Рішення № 62361413, 27.10.2016, Апеляційний суд Кіровоградської області

Апеляційний суд Кіровоградської області

№ провадження 22-ц/781/1748/16 Головуючий у суді І-ї інстанції ОСОБА_1

Доповідач Єгорова С. М.

РІШЕННЯ

Іменем України

27.10.2016 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Кіровоградської області у складі:

головуючого судді:Єгорової С.М.

суддів: Дьомич Л.М., Карпенка О.Л.

із секретарем Федоренко Т.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницькому цивільну справу за апеляційною скаргою ПАТ «Дельта Банк» на рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 27 квітня 2016 року, у справі за позовом ПАТ «Дельта Банк» до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа ОСОБА_4, про звернення стягнення на предмет іпотеки,

УСТАНОВИЛА:

31 серпня 2015 року Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» звернулося до суду із вказаною позовною заявою, по якій просило в рахунок виконання зобов'язання щодо оплати заборгованості в сумі 386 687,75 грн. за кредитним договором № 030/08.08/88-535КЛ від 01.08.2008 року звернути стягнення на предмет іпотеки: двохкімнатну квартиру № 61 по вул. Бєляєва у м. Кіровограді, загальною площею 45,89 кв. м, житловою площею 27,65 кв. м, визнати за ПАТ «Дельта Банк» право власності на цю квартиру.

В обґрунтування своїх позовних вимог зазначало, що 01.08.2008 року між ПАТ «Сведбанк» та ОСОБА_4 було укладено кредитний договір №030/08.08/88-535КЛ, згідно якого банк надав позичальнику кредитні кошти у розмірі 32 000 доларів США на строк до 31.07.2018 року.

З метою забезпечення виконання грошових зобов'язань за вказаним кредитним договором іпотекодавці ОСОБА_2, ОСОБА_3 уклали з банком договір іпотеки від 17.10.2007 року, за умовами якого передали в іпотеку нерухоме майно, а саме: ддвохкімнатну квартиру № 61 по вул. Бєляєва у м. Кіровограді, загальною площею 45,89 кв. м, житловою площею 27,65 кв. м.

25.05.2012 року між ПАТ «Сведбанк» та ПАТ «Дельта Банк» було укладено договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитами, за яким останнє набуло прав вимоги до позичальника та його майнових поручителів.

Позичальник умови кредитного договору належним чином не виконує, про що неодноразово повідомлявся, в тому числі й шляхом направлення письмової вимоги про виконання зобовязань згідно умов кредитного договору. Однак зобов'язання не виконані, у звязку з чим, станом на 28.07.2015 року існує заборгованість у сумі 386 687,75 грн.

Посилаючись на умови договору іпотеки, позивач просив звернути стягнення на предмет іпотеки у рахунок виконання основного зобов'язання шляхом визнння за ним права власності на предмет іпотеки згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься у самому договорі, укладеному між сторонами у справі.

Рішенням Кіровського районного суду м. Кіровограда від 27 квітня 2016 року ПАТ «Дельта Банк» відмовлено у задоволенні його позову.

В апеляційній скарзі ПАТ «Дельта Банк» просить скасувати вказане судове рішення з підстав порушення судом норм матеріального і процесуального права та ухвалити нове рішення про задоволення позову. Зазначає про безпідставність висновків суду, порушення прав позивача щодо надання доказів в обгрунтування своїх вимог та обставин, на які він посилався, невжиття заходів до з'ясування всіх обставин справи.

Представником відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_5 було подане письмове заперечення проти доводів апеляційної скарги, в якому він просив її відхилити та залишити рішення суду першої інстанції без змін.

В судовому засіданні апеляційного суду представники сторін підтримали свої доводи і заперечення.

Відповідач ОСОБА_2 та третя особа - ОСОБА_4 в судове засідання не з'явились, повідомлені про час та місце розгляду справи належним чином, причини неявки суду не повідомили, що відповідно до ст. 305 ЦПК України не перешкоджає розглядові справи.

