Ухвала суду № 62363567, 27.10.2016, Київський районний суд м. Харкова

Справа № 640/16636/16-ц

н/п 6/640/322/16

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" жовтня 2016 р. Київський районний суд м. Харкова в складі:

головуючого судді - Ніколаєнко І.В.

при секретарі: - ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові подання державного виконавця Київського відділу державної виконавчої служби м. Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області ОСОБА_2 про тимчасове обмеження ОСОБА_3 у праві виїзду за межі України, -

ВСТАНОВИВ:

Державний виконавець Київського відділу державної виконавчої служби м. Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області ОСОБА_2 звернувся до суду з поданням про тимчасове обмеження ОСОБА_3 у праві виїзду за межі України до виконання ним своїх зобовязань, покладених на нього рішенням суду.

В обґрунтування подання державний виконавець зазначає, що на примусовому виконанні у Київському ВДВС м. Харків ГТУЮ у Харківській області перебуває зведене виконавче провадження №50404346 з боржника ОСОБА_3 суми боргу в загальному розмірі 2089138,88 грн. за виконавчими документами: виконавчий лист №642/8743/14 від 25.02.2015 року виданий Ленінським районним судом м. Харкова; виконавчий лист №640/10934/-ц від 04.02.2016 року видний Київським районним судом м. Харкова; виконавчий лист № 640/17760/15-ц від 25.02.2016 року виданий Київським районним судом м. Харкова; виконавчий лист № 640/3421/16-ц від 08.08.2016 року виданий Київським районним судом м. Харкова. За вказаними виконавчими документами боржником є ОСОБА_3, іпн НОМЕР_1, зареєстрований: ІНФОРМАЦІЯ_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, паспорт громадянина України ММ 424592, паспорт громадянина України для виїзд за кордон серії ЕА № 352175 від 25.10.2007 року. Постанови про відкриття виконавчих проваджень виносились: за ВП №47014130 від 17.03.2015; за ВП № 47014318 від 17.03.2015; за ВП № 50145677 від 11.02.2016; за ВП № 50364646 від 01.03.2016; за ВП № 50365123 від 01.03.2016 року; за ВП №52414211 від 29.09.2016 року. Боржнику надавався 7-денний строк для самостійного виконання рішення. Боржник повідомлявся належним чином згідно норм чинного законодавства, але боржником в 7-денний строк рішення суду добровільно не виконувались. Державним виконавцем в рамках зведеного виконавчого провадження в межах своїх прав та обовязків було проведено ряд виконавчих дій для зясування та звернення стягнення на майно боржника. Накладено арешти на майно боржника (все рухоме та нерухоме майно). Відкриті банківські рахунки відсутні. Пенсійні виплати не отримує. Згідно відповіді ДПС боржник отримує дохід в ТОВ «Центр юридичних та бухгалтерських послуг ПРОФЕСІОНАЛ», але заборгованість перевищує три розміри мінімальних заробітних плати, отже звернути стягнення на дохід, згідно чинного законодавства, без згоди та заяви стягувача не є можливим, а також ураховуючи розмір боргу не є співмірним та доцільним. Транспортні засоби відсутні. Згідно витягів з державних реєстрів прав власності на нерухоме майно за боржником відсутнє право власності на нерухоме або зареєстроване за ним рухоме майно. Згідно неодноразових виходів державного виконавця за місцем реєстрації боржника не виявлено. За вказаною адресою мешкає мати боржника, згідно заяви та пояснень якої боржник за адресою не зявляється, майно боржника відсутнє. На неодноразові вимоги державного виконавця зявитись до відділу для дачі пояснень щодо причин невиконання рішення суду не зявився, про причини неявки не повідомив. Державним виконавцем вжито всі заходи, спрямовані на повне та фактичне виконання судового рішення, але рішення залишається невиконаним з вини боржника. До відділу 18.10.2016 року надійшла заява стягувача ОСОБА_4 з проханням звернутись до суду з поданням про тимчасове обмеження права виїзду боржника за кордон з вилученням закордонного паспорту до виконання рішення суду.

У судове засідання державний виконавець не зявився, відповідно до поданої заяви подання підтримав в повному обсязі, просив розглянути без його участі.

Суд, дослідивши подання, вважає, що в його задоволенні необхідно відмовити виходячи з наступного.

