Постанова № 62364283, 18.10.2016, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 жовтня 2016 року Справа № 911/826/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого-суддіКорнілової Ж.О. (доповідач), суддів:Грека Б.М., Ковтонюк Л.В.,

розглянувши матеріали касаційної скарги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4на постанову Київського апеляційного господарського суду від 06.07.2016 у справі№ 911/826/16 Господарського суду Київської областіза позовомФізичної особи-підприємця ОСОБА_4доДочірнього підприємства "Шенкер"простягнення 111600,00 грн.,за участю

від позивача:ОСОБА_5,від відповідача:Павлюк Д.В., Іванченко М.С.,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарський суд Київської області від 25.04.2016 позов задоволено частково. Стягнуто із ДП "Шенкер" на користь ФОП ОСОБА_4 27700 грн. заборгованості та 415 грн. 50 коп. витрат з оплати судового збору. В іншій частині вимог у позові відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 06.07.2016 рішення Господарського суду Київської області від 25.04.2016 у справі № 911/826/16 Господарського суду Київської області залишено без змін.

Не погоджуючись з вказаною постановою, Фізична особа - підприємець ОСОБА_4 звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 06.07.2016 та рішення Господарського суду Київської області від 25.04.2016 у справі № 911/826/16 Господарського суду Київської області в частині відмови у задоволенні позову, і в цій частині прийняти нове рішення про задоволення позову.

Заслухавши суддю-доповідача Корнілову Ж.О., обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши представників сторін, перевіривши правильність норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судами встановлено, що між Дочірнім підприємством "Шенкер" (замовник) та Фізичною особою - підприємець ОСОБА_4 (перевізник) 30.06.2015 укладено договір № ДГ-0000081 з автоперевезень по Україні, відповідно до якого замовник доручає, а перевізник надає послуги з виконання перевезень вантажів автомобільним транспортом по території України згідно заявок замовника.

У п. 2.2 договору від 30.06.2015 № ДГ-0000081 сторонами передбачено, що заявка є невід'ємною частиною даного договору, в якій відображаються істотні умови кожного конкретного перевезення, а саме: найменування, кількість (вага) та пакування вантажу, його особливі характеристики; найменування та місце знаходження вантажовідправника та вантажоодержувача; пункти відправлення та призначення вантажу; маршрут перевезення; державні номери транспортного засобу; прізвище, ім'я, по-батькові та інші особисті дані водія транспортного засобу; вимоги щодо технічного та санітарного стану транспортного засобу; особливі вказівки замовника; дата і час завантаження та розвантаження або строк виконання доручення; вартість перевезення (сума доручення); інші умови перевезення.

Відповідно до умов розділу 4 договору від 30.06.2015 № ДГ-0000081 замовник зобов'язаний оформити письмову заявку на перевезення вантажу із зазначенням найменування вантажовідправника, адреси завантаження, дати та часу подачі транспортного засобу,найменування вантажоодержувача, адреси розвантаження, назви та характеристики вантажу, його об'єму, габарити, вагу (кількість); суми доручення та інших умов перевезення. Повідомляти перевізника про необхідність перевезення вантажів не пізніше, ніж за 1 (один) день до початку перевезення. Повідомлення здійснюється шляхом надання перевізнику заявки, в якій зазначаються всі необхідні для перевезення відомості. Прийнята перевізником заявка має бути підтверджена підписом уповноваженої особи, завірена офіційно виданим штампом або печаткою підприємства та передана факсимільним зв'язком замовнику. Робота виконується на основі заявки, що видається або оформляється в електронно-факсимільній формі.

Відповідно до п. 5.1 договору від 30.06.2015 № ДГ-0000081 розрахунки за перевезення вантажів проводяться між сторонами у безготівковій формі у національній валюті України шляхом переведення коштів з поточного рахунку замовника на поточний рахунок перевізника на умовах відстрочки платежу 7 (сім) календарних днів після отримання замовником всіх належним чином оформлених оригіналів документів: заявки, оформленої перевізником; акта виконаних робіт; податкової накладної; рахунка та товарно-транспортної накладної з відміткою вантажоодержувача про отримання вантажу та заповненої відповідно до вимог чинних нормативних актів та дійсного договору (підпис, дата, час, відбиток печатки).

За умовами п.п. 9.1, 9.2 договору від 30.06.2015 № ДГ-0000081 дійсний договір, заявка, додаткова угода, що належним чином оформлені уповноваженими представниками сторін і передані факсимільним зв'язком, вважаються оригіналом, який зобов'язує обидві сторони виконувати умови дійсного договору. Сторони зобов'язуються в найкоротші строки здійснювати обмін оригінальними документами, які раніше були передані факсимільним зв'язком.

Договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє необмежений час до моменту його розірвання шляхом письмового повідомлення іншої сторони за 30 днів до моменту такого розірвання (п. 10.1 договору).

Передбачені умовами договору від 30.06.2015 № ДГ-0000081 письмові заявки на перевезення вантажу не оформлялись, обмін такими оригінальними документами не здійснювався.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" транспортно-експедиторська діяльність - підприємницька діяльність із надання транспортно-експедиторських послуг з організації та забезпечення перевезень експортних, імпортних, транзитних або інших вантажів; транспортно-експедиторська послуга - робота, що безпосередньо пов'язана з організацією та забезпеченням перевезень експортного, імпортного, транзитного або іншого вантажу за договором транспортного експедирування; експедитор (транспортний експедитор) - суб'єкт господарювання, який за дорученням клієнта та за його рахунок виконує або організовує виконання транспортно-експедиторських послуг, визначених договором транспортного експедирування; клієнт - споживач послуг експедитора (юридична або фізична особа), який за договором транспортного експедирування самостійно або через представника, що діє від його імені, доручає експедитору виконати чи організувати або забезпечити виконання визначених договором транспортного експедирування послуг та оплачує їх, включаючи плату експедитору;

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" експедитор зобов'язаний надавати транспортно-експедиторські послуги згідно з договором транспортного експедирування і вказівками клієнта, погодженими з експедитором у встановленому договором порядку.

Відповідно до ч. 2 ст. 12 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" клієнт зобов'язаний у порядку, передбаченому договором транспортного експедирування, сплатити належну плату експедитору, а також відшкодувати документально підтверджені витрати, понесені експедитором в інтересах клієнта в цілях виконання договору транспортного експедирування.

Ч. 1 ст. 193 ГК України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Ч. 2 ст. 193 ГК України передбачено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 ЦК України договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст. 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Відповідно до ст. 920 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до пункту 1 статті 1119 Господарського процесуального кодексу України, касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення. Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів прийняті з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, з'ясуванням всіх обставин, що мають значення для правильного вирішення спору.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 06.07.2016 у справі № 911/826/16 Господарського суду Київської області прийнято з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, з'ясуванням всіх обставин, що мають значення для правильного вирішення спору.

Доводи скаржника, викладені у касаційній скарзі судова колегія вважає непереконливими, і такими, що спростовуються наявними доказами та встановленими матеріалами справи.

Таким чином постанова Київського апеляційного господарського суду від 06.07.2016 у справі № 911/826/16 Господарського суду Київської області підлягає залишенню без змін.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119-11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 на постанову Київського апеляційного господарського суду від 06.07.2016 у справі № 911/826/16 Господарського суду Київської області залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 06.07.2016 у справі № 911/826/16 Господарського суду Київської області залишити без змін.

Головуючий-суддя:Корнілова Ж.О. Судді:Грек Б.М. Ковтонюк Л.В.