Ухвала суду № 62361600, 25.10.2016, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Справа №623/2038/13-к Головуючий 1 інстанції Виниченко П.П.

Провадження №11кп/790/2013/16 Доповідач: Савенко М.Є.

Категорія: ч3 ст.186 КК України

Ухвала

Іменем України

25 жовтня 2016 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого - Савенка М.Є.,

суддів - Гришина П.В., Глініна Б.В.,

при секретарі - Корецькій М.І.,

за участю прокурора - Крестьянінової І.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в м. Харкові кримінальне провадження за апеляційними скаргами, в новій редакції адвоката та засудженого ОСОБА_1 на вирок Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 26.11.2014р., щодо ОСОБА_1,-

ВСТАНОВИЛА:

Вказаним вироком

ОСОБА_1, 31.08.1984р.н., м. Слободзея, Молдова, громадянин України, ІНФОРМАЦІЯ_1, не одружений, не працюючий, без постійного місця проживання,раніше судимий,

-01.11.2005р. Біляївським районним судом Одеської області за ст.185 ч.3 КК України до 3 років позбавлення волі;

-17.10.2008р. Тернопільським міським судом за ст.185 ч.3 КК України до 4 років 6 місяців позбавлення волі;

-20.12.2012р. Ленінським районним судом м. Харків за ст.185 ч.2 КК України до 6 місяців арешту, звільнився 20.04.2013 року за відбуттям строку покарання,

засуджено за ч.3 ст.186 КК України до 6(шести) років позбавлення волі.

Стосовно обвинуваченого ОСОБА_2, 19.05.1991р.н. апеляційне провадження закрито на підставі ухвали Апеляційного суду Харківської області від 20.08.2015р.

Відповідно до ст.ст.100, 124 КПК України вирішена доля речових доказів та процесуальних витрат, а також розвязані цивільні позови.

Згідно вироку, 21.04.2013р. близько 19год. 30хв., ОСОБА_2, за попередньою змовою та разом з ОСОБА_1, через незаперті вхідні двері, проникли до будинку №4 по вул. Чехова в м. Ізюмі, харківської області, застосувавши до потерпілої похилого віку ОСОБА_3 насильство, яке не є небезпечним для здоровя потерпілої, відкрито викрали мобільний телефон «Nokia», який не представляє майнової цінності для потерпілої, підключений до оператору мобільного звязку «МТС», зі стартовим пакетом, на рахунку якого знаходились грошові кошти у розмірі 46грн., гроші 3800грн. та 500дол. США, що у перерахунку на гривню за курсом НБУ складає 4070грн., чим заподіяли потерпілій майнову шкоду на загальну суму 7916грн.

В апеляційних скаргах з доповненнями:

Захисник просить вирок міськрайонного суду змінити, зарахувавши строк попереднього увязнення у строк позбавлення волі тобто про застосування ч.5 ст.72 КК України.

Обвинувачений ОСОБА_1 в апеляційній скарзі просить вирок суду першої інстанції скасувати, а кримінальне провадження відносно нього закрити.

На думку обвинуваченого, судом першої інстанції допущено по справі неповнота, а також порушення інших норм кримінального процесуального закону. Покази потерпілих і свідків по справі не можна прийняти як докази, тому що вони не є обєктивними і містять ряд суперечливих показань. Наведені обставини, на думку обвинуваченого свідчать про те, що вирок міськрайонного суду не можна признати законним оскільки висновки суду не підтверджуються дослідженими у суді доказами.

Заслухав доповідача, прокурора який висказався в підтримку вироку, перевіривши матеріали кримінального провадження, та обговоривши доводи в апеляційних скарг, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга обвинуваченого задоволенню не підлягає, а адвоката підлягає частковому задоволенню.

На думку колегії суддів, судом першої інстанції правильно встановлені фактичні обставини справи і зроблений обґрунтований висновок про винуватість ОСОБА_1 в інкримінованому йому злочині. Цей висновок підтверджується доказами перевіреними судом.