На примусовому виконанні у Київському ВДВС м. Харків ГТУЮ у Харківській області перебуває зведене виконавче провадження №50404346 з боржника ОСОБА_3 суми боргу в загальному розмірі 2089138,88 грн. за виконавчими документами: виконавчий лист №642/8743/14 від 25.02.2015 року виданий Ленінським районним судом м. Харкова; виконавчий лист №640/10934/-ц від 04.02.2016 року видний Київським районним судом м. Харкова; виконавчий лист № 640/17760/15-ц від 25.02.2016 року виданий Київським районним судом м. Харкова; виконавчий лист № 640/3421/16-ц від 08.08.2016 року виданий Київським районним судом м. Харкова.

Згідно листа Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області від 29.02.2016 р. за № 03/3-3372 за обліками відділу централізованого оформлення документів ГУ ДМС України в Харківській області значиться ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, який документований паспортом громадянина України для виїзду за кордон серії ЕА № 352175 від 25.10.2007 року.

Відповідно акту державного виконавця від 14.03.2016 року за ЗВП № 50404346 здійснено вихід за місцем реєстрації боржника в ході якого боржника за місцем реєстрації не виявлено. Власником будинку є ОСОБА_5 мати боржника. Зі слів матері боржника ОСОБА_3 за адресою не зявляється та не мешкає.

Державний виконавець посилається на те, що наявність у боржника зобовязань, покладених на нього судовим рішенням, є підставою для обмеження його у праві виїзду за межі України.

Відповідно до вимог ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобовязаний вживати передбачені цим Законом заходи примусового виконання рішення, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно п.п. 2, 8 ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду та вїзду в Україну» невиконання рішення суду є підставою для заборони виїзду з України.

Вимогами ч. 3 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що державний виконавець має право звернутися до суду за встановленням тимчасового обмеження в праві виїзду боржника за межі України у разі ухилення боржника від виконання зобовязань, покладених на нього рішенням.

Державним виконавцем до суду надано: облікову карту на зведене виконавче провадження № 50404346; копію постанови про відкриття виконавчого провадження від 29.09.2016 р. за в/л 640/3421/16-ц та копію виконавчого листа; копію постанов про відкриття виконавчого провадження від 01.03.2016 р. за в/л 640/17760/15-ц; копію постанов про відкриття виконавчого провадження від 17.03.2015 р. за в/л 640/8743/14-ц; копію постанови про відкриття виконавчого провадження від 11.02.2016 р. за в/л 640/10934/15-ц; копії постанов про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 29.09.2016 р. за в/л 640/3421/16-ц та від 11.02.2016 р. за в/л 640/10934/15-ц; копію витягу про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна за № 50441012 від 03.10.2016; копію Інформаційної довідки з Державного реєстру прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження обєктів нерухомого майна щодо субєкта за № 70887520 від 19.10.2016 р.; копіяю вимоги державного виконавця від 04.03.2016 р.; копію відповіді № НОМЕР_2 від 30.09.2016 на запит № 21725320 від 29.09.2016 до Державної податкової служби України про номери рахунків, відкритих у банках та інших фінансових установах боржниками юридичними особами та/або фізичними особами підприємцями; копію відповіді № НОМЕР_3 від 30.09.2016 р. на запит № 21725316 від 29.09.2016 до Державної податкової служби України про джерела отримання доходів боржників фізичних осіб; копію відповіді № НОМЕР_4 від 29.09.2016 на запит № 21725343 від 29.09.2016 до Пенсійного фону України про осіб боржників, які працюють за трудовими та цивільно-правовими договорами, про останнє місце роботи; копію відповіді № НОМЕР_5 від 29.09.2016 на запит № 21725327 від 29.09.2016 про осіб боржників, які отримують пенсію.

Проте до суду не було надано інших матеріалів виконавчого провадження, які підтверджують повноту проведення державним виконавцем дій, передбачених Законом України «Про виконавче провадження».

Державний виконавець не надав доказів на підтвердження факту, що ОСОБА_3 має намір виїхати за межі України.

