Рішення № 62365929, 28.10.2016, Чугуївський міський суд Харківської області

ЧУГУЇВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 636/3399/16-ц

Провадження № 2/636/1913/16

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 жовтня 2016 року Чугуївський міський суд Харківської області

у складі: головуючого судді Гуменного З.І.,

за участю секретаря судового засідання Караулової О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Чугуєві справу за позовом ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № б/н від 04.04.2012р. в розмірі 14217,63 грн. та судового збору в сумі 1378,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказав, що відповідно до укладеного 04.04.2012р. договору № б/н відповідач отримав кредит у розмірі 300,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. ПАТ КБ «ПриватБанк» свої зобовязання за Договором та угодою виконав в повному обсязі, а саме надав Відповідачу кредит у розмірі, встановленому Договором. Однак відповідач взяті на себе зобовязання за кредитним договором не виконав і тому станом на 31.08.2016р. має заборгованість у сумі 14217,63 грн., яка складається з: заборгованості за кредитом у розмірі 118,34 грн., заборгованості по процентам за користування кредитом у розмірі 9409,32 грн., заборгованості за пенею та комісією у розмірі 3536,75 грн., а також штрафів відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500,00 грн. - штраф (фіксована частина), 653,22 грн.- штраф (процентна складова).

В судове засідання представник позивача за довіреністю ОСОБА_2 не зявився, про день та час розгляду справи повідомлявся належним чином та своєчасно, надав суду заяву про розгляд справи за його відсутності з підтриманням позовних вимог у повному обсязі (а.с. 38).

Відповідач у судове засідання не зявився, причину неявки суду не повідомив, про дату та час розгляду справи повідомлявся своєчасно та належним чином, надав суду заяву, в якій просив проводити розгляд справи без його участі та у задоволені позову відмовити у повному обсязі у звязку зі спливом строку позовної давності (а.с. 53).

Суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін за доказами, що містяться в матеріалах справи.

Оцінивши письмові докази, що містяться в матеріалах справи, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.

04.04.2012р. відповідно до укладеного між ПАТ КБ «ПАриватБанк» та ОСОБА_1 договору № б/н, відповідач отримав кредит у розмірі 300,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки (а.с. 6-32).

Відповідно до ст. 627 ЦК України та ст. 6 ЦК України, сторони вільні в укладенні договору, обранні контрагента та визначенні умов договору з врахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту та вимог розумності та справедливості.

Частиною 1 ст. 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно із ст.ст. 11, 509 ЦК України, зобов'язання виникають, зокрема, з договору.

Згідно статей 526, 527, 530 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

Згідно ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Відповідно до ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно ст. 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно ст.ст. 526, 527, 530 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

Як вбачається з позовних вимог позивача, в порушення зазначених норм закону та умов договору відповідач зобовязання за вказаним договором належним чином не виконав. Відповідач не надав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договору, що має відображення у розрахунку заборгованості за договором (а.с. 4-5).

Заявлена позивачем в обґрунтування позовних вимог сума заборгованості станом на 31.08.2016р. становить 14217,63 грн., яка складається з: 118,34 грн. - заборгованість за кредитом, 9409,32 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом, 3536,75 грн. заборгованість за пенею та комісією, а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500,00 грн. - штраф (фіксована частина), 653,22 грн. - штраф (процентна складова).

Таким чином, у порушення умов кредитного договору, а також ст. ст. 509, 526, 1054 ЦК України, відповідач зобов'язання за вказаним договором не виконав.

Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), тобто, ухиляючись від сплати заборгованості за кредитом, відповідач порушує зобов'язання за даним договором.

Статтею 525 ЦК України передбачена недопустимість односторонньої відмови від зобов'язання.

Згідно ч. 2 ст. 615 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.

Відповідно до ч. 2 ст. 1054 та ч. 2 ст. 1050 ЦК України, наслідками порушення боржником зобов'язання щодо повернення чергової частини суми кредиту є право заявника достроково вимагати повернення всієї суми кредиту.

Відповідно до ч. 1 ст. 598 ЦК України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

У ст. 599 ЦК України зазначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Пунктом 1.1.7.12 Умов та правил надання банківських послуг передбачено, що договір діє на протязі 12 місяців з моменту підписання. Якщо на протязі цього строку жодна зі сторін не проінформує іншу сторону про припинення дії договору, він автоматично лонгується на той самий строк.

