Ухвала суду № 62367133, 26.10.2016, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

_____________

У Х В А Л А

26 жовтня 2016 р. Справа № 10/46/2011/5003

Господарський суд Вінницької області у складі:

головуючий суддя Міліціанов Р.В.

при секретарі судового засідання Незамай Д.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи №10/46/2011/5003

за заявою: Публічного акціонерного товариства "Компанія "Райз" (03680, м. Київ, вул. Заболотного, 152)

до: Товариства з обмеженою відповідальністю "Цукровий комбінат" (23000, Вінницька область, Барський район, смт. Бар, вул. Заводська, 15, код 32533738)

про банкрутство

за участі:

представника ПАТ КБ "Приватбанк", ОСОБА_1., довіреність №1110-О від 17.05.2011;

арбітражного керуючого (ліквідатор ТОВ "Цукровий комбінат") ОСОБА_2

В С Т А Н О В И В :

У провадженні господарського суду Вінницької області (суддя Міліціанов Роман Валерійович) перебуває справа №10/46/2011/5003 за заявою ПАТ "Компанія "Райз" про банкрутство ТОВ "Цукровий комбінат".

Провадження у справі перебуває на стадії ліквідаційної процедури, зокрема постановою від 26.12.2013 р. боржника визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру строком на 12 місяців, ліквідатором призначено арбітражного керуючого ОСОБА_2 (свідоцтво № 4 від 01.02.2013р.).

05.07.2016 р. до суду від арбітражного керуючого (ліквідатора ТОВ "Цукровий комбінат") ОСОБА_2 надійшла заява № 02-14/640 від 04.07.2016р. про стягнення з ПАТ КБ "ПриватБанк" на користь арбітражного керуючого ОСОБА_2 255 967, 74 грн. основної грошової винагороди.

Дана заява обґрунтовується тим, що загальна сума нарахованої грошової винагороди арбітражного керуючого ОСОБА_2 у справі №10/46/2011/5003 про банкрутство ТОВ "Цукровий комбінат" за період з 26 грудня 2013 року по 30 квітня 2016 року (в ліквідаційній процедурі) склала 281 935, 48 грн. Основна винагорода у розмірі 25 967,74 грн. виплачена, залишок заборгованості складає 255 967,74 грн.

Оскільки, майже всі майнові активи підприємства-банкрута (крім ВАЗ-2107) були предметом застави ПАТ КБ «ПриватБанк», вартість яких складала 99,43% від загальної вартості цілісного майнового комплексу ТОВ «Цукровий комбінат», арбітражним керуючим вчинено цілу низку дій з метою задоволення вимог заставного кредитора - ПАТ КБ «ПриватБанк», іншого майна у підприємства-банкрута немає, вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк» задоволено у сумі 950 929,23 грн., тому арбітражним керуючим заявлено про стягнення грошової винагороди із заставного кредитора, яким отримано кошти від реалізації майна підприємства-банкрута.

Розгляд справи та заяви ліквідатора відкладався, строк ліквідаційної процедури боржника продовжувався.

09.09.2016 р. до суду від ПАТ "КБ ПриватБанк" надійшли заперечення на заяву про стягнення основної грошової винагороди з додатками, де зазначено, що сплата грошової винагороди та відшкодування витрат арбітражного керуючого у зв'язку з виконанням ним повноважень у справі про банкрутство здійснюються за рахунок наявних у боржника коштів, одержаних у результаті господарської діяльності боржника, або коштів, одержаних від продажу майна (майнових прав) боржника, крім коштів, одержаних від продажу заставного майна, які у повному обсязі спрямовуються на погашення вимог заставного кредитора. Крім того, жодна норма Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" не покладає на заставного кредитора обов'язку здійснення оплати послуг та відшкодування витрат арбітражного керуючого, а відтак представник ПАТ "КБ ПриватБанк" просив відмовити у задоволенні заяви № 02-14/640 від 04.07.2016 року.

