Ухвала суду № 62366988, 01.11.2016, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Басова Н.М.

Суддя-доповідач - Гаврищук Т.Г.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 листопада 2016 року справа №812/868/15

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Гаврищук Т.Г.

суддів: Блохіна А.А.

Сухарька М.Г.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Луганську Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2015 року у справі № 812/868/15 (головуючий І інстанції Басова Н.М.) за позовом Публічного акціонерного товариства «Лисичанськнафтопродукт» до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Луганську Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000024110 від 04.03.2015 року, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Луганську Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000024110 від 04.03.2015 року.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2015 року позов задоволено, внаслідок чого визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення №0000024110 від 04.03.2015 року на суму 24 630 грн. в тому числі: сума завищення бюджетного відшкодування 17 704, штрафна санкція 4 926 грн.

В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволені позовних вимог у повному обсязі.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального права. Відповідач вважає, що ним правомірно було прийнято спірне податкове повідомлення-рішення, оскільки при здійсненні перевірки було встановлено порушення позивачем вимог п.198.6ст.198, 201.7 ст.200 Податкового кодексу України, що призвело до завищення податкового кредиту на 19704,00 грн., а саме по періодах: за вересень 2014 року 7213,00 грн., за жовтень 2014 року 12491,00 грн.,- та п.200.1, п.200.4, ст. 200 п. 201.7, ст. 201 Податкового кодексу України, що призвело до завищення бюджетного відшкодування за листопад 2014 року на суму ПДВ в розмірі 19704,00 грн. Відповідач зазначив, що судом першої інстанції не прийнято до уваги ті обставини, що ТОВ «Луганське енергетичне об'єднання» не декларує податкові зобов'язання, не подає до контролюючого органу податкову звітність з липня 2014 року, не виписує податкові накладні контрагентам та відповідно не реєструє їх в Єдиному державному реєстрі податкових накладних. Відповідач також зазначив, що Податковим кодексом України встановлений прями зв'язок між сплатою, надходженням до бюджетного податку на додану вартість та відшкодування такого податку. При цьому зазначені етапи нерозривно пов'язані між собою: сплата податку, а потім включення відповідних сум до податкового кредиту з податку на додану вартість та його відшкодування за рахунок коштів, що були сплачені у вигляді цього податку.

Особи, які беруть участь у справі, у судове засідання не з'явились, про дату, час і місце апеляційного розгляду були повідомленні належним чином, а тому згідно до вимог п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 197 КАС України справу було розглянуто в порядку письмового провадження.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, заперечення на скаргу, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Судом першої інстанції та під час апеляційного провадження встановлено, що відповідачем проведена документальна позапланова невиїзна перевірка правомірності нарахування позивачем від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту та бюджетного відшкодування податку на додану вартість у зменшення податкових зобов'язань наступних звітних періодах у лютому, березні, червні, вересні, жовтні та листопаді 2014 року, за результатами якої складено акт №4/28-05-17/03484062 від 19.02.2015р. та прийнято податкове повідомлення-рішення за формою "В1" від 04.03.2015 р. №0000024110 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за листопад 2014р. в розмірі 19704,00 грн. та нарахування штрафних санкцій в розмірі 4926,00 грн.

Рішенням Міжрегіонального головного управління ДФС- Центральний офіс з обслуговування великих платників Фіскальної служби України від 18.05.2015р. №12271/10/28-10-10-4-33 та рішенням Державної фіскальної служби України від 27.07.2015р. №15700/6/99-99-10-01-04-25 податкове повідомлення-рішення від 04.03.2015 р. №0000024110 залишено без змін, а скарги позивача без задоволення.

Підставою для прийняття спірного рішення послужив висновок податкового органу про порушення позивачем вимог п.198.6ст.198, 201.7 ст.200 Податкового кодексу України, що призвело до завищення податкового кредиту на 19704,00 грн., а саме по періодах: за вересень 2014 року 7213,00 грн., за жовтень 2014 року 12491,00 грн.,- та п.200.1, п.200.4, ст. 200 п. 201.7, ст. 201 Податкового кодексу України, що призвело до завищення бюджетного відшкодування за листопад 2014 року на суму ПДВ в розмірі 19704,00 грн.

