Рішення № 62367156, 26.10.2016, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

26 жовтня 2016 р. Справа № 902/655/16

Господарський суд Вінницької області у складі судді Банаська О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Вінницягаз", м.Вінниця

до: Комунального підприємства Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго", м.Вінниця

про стягнення заборгованості 4 473 096,73 грн

За участю секретаря судового засідання Гнатовської Л.С.

За участю представників:

позивача: ОСОБА_1, довіреність № 102/16-Д від 01.08.2016 р.

відповідача: ОСОБА_2, довіреність № Юр/2301 від 09.08.2016 р.

В С Т А Н О В И В :

Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Вінницягаз" звернулося до Господарського суду Вінницької області з позовом до Комунального підприємства Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго" про стягнення заборгованості 4 473 096,73 грн за договором розподілу природного газу від 01.01.2016 р.

Ухвалою суду від 08.08.2016 р. (суддя Говор Н.Д.) порушено провадження у даній справі та призначено її до розгляду на 01.09.2016 р.

Ухвалою суду від 01.09.2016 р. за клопотанням відповідача розгляд справи відкладено до 03.10.2016 р.

Указом Президента України № 424/2016 від 29.09.2016 р. головуючу суддю Говор Н.Д. звільнено з посади судді.

Відповідно до розпорядження керівника апарату Господарського суду Вінницької області від 03.10.2016 р. здійснено повторний автоматичний розподіл справи № 902/655/16 за результатами якого справу було розподілено судді Банаську О.О.

03.10.2016 р. від позивача та відповідача надійшло ряд документів на виконання вимог суду.

Ухвалою суду від 04.10.2016 р. суддею Банаськом О.О. прийнято справу до свого провадження та призначено її до розгляду 26.10.2016 р.

26.10.2016 р. представником позивача через канцелярію суду подано письмові пояснення та ряд документів на виконання вимог ухвали суду, зокрема, надано витяги з банківських виписок з 03.10 по 25.10.2016 р., які підтверджують сплату відповідачем заборгованості в повному обсязі.

За відсутності відповідного клопотання справа розглядається без фіксації судового процесу технічними засобами.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

Як свідчать матеріали справи, 01.01.2016 р. між Публічним акціонерним (далі - "Позивач") та Комунальним підприємством Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго" ("Відповідач") шляхом підписання заяви - приєднання №09420Х3INLATO16 укладено договір розподілу природного газу (для споживача, що не є побутовим) (а.с.11-16, т.1).

Пунктом 2.1 Типового договору розподілу природного газу визначено, що за цим Договором Оператор ГРМ зобов'язується надати Споживачу послугу з розподілу природного газу, а Споживач зобов'язується прийняти зазначену послугу та сплатити її вартість у розмірі, строки та порядку, визначені цим Договором.

На виконання укладеного договору Відповідачу було розподілено природний газ в кількості 51 038 188 куб.м, а саме:

-в січні 2016 р. - 19 219 624 куб.м

-в лютому 2016 р. - 13 347 638 куб.м

-в березні 2016 р. - 12 719 305 куб.м

-в квітні 2016 р. - 2 785 349 куб.м

-в травні 2016 р. - 1 742 568 куб.м

-в червні 2016 р. - 1 223 704 куб.м

Пунктом 6.1 Типового договору розподілу природного газу визначено, що оплата вартості послуги Оператора ГРМ з розподілу природного газу здійснюється Споживачем за тарифом, встановленим Регулятором (НКРЕКП) для Оператора ГРМ, що сплачується як плата за потужність абонентська плата), з урахуванням вимог Кодексу газорозподільних систем. Тариф, встановлений згідно з пунктом 6.1 цього розділу, є обов'язковим для Сторін з дати набрання чинності постановою Регулятора щодо його встановлення (п. 6.2 Типового договору розподілу природного газу).

Відповідно до п.п.6.3, 6.4 Типового договору розподілу природного газу розрахунковим періодом за цим Договором є календарний місяць. Оплата вартості послуги з розподілу природного газу за цим Договором здійснюється Споживачем, який не є побутовим, на умовах попередньої оплати до початку розрахункового періоду на підставі рахунка Оператора ГРМ.

Постановою НКРЕКП від 29.12.2015 р. № 3160 встановлено тариф на послуги розподілу природного газу для ПАТ "Вінницягаз" в розмірі 702,30 грн за 1 000 куб.м (без врахування ПДВ).

З врахуванням ПДВ вартість послуг з розподілу природного газу становить (ПДВ 20 %) з 01 січня 2016 р. 842,76 грн. за 1 000 куб.м.

Постановою НКРЕКП від 24.03.2016 р. № 421 встановлено тариф на послуги розподілу природного газу в розмірі 713,20 грн за 1 000 куб.м (без врахування ПДВ).

З врахуванням ПДВ (20 %) вартість послуг з розподілу природного газу з 01 квітня складає 855,84 грн. за 1 000 куб.м.

