Рішення № 62362738, 25.10.2016, Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 204/1247/16-ц

Провадження № 2/204/956/16

КРАСНОГВАРДІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

49006, м. Дніпро, проспект Пушкіна 77-б тел. (056) 371 27 02, inbox@kg.dp.court.gov.ua

_____________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 жовтня 2016 року Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська в складі:

головуючої судді Дубіжанської Т.О.

при секретарі Сорокіної А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпропетровську справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа Головне управління Державної міграційної служби України у Дніпропетровській області про усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням шляхом зняття з реєстраційного обліку та виселення,

В С Т А Н О В И В:

22 лютого 2016 року позивач звернулася до суду з позовною заявою, в якій просила суд усунути перешкоди у користуванні власністю, а саме: квартирою № 21 по пров. Енергетичний, буд. 7 в м. Дніпропетровську шляхом зняття з реєстраційного обліку ОСОБА_2 та висилити його з даного житлового приміщення. В обґрунтування позову вказала, що вона на підставі свідоцтва про право власності на житло від 09 березня 1994 року згідно з розпорядженням № 2904, посвідченого ВО «Південний машинобудівний завод» та зареєстрованого в ДМБТІ за № 63-п80 є власником ? частини квартири № 21, яка розташована за адресою: м. Дніпропетровськ, пров. Енергетичний, буд. 7. Також, згідно договору дарування ? частини квартири від 21 січня 2016 року, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області ОСОБА_3 та зареєстрованого в реєстрі за № 36, укладеного між нею та її матірю ОСОБА_4 їй належить ? частини квартири № 21, яка розташована за адресою: м. Дніпропетровськ, пров. Енергетичний, буд. 7. Отже, вона в цілому є власником даної квартири. У казаній квартирі зареєстровані три особи: вона, її матір та колишній чоловік матері ОСОБА_2 Фактично ж у квартирі проживає лише відповідач. Відповідач тривалий час не впускає її до квартири, у звязку з чим, вона була вимушена звернутися до ОВС. Зазначені обставини перешкоджають їй здійснювати будь-які дії щодо належного їй на праві власності майна. Відповідач є сторонньою особою для неї та перешкоджає їй користуватися і розпоряджатися квартирою. Враховуючи те, що попередній власник квартири втратив право користування спірною квартирою, продавши її, то автоматично попередній власник втратив право користування спірною квартирою, тому і колишні члени сімї попереднього власника теж втратили право користування даною квартирою, оскільки його право є похідним від права власника. Будь-яких договірних правовідносин між нею та відповідачем щодо надання останньому права проживання у квартирі немає. У звязку з чим вона вимушена звернутися до суду з даним позовом.

У судове засідання позивачка не зявилася, але від її представника надійшла заява в якій просила справу розглядати без їхньої участі та задовольнити позов у повному обсязі, проти заочного рішення суду не заперечувала.

Відповідач у судове засідання не зявився, про час і місце розгляду справи був належним чином повідомлений засобами масової інформації, причин неявки суду не повідомив. Зі згоди позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 224 ЦПК України.

Третя особа представник Головного управління Державної міграційної служби України у Дніпропетровській області у судове засідання не зявився, про час та місце слухання справи був повідомлений належним чином, причин неявки суду не повідомив.

Вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно ч. 1 ст. 3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

У відповідності до ч. 1 ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

У судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_4 та ОСОБА_1 на праві спільної сумісної власності належала квартира АДРЕСА_1, що підтверджується свідоцтвом про право власності на житло від 09 березня 1994 року, видане згідно розпорядження № НОМЕР_1 «Південний машинобудівний завод»., яке зареєстровано в МБТІ за № 63п-80. У даному свідоцтві мається відмітка про те, що на підставі свідоцтва про право власності за законом виданого Третьою Дніпропетровською державною нотаріальною конторою 28 жовтня 1997 року та зареєстрованого в реєстрі за № 4-2703, 1/4 частина квартири, яка належала ОСОБА_5 перейшла у власність ОСОБА_6 та згідно свідоцтва про спадщину за заповітом, виданого Третьою Дніпропетровською державною нотаріальною конторою 01 липня 2014 року і зареєстрованого в реєстрі за № 5-753, 1/4 частина квартири, що належала ОСОБА_6 перейшла у власність ОСОБА_4 (а.с. 10-11).

ОСОБА_4 подарувала ОСОБА_1 3/4 частини квартири № 21, що розташована у будинку № 7 по пров. Енергетичний у м. Дніпропетровську, що підтверджується договором дарування частини квартири від 21 січня 2016 року, який зареєстровано в реєстрі за № 36 (а.с. 13).

Відповідно до ч. 1 ст. 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно до ч. 1ст. 319 ЦК Українивласник володіє, користується , розпоряджується своїм майном на власний розсуд.

