Рішення № 62366590, 27.10.2016, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 235-95-51

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" жовтня 2016 р. Справа № 911/2782/16

Господарський суд Київської області у складі судді Бабкіної В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Державного підприємства Білоцерківський завод ЕТАЛОН

до Публічного акціонерного товариства Радикал Банк

про стягнення 8141,93 грн.

секретар судового засідання (ст. секретар): Діхтярук Є.А.

за участю представників:

від позивача: ОСОБА_1 (довіреність № 12/01-16 від 20.01.2016 р.);

від відповідача: ОСОБА_2 (довіреність № 1904/16 від 16.08.2016 р.).

Обставини справи:

Державне підприємство Білоцерківський завод ЕТАЛОН (далі ДП Білоцерківський завод ЕТАЛОН, позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Публічного акціонерного товариства Радикал Банк (далі - ПАТ Радикал Банк, відповідач) про стягнення 8141,93 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобовязань у день введення до банку тимчасової адміністрації щодо перерахування коштів ДП Білоцерківський завод ЕТАЛОН на рахунок отримувачів згідно квитанції № П 1531833 на суму 4000,00 грн. та № П 1531847 на суму 4141,93 грн., у звязку з чим позивач просив суд стягнути з ПАТ Радикал Банк 8141,93 грн. коштів, сплачених згідно квитанцій № П 1531833 та № П 1531847, але не перерахованих отримувачам, а також судові витрати покласти на відповідача.

13.09.2016 р. до господарського суду Київської області від відповідача було подано відзив на позовну заяву б/н від 13.09.2016 р. (вх. № 18742 від 13.09.2016 р.) відповідно до якого відповідач заперечує проти вказаного позову, посилаючись на вимоги Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», який регулює правовідносини за участю банку на стадії ліквідації, яким передбачено, що після запровадження процедури ліквідації банку задоволення вимог кредиторів до банку здійснюється за рахунок коштів, одержаних в результаті ліквідації та реалізації майна банку, які спрямовуються уповноваженою особою Фонду на задоволення вимог кредиторів у черговості та порядку, визначеному ст. 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», а не в судовому порядку. Накладення нових обтяжень чи обмежень на майно банку не допускається. У звязку з викладеним ПАТ Радикал Банк просило суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Розгляд справи відкладався.

20.09.2016 р. до господарського суду Київської області від відповідача було подано клопотання б/н від 19.09.2016 р. про долучення документів до матеріалів справи на підтвердження дати введення тимчасової адміністрації до ПАТ «Радикал Банк».

Представник позивача у судових засіданнях 14.09.2016 р. та 27.10.2016 р. позовні вимоги підтримував у повному обсязі та наполягав на тому, що кошти були перераховані банку в день введення в ньому тимчасової адміністрації, але до одержувачів не надійшли.

Відповідач у судових засіданнях 14.09.2016 р. та 27.10.2016 р. проти позовних вимог заперечував з підстав, викладених у відзиві.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

09.07.2015 р. Державним підприємством «Білоцерківський завод «ЕТАЛОН» було перераховано ПАТ «Київобленерго» Білоцерківський міс згідно квитанції № 1531847 грошові кошти в сумі 4141,93 грн. Відповідно до даної квитанції код отримувача: 23243188, призначення платежу: оплата за активну електроенергію згідно договору № 0011 від 11.03.2006 за липень 2015 р,. в т.ч. ПДВ 690,32 грн., платник: ДП «БЦ завод «ЕТАЛОН» ч/з ОСОБА_3, банк платника: ПАТ «Радикал банк», банк отримувача: ФГоловне управління ПО АТОЩАД м. Київ, код банку отримувача МФО 322669 (копія долучена до матеріалів справи).

Також 09.07.2015 р. Державним підприємством «Білоцерківський завод «ЕТАЛОН» було перераховано згідно квитанції № 1531833 грошові кошти в сумі 4000,00 грн. Відповідно до даної квитанції код отримувача: 05828703, призначення платежу: 101; 05828703; поповнення рахунку в системі електр. адмін. ПДВ відповідно до ст. 200-1 ПДВ 0,00 грн., платник: ДП «БЦ завод «ЕТАЛОН» ч/з ОСОБА_3, банк платника: ПАТ «Радикал банк», банк отримувача: Казначейство України (ел. адм. подат.) (м. Київ), код банку отримувача МФО 899998 (копія долучена до матеріалів справи).

