Постанова № 62364291, 18.10.2016, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 жовтня 2016 року Справа № 914/3794/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Корнілової Ж.О.- головуючого (доповідач), Ковтонюк Л.В., Селіваненка В.П.,розглянувши матеріали касаційної скарги Спільного українсько-польського підприємства товариства з обмеженою відповідальністю "Астра"на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 28.04.2016 у справі№ 914/3794/15 Господарського суду Львівської областіза позовомПублічного акціонерного товариства "Іскра" ДоСпільного українсько-польського підприємства товариства з обмеженою відповідальністю "Астра"Простягнення 382648,21 грн.,за участю

від позивача:Морочинський А.М.,від відповідача:Костур Р.В., Копистинський Т.М.,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Львівської області від 18.01.2016 у справі № 914/3794/15 в позові відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 28.04.2016 апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Іскра", м. Львів задоволено частково. Рішення Господарського суду Львівської області від 18.01.2016 у справі № 914/3794/15 скасовано в частині відмови в задоволенні позову про стягнення 189783,24 грн. боргу, 147558,81 грн. інфляційних втрат, 3 % річних в розмірі 17299,82 грн. В цій частині прийнято нове рішення, яким стягнуто із Спільного українсько-польського підприємства товариства з обмеженою відповідальністю "Астра" на користь ПАТ "Іскра" 189783,24 грн. боргу, 147558,81 грн. інфляційних втрат, 17299,82 грн. 3% річних. В решті рішення суду залишено без змін.

Не погоджуючись з постановою Львівського апеляційного господарського суду від 28.04.2016 у справі № 904/37794/15, Спільне українсько-польське підприємство товариство з обмеженою відповідальністю "Астра" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить постанову Львівського апеляційного господарського суду 28.04.2016 скасувати, а рішення Господарського суду Львівської області від 18.01.2016 у справі № 914/3794/15 залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача Корнілову Ж.О., обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши представників сторін, перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судами встановлено, що між ПАТ "Іскра" (продавець) та Спільним українсько-польським підприємством ТОВ "Астра" (покупець) 05.10.2011 укладено договір купівлі-продажу № 05/10-11, за умовами якого продавець зобов'язався передати, а покупець прийняти та оплатити товари відповідно до найменувань, за цінами, що зазначаються в специфікаціях, і оформлюються як додатки до договору та є невід'ємними частинами договору. Найменування і кількість товарів, що поставляються, та терміни поставок визначаються товарними накладними покупця.

Відповідно до п. 8.1 договору договір укладено строком до 30.09.2012.

Відповідно до п.п. 3.1-3.2 договору сторонами погоджено, що передача товару здійснюється за адресою: м. Львів, вул. Вулецька, 14. Приймання товару за кількістю здійснюється на підставі накладних та інструкції "Про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю".

Відповідно до розділу 4 договору терміни поставки товарів зазначаються у товарних накладних покупця. Перехід права власності та ризиків на товари відбувається у момент передачі товарів. Моментом передачі товарів вважається підписання покупцем накладних про отримання товарів.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні вимоги встановлені ст. 193 ГК України.

Судами встановлено, та підтверджується матеріалами справи, що позивачем на виконання умов договору з жовтня 2011 року по травень 2012 року передано відповідачу товар на загальну суму 4471371,35 грн., що підтверджується видатковими накладними, долученими до справи.

Відповідно до п 5.1 договору розрахунок за товари здійснюється у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на поточний рахунок продавця протягом 90 банківських днів з моменту доставки товару за адресою: м. Львів, вул. Вулецька,14.

Відповідачем частину отриманого товару повернуто позивачу відповідно до видаткових накладних на суму 275072,40 грн., а решту отриманого товару відповідачем оплачено частково у зв'язку із чим у нього виникла заборгованість на суму 189783,24 грн. Заборгованість відображена в акті звірки взаєморозрахунків за станом за період з 26.03.2013 по 30.06.2013.

Заборгованість у розмірі 189783,24 грн. за договором № 05/10-11 від 05.10.2011 визнана відповідачем, про що відповідачем зазначено у заяві про зарахування однорідних вимог від 11.11.2015.

Разом з цим, відповідач вважає, що його грошове зобов'язання перед позивачем за договором № 05/10-11 від 05.10.2011, зокрема, в частині основного боргу на суму 189783,24 грн. повністю припинено шляхом зарахування зустрічних вимог відповідно до заяви від 11.11.2015, з якою він звернувся до позивача.