Згідно ч. 1ст. 321 ЦК Україниправо власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно дост. 328 ЦК Україниправо власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності встановлена судом.

Судом встановлено, що відповідно до довідки про склад сімї та місце реєстрації № 1041 від 18 січня 2016 року, у квартирі АДРЕСА_2 значаться зареєстрованими: ОСОБА_4, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (а.с.12).

На виконання запиту суду від 29 лютого 2016 року з адресно-довідкового підрозділу ГУ ДМС України у Дніпропетровській області надійшла відповідь щодо зареєстрованого місця проживання відповідача, згідно якої зазначено, що ОСОБА_2, зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 18).

Згідно з вимогами ст.ст. 16, 386 ЦК України, власник має право звернутися до суду з вимогою про захист порушеного права.

Згідност. 391 ЦК Українивласник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування й розпорядження своїм майном.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 64 ЖК України, відповідач не відноситься до членів сімї власника будинку, тобто позивача.

Права власника квартири визначені ст. 383 ЦК України та ст. 150 ЖК України, які передбачають право власника квартири використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї, інших осіб і не має права використовувати його для промислового виробництва і розпоряджатися своїм житлом на власний розсуд. Обмеження чи втручання у право власника можливе лише з підстав, передбачених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 156 ЖК України, з урахуванням положень ч. 1 ст. 405 ЦК України, члени сімї власника житла, які проживають разом з ним у будинку, що йому належить, користуються жилим приміщенням в обсязі, визначеному відповідно до угоди з власником.

Отже право члена сімї власника будинку користуватись житлом існує лише за наявності у власника права приватної власності на це майно.

Виникнення права членів сімї власника будинку на користування ним та обсяг цих прав залежить від виникнення у власника права власності на цей будинок, а відтак - припинення права власності особи на будинок припиняє право членів її сімї на користування цим будинком (квартирою), оскільки є похідним від прав самого власника.

Передбачаючи право власника житлового будинку (квартири) на відчуження цих об'єктів, закон не передбачив при цьому перехід прав і обов'язків попереднього власника до нового власника в частині збереження права користування житлом (житлового сервітуту) членів сім'ї колишнього власника у випадку зміни власника будинку (квартири), на відміну від договору найму (оренди) житла - ст. ст. 810, 814 ЦК України.

Частина 4 ст. 156 ЖК Українипередбачає збереження такого права користування житлом лише для членів сім"ї, які припинили сімейні відносини з власником будинку, при умові збереження права власності на будинок цього ж власника, тобто при незмінності власника майна.

Судом встановлено, що будь-яких договірних правовідносин між позивачем та відповідачем щодо надання останньому права проживання у квартирі немає.

Давши належну оцінку цим обставинам, виходячи із вище зазначених норм права, суд дійшов висновку, що відповідач ОСОБА_2 повинен бути знятий з реєстраційного обліку підлягає із квартири АДРЕСА_3.

Зазначені висновки не суперечать нормам ст. 47 Конституції України, ст. 9 ЖК України та ст. 311 ЦК України, враховуючи, що право на житло (користування ним, усунення перешкод у користуванні ним) підлягає захисту лише у випадках порушення прав особи.

Відповідно до ст. ст. 10, 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Що стосується вимог позивачки про виселення відповідача ОСОБА_2 з квартири АДРЕСА_3, то дані вимоги задоволенню не підлягають, оскільки позивачем не доведено того факту, що відповідач дійсно на теперішній час проживає у спірній квартирі та чинить їй перешкоди.

Крім того, як вбачається з позовної заяви позивачка посилається на той факт, що відповідач проживає у її квартирі а її не пускає, з приводу чого вона зверталася до ОВС, докази цього надає. Але згідно відповіді Дніпропетровського відділу поліцій Красногвардійського відділення поліції від 15.02.2016 року, зазначено, що неможливо встановити місцезнаходження особи на яку вона вказує.

Згідно ч. 1 ст. 88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. Тому, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути сплачений за подачу позову судовий збір у розмірі 551 грн. 20 коп.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 311-319, 321, 328, 383, 386, 391 ЦК України, ст. ст. 64, 150, 156 ЖК України, ст. ст. 3, 10, 57-60, 88, 209, 212-215, 224, 226 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа Головне управління Державної міграційної служби України у Дніпропетровській області про усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням шляхом зняття з реєстраційного обліку та виселення задовольнити частково.

Усунути перешкоди ОСОБА_1 у користуванні квартирою № 21 будинку № 7 по провул. Енергетичний у м. Дніпропетровську, шляхом зняття з реєстраційного обліку ОСОБА_2.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати по справі у розмірі по 551 грн. 20 коп.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області через Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Суддя Т. О. Дубіжанська