Таким чином, загальна вартість наданих Відповідачу послуг з розподілу природного газу складає 43 088 174,52 грн (45 286 567 куб.м (січень - березень) х 842,76 грн = 38 165 707,20 грн; 5 751 621 куб.м (квітень - червень) х 855,84 грн = 4 922 467,32 грн).

Свої зобов'язання стосовно виконання умов Договору ПАТ "Вінницягаз" виконало, що стверджується актами розподілу природного газу за січень - червень 2016 р., підписаними представниками та скріпленими печатками обох сторін, які знаходяться в матеріалах справи.

Непроведення розрахунку відповідачем за надані послуги в добровільному порядку спонукала позивача звернутись із відповідним позовом до суду.

З врахуванням встановлених обставин суд дійшов таких висновків.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

З моменту підписання сторонами заяви - приєднання №09420Х3INLATO16 від 01.01.2016 р. між ними було укладено типовий договір розподілу природного газу (для споживача, що не є побутовим), який не заперечується сторонами.

Беручи до уваги зміст договору, характер взятих на себе сторонами зобов'язань, суд дійшов висновку про те, що між сторонами виникли правовідносини з договору про надання послуг, регулювання яких здійснюється в главі 63 "Послуги. Загальні положення", ст.ст.901-907 ЦК України.

Згідно ч.1 ст.901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 1 ст.903 ЦК України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України)

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Згідно ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Порушенням зобов'язання, згідно ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Судом встановлено, що відповідач до порушення провадження у даній справі (позовна заява надійшла до суду 03.08.2016 р., а провадження за нею порушено 08.08.2016 р.) здійснив частковий розрахунок з позивачем за надані послуги на умовах договору розподілу природного газу від 01.01.2016 р. в сумі 39 739,95 грн, що стверджується карткою рахунку з інформацією про здійснені платежі та банківськими виписками, які знаходяться в матеріалах справи.

Враховуючи викладене, в частині позовних вимог про стягнення з відповідача 39 739,95 грн. боргу слід відмовити як заявлених безпідставно.

Дійшовши такого висновку суд врахував положення пункту 4.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" в якому вказано, що господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 частини першої статті 80 ГПК), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не припинення провадження у справі (абз.3 п.4.4 постанови).

Також судом встановлено, що відповідач після порушення провадження у даній справі здійснив розрахунок з позивачем за отримані послуги в сумі 4 433 356,78 грн, що стверджується банківськими виписками, які знаходяться в матеріалах справи та власне не заперечується сторонами.

Відповідно до п.1-1 ч.1 ст.80 ГПК України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

У випадках припинення провадження у справі повторне звернення до господарського суду зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав не допускається (ч.2 ст.80 ГПК України).

Враховуючи викладене, беручи до уваги положення п. 4.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" суд дійшов висновку про те, що між сторонами відсутній спір щодо стягнення основного боргу в сумі 4 433 356,78 грн, а тому провадження у цій частині підлягає припиненню згідно п.1-1 ч.1 ст. 80 ГПК України.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 33, 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим. Обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

За таких обставин, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову з врахуванням вищевикладених мотивів щодо припинення провадження в частині вимоги про стягнення 4 433 356,78 грн боргу та відмови в задоволенні вимог про стягнення 39 739,95 грн боргу з мотивів наведених вище.

Судові витрати підлягають віднесенню на відповідача відповідно до ч.2 ст. 49 ГПК України, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Разом з тим, при розподілі судових витрат, судом враховано положення норм чинного законодавства щодо повернення позивачу з Державного бюджету України сплаченого судового збору.

Так, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України " Про судовий збір" в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду.

Судом встановлено, що виходячи із ціни позову в розмірі 4 473 096,73 грн позивач мав сплатити з урахуванням приписів Закону України "Про судовий збір" 67 096,45 грн, натомість ним сплачено 69 577,57 грн, що свідчить про сплату судового збору у більшій сумі ніж передбачено чинним законодавством на 2 481,12 грн.

Оскільки позивачем не подано заяви про повернення з державного бюджету України зайво сплаченої суми судового збору дане питання не вирішується судом в даному судовому засіданні.

26.10.2016 р. в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Керуючись ст.ст.4-3, 4-5, 22, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 49, п.11 ч.1 ст.80 , ст.ст. 82, 84, 85, 87, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ :

1. У задоволенні позову про стягнення 39 739 грн 95 коп. боргу відмовити.

2. Провадження у справі припинити в частині вимоги про стягнення 4 433 356 грн 78 коп. боргу згідно п.11 ч.1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України.

3. Стягнути з Комунального підприємства Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго", вул.600-річчя, 13, м.Вінниця, 21100 (ідентифікаційний код - 33126849) на користь Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Вінницягаз", провулок К.Широцького, 24, м.Вінниця, 21012 (ідентифікаційний код - 03338649) - 67 096 грн 45 коп. - відшкодування витрат на сплату судового збору.

4. Видати наказ в день набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 31 жовтня 2016 р.

Суддя О.О. Банасько

віддрук. 1 прим.:

1 - до справи.