Ухвала суду № 62366966, 01.11.2016, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Кірієнко В.О.

Суддя-доповідач - Гайдар А.В.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 листопада 2016 року справа №805/1752/16-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд колегією в складі

головуючого судді Гайдара А.В.

суддів Василенко Л.А.,

Ханової Р.Ф.,

при секретареві судового

засідання Томах О.О.

за участю представника позивача Касьянова М.М.(за довіреністю)

представника відповідача Борисевич Д.В. (за довіреністю)

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції головного управління державної фіскальної служби у Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 30 серпня 2016 р. у справі № 805/1752/16-а за позовом Дочірнього підприємства «Інгаз» до Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції головного управління державної фіскальної служби у Донецькій області про скасування податкового повідомлення-рішення від 08.06.2016 року № 0001631200, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 30 серпня 2016 року у справі № 805/1752/16-а адміністративний позов Дочірнього підприємства "ІНГАЗ" до Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області про скасування податкового повідомлення-рішення, задоволено. В наслідок чого, скасовано податкове повідомлення-рішення Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області від 08.06.2016року за №0001631200 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за лютий 2016 року на суму 66 204,00 грн. та нарахування штрафних санкцій в розмірі 16551грн. (арк.справи 110-112)

Відповідач не погодився з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову суду першої інстанції через порушення норм матеріального та процесуального права та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. (арк.справи 115,116)

Представник позивача в судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги, просив залишити її без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги, просив скасувати постанову суду першої інстанції через порушення норм матеріального та процесуального права та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

За правилами частини першої статті 195 КАС України перегляд судового рішення суду першої інстанції здійснюється в межах апеляційних скарг.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, вислухавши думку представників сторін,перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів встановила наступне.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що Дочірне підприємство "ІНГАЗ" (код ЄДРПОУ 14361569, вул. Тагонрозька,буд. 199-А, м. Маріуполь, Донецька область, 87522) пройшов передбачену законом процедуру державної реєстрації 30.06.1997 року №1 2741070003005316, є юридичною особою, що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи. Згідно Свідоцтва № 200146996, є платником податку на додану вартість з 14.07.1997 року та перебуває на обліку Маріупольської ОДПІ.

У своїй діяльності керується Статутом підприємства у новій редакції зі змінами.

Відповідач, Маріупольська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Донецькій області, є суб`єктом владних повноважень, який в даних правовідносинах реалізує надані йому Податковим кодексом України повноваження.

Колегією суддів встановлено, що у період з 23.03.2016 року по 20.04.2016 року Маріупольською ОДПІ проведено камеральну перевірку даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість за лютий 2016 року, щодо суми бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку, за результатом якої складено Акт перевірки №201/05-83-15-12-1/14361569 від 20.04.2016 року (арк.справи 7-11).

На підставі акту перевірки податковим органом сформовано податкове повідомлення-рішення від 08.06.2016 року за №0001631200 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за лютий 2016 року на суму 66204,00 грн. та нарахування штрафних санкцій в розмірі 16551грн. (арк.справи 12)

Не погодившись з актом перевірки позивачем подано до податкового органу заперечення.(арк.справи 21-24)

Згідно відповіді на заперечення №17963/10/05-83-12-12-1 від 03.06.2016 року, податковим органом висновки акту перевірки №201/05-83-15-12-1/14361569 від 20.04.2016 року залишені без змін (арк.справи 25-26).

Спірним питанням даного позову є правомірність складання відповідачем податкового повідомлення-рішення.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулюються Податковим кодексом України (далі - ПК України).

Як вбачається зі змісту акту перевірки, підставою для винесення спірного податкового повідомлення-рішення слугувало, що при перевірці імпортних операцій встановлено відсутність митних платежів та безпідставність віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту.

Згідно із п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

В силу п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов'язаннями згідно із пунктом 187.8статті 187 цього Кодексу.

У п. 187.8 ст. 187 Податкового кодексу України передбачено, що датою виникнення податкових зобов'язань у разі ввезення товарів на митну територію України є дата подання митної декларації для митного оформлення.

В силу п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/ послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі ввезення товарів на митну територію України документом, що посвідчує право на віднесення сум податку до податкового кредиту, вважається митна декларація, оформлена відповідно до вимог законодавства, яка підтверджує сплату податку (п. 201.12 ст. 201 Податкового кодексу України).

Відповідно до п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума: а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 2001.3 статті 2001 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу ; б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/ послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/ послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету (п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України).

Відповідно до ст. 74 Митного кодексу України імпорт (випуск для вільного обігу) - це митний режим, відповідно до якого іноземні товари після сплати всіх митних платежів, встановлених законами України на імпорт цих товарів, та виконання усіх необхідних митних формальностей випускаються для вільного обігу на митній території України.

Відповідно до п. 27 ч. 1 ст. 4 Митного кодексу України митні платежі: мито; акцизний податок із ввезених на митну територію України підакцизних товарів (продукції); податок на додану вартість із ввезених на митну територію України товарів (продукції).

Згідно із ч. 1 ст. 299 Митного кодексу України сплата митних платежів може здійснюватися із застосуванням авансових платежів (передоплати).