Так, потерпіла ОСОБА_3, в залі судового засідання, в суді першої інстанції, безпосередньо впізнала ОСОБА_1, як особу яка 21.04.2013р. відкрито заволоділи її майном і розповіла об обставинах грабежу в її будинку із застосуванням до неї насильства.

Згідно висновку судово-медичної експертизи у потерпілої були виявлені легкі тілесні пошкодження у вигляді крововиливу у середній частині лоба, кровяні напливи в області перенісся та верхніх повік обох очей,які виникли від дії тупого твердого предмету і могли виникнути за обставин які мали місце 21.04.2013 року.

Показання потерпілої ОСОБА_3Д, в суді, обєктивно підтверджуються протоколами предявлення особи для впізнання від 23.04.2013р. де потерпіла ОСОБА_1, як особу яка 21.04.2013р. проникли до її будинку, побили та пограбувала потерпілу.

При проведенні слідчого експерименту від 23.04.2013 року, ОСОБА_2 в присутності понятих показав і розказав яким чином він разом з ОСОБА_1 пограбували ОСОБА_3

В будинку ОСОБА_3 знайдено сліди відбитків пальців рук ОСОБА_2, що підтверджується висновком експерта від 17.05.2013 року № 47.

При одночасному допиті 24.05.2013р. ОСОБА_2 та ОСОБА_1, обвинувачений ОСОБА_2 підтвердив факт грабежу у ОСОБА_3, а також вказував що ніяких незаконних мір працівниками міліції не застосовувалось.

Таким чином, на думку колегії суддів, суд першої інстанції правильно кваліфікував дії ОСОБА_1 за ч.3 ст.186 КК України як відкрите викрадення чужого майна (грабіж),поєднане з проникненням у житло ,з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоровя потерпілої та з застосуванням такого насильства,вчиненого за попередньою змовою групою осіб,повторно.

Колегія суддів не може погодитися з апелянтом про скасування вироку суду з тих підстав на які він посилається оскільки висновки суду підтверджуються доказами, дослідженими під час судового розгляду і наведеними вище і при цьому судом першої інстанції не допущені процесуальні порушення на які він посилається.

При призначенні покарання обвинуваченим, міськрайонний суд відповідно до вимог ст.65 КК України, в повній мірі врахував ступень тяжкості скоєних злочинів,дані про особу обвинувачених, обставини які помякшують та обтяжують покарання і вказав це у своєму вироку.

Обвинуваченого ОСОБА_1 від відбування призначеного покарання слід звільнити, оскільки строк який він вже відбув, з урахуванням положення ч.5 ст.72 КК України, перевищує фактично призначене йому основне покарання.

Проте, колегія не находить підстав для зміни чи скасування вироку суду з підстав передбачених ст.ст.408-409 КПК України, а застосування ч.5 ст.72 КК України у чинній редакції, на думку суддів не є такою підставою.

Звідси, апеляція адвоката в частині застосування ч.5 ст.72 КК України до ОСОБА_1 підлягає задоволенню частково.

Керуючись ст.ст. 405, 407, 409, 419 КПК України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА

Апеляційну скаргу, в новій редакціїобвинуваченого залишити без задоволення, а захисника задовольнити частково.

Вирок Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 26.11.2014р., щодо ОСОБА_1 без змін.

Відповідно до положень ч.5 ст.72 КК України зарахувати у строк відбування покарання строк попереднього увязнення ОСОБА_1 з 22.04.2013р. по 20.08.2015р. та з 30.06.2016р. по день набрання вироком законної сили тобто по 25.10.2016р. з розрахунку один день попереднього увязнення за два дні позбавлення волі.

Звільнити засудженого ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 з під варти негайно, як особу, що відбула повністю призначене покарання.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня проголошення.

Головуючий

Судді