Рішення № 62367624, 24.10.2016, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 61022 м. Харків, пр. Науки, буд.5, тел./факс 702-10-79 inbox@lg.arbitr.gov.ua ___________________________ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

24 жовтня 2016 року Справа № 913/1075/16

Провадження №26/913/1075/16

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Луганське енергетичне обєднання, м. Луганськ

до Районного комунального підприємства Старобільськвода с. Чмирівка, Старобільский район Луганська область

про стягнення 120081,05 грн

Суддя Масловський С.В.

У засіданні брали участь:

від позивача: ОСОБА_1, представник за довіреністю №134 від 19.07.2016;

від відповідача: представник не прибув;

В судовому засіданні 24.10.2016 судом у відповідності до статті 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

03.10.2016 Товариство з обмеженою відповідальністю Луганське енергетичне обєднання звернулось до господарського суду Луганської області з позовом до Районного комунального підприємства Старобільськвода про стягнення 120081,05 грн, з яких 115549,12 грн - заборгованість за спожиту активну електроенергію; 1448,33 грн - 3 % річних; 3075,65 грн - інфляційні нарахування; 7,95 грн плата за перевищення договірних величин споживання електричної електроенергії, а також 1801,21 грн витрат по сплаті судового збору.

Ухвалою господарського суду Луганської області від 03.10.2016 порушено провадження у справі та її розгляд призначено на 18.10.2016, ухвалою від 18.10.2016 відкладено на 24.10.2016.

18.10.2016 відповідач через канцелярію господарського Луганської області, на виконання вимог ухвали суду, подав документи в підтвердження правового статусу, а саме: копії статуту відповідача, договору управління майном, розпорядження ЦВА про передачу в управління майна спільної власності територіальних громад, виписки з ЄДРПОУ, рішення №39/1 Про створення районного комунального підприємства Старобільськвода.

18.10.2016 в судовому засіданні представник відповідача проти позову не заперечував.

24.10.2016 позивач через канцелярію господарського Луганської області, на виконання вимог ухвали суду, подав докази доплати судового збору.

24.10.2016 позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Розглянувши наявні матеріали справи, заслухавши представника позивача, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суду Луганської області,-

ВСТАНОВИВ:

01.83.2015 між позивачем, Товариством з обмеженою відповідальністю Луганське енергетичне обєднання, як постачальником, та відповідачем, Районним комунальним підприємством Старобільськвода, як споживачем, укладено договір про постачання електричної енергії №13. Умовами договору сторони погодили, що постачальник постачає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електричних установок спожива з загальною дозволеною потужністю 213,29 кВт, величини якої по кожному обєкту зазначені у додатку до до говору Відомості про розрахункові засоби обліку електричної енергії Споживача, а споживач оплачує постачальни ку вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами договору та додат ками до договору, що є його невідємною частиною (п.1). Постачальник зобов'язується виконувати умови договору, постачати споживачу електричну енергію, як різновид товару в обсягах, визначених додатком Обсяги постачання електричної енергії Споживачу та субспоживачам, з урахуванням вимог розділу 5 та умов розділу 6 договору (п.п.2.2.; 2.2.1.; 2.2.2.). Споживач зобов'язується виконувати умови договору та вимоги нормативно - технічних документів (п.2.3.; 2.3.1.). У разі порушення споживачем строку розрахунку за активну електричну енергію, строку внесення плати за перетікання реактивної електричної енергії та строків оплати за перевищення договірних величин споживання елект ричної енергії та потужності, за не обліковану електричну енергію та на відшкодування збитків споживачу нарахову ється пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, діючої в період, за який сплачується пеня від розміру простроченого платежу за кожен день прострочення (п.4.4.1.). Договірні величини споживання електричної енергії визначаються у додатках «обсяги постачання електричної енергії споживачу та субспоживачам» на підставі відомостей споживача про обсяги очікуваного споживання електричної енергії п.5.1.). Згідно п. 9 додатку Порядок розрахунків до договору остаточний розрахунок за фактично спожиту у розрахунковому періоді активну електроенергію, за перетікання реактивної електричної енергії, пені, 3 % річних та інфляційних нарахувань за порушення строків розрахунків споживач здійснює на підставі наданих постачальником рахунків протягом 5 операційних днів, починаючи з наступного дня після їх отримання.

