Ухвала суду № 62367123, 26.10.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 жовтня 2016 року м. Київ К/800/11738/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Суддів Рецебуринського Ю.Й. (судді-доповідача),

Стародуба О.П.,

Швеця В.В.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом ОСОБА_3 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на роботі,

за касаційною скаргою ОСОБА_3 на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 22 січня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 24 лютого 2015 року,

В С Т А Н О В И Л А:

У жовтні 2014 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області про визнання протиправними та скасування наказів від 20 вересня 2014 року № 1998 та від 3 жовтня 2014 року № 954 о/с, поновлення на посаді.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 22 січня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 24 лютого 2015 року, у задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права, просить скасувати ухвалені судові рішення та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов.

З'ясувавши обставини справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права згідно статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів приходить до висновку про відмову у задоволенні касаційної скарги з врахуванням наступного.

Відмовляючи у задоволенні позову, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку, що факт порушення позивачем службової дисципліни, який виразився у невиконанні та ігноруванні наказу командира БПСМОП «Миротворець» Тетерука А.А. про зміну місця дислокації, самовільному залишенні зони АТО та поверненні до м. Києва підтверджено матеріалами справи, це є дисциплінарним проступком несумісним з подальшим проходженням служби в органах внутрішніх справ, а застосоване дисциплінарне стягнення відповідає характеру та тяжкості вчиненого позивачем порушення. Вина позивача у скоєнні дисциплінарного проступку доведена матеріалами службового розслідування.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, наказом Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області від 27 травня 2014 року № 387 о/с ОСОБА_3 призначено старшим інспектором БПСМОП «Миротворець» та іншим наказом від 11 липня 2014 року №1384 дск відряджено до м. Костянтинівка Донецької області з 11 липня 2014 року у розпорядження керівника антитерористичної операції на території Луганської та Донецької областей.

20 серпня 2014 року командир БПСМОП «Миротворець» Тетерук А.А. оголосив особовому складу батальйону вказівку про зміну місця дислокації - залишення м. Костянтинівка Донецької області та переїзд до м. Іловайськ.

Частина особового складу батальйону, в тому числі і позивач, які виявили бажання покинути зону АТО, 21 серпня 2014 року написали рапорти, передали їх на розгляд Тетеруку А.А. та самовільно покинули зону АТО.

Відповідно до положень статті 18 Закону України "Про міліцію" (чинного на час виникнення спірних правовідносин) порядок та умови проходження служби в міліції регламентуються Положенням про проходження служби особовим складом органів внутрішніх справ, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України №114 від 29 липня 1991 року (далі - Положення).

Відповідно до підпункту "є" пункту 63 Положення особи рядового і молодшого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік) за порушення дисципліни.

Сутність службової дисципліни, обов'язки осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України стосовно її дотримання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, порядок і права начальників щодо їх застосування, а також порядок оскарження дисциплінарних стягнень визначає Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України, затверджений Законом України від 22 лютого 2006 року № 3460-IV (далі - Дисциплінарний статут).

Відповідно до статті 1 Дисциплінарного статуту службова дисципліна - дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України.

Службова дисципліна в органах внутрішніх справ досягається: створенням належних умов проходження служби особами рядового і начальницького складу; набуттям високого рівня професіоналізму; забезпеченням гласності та об'єктивності під час проведення оцінки результатів службової діяльності; дотриманням законності і статутного порядку;повсякденною вимогливістю начальників до підлеглих, постійною турботою про них, виявленням поваги до їх особистої гідності; вихованням в осіб рядового і начальницького складу високих моральних і ділових якостей; забезпеченням соціальної справедливості та високого рівня соціально-правового захисту; умілим поєднанням і правильним застосуванням заходів переконання, примусу, дисциплінарного та громадського впливу; належним виконанням умов контракту про проходження служби (стаття 1 Дисциплінарного статуту).

Відповідно до статті 7 Дисциплінарного статуту службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов'язує кожну особу рядового і начальницького складу: дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги працівника органів внутрішніх справ України, статутів і наказів начальників; захищати і охороняти від протиправних посягань життя, здоров'я, права та свободи громадян, власність, довкілля, інтереси суспільства і держави; поважати людську гідність, виявляти турботу про громадян і бути готовим у будь-який час надати їм допомогу; дотримуватися норм професійної та службової етики; берегти державну таємницю; у службовій діяльності бути чесною, об'єктивною і незалежною від будь-якого впливу громадян, їх об'єднань та інших юридичних осіб; стійко переносити всі труднощі та обмеження, пов'язані зі службою; постійно підвищувати свій професійний та культурний рівень; сприяти начальникам у зміцненні службової дисципліни, забезпеченні законності та статутного порядку; виявляти повагу до колег по службі та інших громадян, бути ввічливим, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку, носіння встановленої форми одягу, вітання та етикету;з гідністю і честю поводитися в позаслужбовий час, бути прикладом у дотриманні громадського порядку, припиняти протиправні дії осіб, які їх учиняють; берегти та підтримувати в належному стані передані їй в користування вогнепальну зброю, спеціальні засоби, майно і техніку.

Частиною 12 Дисциплінарного статуту передбачено, що на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни може бути накладено такий вид дисциплінарного стягнення, як звільнення з органів внутрішніх справ.

Відповідно до статті 14 Дисциплінарного статуту, якою визначено порядок накладення дисциплінарних стягнень, з метою з'ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування. Службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення начальником. Перед накладенням дисциплінарного стягнення начальник або особа, яка проводить службове розслідування, повинні зажадати від порушника надання письмового пояснення. Зміст наказу доводиться до відома особи рядового або начальницького складу, яку притягнуто до дисциплінарної відповідальності, під підпис. За кожне порушення службової дисципліни накладається лише одне дисциплінарне стягнення. При визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов'язків, рівень кваліфікації тощо.

У разі проведення за фактом учинення проступку службового розслідування, провадження в кримінальній справі або справі про адміністративне правопорушення на осіб рядового і начальницького складу дисциплінарне стягнення може бути накладено не пізніше одного місяця з дня закінчення службового розслідування, провадження в кримінальній справі чи справі про адміністративне правопорушення, не враховуючи періоду тимчасової непрацездатності або перебування у відпустці.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, по факту порушення позивачем службової дисципліни відповідачем, у встановлений законом строк було проведено службове розслідування.

Проведеною службовою перевіркою було встановлено, що ОСОБА_3 проігнорував та не виконав наказ командира БПСМОП «Миротворець» Тетерука А.А. про зміну місця дислокації, самовільно залишив зону АТО (місце несення служби), чим порушив вимоги статті 10 Закону України «Про міліцію», Статут патрульно-постової служби міліції, затверджений наказом МВС України від 28 липня 1994 року № 404, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 6 вересня 1994 року за № 213/423, Наказ ГУ від 17 липня 2014 року № 652 о/с.

В матеріалах справи міститься рапорт інспектора Перунової О.С. від 12 вересня 2014 року про здійснення нею дзвінків на телефон ОСОБА_3 з метою виклику для дачі пояснень, але зазначений номер не відповідав.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій що позивача обґрунтовано притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення з органів внутрішніх справ, а наказ про звільнення прийнято обґрунтовано у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суди повно і всебічно встановили обставини справи, дали їм належну юридичну оцінку, правильно застосували норми матеріального і процесуального права, тому відсутні підстави для скасування або зміни прийнятих судових рішень.

Керуючись статтями 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

У Х В А Л И ЛА:

Касаційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 22 січня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 24 лютого 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута у порядку і з підстав, передбачених статтями 235-237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді Ю.Й. Рецебуринський

О.П. Стародуб

В.В. Швець