Предметом зарахування, на думку відповідача, стали зустрічні однорідні вимоги сторін, а саме: заборгованість СП ТОВ "Астра" перед ПАТ "Іскра" за договором купівлі продажу товару № 01/07-11 від 01.07.2011 у розмірі 22117,55 грн., а також за договором № 05/10-11 від 05.10.2011 - у розмірі 189783,24 грн., що є предметом стягнення у даній справі, і заборгованість ПАТ "Іскра" перед СП ТОВ "Астра" на суму 215000 грн. за договором № 02/11 від 02.11.2011.

Часткова заборгованість ПАТ "Іскра" перед СП ТОВ "Астра" виникла у зв'язку із розірванням договору № 02/11 про надання транспортних послуг під час перевезень вантажів у міжміському та міжнародному автомобільному сполученні від 02.11.2011 на суму 215000 грн., яка підтверджується сторонами в акті звірки взаєморозрахунків від 30.09.2013.

Між СП ООО "Астра" (замовник) та ПАТ "Іскра" (виконавець) 02.11.2011 укладено договір № 02/11 про надання транспортних послуг під час перевезень вантажів у міжміському та міжнародному автомобільному сполученні.

Відповідно до п. 1.2 договору у межах даного договору виконавець взяв на себе зобов'язання доставити ввірений йому замовником вантаж до пункту призначення та передати його особі уповноваженій на отримання вантажу, а замовник зобов'язався сплачувати встановлену за перевезення плату.

Відповідно до п. 1.3 договору загальна вартість договору становить 450000 грн.

Відповідно до п. 5.4 договору сторонами погоджена можливість здійснення замовником авансування вартості робіт, передбачених цим договором.

СП ТОВ "Астра" перерахувало ПАТ Іскра кошти на суму 450000 грн., що підтверджується відповідними платіжними дорученнями.

СП ТОВ "Астра" 13.12.2011 надіслало на адресу ПАТ Іскра лист № 1312 про повернення коштів на суму 450000 грн. у зв'язку із розірванням договору від 02.11.2011 № 02/11.

Відповідно до п. 9.2 договору № 02/11 розірвання договору можливе за ініціативою однією зі сторін за умови попереднього письмового повідомлення про це іншої сторони за 30 днів та виконання всіх прийнятих раніше зобов'язань у межах вказаного договору.

Як зазначає відповідач та позивач не заперечує, частину авансу на суму 235000 грн. ПАТ "Іскра" повернуто після отримання вказаного листа. Відповідно до виписок з особового рахунку позивача останній платіж щодо повернення згаданої суми перераховано позивачем 07.08.2012. Решту коштів на суму 215000 грн. позивачем не повернуто.

Відповідно до ст. 601 ЦК України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 602 ЦК України, ч.5 ст. 203 ГК України не допускається зарахування вимог, щодо яких за заявою другої сторони належить застосувати строк позовної давності і строк цей минув.

Місцевий господарський суд, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов до правильного висновку, що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за договором № 05/10-11 від 05.10.2011 на суму 189783,24 грн. не підлягають задоволенню, оскільки вказане зобов'язання відповідача повністю припинено шляхом зарахування зустрічних вимог СП ТОВ "Астра" до ПАТ "Іскра" на суму 215000 грн. Місцевий господарський суд, зазначаючи про підписаний між сторонами акт звірки взаєморозрахунків за договором № 02/11 від 02.11.2011, з якого вбачається, що станом на 30.09.2013 заборгованість ПАТ "Іскра" перед СП ТОВ "Астра" становить 215000 грн., вказує, що строк позовної давності за вимогою відповідача до позивача про повернення 215000,00 грн. безпідставно набутих коштів перервано підписанням акта 30.09.2013, відповідно до якого позивач визнав суму боргу, тому строк розпочався заново та закінчується 30.09.2016.

Заяву відповідача про зарахування зустрічних вимог датовано 11.11.2015, тому суди дійшли до правильного висновку, що відповідачем не пропущено строк позовної давності щодо вимог про повернення 215000 грн.

Щодо заявлених інфляційних втрат та 3 % річних, які нараховані позивачем за період 01.03.2012 по 30.09.2015, місцевим господарським судом зазначено, що такі є додатковими до суми основного боргу, і строк давності по них не перервався, оскільки не визнавався відповідачем, тому під час подання позову до суду пропущено позивачем строк позовної давності щодо додаткових вимог про стягнення 150001,08 грн. інфляційних втрат та 42863,89 грн. 3% річних.

З наведеними доводами та висновками місцевого господарського суду щодо відмови в позові апеляційний господарський суд правомірно не погодився, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 257 ЦК України загальний строк позовної давності встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалась або могла довідатись про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до п. 3.4, п. 4.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" до вимог про стягнення суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та до вимог про стягнення сум процентів, передбачених статтею 625 ЦК України, застосовується загальна позовна давність.

Суд апеляційної інстанції правомірно погодився з доводами Публічного акціонерного товариства "Іскра" про наявність правових підстав для стягнення з відповідача 189783,24 грн. за неналежне виконання ним свого обов'язку за договором № 05/10-11 від 05.10.2011, виходячи з наступного.

Відповідно до частини 3 статті 203 ГК України господарське зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не визначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони.

На підставі частини 1 статті 601 ЦК України зобов'язання припиняються зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.

Таким чином зарахування зустрічних однорідних вимог є однією з форм припинення зобов'язання, внаслідок якого має місце індивідуальне задоволення вимог окремого кредитора за рахунок майна боржника.

Зарахування можливе за наявності таких умов: зустрічність вимог - одночасна участь сторін у двох зобов'язаннях і при цьому кредитор за одним зобов'язанням є боржником в іншому зобов'язанні; однорідність вимог (гроші, однорідні речі); настання строку виконання зобов'язання або визначення строку моментом запитання, або щоб термін виконання не був вказаний взагалі, тобто виконання можна було вимагати в будь-який момент; ясність вимог - відсутність спору відносно характеру зобов'язання, його змісту, умов виконання; звернення із заявою однієї сторони до іншої.

Тобто допускається зарахування однорідних вимог, які випливають із різних підстав (різних договорів, тощо); строк виконання щодо таких вимог настав або не встановлений, або визначений моментом пред'явлення вимоги.

Судами встановлено, що акт звірки взаєморозрахунків за період 9 місяців 2013 року, підписаного між сторонами, на який посилається відповідач як на підставу переривання строку позовної давності за вимогами про стягнення з позивача 215000 грн. (не повернуто частину перерахованого відповідачем авансу за договором 02.11.2011 № 02/11), то даний акт не містить дати його складання, що в свою чергу не дає підстав вважати, що строк позовної давності за вимогою про стягнення 215000 грн. є перерваний саме 30.09.2013. В даному акті ця дата (30.09.2013 р.) зазначена як дата, на яку ПАТ "Іскра" визначено стан взаєморозрахунків за даними обліку кожної із сторін. Проте акт не містить дати підписання такого акта, що дало б можливість встановити початок строку, з якого позовна давність за вимогами про стягнення 215000 грн. перервана. Тобто даний акт звірки міг бути складений у будь-який час, в тому числі за спливом позовної давності, тому не може бути визнаний як підстава для переривання строку позовної давності за вимогою відповідача про зарахування. Доводи відповідача про те, що датою складення цього акта звірки є саме 30.09.2013 документально не підтверджуються.

За таких обставин підстави для зарахування зустрічних вимог відповідача у розмірі 215000 грн. на підставі цього акта відповідно до заяви від 11.11.2015 у місцевого господарського суду були відсутні.

Як вбачається з позовної заяви, нарахування інфляційних втрат та 3 % річних у розмірі 150001,08 грн. та 42863,89 грн. відповідно здійснено позивачем за період з 01.03.2012 по 30.09.2015 за кожною видатковою накладною, зокрема, на суму заборгованості, яка у сукупності становить 189783,24 грн. та заявлена в даному спорі як основна заборгованість.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом апеляційної інстанції зазначено, що наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування та відсотків за користування коштами на суму боргу виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові і не є додатковими вимогами, по яких окремо визначаються як строк позовної давності, так і підстави щодо переривання.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

За зобов'язаннями із визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Позивач з позовом 03.11.2015 звернувся до Господарського суду Львівської області.

Відповідно до п. 4.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 № 10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" правила переривання перебігу позовної давності (стаття 264 ЦК України) застосовуються господарським судом незалежно від наявності чи відсутності відповідного клопотання сторін у справі, якщо в останніх є докази, що підтверджують факт такого переривання. Суду слід встановлювати, коли конкретно вчинені боржником відповідні дії, що свідчать про визнання боргу, маючи на увазі, що переривання перебігу позовної давності може мати місце лише в межах строку давності, а не після його спливу.

До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов'язку, можуть, з урахуванням конкретних обставин справи, належати: визнання пред'явленої претензії; зміна договору, з якої вбачається, що боржник визнає існування боргу, а так само прохання боржника про таку зміну договору; письмове прохання відстрочити сплату боргу; підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звірки взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір; письмове звернення боржника до кредитора щодо гарантування сплати суми боргу; часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій.

