Постанова № 62366790, 26.10.2016, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" жовтня 2016 р.Справа № 916/940/16Одеський апеляційний господарський суд у складі:

Головуючого судді Принцевської Н.М.;

суддів Діброви Г.І., Лисенко В.А.;

при секретарі судового засідання: Бендерук Є.О.;

за участю представників сторін:

від позивача ОСОБА_1, керівник;

від відповідача ОСОБА_2, за довіреністю №350/304/1/1238/пс від 08.06.2015 року;

розглянувши апеляційну скаргу Малого приватного підприємства Фірми „Альфа-М, м. Київ

на рішення господарського суду Одеської області від 13.06.2016 року

у справі №916/940/16

за позовом Малого приватного підприємства Фірми „Альфа-М

до Військової частини А2171, м. Одеса

про стягнення 45 960,49 грн.,

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2016 року Мале приватне підприємство Фірма АльфаМ, м. Київ звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою про стягнення з Військової частини А 2171, м. Одеса 42 348.31 грн., з яких: 33 745.77грн сума інфляційних нарахувань за Договором №284-1 від 10.09.2010 року за період до 29.02.2016 року, 2 837.48 грн. 3 % річних за період до 29.02.2015 року, 9 377.24 грн. пені нарахованої в період з 01.03.2015 року до 29.02.2016 року.

Рішенням господарського суду Одеської області від 13.06.2016 року у справі №916/940/16 (суддя Цісельський О.В.) позов Малого приватного підприємства Фірма Альфа-М, м. Київ задоволено частково. Стягнуто з Військової частини А2171 на користь Малого приватного підприємства Фірма Альфа-М, м.Київ 28718.76 грн. інфляційних втрат, 2 837.48грн. 3 % річних, 2 000 грн. пені, 1227грн. витрат на оплату судового збору. В іншій частині позову відмовлено в зв'язку з невірним розрахунком позивача.

Мале приватне підприємство Фірма Альфа-М, м. Київ з рішенням суду не погодилось, тому звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить Одеський апеляційний господарський суд скасувати рішення господарського суду Одеської області від 13.06.2016 року у справі №916/940/16 в частині часткового задоволення судом вимоги про стягнення суми збільшення боргу за рахунок індексу інфляції (інфляційних втрат) за період до 29.02.2015 року та в частині часткового задоволення судом вимоги щодо стягнення пені за період з 01.03.2015 року до 29.02.2016 року, прийняти нове рішення щодо задоволення позовних вимог в повному обсязі, а також здійснити перерозподіл судових витрат.

Апеляційна скарга мотивована неповним зясуванням судом всіх обставин справи та неправильним застосуванням норм законодавства щодо нарахування інфляційних втрат та пені.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 11.07.2016 року прийнято вищезазначену апеляційну скаргу до провадження колегією суддів у складі головуючого судді Принцевської Н.М., суддів Діброви Г.І., Колоколова С.І.

У звязку з відпусткою судді-учасника колегії ОСОБА_3, 20.09.2016 року проведено повторний автоматичний розподіл справи, внаслідок якого для розгляду справи сформовано колегію у складі: головуючого судді Принцевської Н.М., суддів Діброви Г.І., Лисенко В.А.

12.08.2016 року Мале приватне підприємство Фірма „Альфа-М, м. Київ заявило клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції в приміщенні Господарського суду м. Києва відповідно до частини 1 статті 74-1 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 21.09.2016 року дане клопотання задоволено.

26.10.2016 року судове засідання по справі №916/940/16 відбулося в режимі відеоконференції.

В судовому засіданні представник позивача підтримав доводи апеляційної скарги і просив її задовольнити.

Представник відповідача заперечував проти апеляційної скарги та її задоволення і просив залишити рішення суду першої інстанції без змін.