Однак, до позовної заяви не надано доказів щодо терміну дії кредитного договору, що відповідає строку дії картки.

У відповідності до вимог п. 1.1.3.2.2 "Умов та правил надання банківських послуг", у разі порушення власником або довіреною особою вимог діючого законодавства України та/або умов даного договору та/або у разі виникнення овердрафту банк має право призупинити здійснення розрахунків по карті (заблокувати карту) та/або визнати карту недійсною до моменту усунення порушень, а також вимагати дострокового виконання боргових обов'язків в цілому або у встановленою банком часткою у разі невиконання власником або довіреною особою власника своїх боргових обов'язків та інших обов'язків за цим договором.

Відповідно до визначеного в заяві порядку проведення повернення кредитних коштів, таке повернення може здійснюватися шляхом внесення коштів на карту клієнтом або шляхом списання коштів з інших карт.

Вивчивши розрахунок заборгованості за кредитом, суд вбачає, що 07.05.2013р. позичальник, який мав сальдо поточної заборгованості за кредитом у сумі 118,34 грн., нараховані проценти на поточну заборгованість за кредитом у сумі 1,65 грн., загальну заборгованість по процентам (накопичувальним підсумком) у сумі 10,86 грн., що становить розмір заборгованості у сумі 130,85 грн., сплатив 300 грн. в рахунок погашення за кредитом, однак банк продовжує нараховувати.

Таким чином, відповідач сплативши 07.05.2013р. заборгованість за кредитом у повному обсязі, перестав користуватися кредитними коштами, іншу кредитну картку у звязку з закінченням строку дії попередньої не отримував.

Відповідно до ст. 257 ЦК України, загальна позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно ст. 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

У справі відсутні докази щодо існування погодженої сторонами іншої тривалості строку позовної давності відповідно до ст. 259 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Частиною 4 статті 267 ЦК України передбачено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у задоволені позову.

Як вбачається з матеріалів цивільної справи, позивач звернувся до суду з позовом 03.10.2016 року, а отже після спливу строку, у межах якого особа може звернулися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу, тобто з пропуском строку позовної давності, що є безумовною підставою для відмови з цих підстав у задоволенні позову. Жодних клопотань про поважність причин пропуску строку позовної давності позивач не заявляв.

Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальна та спеціальна. Відповідно до ч. 2 ст. 258 ЦК України, позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені). Відповідно до ст. 253 ЦК України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

За загальними правилами перебіг позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила, що передбачено ч. 1 ст. 261 ЦК України. Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Так, пунктом 31 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012р. № 5 "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин" судам роз'яснено, що у спорах щодо споживчого кредитування кредитодавцю забороняється вимагати повернення споживчого кредиту, строк давності якого минув. У зв'язку із цим позовна давність за позовом про повернення споживчого кредиту застосовується незалежно від наявності заяви сторони у спорі.

Аналізуючи умови договору сторін та зміст зазначених правових норм, суд дійшов висновку про те, що у випадку неналежного виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором, позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу.

Оскільки зі спливом строків позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо), зазначене вище правило застосовується й до додаткових вимог банку (іншої фінансової установи).

Зазначене роз'яснення стосується і позасудового порядку вирішення спорів, і в разі звернення з відповідним позовом до суду.

Відповідно до ч. 3 ст. 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Вказаний висновок суду відповідає правовій позиції, викладеної у постанові Верховного суду України від 12.11.2014 року у справі № 6-167цс14, що відповідно до ч. 1 ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для всіх судів України.

Тобто право вимоги у банку на пред'явлення позову щодо примусового стягнення в судовому порядку заборгованості за кредитним договором виникло з 07.06.2013р. (через місяць після останнього платежу за договором згідно з п. п. 5.2. та 6.9 Умов і Правил надання банківських послуг) та існувало в межах загального строку позовної давності до 07.06.2016р. До суду позивач звернувся 03.10.2012р., тому позовна давність спливла, і звернення з позовною заявою до суду здійснено за межами, встановленої законом позовної давності.

За таких обставин, суд дійшов висновку про відмову позивачу у задоволенні заявленого позову у зв'язку з пропуском строку позовної давності, про сплив якого було заявлено відповідачем у відповідності до положень п. п. 3, 4 ст. 267 ЦК України.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 3, 4, 11, 57 - 60, 88, 169, 212, 215, 218, 224-226 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В:

В задоволені позову ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя