Рішення № 62367312, 27.10.2016, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

___________

_______________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "27" жовтня 2016 р. Справа № 906/469/16

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Шніт А.В.

при секретарі Антонюк Н.Ю.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 - дов.№140/8 від 27.01.2012

від відповідача: не з'явився

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Державної екологічної інспекції у Житомирській області

до Державного підприємства "Дослідне господарство "Рихальське" Інституту сільського господарства Західного Полісся Національної академії аграрних наук України"

про стягнення 57952,93грн

Позивач звернувся до господарського суду Житомирської області з позовом до Державного підприємства "Дослідне господарство "Рихальське" Інституту сільського господарства Західного Полісся Національної академії аграрних наук України" про стягнення 57952,93грн шкоди за порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на акт перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства про охорону, захист, використання та відтворення лісів від 02.03.2016, польові перелікові відомості пошкоджених дерев, постанову про накладення адміністративного стягнення на директора ДП "Дослідне господарство "Рихальське" Інституту сільського господарства Західного Полісся НААНУ" від 25.02.2016, припис №5 від 09.03.2016.

Згідно з базою даних автоматизованої системи "Діловодство спеціалізованого суду" справа №906/469/16 перебувала в провадженні судді Ляхевич А.А., яку Постановою Верховної Ради України №1513-УІІ від 08.09.2016 звільнено з посади судді господарського суду Житомирської області. У зв'язку з цим, вказану справу направлено для здійснення повторного автоматичного розподілу даної справи між іншими суддями господарського суду Житомирської області.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.09.2016, справа №906/469/16 передана для розгляду судді Шніт А.В.

Ухвалою суду від 28.09.2016 справу №906/469/16 суддею Шніт А.В. прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні.

Представник позивача в засіданні суду позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений вчасно і належним чином, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 63).

Відповідно до пп.3.9.1 та 3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК... За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом... У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Таким чином, відповідач у справі був належним чином повідомлений судом за адресою, вказаною у позовній заяві, про час та місце судового розгляду справи, а тому нез'явлення його представника не перешкоджає вирішенню спору.

У зв'язку з цим, відповідно до ст.75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Державною екологічною інспекцією у Житомирській області (позивач) у період з 19.02.2016 по 02.03.2016 проведено позапланову перевірку Державного підприємства "Дослідне господарство "Рихальське" Інституту сільського господарства Західного Полісся Національної академії аграрних наук України" (відповідач) щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства України відповідно до Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності", під час якої виявлено ряд порушень чинного законодавства, про що 02.03.2016 складено акт перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства про охорону, захист, використання та відтворення лісів (а.с.12-16).

Відповідальні особи відповідача із зазначеним актом перевірки ознайомлені без заперечень та копію акта отримали, про що свідчить відповідна відмітка в акті перевірки (а.с. 16).

Крім того, під час перевірки відповідача на підтвердження фактів незаконного підтвердження та зрізання дерев позивачем складено польові перелікові відомості пошкоджених дерев, датовані 22.02.2016 (а.с. 18-21).

На підставі акту перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства про охорону, захист, використання та відтворення лісів від 02.03.2016 (а.с.12-16) і польових перелікових відомостей пошкоджених дерев від 22.02.2016 (а.с. 18-21) відповідно до додатку 1, 2 постанови Кабінету Міністрів України від 23.07.2008 №665 "Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу", позивачем здійснено розрахунки розміру шкоди, заподіяної лісу внаслідок незаконної порубки, пошкодження дерев, та розрахунок розміру стягнень за несвоєчасне очищення місць рубок від порубкових залишків (а.с. 24-28) на загальну суму 57952,93грн.

Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов'язки та відповідальність суб'єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначає Закон України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності".

Відповідно до ст.1 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб'єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.

Позивачем відповідачу 10.03.2016 направлялися припис №5 від 09.03.2016 про усунення виявлених порушень, а також претензію №18-6/6 від 09.03.2016 про відшкодування шкоди, заподіяної лісу незаконною рубкою, пошкодженням дерев та несвоєчасним очищенням місць рубок від порубкових залишків, у сумі 57952,93грн (а.с. 29-31), які отримані останнім 16.03.2016, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 32).

Проте, зазначена вище претензія залишена відповідачем без відповіді та без задоволення, у зв'язку з чим позивач звернувся до господарського суду з позовною заявою про стягнення з відповідача заподіяної шкоди в розмірі 57952,93.

Оцінивши подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог, враховуючи наступне.

Відповідно до ч.1 ст.5 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" державній охороні і регулюванню використання на території України підлягають: навколишнє природне середовище як сукупність природних і природно-соціальних умов та процесів, природні ресурси, як залучені в господарський обіг, так і невикористовувані в економіці в даний період (земля, надра, води, атмосферне повітря, ліс та інша рослинність, тваринний світ), ландшафти та інші природні комплекси.

Згідно ст.19 Лісового кодексу України постійні лісокористувачі зобов'язані, зокрема, забезпечувати охорону, захист, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень, посилення їх корисних властивостей, підвищення родючості ґрунтів, вживати інших заходів відповідно до законодавства на основі принципів сталого розвитку; дотримуватися правил і норм використання лісових ресурсів; вести лісове господарство на основі матеріалів лісовпорядкування, здійснювати використання лісових ресурсів способами, які забезпечують збереження оздоровчих і захисних властивостей лісів, а також створюють сприятливі умови для їх охорони, захисту та відтворення; дотримуватися встановленого законодавством режиму використання земель.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.105 Лісового кодексу України, відповідальність за порушення лісового законодавства несуть особи винні, зокрема, у незаконному вирубуванні та пошкодженні дерев і чагарників.

Підприємства, установи, організації і громадяни зобов'язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними лісу внаслідок порушення лісового законодавства, у розмірах і порядку, визначених законодавством України (ст.107 Лісового кодексу України).

Стаття 41 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" встановлює економічні заходи забезпечення охорони навколишнього природного середовища, зокрема, передбачає відшкодування в установленому порядку збитків, завданих порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Відповідно до ч.1, ч.4 ст.68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність. Підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.

Згідно ч.1 ст.69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.

Варто зауважити, що відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства, за своєю правовою природою є відшкодування позадоговірної шкоди, тобто деліктною відповідальністю.

Загальне положення про цивільно-правову відповідальність за завдання позадоговірної шкоди втілено у статті 1166 Цивільного кодексу України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Згідно статті 1172 Цивільного кодексу України юридична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Підставою деліктної відповідальності є протиправне шкідливе винне діяння особи, яка завдала шкоду. Для відшкодування завданої шкоди необхідно довести такі факти як неправомірність поведінки особи; вина завдавача шкоди; наявність шкоди; причинний зв'язок між протиправною поведінкою та заподіяною шкодою. Наявність всіх вищезазначених умов є обов'язковим для прийняття судом рішення про відшкодування шкоди. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.

Таким чином, при вирішенні спорів щодо відшкодування шкоди, заподіяної порушенням вимог лісового законодавства у випадках встановлення контролюючими органами при проведенні перевірок дотримання природоохоронного законодавства факту правопорушення, слід виходити з того, що обов'язки із забезпечення охорони, захисту, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень покладено саме на постійних лісокористувачів, які й повинні нести відповідальність за невиконання та неналежне виконання згаданих обов'язків, зокрема, за незабезпечення охорони та захисту лісів від незаконних рубок та пошкодження дерев.

Отже, цивільно-правову відповідальність за порушення лісового законодавства мають нести не лише особи, які безпосередньо здійснюють самовільну вирубку лісів (пошкодження дерев), а також і постійні лісокористувачі, вина яких полягає у допущенні та не перешкоджанні їх працівниками незаконному вирубуванню лісових насаджень (пошкодженню дерев) внаслідок неналежного виконання ними своїх службових обов'язків. Тобто, проявом їх протиправної бездіяльності є незабезпечення працівниками постійних лісокористувачів охорони і захисту лісів, внаслідок чого відбувається вирубування дерев (пошкодження дерев) невстановленими особами.

Відповідно до п.1.6 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 27.06.2001 року №02-5/744 у спорі про відшкодування шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу слід виходити з презумпції вини правопорушника (статті 1166, 1172 Цивільного кодексу України). Отже, позивач не повинен доводити наявність вини відповідача у заподіянні шкоди навколишньому природному середовищу, навпаки, відповідач повинен довести, що у діях його працівників відсутня вина у заподіянні шкоди.

Таким чином, обставини порушення вимог природоохоронного законодавства Державним підприємством "Дослідне господарство "Рихальське" Інституту сільського господарства Західного Полісся Національної академії аграрних наук України" підтверджуються складеним за фактом незаконного пошкодження та зрізання дерев актом перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства про охорону, захист, використання та відтворення лісів від 02.03.2016 (а.с. 12-16), постановою про накладення адміністративного стягнення від 25.02.2015 №07576 (а.с. 23) та розрахунками розміру шкоди, заподіяної лісу, на загальну суму 57952,93грн (а.с. 24-28).

Як визначає ст.32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.34 ГПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За змістом ст.33 ГПК України обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Відповідач позов не оспорив, своїм правом на участь в судовому розгляді справи не скористався, доказів сплати завданої шкоди не подав.

При цьому, позивач довів суду обґрунтованість заявлених позовних вимог щодо відшкодування відповідачем завданих державі збитків належними та допустимими доказами.

Враховуючи викладене, господарський суд вважає позовні вимоги про відшкодування завданих державі збитків у розмірі 57952,93грн обґрунтованими, заявленими відповідно до чинного законодавства та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст.49 ГПК України покладаються на відповідача, оскільки він спонукав позивача звернутися до суду з позовною заявою.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Державного підприємства "Дослідне господарство "Рихальське" Інституту сільського господарства Західного Полісся Національної академії аграрних наук України" (11246, Житомирська область, Ємільчинський район, с. Рихальське, вул. Леніна, 14; ідентифікаційний код 00729356) завданої державі шкоди в розмірі 57952,93грн на р/р 33117331700185, спеціальний фонд місцевого бюджету Рихальської сільської ради, МФО 811039, код ЗКПО 37442296, код призначення платежу 24062100 "Грошові стягнення за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності", відкритий в УК у Ємільчинському районі, банк отримувач ГУДКСУ у Житомирській області.

3. Стягнути з Державного підприємства "Дослідне господарство "Рихальське" Інституту сільського господарства Західного Полісся Національної академії аграрних наук України" (11246, Житомирська область, Ємільчинський район, с. Рихальське, вул. Леніна, 14; ідентифікаційний код 00729356) на користь Державної екологічної інспекції у Житомирській області (10014, м. Житомир, вул. Леха Качинського, 12-А; ідентифікаційний код 38035679):

- 1378,00грн - судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 01.11.16

Суддя Шніт А.В.

Віддрукувати:

1 - у справу

2 - відповідачу (рек. з повід.)