Апеляційний господарський суд у відповідності до статті 101 Господарського процесуального кодексу України, на підставі встановлених фактичних обставин переглядає матеріали господарської справи та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді справи норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи, при цьому суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, вислухавши пояснення сторін, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права України, фактичні обставини справи, оцінивши докази на їх підтвердження, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи, правових норм, які підлягають застосуванню та матеріалів справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду є обґрунтованим та правомірним, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, між Малим приватним підприємством "Фірма "Альфа-М" та Військовою частиною А2171 протягом 2007-2010 років існували договірні правовідносини, за якими відповідач має перед позивачем борг у звязку з несплатою послуг технічного обслуговування систем звязку на ВЗ "Парус" та ВЗ "Весна" в розмірі 35 651,21 грн. У звязку з невиконанням відповідачем умов укладеного між сторонами Договору №284-1 від 10.09.2010 року, рішенням господарського суду Одеської області від 13.06.2016 року позовні вимоги Малого приватного підприємства «Фірма Альфа-М» задоволено частково.

Рішенням господарського суду Одеської області від 14.07.2014 року у справі №916/1266/14 стягнуто з Військової частини А2171 на користь Малого приватного підприємства "Фірма "Альфа-М" заборгованість у сумі 35651 грн. 21 коп., інфляційні втрати у сумі 1620 грн. 23 коп., 3% річних у сумі 3211 грн. 54 коп., судовий збір у сумі 1495 грн. 25 коп., інші судові витрати у сумі 370 грн. 08 коп.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 09.09.2014 року рішення господарського суду Одеської області від 14.07.2014 року у справі № 16/1266/14 залишено без змін.

Статтею 35 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

На момент розгляду даного спору основне грошове зобовязання Військовою частиною А2171, м. Одеса не виконано, факт наявності у відповідача перед позивачем суми основного боргу встановлено вищевказаним рішенням суду, тому не потребує доказування.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних не є фінансовими санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів (девальвації грошової одиниці України) та отриманні компенсації від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ця міра відповідальності застосовуються судом незалежно від наявності вини боржника, оскільки передбачена законом і є частиною грошового зобов'язання боржника до моменту його припинення згідно норм чинного законодавства України.

За своєю правовою природою 3% річних є платою боржника за користування чужими грошовими коштами в період прострочки виконання ним грошового зобовязання перед кредитором, а інфляційні нарахування це збільшення суми основного боргу в період прострочки виконання відповідачем його грошового зобовязання з причини девальвації грошової одиниці України протягом місяця і визначається державою як середньомісячний індекс, який розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць; сума, що внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця. До того ж в період прострочки виконання боржником його грошового зобовязання може мати місце як збільшення суми основного боргу (інфляція), так і зменшення суми основного боргу (дефляція) і для застосування до боржника судом цього виду виключної відповідальності, встановленої законом в зв'язку з неналежним виконанням грошового зобовязання, необхідні умови існування у боржника простроченого грошового зобовязання протягом місяця.

Апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції щодо неправомірності розрахунку інфляційних, наданого позивачем, оскільки інфляційні розраховуються на суму основного боргу, а не на суму основного боргу, яка вже збільшена на розмір інфляційних втрат кожного місяця. Тому посилання скаржника в цій частині судовою колегією розглянуті та відхилені в звязку з безпідставністю, і рішення суду щодо часткового задоволення позовних вимог про стягнення інфляційних в розмірі 28 718 грн. 76 коп. за період прострочки з 01.04.2013 року по 29.02.2016 року є вірним з огляду на правильність перерахунку інфляційних, зробленого місцевим господарським судом.

Перевіривши розрахунок позивача трьох процентів річних в сумі 2 837.48 грн., колегія суддів дійшла висновку, що позовні вимоги в цій частині відповідають вимогам чинного законодавства, тому рішення суду щодо задоволення цих позовних вимог в повному обсязі є правомірним.