Ухвалою від 11.10.2016р. судом продовжено строк ліквідаційної процедури ТОВ "Цукровий комбінат" та повноважень ліквідатора ОСОБА_2 до дати наступного судового засідання, розгляд справи №10/46/2011/5003, в тому числі заяви арбітражного керуючого (ліквідатора ТОВ"Цукровий комбінат") ОСОБА_2 № 02-14/640 від 04.07.2016 р. про стягнення з ПАТ КБ "ПриватБанк" на користь арбітражного керуючого ОСОБА_2 255 967,74 грн. основної грошової винагороди у справі №10/46/2011/5003 відкладено на 26.10.2016р..

26.10.2016р. арбітражним керуючим ОСОБА_2 подано до суду пояснення №02-14/1126 від 25.10.2016 р. на виконання вимог суду з додатками.

Дані документи оглянуті судом та долучені до матеріалів справи.

В судове засідання 26.10.2016 р. з'явився арбітражний керуючий (ліквідатор ТОВ "Цукровий комбінат") ОСОБА_2, яка клопотала суд про розгляд судом та задоволення заяви № 02-14/640 від 04.07.2016р. про стягнення з ПАТ КБ "ПриватБанк" на користь арбітражного керуючого ОСОБА_2 255 967,74 грн. основної грошової винагороди. Присутній представник кредитора проти заяви ліквідатора заперечив.

Вислухавши пояснення учасників процесу, дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи, суд приходить до наступних висновків.

Ухвалою господарського суду Вінницької області від 31 жовтня 2011 року порушено провадження у справі №10/46/2011/5003 про банкрутство ТОВ «Цукровий комбінат» (Вінницька область, м. Бар, вул. Заводська, 15, код 32533738). Тобто, до визнання боржника банкрутом застосовувались положення Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» в редакції від 30 червня 1999 року.

Ухвалою господарського суду Вінницької області від 08 жовтня 2013 року по справі № 10/46/2011/5003 розпорядником майна ТОВ «Цукровий комбінат» призначено арбітражного керуючого Ґонту О.А.

Постановою господарського суду Вінницької області від 26 грудня 2013 року по справі № 10/46/2011/5003 ТОВ «Цукровий комбінат» визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, передбачену Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» в редакції від 22 грудня 2011 року, та призначено ліквідатором арбітражного керуючого ОСОБА_2.

Ухвалою господарського суду Вінницької області від 07 травня 2014 року затверджено реєстр вимог кредиторів ТОВ «Цукровий комбінат» в ліквідаційній процедурі у такому вигляді, зокрема, ПАТ КБ "ПриватБанк" з сумою вимог 1203 156,40 грн. основний борг, 31334,21 неустойка.

Вимоги ПАТ КБ "ПриватБанк" також забезпечено заставою майна боржника згідно відповідних Договорів застави (том.2 а.с.25-48).

Арбітражний керуючий ОСОБА_2 з 08 жовтня 2013 року по 26 грудня 2013 року виконувала повноваження розпорядника майна ТОВ «Цукровий комбінат», з 26 грудня 2013 року по даний час арбітражний керуючий ОСОБА_2 виконує повноваження ліквідатора ТОВ «Цукровий комбінат».

05.07.2016 р. до суду від арбітражного керуючого (ліквідатора ТОВ "Цукровий комбінат") ОСОБА_2 надійшла заява № 02-14/640 від 04.07.2016р. про стягнення з ПАТ КБ "ПриватБанк" на користь арбітражного керуючого ОСОБА_2 255 967, 74 грн. основної грошової винагороди.

Арбітражним керуючим також надано звернення до ПАТ КБ "Приватбанк" з проханням розглянути питання виплати її винагороди, які на даний час не розглянуто.

Тому, наявний спір з приводу виплати основної грошової винагороди ліквідатора, який може бути вирішено у справі про банкрутство.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 98 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом, арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор) має право, зокрема, отримувати винагороду в розмірі та порядку, передбачених цим Законом.

Під час реалізації своїх прав та обов'язків арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор) зобов'язаний діяти добросовісно, розсудливо, з метою, з якою ці права та обов'язки надано (покладено), обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на підставі, у межах та спосіб, що передбачені Конституцією та законодавством України про банкрутство (ч.3 ст.98 Закону).

