31.12.2013 року, а в частині розрахунків - до їх повного виконання.

Відповідно до п.п. 3.3., 3.4. договору приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу. Обсяг споживання газу покупцем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу покупця. Не пізніше 5-го числі місяця, наступного за місцем продажу газу, покупець зобов'язується надати продавцеві підписані та скріплені печатками покупця та газотранспортного підприємства три примірники акта приймання-передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8-го числі зобов'язується повернути покупцеві та газотранспортному підприємству по одному примірнику оригіналу акту, підписаного уповноваженими представником та скріплений печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.

Судом з матеріалів справи встановлено, що позивачем протягом січня-грудня 2013 року на виконання умов договору поставлено відповідачу 81,907 куб.м. газу на загальну суму 107 232,64 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу від 31.01.2013 року на суму 23 556,43 грн., від 28.02.2013 року на суму 16 752,53 грн., від 31.03.2013 року на суму 18 499,00 грн., від 30.04.2013 року на суму 7 156,09 грн., від 31.05.2013 року на суму 400,61 грн., від 30.06.2013 року на суму 848,37 грн., від 31.07.2013 року на суму 121,75 грн., від 31.10.2013 року на суму 10 489,31 грн., від 30.11.2013 року на суму 11 184,49 грн., від 31.12.2013 року на суму 18 224,06 грн.

Ціна (граничний рівень ціни) на газ для теплопостачальних підприємств та послуги з його транспортування установлюються НКРЕ України. Ціна за 1 000 куб.м. природного газу становить 1 091,00 грн. з урахуванням збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу за регульованим тарифом та без урахування податку на додану вартість. До сплати за 1 000 куб.м. природного газу - 1 091,00 грн., крім того ПДВ - 20%-218,20 грн., всього з ПДВ - 1 309,20 грн. У разі зміни НКРЕ ціни на газ та/або тарифів на його транспортування, розподіл і постачання вони є обов'язковими для сторін за цим договором з моменту введення їх в дію. Загальна вартість цього договору на дату його укладення становить 110 191,00 грн., крім того ПДВ - 22 038,20 грн., разом з ПДВ - 132 229,20 грн. (п.п. 5.1.-5.3., 5.5. договору).

За п. 6.1 договору оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовим коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки.

Відповідач свої зобовязання з оплати природного газу, поставленого протягом січня-грудня 2013 року, виконував не у повному обсязі, сплативши 75 824,09 грн.

Отже, розмір основного боргу склав 31 408,55 грн.

Враховуючи, що відповідач у повному обсязі та своєчасно своїх зобов'язань з оплати поставленого газу не виконав, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення 31 408,55 грн основного боргу, 3 400,34 грн пені, 1 025,22 грн 3% річних та 6 066,73 грн інфляційних.

Рішенням Господарського суду Рівненської області у справі № 918/262/15 від 20.04.2015 року позов задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_1 співвласників багатоквартирного будинку № 2Б по вул. Струтинської в м. Рівне "Сонячна домівка" на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 31 408,55 грн основного боргу, 1 022,88 грн 3% річних, 6 066,73 грн інфляційних, 1 000,00 грн пені, 1 826,45 грн судового збору. У задоволенні позову про стягнення 2 400,34 грн пені, 2,34 грн 3% річних відмовлено.

За приписами ч. 3 ст. 35 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Відповідач свої зобов'язання з оплати поставленого газу виконав 09.06.2015 року.

За несвоєчасне виконання грошових зобов'язань позивачем нараховано та заявлено ло стягнення 536,96 грн 3% річних та 17 866,90 грн інфляційних за поставлений у жовтні-грудні 2013 року газ, розрахунок яких проведено за період з 13.11.2014 року по 08.06.2015 року.

Як вбачається з матеріалів справи, нарахування 3% та інфляційних у справі № 918/262/15 за зобов'язання, що виникли у жовтні-грудні 2013 року, завершено 12.11.2014 року.

За ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Грошовим слід вважати будь-яке зобов'язання, що складається в тому числі з правовідношення, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора. Зокрема, грошовим зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона зобов'язана оплатити поставлену продукцію, виконану роботу чи надану послугу в грошах, а друга сторона вправі вимагати від першої відповідної оплати, тобто в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору.

Сплата 3% від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові, та у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Кредитор вправі вимагати, в тому числі в судовому порядку, сплати боржником сум інфляційних нарахувань та процентів річних як разом зі сплатою суми основного боргу, так і окремо від неї.

За відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України). Саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов'язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України сум.

У п. 9.3. договору сторони обумовили, що строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (позовна давність), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, штрафів, пені, відсотків річних, інфляційних нарахувань, встановлюється тривалістю у 5 років.

Здійснивши перерахунок 3% річних та інфляційних, суд встановив, що розмір перших становить 536,96 грн (при заявленому - 536,96 грн), а других - 14 793,42 грн (при заявленому - 17 866,90 грн) (розрахунок додається). Отже, заявлені позовні вимоги про стягнення 3% річних підлягають задоволенню у заявленому розмірі, інфляційні - частковому задоволенню.

Зважаючи на викладене, позивач належними та достатніми доказами, як того вимагають приписи ст.ст. 33, 34 ГПК України, довів заявлені позовні вимоги, а відповідач, в свою чергу, не надав доказів в їх спростування, відтак останні підлягають частковому задоволенню.

Згідно з ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з ОСОБА_1 співвласників багатоквартирного будинку № 2Б по вул. Струтинської в м. Рівне "Сонячна домівка" (вул. Струтинської, 2 Б, м. Рівне, 33003, код ЄДРПОУ 37198073) на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (вул. Б. Хмельницького,6, м. Київ, 01001, код ЄДРПОУ 20077720) 536,96 грн 3% річних, 14 793,42 грн інфляційних, 1 147,87 грн судового збору.

3. У задоволенні позовних вимог про стягнення 3 073,48 грн інфляційних відмовити.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 ГПК України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 ГПК України.

Повне рішення складено 31.10.2016 року.

Суддя Андрійчук О.В.