Колегія суддів, заслухавши доповідача, пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи, перевіривши у межах, передбачених ст. 303 ЦПК України, законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції зазначив, що умови договору та норми Закону України «Про іпотеку» передбачають право ПАТ «Дельта Банк» ставити перед судом питання про звернення стягнення на предмет іпотеки, в тому числі шляхом визнання права власності на предмет іпотеки. Проте, банк в своєму позові не вказав вартість предмета іпотеки, як це передбачено іпотечним договором та ст. 37 Закону України «Про іпотеку» та не долучив до позовної заяви висновок незалежного експерта - субєкта оціночної діяльності, правоздатність якого підтверджена сертифікатом суб'єкта оціночної діяльності.

З такими висновками не можна погодитись.

Судом установлено і підтверджується матеріалами справи, що 01.08.2008 року між ПАТ «Сведбанк» та ОСОБА_4 було укладено кредитний договір № 030/08.08/88-535КЛ, згідно якого банк надав позичальнику кредит у розмірі 32 000 доларів США, із сплатою 12,5 % річних з кінцевим терміном погашення заборгованості по кредиту 31.07.2018 року (а.с. 6-10 т. 1). Позичальник зобов'язався погашати кредит відповідно до узгодженого сторонми графіку (а.с. 11-13 т. 1).

01.08.2008 року між ВАТ «Сведбанк» та ОСОБА_2, ОСОБА_3 було укладено іпотечний договір, за умовами якого на забезпечення виконання основного зобовязання за кредитним договором № 030/08.08/88-535 КЛ від 01.08.2008 року, іпотекодавці передали в іпотеку банку (іпотекодержателю) належне їм на праві власності нерухоме майно: квартиру № 61 в будинку № 11, що розташована в м. Кіровограді, по вул. Бєляєва (а.с. 14-18 т.).

25.02.2012 року між ПАТ Сведбанк та ПАТ Дельта Банк укладено договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитами, згідно якого в порядку, обсязі та на умовах договору АТ Сведбанк відповідно до ст.ст. 512, 514, 1077 - 1079, 1082, 1084 ЦК України передало АТ Дельта банк права вимоги за кредитними та забезпечувальними договорами, внаслідок чого АТ Дельта банк замінює АТ Сведбанк як кредитора у зазначених зобовязаннях (а.с. 30-37 т. 1).

Згідно довідки ПАТ Дельта банк станом на 28.07.2015 року заборгованість позичальника ОСОБА_4 по кредитному договору № 030/08.08/88-535КЛ складає 17 527,1 доларів США, що згідно курсу НБУ складає 386687 грн. 75 коп. з яких: 14 782,15 доларів США, що згідно курсу НБУ складає 326 127 грн. 90 коп., заборгованість по тілу кредиту; 2 744,95 доларів США, що згідно курсу НБУ складає 605 59 грн. 85 коп. відсотки (а.с. 22 т. 1).

ПАТ Дельта банк 19.08.2015 року направило на адресу позичальника та майнових поручителів (відповідачів у справі) листи-вимоги про необхідність сплатити вказану заборгованість у тридцятиденний строк з роз'ясненням права банку в разі не задоволення ними цих вимог по закінченню наданого строку розпочати процедуру звернення стягнення на передане в іпотеку нерухоме майно (а.с. 23, 24, 25 т. 1).

У зв'язку з невиконанням вказаних вимог 31.08.2015 року ПАТ Дельта банк направило до суду даний позов про звернення стягнення на предмет іпотеку.

Відповідно Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження обєктів нерухомого майна щодо обєкта нерухомого майна від 10.02.2016 року за двохкімнатною квартирою № 61 в будинку №11 по вулиці Бєляєва у м. Кіровограді, загальною площею 45,89 кв. м. , житловою площею 27,65 кв. м. існує заборона відчуження (а.с. 118-119 т. 1).

З матеріалів справи вбачається, що позивач не дочекавшись спливу встановленого ним 30-денного строку для погашення кредитної заборгованості, звернувся до суду з позовом до іпотекодавців про звернення стягнення на предмет іпотеки, чим порушив ч. 1 ст. 35 Закону України "Про іпотеку" та п. 11 іпотечного договору та позбавив можливості відповідачів добровільно виконати вимогу і сплатити виниклу заборгованість по кредитному договору.