Судами встановлено, що відповідачем оплачено до 27.11.12 частково вартість отриманого товару за видатковими накладними, зокрема, строк оплати за якими був визначений відповідно до умов договору № 05/01-11 від 05.01.2011. Дані дії відповідача свідчать про визнання ним боргу, що в свою чергу підтверджує переривання перебігу загальної позовної давності за кожною видатковою накладною зокрема.

Тобто строк позовної давності з оплати залишку вартості отриманого товару за накладною від 03.05.12 № 0002002 на суму 189763,24 грн. почав заново перебіг 28.11.12 і станом на час подання позову ПАТ "Іскра" - 03.11.15 не сплив. Враховуючи, що інфляційні та річні на дану суму боргу нараховані з 27.11.12, то позовна давність по них також не спливла.

Суд апеляційної інстанції дійшов до правильного висновку, що висновок місцевого господарського суду про пропуск позивачем строку позовної давності щодо вимог про стягнення 150001,08 грн. інфляційних втрат та 42863,89 грн. 3% річних є таким, що не відповідає матеріалам справи.

Відповідно до ст. 599 та ч. 1 ст. 612 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У п. 1.9, абзаці 3 п.3.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" роз'яснено, що день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені.

За змістом ст.ст. 599, 612 ЦК України день виконання зобов'язання не може входити до періоду прострочення його виконання, оскільки цього дня зобов'язання боржника, хоч і з порушенням строку виконання, але припиняється (Дану правову позицію викладено у постанові Вищого господарського суду України від 20.10.2015 у справі № 908/997/15-г).

День фактичної оплати заборгованості не включається до часу прострочення виконання грошового зобов'язання при здійсненні розрахунку суми 3 % річних, оскільки відповідний розрахунок здійснюється у днях, протягом яких не виконувалось (неналежно виконувалось) грошове зобов'язання. День фактичної оплати заборгованості не може вважатись днем, протягом якого не виконувалось грошове зобов'язання. (Дану правову позицію викладено у постанові Вищого господарського суду України від 12.03.2015 у справі № 904/7361/14).

Львівським апеляційним господарським судом проведено перерахунок інфляційних втрат та 3% річних у межах заявленого позивачем періоду, з урахуванням трьох річного строку позовної давності за кожною видатковою накладною та дати звернення з позовом до суду (03.11.2015), а також без врахування у період прострочення днів, у які відповідачем проводено розрахунки за отриманий товар.

Відповідно до проведеного розрахунку, суд апеляційної інстанції дійшов до правильного висновку, що з відповідача підлягають стягненню на користь позивача 147558,81 грн. інфляційних втрат, нарахованих за період з 28.11.2012 по 30.09.2015 та 17299,82 грн. 3 % річних за період з 03.11.2012 по 30.09.2015 за кожною видатковою накладною. Даний розрахунок долучається до матеріалів справи.

Викладені обставини справи не враховані місцевим господарським судом під час прийняття оскаржуваного рішення, тому суд апеляційної інстанції дійшов до правильного висновку про скасування рішення Господарського суду Львівської області від 18.01.2016 у справі № 914/3794/15 щодо відмови в позові про стягнення з відповідача на користь позивача 189783,24 грн. боргу, 147558,81 грн. інфляційних втрат та 17299,82 грн. трьох процентів річних з прийняттям в цій частині нового рішення про задоволення позову.

Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до пункту 1 статті 1119 Господарського процесуального кодексу України, касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення. Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів прийняті з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 28.04.2016 у справі № 914/3794/15 Господарського суду Львівської області прийнято з дотримання вимог матеріального та процесуального права, з'ясуванням всіх обставин, що мають значення для правильного вирішення спору.

Доводи скаржника, викладені у касаційній скарзі судова колегія вважає непереконливими, і такими, що спростовуються наявними доказами та встановленими матеріалами справи.

Таким чином постанова Львівського апеляційного господарського суду від 28.04.2016 у справі № 914/3794/15 Господарського суду Львівської області підлягає залишенню без змін.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119 -11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Спільного українсько-польського підприємства товариства з обмеженою відповідальністю "Астра" на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 28.04.2016 у справі № 914/3794/15 Господарського суду Львівської області залишити без задоволення.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 28.04.2016 у справі № 914/3794/15 Господарського суду Львівської області залишити без змін.

Головуючий-суддя:Корнілова Ж.О. Судді:Ковтонюк Л.В. Селіваненко В.П.