В силу ч. 2 ст. 299 Митного кодексу України авансовими платежами (передоплатою) є грошові кошти, внесені платником податків за власним бажанням на рахунки, відкриті на ім'я органів доходів і зборів в органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, як попереднє грошове забезпечення сплати майбутніх митних платежів.

Відповідно до ч. 4 ст. 299 Митного кодексу України кошти авансових платежів не вважаються митними платежами, доки особа, яка внесла такі платежі, не зробить розпорядження про це органу доходів і зборів та не будуть виконані відповідні митні формальності. З моменту початку виконання таких митних формальностей кошти авансових платежів у сумі, на яку зроблено розпорядження, не підлягають використанню на будь-які інші цілі. Після завершення митних формальностей кошти у сумі, на яку зроблено розпорядження, перераховуються органом доходів і зборів до державного бюджету. У разі відмови від завершення митних формальностей сумі авансових платежів, на яку зроблено розпорядження, повертається статус авансових платежів.

Відповідно до положень пп. "б" п.6 ч.8 ст. 257 Митного кодексу України митне оформлення товарів здійснюється органами доходів і зборів на підставі митної декларації.

Таким чином, сплата митних платежів, у томі числі і податку на додану вартість, є обов'язковою передумовою завершення митного оформлення і випуску товару у вільний обіг.

З метою митного оформлення імпортованого товару у лютому 2016 року позивачем до митного органу подано митну декларацію №700080000/2016/000626 від 23.02.2016 року, у якій сума податку на додану вартість становить 66204,45грн., мито - 15 762,97 грн.

22.02.2016 року позивач перерахував на рахунок Донецької митниці ДФС кошти у сумі 83 000,00 грн. із призначенням, як передоплата митного оформлення.

Відповідно до акта про звірення залишків сум коштів передоплати на відповідному рахунку митного органу між позивачем та митницею станом на 01.01.2016 року позивачем перераховано на рахунок митного органу протягом 2015 року кошти у сумі 670500,00 грн, при цьому станом на 01.01.2016 року наявний залишок коштів передоплати у сумі 3 271,06 грн.

У відповідності до п.198.2 ст. 198 Податкового кодексу України, позивачем в Єдиному реєстрі податкових накладних були зареєстровані видані та отримані податкові накладні.

Крім того, Донецька Митниця ДФС у листі № 127/05 від 27.05.2016 року підтвердила, що митні платежі у сумі 72 589,60 грн ( в т.ч. податок на додану вартість - 58 630,06 грн., ввізне мито - 13 959,54 грн.,) сплачені за митною декларацією № 700080000/2016/000201 від 25.01.2016 року, перераховані до Державного бюджету України 26.01.2016 року 431 017,69 грн ( в т.ч. податок на додану вартість - 348 129,67 грн., ввізне мито - 82 888,02 грн) сплачені за митною декларацією № 700080000/2016/000244 від 29.01.2016 року, перераховані до Державного бюджету України 01.02.2016 року (арк.с.94).

Таким чином, враховуючи те, що позивачем надано документи, що підтверджують оплату товару, ввезеного на територію України за досліджуваною операцією та сплату відповідного податку на додану вартість, а також те, що сплата митних платежів у цьому випадку здійснювалась із застосуванням авансових платежів, що вказує на правомірне відображення позивачем під час складання декларації з податку на додану вартість за лютий 2016 року суми у розмірі у 66204 грн, як такої, що підлягає бюджетному відшкодуванню.

Аналогічної правової позиції додержується й Вищий адміністративний суд України в своїй ухвалі від № К/800/51489/14 від 25.01.2016 року.

Колегія суддів вважає неприйнятними доводи апеляційної скарги стосовно неможливості визначення коштів авансових платежів, сплачених позивачем, митними платежами відповідно до пункту 4 статті 299 Митного кодексу України, оскільки, враховуючи те, що позивачем надано документи, що підтверджують оплату товару, ввезеного на територію України за досліджуваною операцією та сплату відповідного податку на додану вартість, а також те, що сплата митних платежів у цьому випадку здійснювалась із застосуванням авансових платежів, що вказує на правомірне відображення позивачем під час складання декларації з податку на додану вартість за лютий 2016 року суми у розмірі у 66204 грн, як такої, що підлягає бюджетному відшкодуванню.

Аналогічної правової позиції додержується й Вищий адміністративний суд України в своїй ухвалі від № К/800/51489/14 від 25.01.2016 року.

З огляду на вищезазначене, колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції, що позовні вимоги Дочірнього підприємства "ІНГАЗ" підлягають задоволенню та податкове повідомлення-рішення Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області від 08.06.2016року за №0001631200, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 66 204грн. та нараховано штрафні санкції у розмірі 16 551грн. підлягає скасуванню.

Таким чином, колегія суддів вважає, що в межах апеляційної скарги порушень судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана правильно, а тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 195,196, п.1 ч.1 ст. 199, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ :

Апеляційну скаргу Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції головного управління державної фіскальної служби у Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 30 серпня 2016 р. у справі № 805/1752/16-а - залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 30 серпня 2016 р. у справі № 805/1752/16-а - залишити без змін.

Вступна та резолютивна частини ухвали складені у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 01 листопада 2016 року. Повний текст ухвали складений та підписаний колегією суддів протягом п'яти днів.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий суддя: А.В. Гайдар

Судді: Л.А.Василенко

Р.Ф.Ханова