Оскільки 3% річних за розрахунком суду складає 3120,70 грн., але з врахуванням того, що позивачем заявлено до стягнення 2 837,48 грн., то місцевим господарським судом правомірно задоволено вимоги в цій частині саме в сумі 2 837,48 грн. за період з 01.04.2013 року по 29.02.2016 року.

Доводи апелянта щодо невірного розрахунку інфляційних втрат судовою колегією розглянуті та відхилені, оскільки рішенням господарського суду Одеського суду у справі №916/1266/14 від 13.06.2016 року інфляційні та 3% за період до 31.03.2013 року, вже стягнуті і нарахування в подальшому штрафних санкцій за невиконання грошового договірного зобовязання відповідачем, встановленого даним рішенням, проводиться за наступний період прострочки такого виконання боржником з 01.04.2013 року по 29.02.2016 року.

Також розглянуті та відхилені доводи апелянта щодо неправильної методології застосування алгоритму системи програмного інформаційно-правового забезпечення „Ліга:Закон Еліт 9.1.5, оскільки судовою колегією при перевірці наданих позивачем та здійснених судом першої інстанції розрахунків застосовувалась юридична інформаційно-пошукова система «Законодавство».

Щодо заявлених позивачем позовних вимог про стягнення пені за прострочку виконання грошового договірного зобовязання, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 Господарського кодексу України є господарські санкції, до яких віднесено штраф та пеню.

Розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої статті 231 Господарського кодексу України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання, або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

В даному випадку сторони в договорі збільшили період нарахування пені за кожен день прострочення до дня погашення заборгованості. (п.4.1 Договору №284-1)

Перевіривши розрахунок пені позивача за період з 01.03.2015 року по 29.02.2016 року в сумі 9377,24 грн., апеляційною інстанцією встановлено що він відповідає умовам договору та приписам чинного Законодавства України.

За наявності підстав, передбачених ч.3 ст.551 Цивільного кодексу України, ч.1 ст.233 Господарського кодексу України, розмір пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, може бути зменшений за рішенням господарського суду, при цьому повинно бути взято до уваги ступінь виконання зобов'язання боржником, майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні і інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Зі змісту наведених норм випливає, що у вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, з розміром збитків кредитора, враховує інтереси обох сторін.

Враховуючи, що Військова частина А2171 не є розпорядником бюджетних коштів і не може приймати рішення про погашення заборгованості перед позивачем, а також ситуацію, що склалася в країні на теперішній час; перенасичення позову грошовими вимогами, які вже задоволені судом; виходячи з принципу справедливості та співрозмірності при застосуванні відповідальності до боржника, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції щодо зменшення місцевим господарським судом суми нарахованої пені до 2 000 грн.

До того ж, зменшення судом нарахованих санкцій відповідно до норм чинного законодавства України є субєктивним правом суду, і не може слугувати підставою для скасування вірного рішення суду.

Отже, відповідно до статті 4-7 Господарського процесуального кодексу України, судове рішення прийняте суддею за результатами дослідження усіх обставин справи.

З урахуванням вищевикладеного, судова колегія Одеського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що відповідно до вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду Одеської області від 13.06.2016 року по справі №916/940/16 ґрунтується на всебічному, повному та обєктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права України, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду.

За таких обставин апеляційна скарга Малого приватного підприємства Фірми „Альфа-М задоволенню не підлягає, а рішення господарського суду Одеської області від 13.06.2016 року по справі №916/940/16 підлягає залишенню без змін.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору по апеляційній скарзі покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 49, 99, 101-103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Одеський апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Малого приватного підприємства Альфа М на рішення господарського суду Одеської області від 13.06.2016 року у справі №916/940/16 залишити без задоволення, рішення господарського суду Одеської області від 13.06.2016 року по справі №916/940/16 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, направляється сторонам по справі в триденний строк та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України через Одеський апеляційний господарський суд у двадцятиденний строк.

Головуючий суддя Н.М. Принцевська

Судді: Г.І. Діброва

ОСОБА_4