Згідно ч. ч. 1, 3-7 ст. 115 Закону про банкрутство арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор) виконує повноваження за грошову винагороду. Грошова винагорода арбітражного керуючого за виконання повноважень керуючого санацією, ліквідатора складається з основної та додаткової грошових винагород.

Таким чином, системне розуміння вказаних положень закону надає можливість дійти висновку, що право на отримання та виплату грошової винагороди виникає у випадку безпосереднього та належного виконання ліквідатором покладених на нього обов'язків.

Предметом судового розгляду є вирішення питання про стягнення грошової винагороди ліквідатора, нарахованої за період з з 26 грудня 2013 року по 30 квітня 2016 року (вимоги з оплата праці за попередній період відшкодовані в ході провадження у справі про банкрутство).

Звіти арбітражного керуючого ОСОБА_2 про нарахування і виплату грошової винагороди за даний період з встановленою законом періодичністю схвалювалися комітетом кредиторів боржника.

Ухвалою Господарського суду Вінницької області від 19 травня 2016 року у справі №10/46/2011/5003:

-затверджено звіт про оплату послуг арбітражного керуючого ОСОБА_2 справі №10/46/2011/5003 про банкрутство ТОВ "Цукровий комбінат" за період з 08 жовтня 2013 року по 25 грудня 2013 року (в процедурі розпорядження майном) на загальну суму 6 017,25 грн.;

-затверджено звіт про нарахування та виплату грошової винагороди арбітражного керуючого ОСОБА_2 у справі №10/46/2011/5003 про банкрутство ТОВ "Цукровий комбінат" за період з 26 грудня 2013 року по 30 квітня 2016 року (в ліквідаційній процедурі) на загальну суму 281 935,48 грн.;

Вищезазначена ухвала суду набрала законної сили. сторонами у справі про банкрутство не оскаржена, у визначеному процесуальним законом порядку не скасована.

В рамках провадження у справі про банкрутство дії розпорядника майна незаконними не визнавалися.

Тому, суд вважає доведеним факт належного виконання ліквідатором покладених на неї обов'язків.

При вирішенні питання щодо наявності правових підстав для покладення обов'язку з виплати основної грошової винагороди ліквідатора саме на заставного кредитора суд виходить з наступного.

Згідно ст. 42 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», майно банкрута, що є предметом забезпечення, не включається до складу ліквідаційної маси і використовується виключно для задоволення вимог кредитора за зобов'язаннями, які воно забезпечує.

Водночас, кошти, що залишилися після задоволення забезпечених вимог та покриття витрат, пов'язаних з утриманням, збереженням та продажем предмета забезпечення, підлягають включенню до складу ліквідаційної маси.

Тобто, визначаючи пріоритет у задоволенні вимог забезпеченого кредитора за рахунок коштів, отриманих від реалізації предмета застави, законодавець визначив гарантію відшкодування витрат, понесених у зв'язку з реалізацією такого майна.

Отже, право забезпеченого кредитора на першочергове задоволення вимог не має повністю абсолютного характеру, а має реалізовуватись з дотриманням прав інших учасників процесу.

Витрати пов'язані з утриманням, збереженням та продажем предмета забезпечення здійснюються виключно ліквідатором шляхом виконання покладених на нього обов'язків, залучення спеціалістів, тощо.

Нормативне формулювання "витрати пов'язані з" свідчить про необхідність широкого тлумачення даного поняття. тобто мають бути враховані усі види витрат, які спрямовані на забезпечення утримання, збереження та продаж предмета забезпечення.

Аналогічну правову позицію висловлено Конституційним Судом України у справі №1-30/2010 від 28.04.2010 року за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_3 щодо офіційного тлумачення положень пункту 2 частини першої статті 293 Цивільного процесуального кодексу України (справа про забезпечення апеляційного оскарження ухвал суду), в рамках якої надано офіційне тлумачення поняття апеляційного оскарження ухвала "щодо" забезпечення позову.