Відповідно до ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ст.526 ЦК України, зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За умовами ст.33 Закону України «Про іпотеку», у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.

Згідно ст.12 Закону України «Про іпотеку», у разі порушення іпотекодавцем обов'язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов'язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до ч.ч. 1 та 3 ст. 36 Закону України "Про іпотеку" сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання у порядку, встановленому статтею 37 цього Закону.

Вказаним положенням скористалися сторони при укладені договору іпотеки, оскільки відповідно до п. 12 договору іпотеки визначено, що за вибором іпотекодержателя застосовується один із наведених нижче способів звернення стягнення на предмет іпотеки та задоволення вимог іпотекодержателя: за рішенням суду; у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса; згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя, яким вважається застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, викладене в пп.12.3.1. та 12.3.2 цього пункту Договору.

Відповідно до п.12.3.1 та 12.3.2 іпотечного договору задоволення вимог здійснюється шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобовязання у порядку, встановленому статтею 37 Закону України «Про іпотеку». Відповідно до статті 37 Закону України «Про іпотеку» у випадку задоволення вимог іпотекодержателя шляхом використання процедури, передбаченої в цьому підпункті п.12.3. Договору, договір про задоволення вимог іпотекодержателя, укладений шляхом здійснення цього застереження, є підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на предмет іпотеки При цьому вважається, що предмет іпотеки набувається у власність іпотекодержателя за вартістю, що буде визначена після прийняття іпотекодержателем рішення про обрання передбаченого цим пунктом Договору способу звернення стягнення на предмет іпотеки, на підставі висновку незалежного експерта - суб'єкта оціночної діяльності, правоздатність якого підтверджена сертифікатом субєкта оціночної діяльності. При цьому сторони домовляються, що кандидатура суб'єкта оціночної діяльності визначається іпотекодержателем. Якщо фактичний розмір заборгованості іпотекодавця за основним зобов'язанням менший за вартість, що вказана у висновку незалежного експерта суб'єкта оціночної діяльності, іпотекодержатель перераховує різницю на поточний рахунок іпотекодавця протягом 60 робочих днів з моменту набуття у власність предмета іпотеки.

Відповідно, ст. 37 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання. Іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб'єктом оціночної діяльності.

Згідно із частиною третьою статті 36 Закону України «Проіпотеку» договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору, за своїми правовими наслідками, може передбачати передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання в порядку, встановленому статтею 37 Закону України «Про іпотеку».

Порядок реалізації предмета іпотеки за рішенням суду врегульоване статтею 39 цього Закону, якою передбачено, що у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначається, зокрема, спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону.

Можливість виникнення права власності за рішенням суду ЦК України передбачає лише у статтях 335 та 376 ЦК України. У всіх інших випадках право власності набувається з інших не заборонених законом підстав, зокрема із правочинів (частина перша статті 328 ЦК України).

Стаття 392 ЦК України, у якій йдеться про визнання права власності, не породжує, а підтверджує наявне в позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, у тому випадку, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює наявне в позивача право власності, а також у разі втрати позивачем документа, який посвідчує його право власності.

Колегія суддів, вважає, що судом першої інстанції було правильно встановлено обставини справи, проте не враховано вимоги закону, а саме вищезазначені норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, внаслідок чого неправильно визначені підстави відмови у задоволенні позову.

З урахуванням викладеного, вбачаються підстави, передбачені п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог з інших підстав.

Колегія суддів дійшла висновку, що не підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя про звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок задоволення його вимог у спосіб, який визначено останнім, а саме шляхом визнання за ПАТ «Дельта Банк» права власності на предмет іпотеки, оскільки такий спосіб є позасудовим способом врегулювання такого питання.

Зазначена правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові № 6-1851цс15 від 30 березня 2016 року, яка згідно зі ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для судів.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 309, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,-

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ПАТ «Дельта Банк» задовольнити частково.

Рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 27 квітня 2016 року скасувати.

В задоволенні позову ПАТ «Дельта Банк» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 , третя особа ОСОБА_4, про звернення стягнення на предмет іпотеки відмовити.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржене у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя:

Судді: