Ухвала суду № 62361318, 31.10.2016, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 340/209/16-ц

Провадження № 22-ц/779/2020/2016

Категорія 55

Головуючий у 1 інстанції Атаманюк Р.І.

Суддя-доповідач Горейко М.Д.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 жовтня 2016 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючої Горейко М.Д.

суддів: Бойчука І.В., Проскурніцького П.І.

секретаря Шемрай Н.Б.

з участю представника апелянта Дяківа Д.І., позивача ОСОБА_3, її представника ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до відділу освіти Верховинської районної державної адміністрації про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у зв'язку з затримкою виконання рішення суду про поновлення на роботі в сумі 74 508,72 грн. за період з 28.07.2015 року по 03.06.2016 року за апеляційною скаргою відділу освіти Верховинської районної державної адміністрації на рішення Верховинського районного суду від 18 серпня 2016 року, -

в с т а н о в и л а :

21.04.2016 року ОСОБА_3 звернулася в суд з вищенаведеним позовом до відділу освіти Верховинської районної державної адміністрації, в обґрунтування якого зазначила, що рішенням Косівського районного суду від 03.12.2015 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Івано-Франківської області від 02.02.2016 року, визнано незаконним наказ відповідача про звільнення її з роботи, поновлено її на роботі на посаді вчителя географії Ільцівської ЗОШ І-ІІІ ступенів Верховинського району Івано-Франківської області з 26.02.2014 року та стягнуто з управління освіти, сім'ї, молоді та спорту Верховинської районної державної адміністрації на її користь заробітну плату за час вимушеного прогулу в розмірі 99 170,91 грн. Дана сума обчислена з 26.02.2014 року по 27.07.2015 року. В березні 2016 року на виконання вищевказаного рішення Косівського районного суду від 03.12.2015 року був виданий виконавчий лист. Однак рішення суду про поновлення її на роботі відповідачем не виконане, а тому вимушений прогул продовжується. У зв'язку з наведеним та з урахуванням уточнених позовних вимог позивач просила її позов задовольнити та стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу з 28.07.2015 року по 03.06.2016 року в розмірі 74 508,72 грн.

Рішенням Верховинського районного суду від 18 серпня 2016 року задоволено частково позов ОСОБА_3. Стягнуто з відділу освіти Верховинської районної державної адміністрації Івано-Франківської області на користь ОСОБА_3 середній заробіток за час вимушеного прогулу у зв'язку з затримкою виконання рішення суду про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника за період з 28.07.2015 року по 03.06.2016 року в сумі 74 375,28 грн. В іншій частині позову відмовлено. Вирішено питання судових витрат.

Не погодившись з рішенням суду, відділ освіти Верховинської районної державної адміністрації подав апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Зокрема апелянт вказує, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення без урахування положень ст. 236 КЗпП України, якими встановлено, що у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки. Оскільки рішення про поновлення ОСОБА_3 на роботі було ухвалене Косівським районним судом, то і даний позов про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу повинен був розглядатися вказаним судом. Таким чином оскаржуване рішення від 18 серпня 2016 року ухвалене Верховинським районним судом з порушенням процедури, визначеної Кодексом законів про працю України.

З цих підстав апелянт просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову ОСОБА_3 відмовити.

В засіданні апеляційного суду представник апелянта доводи апеляційної скарги підтримав з наведених у ній мотивів.

Позивач ОСОБА_3 та її представник у засіданні апеляційного суду доводи апеляційної скарги заперечили, просили їх відхилити. Рішення суду першої інстанції вважали законним та обґрунтованим.

Заслухавши доповідача, пояснення представників сторін, позивача, дослідивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків суду фактичним обставинам справи та правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права у вирішенні даного спору, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід відхилити з наступних підстав.

Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, що викладені в п. 2 Постанови від 18.12.2009 року №14 «Про судове рішення у цивільній справі», рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до ст. 2 ЦПК України, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до статті 8 ЦПК, а також правильно витлумачив ці норми.

Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність і допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Рішення суду першої інстанції таким вимогам відповідає.

Судом першої інстанції встановлено, що рішенням Косівського районного суду Івано-Франківської області від 03.12.2015 року частково задоволено позовні вимоги ОСОБА_3 у справі за її позовом до управління освіти, сім'ї, молоді та спорту Верховинської районної державної адміністрації, ОСОБА_6, а саме: визнано незаконним та скасовано наказ відділу освіти Верховинської районної державної адміністрації №59-к від 25.02.2014 року про звільнення її з роботи з посади вчителя географії Ільцівської ЗОШ І-ІІІ ступенів, поновлено її на роботі з 26.02.2014 року та стягнуто з управління освіти, сім'ї, молоді та спорту Верховинської районної державної адміністрації на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 99 170,91 грн. (а.с. 12-15).

