Постанова № 62364186, 01.11.2016, Київський районний суд м. Харкова

Справа № 640/14401/16-а

н/п 2-а/640/353/16

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.11.2016 року Київський районний суд міста Харкова у складі головуючого - судді Якуша Н.В., при секретарі Пічугіної А.Г., за участі позивача ОСОБА_1, представника відповідача ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні залі Київського районного суду м. Харкова справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Харкова, про визнання неправомірним дії, скасування рішення, зобовязання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

20 вересня 2016 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив:

●визнати неправомірними дії управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Харкова щодо відмови ОСОБА_1 в призначенні пенсії за вислугу років згідно Закону України «Про прокуратуру».

●скасувати рішення управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Харкова №297 від 21.08.2016 року щодо відмови ОСОБА_1 в призначенні пенсії за вислугу років згідно Закону України «Про прокуратуру».

●зобовязати управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Харкова призначити ОСОБА_1 пенсію за вислугу років згідно Закону України «Про прокуратуру» у розмірі 90 відсотків від суми місячного заробітку.

●стягнути з відповідача сплачений судовий збір у розмірі 551 грн. 21 коп.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що працює в органах прокуратури з 09 червня 1995 року. Вказав, що враховуючи наявність у нього права на пенсійне забезпечення за вислугу років, 12.08.2016 року він звернувся до управління з належним чином сформованим пакетом документів та заявою про призначення пенсії згідно до Закону України «Про прокуратуру» (ст.. 86). Зазначив, що станом на 12.08.2016 року вислуга років у нього складала 22 роки 6 місяців 19 днів, проте відповідно до витягу з рішення управління ПФУ в Київському районі м. Харкова від 21.08.2016 року за №297, управлінням було прийнято рішення про відмову йому в призначенні пенсії за вислугу років згідно Закону України «Про прокуратуру». Вважав їх рішення неправомірним та просив задовольнити його позовні вимоги.

Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 22 вересня 2016 року було відкрито скорочене провадження у справі, надано час відповідачу подати заперечення проти позову та необхідні документи або заяву про визнання позову.

10 жовтня 2016 року до судді від управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Харкова надійшли письмові заперечення проти позову.

Ухвалою суду від 11.10.2016 року справу було призначено до розгляду у судовому засіданні.

В судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги, просив їх задовольнити.

Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Харкова подали заперечення проти позову, в судовому засіданні їх представник виклала підстави своєї незгоди із позовними вимогами ОСОБА_1

Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши письмові докази по справі, вважає що позовні вимоги ОСОБА_3 підлягають частковому задоволенню виходячи з наступного.

Судом встановлено, що позивач працює в органах прокуратури з 09 червня 1995 року.

12 серпня 2016 року позивач подав до управління заяву про отримання пенсії за вислугу років за нормами Закону України «Про прокуратуру».

На підтвердження свого права на пенсію за вислугою років позивач надав копію трудової книжки БТ-ІІ № 1695260 від 12 вересня 1973 року (а.с.13-16), з якої вбачається, що з 09.06.1995 року по теперішній час обіймає посади в органах прокуратури. Також з довідки Національного юридичного університету імені ОСОБА_4 від 03.07.2014 року №К-465/501 вбачається, що учбовим закладом було підтверджено факт навчання ОСОБА_1 (а.с.18).

Рішенням УПФУ в Київського районі м. Харкова від 21.08.2016 р. позивачу відмовлено у здійсненні призначенні пенсії за вислугу років згідно із Законом України «Про прокуратуру» (а.с.20).

Позивач таке рішення вважає протиправним, оскільки діючий станом на час його звернення до органу ПФУ Закон України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII (далі Закон № 1697), який набрав законної сили 15 липня 2015 року, передбачає право працівників прокуратури на пенсійне забезпечення за вислугу років. Крім того, вважає, що у нього достатньо відповідного стажу для призначення йому пенсії за вислугу років.

При вирішенні справи по суд виходить з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 5 листопада 1991 року № 1789-ХІІ (далі Закон № 1789), яка втратила чинність 15 липня 2015 року, прокурори і слідчі мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку за наявності на день звернення вислуги років не менше, зокрема, з 1 жовтня 2014 року по 30 вересня 2015 року 22 роки, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 12 років.

Згідно пункту 5 розділу ІІІ «Прикінцеві положення» Закону № 213 у разі неприйняття до 1 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 1 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до законів України "Про державну службу", "Про прокуратуру", "Про судоустрій і статус суддів", "Про статус народного депутата України", "Про Кабінет Міністрів України", "Про судову експертизу", "Про Національний банк України", "Про службу в органах місцевого самоврядування", "Про дипломатичну службу", Податкового та Митного кодексів України, Положення про помічника-консультанта народного депутата України.