Під час проведення перевірки встановлено, що ТОВ "Луганське енергетичне об'єднання" здійснювало постачання на адресу позивача електроенергії на підставі договорів про постачання електричної енергії від 22.12.2011р. №60; від 18.03.2011р. №39/340/2011р.; від 06.05.2008 р. №145/491/2008/АХ.

Позивачем до складу податкового кредиту за листопад 2014 року були включені суми податку на додану вартість у зв'язку з придбанням електричної енергії у ТОВ "Луганське енергетичне об'єднання" на суму 118225,65 грн. у т.ч. ПДВ 19704,28 грн.

Спірні господарські операції підтверджується первинними бухгалтерськими документами, а саме: банківською випискою по особовому рахунку, актами про прийняття наданих послуг та рахунками, платіжними дорученнями , актами прийняття-передавання товарної продукції.

Актом перевірки встановлено, що постачальник електроенергії ТОВ "Луганське енергетичне об'єднання" не виписує податкові накладні контрагентам та не реєструє їх у Єдиному реєстрі податкових накладних, тому у Публічного акціонерного товариства «Лисичанськнафтопродукт» відсутні податкові накладні від постачальника електроенергії ТОВ "Луганське енергетичне об'єднання" на загальну суму 118225,65 грн., у тому чисті ПДВ 19704,28 грн.

Наведені обставини сторонами не оспорюються.

Відповідно до п. 198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 Кодексу).

За приписами п. 198.6. ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Наведеною нормою також встановлено, що у разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

У п.201.10 статті 201 Податкового кодексу України визначено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

За приписами цієї норми у разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. Таке право зберігається за ним протягом 60 календарних днів, що настають за граничним терміном подання податкової декларації за звітний (податковий) період, у якому не надано податкову накладну або порушено порядок її заповнення та/або порядок реєстрації в Єдиному реєстрі. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Надходження такої заяви із скаргою є підставою для проведення документальної позапланової виїзної перевірки зазначеного продавця для з'ясування достовірності та повноти нарахування ним зобов'язань з податку за такою операцією.

Аналіз наведених норм дозволяє дійти висновку про те, що в разі порушення продавцем товарів/послуг порядку реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту.

З матеріалів справи вбачається, що позивач, встановивши у листопаді 2014 р., що податкові накладні ТОВ "Луганське енергетичне об'єднання" не були зареєстровані у Єдиному реєстрі податкових накладних, скористався правом на включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість у листопаді 2014 року у розмірі 593766,00 грн. при поданні декларації, додавши заяву/скаргу про відмову постачальника надати податкову накладну (порушення ним порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних (Д8) та відповідні первинні документи на підтвердження факту отримання товарів/послуг.

З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про недоведеність відповідачем порушення позивачем вимог п.198.6 ст. 198 п.200.1, п.200.4, ст. 200 п. 201.7, ст. 201 Податкового кодексу України, а тому судом першої інстанції правомірно скасовано спірне податкове повідомлення-рішення.

Доводи апеляційної скарги колегією суддів не прийняті до уваги, оскільки чинним законодавством не встановлено обмежень по включенню до складу податкового кредиту сум ПДВ по товарах, послугах з підстав викладених відповідачем, за умови, якщо такий продавець зареєстрований платником податку на додану вартість, за наявності документів, що свідчать про виникнення першої події та подання скарги на постачальника. Крім того порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом не впливають на права та обов'язки іншого платника податків.

Частиною 2 ст.8 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Неприпустимість притягнення до відповідальності одного платника податків, у випадку за неправомірні дії іншого платника податків підтверджується практикою Європейського суду з прав людини. Так, в п. 71 рішення у справі «Булвес» АД проти Болгарії» Європейський суд з прав людини дійшов такого висновку: «Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування податку на додану вартість і, як наслідок, сплачувати податок на додану вартість повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності».

Європейський суд з прав людини визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагентом.

Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування рішення є порушення судом норм матеріального чи процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про те, що при розгляді справи судом першої інстанції було допущено неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Судова колегія дійшла висновку про те, що підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні, а тому відхиляє апеляційну скаргу і залишає судове рішення без змін.

Керуючись статтями 24, 184, 195, 196, 198, 200, 205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Луганську Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2015 року у справі № 812/868/15 - залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2015 року у справі № 812/868/15 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь в справі, та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий: Гаврищук Т.Г.

Судді: Блохін А.А.

Сухарьок М.Г.