Як вбачається з позову, у звязку з тим, що у відповідача виникли проблеми з платоспроможністю, перераховані Державним підприємством «Білоцерківський завод «ЕТАЛОН» згідно квитанцій № 1531847 від 09.07.2015 р. та № 1531833 від 09.07.2015 р. через відповідача грошові кошти не надійшли на рахунки отримувачів, що і спричинило звернення позивача з даним позовом до суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як зазначає позивач, перераховані ним через касу № 2 Білоцерківського відділення ПАТ «Радикал Банк» 09.07.2015 р. кошти до одержувачів не надійшли з вини банку, який вже мав на той час проблеми з платоспроможністю.

Водночас, як вбачається з матеріалів справи, рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ Радикал Банк від 09.07.2015 р. № 130 на підставі постанови Правління Національного банку України від 09.07.2015 р. № 452/БТ Про віднесення Публічного акціонерного товариства Радикал Банк до категорії неплатоспроможних, вирішено розпочати з 10.07.2015 р. процедуру виведення ПАТ Радикал банк з ринку шляхом запровадження в ньому тимчасової адміністрації; тимчасову адміністрацію запроваджено строком на три місяці з 10.07.2015 р. по 09.10.2015 р. включно, яку було продовжено до 09.11.2015 р. включно згідно рішення № 184 від 08.10.2015 р. та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (копія рішення долучена до матеріалів справи).

Слід зазначити, що процедура виведення неплатоспроможного банку з ринку та питання запровадження і здійснення тимчасової адміністрації регулюються спеціальними нормами Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб, який є спеціальним відносно інших законодавчих актів України у цих правовідносинах.

Статтею 1 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб визначено, що цим Законом встановлюються правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд), порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків. Метою цього Закону є захист прав і законних інтересів вкладників банків, зміцнення довіри до банківської системи України, стимулювання залучення коштів у банківську систему України, забезпечення ефективної процедури виведення неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків.

Пунктом 16 ст. 2 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб визначено, що тимчасова адміністрація процедура виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до п. 1 ч. 5 ст. 36 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб під час тимчасової адміністрації не здійснюється задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку.

Згідно з положеннями Цивільного кодексу України, Законів України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб і Про банки і банківську діяльність, між сторонами у даній справі склалися правовідносини, які мають майново-грошовий характер, а отже, у такому разі позивач виступає кредитором за майновою вимогою з розпорядження належними йому коштами, на якого поширюється обмеження, встановлені пунктом 1 частини 5 статті 36 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб.

Згідно ст. 2 Закону України Про банки і банківську діяльність кредитор банку - юридична або фізична особа, яка має документально підтверджені вимоги до боржника щодо його майнових зобов'язань.

Таким чином, у спірних правовідносинах позивач виступає кредитором, а відповідач боржником. Оскільки позивач звернувся до відповідача з вимогою здійснити повернення коштів відповідно до квитанцій № П 1531847 та № П 1531833 на загальну суму 8141,93 грн. в день запровадження у банку тимчасової адміністрації, тому виконання зазначеної операції банком обмежувалося положеннями п. 1 ч. 5 ст. 36 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб.

Згідно з приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 36 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Судом встановлено, що до матеріалів справи не надано будь-яких доказів на підтвердження того факту, що сплачені позивачем за квитанціями № П 1531833 та № П 1531847 кошти до одержувачів не надійшли.

Крім того, судом встановлено, що рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Про початок процедури ліквідації ПАТ Радикал Банк та делегування повноважень ліквідатора банку від 09.11.2015 р. № 203 на підставі постанови Правління Національного банку України від 09.11.2015 р. № 769 Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства Радикал Банк, вирішено розпочати процедуру ліквідації ПАТ Радикал банк з 10.11.2015 р. по 09.11.2017 р. включно, з відшкодуванням з боку Фонду коштів за вкладами фізичних осіб та призначено уповноваженою особою Фонду та делеговано всі повноваження ліквідатора ПАТ Радикал Банк (копія рішення долучена до матеріалів справи).

Оскільки позивач звернувся з вимогою повернути кошти згідно квитанцій № П 1531833 на суму 4000,00 грн. та № П 1531847 на суму 4141,93 грн. у період після запровадження у банку тимчасової адміністрації, а, як зазначалося вище, виконання зазначеної операції банком обмежувалося положеннями п. 1 ч. 5 ст. 36 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб, та враховуючи, що на момент розгляду даної справи у звязку з ліквідацією банку існує спеціальної процедура заявлення вимог до банку та їх задоволення, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача грошових коштів на загальну суму 8141,93 грн. не підлягають задоволенню.

Решта доданих до матеріалів справи документів та доводів сторін наведених вище висновків суду не спростовують.

Судові витрати відповідно до вимог ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 32-34, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

У задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Повне рішення підписане 01.11.2016 р.

Суддя В.М. Бабкіна