Відповідно до актів про використану електричну енергію, а саме:

- розрахунковий період від 31 липня 2015 року по 31 серпня 2015 року, обсяг використаної електричної енергії 5528 кВтг;

- розрахунковий період від 31 серпня 2015 року по 30 вересня 2015 року, обсяг використаної електричної енергії 4890 кВтг;

- розрахунковий період від 30 вересня 2015 року по 31 жовтня 2015 року, обсяг використаної електричної енергії 5077 кВтг;

- розрахунковий період від 31 жовтня 2015 року по 30 листопада 2015 року, обсяг використаної електричної енергії 6035 кВтг;

- розрахунковий період від 30 листопада 2015 року по 31 грудня 2015 року, обсяг використаної електричної енергії 6920 кВтг;

- розрахунковий період від 31 грудня 2015 року по 31 січня 2016 року, обсяг використаної електричної енергії 10025 кВтг;

- розрахунковий період від 31 січня 2016 року по 29 лютого 2016 року, обсяг використаної електричної енергії 7040 кВтг;

- розрахунковий період від 29 лютого 2016 року по 31 березня 2016 року, обсяг використаної електричної енергії 6194 кВтг;

- розрахунковий період від 31 березня 2016 року по 30 квітня 2016 року, обсяг використаної електричної енергії 5346 кВтг;

- розрахунковий період від 30 квітня 2016 року по 31 травня 2016 року, обсяг використаної електричної енергії 5942 кВтг;

- розрахунковий період від 31 травня 2016 року по 31 червня 2016 року, обсяг використаної електричної енергії 5112 кВтг;

- розрахунковий період від 30 червня 2015 року по 31 липня 2016 року, обсяг використаної електричної енергії 5931 кВтг;

Згідно з рахунками, а саме:

- рахунок №13-НА/8/1 від 02.09.2015 на суму 9963,67 грн;

- рахунок №13-НА/7/1 від 01.08.2015 на суму 12971,10 грн;

- рахунок №13-НА/6/1 від 30.06.2015 на суму 10335,24 грн;

- рахунок №13-НА/5/1 від 31.05.2016 на суму 1197,23 грн;

- рахунок №13-НА/4/1 від 02.05.2016 на суму 10196,32 грн;

- рахунок №13-НА/3/1 від 31.03.2016 на суму 11813,69 грн;

- рахунок №13-НА/2/1 від 02.09.2016 на суму 13427,26 грн;

- рахунок №13-НА/1/1 від 01.02.2016 на суму 19120,49 грн;

- рахунок №13-НА/12/1 від 04.01.2016 на суму 12628,73 грн;

- рахунок №13-НА/11/1 від 30.11.2015 на суму 11013,64 грн;

- рахунок №13-НА/10/1 від 02.10.2015 на суму 9265,32 грн;

- рахунок №13-НА/9/1 від 30.09.2015 на суму 8813,74 грн;

загальна вартість поставленої позивачем та прийнятої відповідачем електричної енергії в період з липня 2015 - червень 2016 складає 141526,43 грн. Вищезазначені акти підписані повноважними представниками позивача (постачальника) та відповідача (споживача), посвідчені печатками сторін (належним чином засвідчені копії яких знаходяться в матеріалах справи).

Відповідно до авізо №НП-58 від 03.02.2016 за період з 01.02.2016 по 29.02.2016 відповідач оплатив 9963,67 грн за активну електричну енергію за серпень 2015 року.

Відповідно до виписки по особовому рахунку позивача за період з 13.04.2016 по 13.04.2016 відповідач перерахував кошти в сумі 5000 грн за активну електричну енергію за лютий 2016 року, за період з 16.02.2016 по16.02.2016 в сумі 11013,64 грн за активну електричну енергію за листопад 2015 року.

Частина 1 статті 175 Господарського кодексу України встановлює, що майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Зобов`язання, в силу вимог ст.526 Цивільного кодексу України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог даного Кодексу та інших актів законодавства.

Згідно ст.655 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За статтею 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Стаття 663 ЦК України передбачає, що продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу. У разі відсутності в договорі купівлі-продажу умов щодо якості товару продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, придатний для мети, з якою товар такого роду звичайно використовується (частини 1, 2 статті 673 ЦК України).