Окрім того, відповідно до ст. 33 Конституції України, кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Закон України «Про порядок виїзду з України і вїзду в Україну громадян України» від 21.01.1994 року (з подальшими змінами) регулює порядок здійснення права громадян України на виїзд з України і вїзд в Україну, порядок оформлення документів для зарубіжних поїздок, визначає випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України і встановлює порядок розвязання спорів у цій сфері.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і вїзду в Україну громадян України» громадянинові України може бути тимчасово відмовлено у видачі паспорта для виїзду за кордон, а також громадянинові, який має паспорт може тимчасово відмовлено у виїзді за кордон.

Відповідно до Конституції України обмеження пересування громадянину є одним з найсуворіших заходів впливу на особу, що умисно ухиляється від виконання судового рішення.

Відповідно до Указу президента України «Про додаткові заходи щодо підвищення ефективності виконання рішень суду» від 24.03.2008 року, суд може, але не зобов'язаний вживати заборону на виїзд боржника.

При цьому, сам факт наявності невиконаного рішення суду боржником не є, відповідно до Закону України «Про порядок виїзду з України і вїзду в Україну громадян України», безумовною підставою для тимчасової заборони виїзду особи за кордон без обов'язкового визначення дій боржника по ухиленню від виконання судового рішення.

Ухилення від виконання зобов'язань, покладених судовим рішенням, рішенням іншого органу (посадової особи) вжите у п. 5 ч. 1 ст.6 Закону України «Про порядок виїзду з України та вїзд в Україну громадян України» та у п. 18 ч. 3 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження», означає з об'єктивної сторони такі діяння (дії чи бездіяльність) особи боржника, які полягають у навмисному чи іншому свідомому невиконанні нею зазначених обов'язків.

Отже, особа, яка має невиконані зобов'язання, не може вважатися винною в ухиленні, поки не буде доведено протилежне. Відповідно до положення ч. 2 ст. 10 ЦПК наявність умислу та обставини, які є предметом посилання суб'єкта подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України як на підставу його вимог, підлягають доведенню. Зокрема, задоволення такого подання можливе лише за умови «доведення факту ухилення боржника від виконання зобов'язання».

Поняття «ухилення від виконання зобов'язань, покладених на боржника рішенням» варто розуміти як будь-які свідомі діяння (дії або бездіяльність) боржника, спрямовані на невиконання відповідного обов'язку у виконавчому провадженні, коли виконати цей обов'язок у нього є всі реальні можливості (наприклад, наявність майна, грошових коштів тощо) і цьому не заважають будь-які незалежні від нього об'єктивні обставини (непереборної сили, події тощо).

Зазначена позиція викладена Верховним судом України у листі від 01.02.2013 року «Судова практика щодо вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України».

Між тим, матеріали подання не міститься будь-яких доказів ухилення ОСОБА_3 від виконання ним зобов'язань за рішенням суду. Доводи державного виконавця щодо ухилення боржника від виконання своїх зобовязань, покладених на нього державним органом та можливості боржника виїхати за межі України ґрунтуються лише на припущеннях.

При цьому суд враховує, що саме державний виконавець, як ініціатор вирішення питання про тимчасове обмеження фізичної особи у праві на виїзд, зобов'язаний зазначити у поданні передбачені законом підстави для такого обмеження і надати відповідні докази.

Відповідно до ч. 1 ст. 377-1 ЦПК України питання про тимчасове обмеження боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи у праві виїзду за межі України при виконанні судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішується судом за місцезнаходженням органу державної виконавчої служби за поданням державного виконавця, погодженим з начальником відділу державної виконавчої служби.

За таких обставин, суд вважає, що подання не підлягає задоволенню, оскільки не доведено доцільності застосування до боржника заходу впливу у вигляді тимчасового обмеження виїзду за межі України.

Суд, перевіривши матеріали справи, вважає, що подання державного виконавця про тимчасове обмеження права виїзду за межі України ОСОБА_3 задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. 11 ЗУ «Про виконавче провадження», ст. 377-1 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

В задоволенні подання державного виконавця Київського відділу державної виконавчої служби м. Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області ОСОБА_2 про тимчасове обмеження ОСОБА_3 у праві виїзду за межі України відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до апеляційного суду Харківської області протягом пяти днів з дня її проголошення шляхом подання апеляційної скарги. У разі, якщо ухвала була постановлена без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом 5 днів з дня отримання копії ухвали.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо вона не скасована, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя І.В. Ніколаєнко