Положення ст.45 Закону визначає перелік витрат, котрі пов'язані з провадженням у справі про банкрутство в господарському суді та роботою ліквідаційної комісії, у тому числі: виплата основної грошової винагороди арбітражному керуючому.

Отже. до складу витрат. котрі мають бути відшкодовані за рахунок грошових коштів, отриманих від реалізації заставного майна також відносяться оплата праці ліквідатора.

На підставі п.1 ч.1 ст.45 Закону про банкрутство, кошти, одержані від продажу майна банкрута, спрямовуються на задоволення вимог кредиторів у порядку, встановленому цією статтею, зокрема, у першу чергу задовольняються: вимоги щодо виплати основної грошової винагороди арбітражному керуючому.

Право вимоги основної грошової винагороди виникає в арбітражного керуючого в останній день кожного календарного місяця виконання ним повноважень керуючого санацією, ліквідатора (ч.3 ст.115 Закону).

Таким чином, право вимоги з оплати грошової винагороди ліквідатора виникає щомісячно, тобто таке право об'єктивно існує станом на час надходження коштів від продажу заставного майна.

Водночас, першочергове право заставного кредитора гарантовано ст.42 Закону і виникає з моменту зарахування грошових коштів на ліквідаційний рахунок боржника.

Таким чином, право на задоволення вимог за рахунок грошових коштів, отриманих від реалізації заставного майна існує як у заставного кредитора, так і особи, яка понесла витрати пов'язані з утриманням, збереженням та продажем предмета забезпечення. включаючи оплату праці арбітражного керуючого.

В силу ч.5 ст.115 Закону про банкрутство, сплата грошової винагороди та відшкодування витрат арбітражного керуючого у зв'язку з виконанням ним повноважень у справі про банкрутство здійснюються за рахунок наявних у боржника коштів, одержаних у результаті господарської діяльності боржника, або коштів, одержаних від продажу майна (майнових прав) боржника.

Кредитори можуть створювати фонд для авансування грошової винагороди та відшкодування витрат арбітражного керуючого. Формування фонду та порядок використання його коштів визначаються рішенням комітету кредиторів та затверджуються ухвалою господарського суду.

Тобто, нормативно визначено три джерела оплати послуг ліквідатора:

1) наявні у боржника кошти, одержані у результаті господарської діяльності боржника;

2) кошти, одержані від продажу майна (майнових прав) боржника;

3) кошти фонду авансування грошової винагороди та відшкодування витрат арбітражного керуючого, сформованого кредиторами.

У ході провадження у справі про банкрутство ТОВ "Цукровий комбінат" кредиторами не створено фонду авансування грошової винагороди, кошти одержані у результаті господарської діяльності у боржника відсутні.

Тому, єдиними джерело оплати послуг арбітражного керуючого є кошти, одержані від продажу майна (майнових прав) боржника.

З наданих пояснень арбітражного керуючого (том.15 а.с.1. 2) та матеріалів справи судом встановлено. що продаж останньої частини заставного майна на аукціоні відбувся 27.01.2016 року, грошові кошти в сумі 529997,97 грн. від реалізації заставного майна надходили на ліквідаційний рахунок в період з 29.01.2016 року по 15.03.2016 року.

В подальшому вказану грошову суму в повному обсязі було перераховано на користь ПАТ КБ "Приватбанк", що не заперечувалось кредитором.

Отже, ліквідатором дотримано вимог ст.42 Закону щодо першочергового перерахування грошових коштів на користь заставного кредитора.

Однак, даний факт не звільняє заставного кредитора від обов'язку відшкодувати понесені у ліквідаційній процедурі витрати з оплати послуг арбітражного керуючого.

Аналогічний висновок зроблено Вищим господарським судом України у справі №15/9-10 (постанова від 04.02.2015 року), згідно якого кошти, отримані ліквідатором від продажу заставного майна боржника, одразу підлягають перерахуванню у повному обсязі заставодержателю. У той же час ця обставина у подальшому не звільняє заставного кредитора від обов'язку оплати витрат на проведення ліквідаційної процедури за наявності відповідного судового рішення у справі про банкрутство, яким визначено джерела та порядок оплати таких витрат.