Пунктом 1 ст.692 Цивільного кодексу України, встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до п1. ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Частин 1 ст.33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи вищевикладене, судом встановлено, що позивачем, як постачальником, на виконання умов договору про постачання електричної енергії від 01.08.2015 №13, було поставлено електричну енергію в період з липня 2015 по червень 2016 року на загальну суму 141526,43 грн, яка відповідачем, як споживачем, була прийнята, що підтверджується актами про використану електричну енергію, належним чином засвідчені копії яких наявні в матеріалах справи, які підписані представниками сторін без будь яких претензій, зауважень. Відповідач свої зобовязання по повній оплаті товару, відповідно до п.9 порядку розрахунків строк (…здійснює на підставі наданих постачальником рахунків протягом 5 операційних днів, починаючи з наступного дня після їх отримання) не виконав, а оплатив лише частково на загальну суму 16013,64 грн.

За таких обставин суд приходить до висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості за спожиту активну електричну енергію є законною, обґрунтованою, доведеною належним та допустимими доказами, та такою, що підлягає задоволенню в повному обсязі, а саме в сумі 115549,12 грн.

Позивач на підставі п. 5.1. договору про постачання електричної енергії № 13 від 01.08.2015 просить стягнути з відповідача плату за перевищення договірної величини споживання за січень 2016 в розмірі 7,95 грн.

Відповідно до рахунку №13-НА/1/4 від 01.02.2016 загальна вартість перевищення договірної величини споживання за січень 2016 складає 7,95 грн.

Відповідно до додатку «Обсяги постачання електричної енергії сповивачу та субспоживачам» за січень 2016 року було встановлено обсяг електричної енергії 10020 кВтг.

Відповідно до акту про використану електричну енергію розрахунковий період від 31 грудня 2015 року по 31 січня 2016 року, обсяг використаної електричної енергії 10025 кВтг.

Враховуючи вищевикладене, судом встановлено, позивачем, як постачальником, на виконання умов договору про постачання електричної енергії від 01.08.2015 №13, було поставлено електричну енергію в період з 31 грудня 2015 року по 31 січня 2016 року в обсязі 10025 кВтг, що перевищує договірні величини споживання електроенергії на 5 кВтг.

За таких обставин суд приходить до висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача суми за перевищення договірної величини споживання електроенергії є законною, обґрунтованою, доведеною належним та допустимими доказами, та такою, що підлягає задоволенню в повному обсязі, а саме в сумі 7,95 грн.

Позивач на підставі ст.625 Цивільного кодексу України просить стягнути з відповідача 3% річних за період з 10 вересня 2015 року по 31 липня 2016 року в розмірі 1448,33 грн та інфляційні витрати за період з жовтня 2015 року по липень 2016 року в розмірі 3075,65 грн.

Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Пунктом 1 ст.612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Виходячи зі змісту ч.2 ст.193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

За положеннями частини 2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012 №01-06/928/2012 сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція).

При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу.

Як зазначено у пункті 3.2 Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобовязань, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

До матеріалів справи позивачем долучені розрахунки 3% річних та інфляційних витрат з якими суд погоджується, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 1448,33 грн та інфляційних витрат в розмірі 3075,65 грн є законними, обґрунтованими, доведеними належними та допустимими доказами, та такими, що підлягають задоволенню повністю.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача підлягають задоволенню повністю, а саме: заборгованість за спожиту активну електричну енергію в розмірі 115549,12 грн, плата за перевищення договірних величин споживання електричної енергії в розмірі 7,95 грн, 3% річних у розмірі 1448,33 грн, витрат від інфляції в розмірі 3075,65 грн.

Судовий збір покладається на відповідача, згідно ст.ст.44, 49 Господарського процесуального кодексу України та становить 1801,21 грн.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, 82, 84, 85, 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Районного комунального підприємства Старобільськвода (код ЄДРПОУ 39816143, місцезнаходження: 92740, Луганська обл., Старобільський район, село Чмирівка, вул. Повітрянофлотська, буд.52) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Луганське енергетичне обєднання (код ЄДРПОУ 31443937, місцезнаходження: 91021, Луганська обл., м. Луганськ, квартал Гайового, буд. 35 А) заборгованість за спожиту активну електричну енергію в розмірі 115549 (сто п'ятнадцять тисяч пятсот сорок девять) грн 12 коп., плата за перевищення договірних величин споживання електричної енергії в розмірі 7 (сім) грн 95 коп., 3% річних у розмірі 1448 (одна тисяча чотириста сорок вісім) грн 33 коп., витрат від інфляції в розмірі 3075 (три тисячі сімдесят пять) грн 65 коп., а також витрат по сплаті судового збору у сумі 1801 (одна тисяча вісімсот одна) грн 21 коп.

3. Видати наказ відповідно до статті 116 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 31.10.2016.

Суддя С.В. Масловський