Вказаний в пункті 5 розділу ІІІ «Прикінцеві положення» Закону № 213 закон щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах до 1 червня 2015 року прийнятий не був, у звязку з чим з вказаної дати втратили чинність, зокрема, норми Закону № 1789 щодо права прокурорів і слідчих на пенсійне забезпечення за вислугу років і відповідно пенсії за цим Законом не призначаються.

Проте 15 липня 2015 року Закон № 1789 частково втратив свою чинність, зокрема, і частина 1 статті 50-1 цього Закону, у звязку з набранням законної сили Законом № 1697.

Аналізуючи правову конструкцію та вищезазначені положення пункту 5 розділу ІІІ «Прикінцеві положення» Закону № 213 суд приходить до висновку, що ним скасовані діючі станом на 1 червня 2015 року норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії призначались відповідно до конкретного переліку законів, зокрема, і відповідно до Закону України «Про прокуратуру» від 5 листопада 1991 року № 1789-ХІІ, а не система спеціальних пенсій взагалі, як помилково вважає відповідач.

До такого висновку суд приходить у звязку з тим, що пенсії за вислугу років, зокрема, після 1 червня 2015 року призначаються згідно Закону України «Про міліцію» (стаття 23-1), розділу ІІ Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 9 квітня 1992 року № 2262-ХІІ, Закону України «Про національну поліцію» від 2 липня 2015 року № 580-VIII (стаття 102), Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року № 1788-ХІІ (статті 54, 55) тощо.

15 липня 2015 року набрав законної сили Закон України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII, відповідно до частини 1 статті 86 якого прокурори мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку за наявності на день звернення вислуги років не менше, зокрема, з 1 жовтня 2014 року по 30 вересня 2015 року 22 роки, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 12 років.

Вказана норма набрала законної сили після 1 червня 2015 року, станом на вказану дату не була діючою, а тому положення Закону № 213 на неї не розповсюджуються, ця норма іншими законами не скасовувалась, її дія не зупинялась, у звязку з чим колегія суддів вважає, що з 15 липня 2015 року право прокурорів на пенсійне забезпечення за вислугу років законодавцем відновлено і прокурори з вказаної дати мають таке право.

Позивач 12 серпня 2015 року звернувся до відповідача із заявою щодо призначення йому пенсії за вислугу років саме відповідно до статті 86 Закону № 1697 і відповідач протиправно прийняв рішення щодо відмови у призначенні пенсії з посиланням на положення Закону № 213, у звязку з чим вказане рішення підлягає скасуванню.

Разом з тим, щодо зобовязання відповідача призначити позивачу таку пенсію суд вважає, що оскільки відповідачем відмовлено позивачу у призначенні пенсії не у звязку з недостатністю стажу роботи, а у звязку з відсутністю в Україні системи спеціальних пенсій. При цьому питання наявності у ОСОБА_1 достатнього стажу для призначення пенсії за вислугу років відповідно до статті 86 Закону № 1697 предметом розгляду органом ПФУ не було, у звязку з чим суд не може підміняти собою компетентний орган в питанні обчислення стажу позивача без наявності на даному етапі спору про це, оскільки це буде втручанням в діяльність такого органу.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З огляду на вказане суд вважає необхідним в цій частині позов задовольнити частково і зобовязати відповідача повторно розглянути заяву позивача по суті призначення пенсії за вислугу років відповідно до статті 86 Закону № 1697.

За таких обставин суд приходить до висновку про часткове задоволення позову.

Судові витрати по справі підлягають розподілу відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 2, 11, 17, 18, 69, 158-163, 183-2, 244-2 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Харкова, про визнання неправомірним дії, скасування рішення, зобовязання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати неправомірними дії управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Харкова щодо відмови ОСОБА_1 в призначенні пенсії за вислугу років згідно Закону України «Про прокуратуру».

Скасувати рішення управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Харкова №297 від 21.08.2016 року щодо відмови ОСОБА_1 в призначенні пенсії за вислугу років згідно Закону України «Про прокуратуру».

Зобовязати управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Харкова повторно розглянути заяву ОСОБА_1 щодо призначення пенсії за вислугу років відповідно до ст. 86 Закону України « Про прокуратуру».

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань субєкта владних повноважень управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Харкова на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1) витрати на оплату судового збору в розмірі 551 грн. 20 коп.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Київський районний суд м. Харкова в десятиденний строк з дня отримання копії постанови.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Постанова складена в єдиному примірнику в нарадчий кімнаті.

Суддя Н.В. Якуша