Суд виходить з того, що кошти, отримані від продажу майна банкрута, які є єдиними джерелом відшкодування у витрат у даній справі, перебувають саме у ПАТ КБ "Приватбанк", іншим кредиторам погашення вимог не проводилось.

Оскільки, виплата грошової винагороди здійснюється за рахунок коштів, отриманих від продажу майна, тому виплату основної грошової винагороди арбітражного керуючого повинно бути здійснено тим кредитором, чиї вимоги задоволено за рахунок коштів, одержаних від продажу майна боржника.

При цьому, законодавець не ставить вказаний порядок розподілу витрат на оплату послуг ліквідатора в залежність від майнового стану кредитора у справі про банкрутство його правового статусу, а також від джерел фінансування того чи іншого кредитора.

Зазначені висновки також випливають з усталеної практики Вищого господарського суду України (постанови у справах №12/120-Б-10, №11/Б-1267, №Б29/389-09).

Згідно з ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Широке тлумачення Європейським судом з прав людини даної норми покладає на суд обовязок захистити право особи (по даній справі конституційне право ліквідатора на оплату праці) в такий спосіб, щоб порушене, не визнане або оспорюване право отримало ефективний та справедливий спосіб захисту.

На думку суду, підхід до інтересу заставного кредитора при вирішенні питання про стягнення оплати послуг ліквідатора має відповідати положенням не лише Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом, але й міжнародним правовим актам, забезпечувати в такий спосіб єдиний підхід до застосування положень закону про банкрутство, втілювати принципи правової визначеності та верховенства права.

Відсутність чіткого нормативного регулювання у профільному законі питання оплати праці ліквідатора за рахунок коштів кредиторів не може бути підставою для відмови у задоволенні вимог про оплату праці, які також ґрунтуються на положеннях нормативних актів, котрі мають вищу юридичну силу.

В силу ч.1 ст.4 ГПК України, господарський суд вирішує господарські спори на підставі Конституції України, цього Кодексу, інших законодавчих актів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Так, права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (ст. 3 Конституції України), права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані (ст.22 Основного Закону).

На підставі ст.43 Конституції України, кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Таким чином, норми Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом, які визначають право ліквідатора на оплату послуг, надання яких в рамках даної справи не заперечувалось, конкретизують положення Основного Закону, є правовою підставою для отримання ліквідатором винагороди за виконану роботу.

Однак, при визначенні конкретної суми, яка має бути стягнута на користь ліквідатора суд виходить з позиції Вищого господарського суду України у справі №15/9-10 (постанова від 04.02.2015 року), згідно якого кошти, отримані ліквідатором від продажу заставного майна боржника, одразу підлягають перерахуванню у повному обсязі заставодержателю.

Отже, грошові кошти повинні перераховуватись на користь заставного кредитора не пізніше наступного дня після їх зарахування на ліквідаційний рахунок, тобто 16.03.2016 року.

Суд вважає справедливим виплату грошової винагороди ліквідатору саме станом на зазначену дату, оскільки після отримання заставним кредитором задоволення вимог за рахунок грошових коштів, отриманих від продажу заставного майна, припиняється фактичне понесення витрат, пов'язаних з його утримання, збереженням та реалізацією.

Розмір основної грошової винагороди ліквідатора, яка не була виплачена станом на 16.03.2016 року складає 241 129,03 грн.

Таким чином, клопотання ліквідатора стосовно стягнення з заставного кредитора ПАТ КБ "Приватбанк" витрат на оплату основної грошової винагороди підлягає частковому задоволенню в сумі 241 129,03 грн.

Разом з тим, за наслідками судового засідання, в суду виникла необхідність у витребуванні додаткових письмових доказів у справі.

Так, згідно п.п. 1, 2, 3 ст. 77 ГПК України господарський суд відкладає розгляд справи в межах строків, встановлених ст.69 ГПК України, у зв'язку з неявкою представників сторін, неподанням витребуваних судом доказів, необхідністю витребування додаткових доказів.

Враховуючи вищевикладене, з метою забезпечення реалізації прав, наданих сторонам ГПК України, у тому числі на участь в господарських засіданнях, на подання доказів тощо, з метою витребування додаткових письмових доказів, суд дійшов висновку, що розгляд справи № 10/46/2011/5003 слід відкласти на іншу дату.

Одночасно суд зазначає, що відповідно до ст. 37 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" у випадках, передбачених цим Законом, господарський суд у судовому засіданні за участю сторін приймає постанову про визнання боржника банкрутом і відкриває ліквідаційну процедуру строком на дванадцять місяців.

Наслідків перевищення строку ліквідаційної процедури Закон не містить.

З огляду на викладені обставини, суд приходить до висновку про наявність підстав для продовження строку ліквідаційної процедури у даній справі та повноважень ліквідатора ОСОБА_2 до дати наступного судового засідання.

Керуючись ст.ст. 40, 98, Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст.ст. 4-1, 77, 86, 115 Господарського процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В :

1. Заяву арбітражного керуючого (ліквідатора ТОВ "Цукровий комбінат") ОСОБА_2 №02-14/640 від 04.07.2016 року задовольнити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (адреса: 49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 50, код 14360570) на користь арбітражного керуючого ОСОБА_2 (Свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) № 4 від 01.02.2013 року; адреса: 21036, м. Вінниця, вул. Хмельницьке шосе, 2, к. 502, індивідуальний податковий номер НОМЕР_1) суму основної грошової винагороди за виконання повноважень ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Цукровий комбінат" (код 32533738) у справі №10/46/2011/5003 за період з 26 грудня 2013 року по 16 березня 2016 року у розмірі 241 129,03 (двісті сорок одна тисяча сто двадцять дев'ять гривень три копійки) грн.

3. В задоволенні заяви в іншій частині - відмовити.

4. Продовжити строк ліквідаційної процедури Товариства з обмеженою відповідальністю "Цукровий комбінат" (23000, Вінницька область, Барський район, смт. Бар, вул. Заводська, 15, код 32533738) та повноважень ліквідатора ОСОБА_2 до дати наступного судового засідання.

5. Розгляд справи відкласти на 23 листопада 2016 р. об 11:00 год., в приміщенні господарського суду, кімн. № 1102.

6. Явку учасників у справі про банкрутство визнати обов'язковою.

7. Зобов'язати ліквідатора надати суду звіт та ліквідаційний баланс боржника з усіма підтверджуючими документами.

8. Ухвалу надіслати рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.

Ухвала набирає законної сили в день її прийняття - 26.10.2016 року і може бути предявлена до виконання протягом трьох років відповідно до ст. 12 Закону України "Про виконавче провадження".

Суддя Міліціанов Р.В.

Віддрук прим.:

1- до справи;

2 - Товариству з обмеженою відповідальністю "Цукровий комбінат" (23000, Вінницька область, Барський район, м. Бар, вул. Заводська, 15);

3 - Публічному акціонерному товариству "Компанія "Райз" (21007, м. Вінниця, вул. Кірова, 1);

4 - Приватному підприємству "Ястреб" (м. Київ, проспект Героїв Сталінграду, 10А, корпус 7);

5 - ТзОВ "Виробничо-торгова компанія "Укртехпостач" (м. Хмельницький, вул. Курчатова, 123);

6-Жмеринська ОДПІ Головного управління Міндоходів у Вінницькій області (вул. Б. Хмельницького, 18, м. Жмеринка, Вінницької області);

7 - ПАТ "Страхова компанія "Україна" (м. Київ, вул. Володимирська, 5Б);

8 - арбітражному керуючому (ліквідатору) ОСОБА_2 (м. Вінниця, вул. Хмельницьке шосе, 2, к. 502);

9 - Відділенню ВД ФССНВ у Барському районі (23000, м. Бар, вул. Пролетарська, 3);

10, 11 - ПАТ КБ "Приватбанк" (49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 50; м. Вінниця, пр. Юності, 43а);

12- Головне територіальне управління юстиції у Вінницькій області.