Ухвалою Апеляційного суду Івано-Франківської області від 02.02.2016 року рішення Косівського районного суду від 03.12.2015 року залишено без змін (а.с. 16-20).

Відповідачем подано касаційну скаргу на зазначену ухвалу Апеляційного суду Івано-Франківської області від 02.02.2016 року та рішення Косівського районного суду від 03.12.2015 року одночасно із клопотанням про зупинення виконання оскаржуваних рішень до закінчення касаційного провадження, однак ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 14.03.2016 року дане клопотання залишено без задоволення (а.с. 23).

Крім того, ухвалою Косівського районного суду від 04.04.2016 року відмовлено в задоволенні заяви начальника відділу освіти Верховинської РДА ОСОБА_6 про зміну порядку і способу виконання рішення по справі за позовом ОСОБА_3 до відділу освіти Верховинської РДА, ОСОБА_6 про визнання незаконним наказу про звільнення з роботи, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди, яку він мотивував відсутністю повної суми коштів, зазначених в рішенні суду, та необхідністю здійснювати оплату заробітної плати іншим працівникам відділу освіти (а.с. 21).

01.04.2016 року постановою головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління ДВС ГУЮ в Івано-Франківській області на боржника накладено штраф у розмірі 850 грн., на його адресу направлено вимогу про виконання рішення суду та зобов'язано виконати рішення суду в повному обсязі в строк до 06.04.2016 року, а в разі невиконання керівнику боржника особисто надати письмове пояснення по факту невиконання рішення суду. 19.04.2016 року за повторне невиконання без поважних причин рішення суду на боржника накладено штраф у розмірі 1 700 грн. (а.с. 9-11).

З листа відділу примусового виконання рішень управління ДВС Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області за вих. №04.1-19/2219 від 10.06.2016 року вбачається, що незважаючи на застосовані до боржника штрафні санкції та заходи впливу, виконавчий лист, виданий Косівським районним судом 01.03.2016 року, на даний час не виконаний, тобто ОСОБА_3 не поновлено на роботі на посаді вчителя географії Ільцівської ЗОШ І-ІІІ ступенів з 26.02.2014 року (а.с. 55).

Задовольняючи частково позов ОСОБА_3, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем без поважних причин не виконано рішення Косівського районного суду від 03.12.2015 року про поновлення ОСОБА_3 на роботі на посаді вчителя географії Ільцівської ЗОШ І-ІІІ ступенів Верховинського району Івано-Франківської області з 26.02.2014 року, а тому має місце факт затримки з вини відповідача виконання судового рішення про поновлення позивача на роботі, у зв'язку з чим настає відповідальність, передбачена нормою ст. 236 КЗпП України. При цьому, при розрахунку середнього заробітку за час вимушеного прогулу у зв'язку з затримкою виконання рішення суду про поновлення позивача на роботі суд керувався довідкою №552, виданою 29.05.2014 року відділом освіти Верховинської районної державної адміністрації, на підставі якої Косівським районним судом було ухвалено рішення в частині стягнення з відділу освіти Верховинської районної державної адміністрації на користь позивача заробітної плати за час вимушеного прогулу, яке на даний час набрало законної сили, та згідно якої середньоденна заробітна плата ОСОБА_3 становить 344,33 грн.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.ч. 1, 3, 5 ст. 235 КЗпП України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.

Статтею 236 КЗпП України встановлено, що у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

Таким чином, правильно встановивши факт затримки відповідачем відділом освіти Верховинської районної державної адміністрації виконання рішення Косівського районного суду від 03.12.2015 року про поновлення позивача ОСОБА_3 на роботі на посаді вчителя географії Ільцівської ЗОШ І-ІІІ ступенів Верховинського району Івано-Франківської області з 26.02.2014 року, суд першої інстанції вірно дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог ОСОБА_3 про стягнення з відповідача середнього заробітку за час вимушеного прогулу у зв'язку з затримкою виконання рішення суду про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника за період з 28.07.2015 року по 03.06.2016 року в сумі 74 375,28 грн.

Розрахунок середнього заробітку за час вимушеного прогулу в даному випадку проведений судом першої інстанції у відповідності до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року №100, його розмір сторонами не оскаржується, а тому в апеляційному порядку рішення суду в наведеній частині не переглядається.

В силу ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Доводи апелянта про те, що ухвалюючи оскаржуване рішення Верховинський районний суд не врахував положення ст. 236 КЗпП України та невірно розглянув справу, оскільки зі змісту даної норми чітко слідує, що ухвалу виносить орган, який розглядав спір, а це Косівський районний суд Івано-Франківської області, не заслуговують на увагу, оскільки позивач звернулася в суд не в межах справи №354/316/14-ц за її позовом до управління освіти, сім'ї, молоді та спорту Верховинської районної державної адміністрації, ОСОБА_6 про визнання незаконним наказу про звільнення з роботи, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди, а з новим позовом до відділу освіти Верховинської районної державної адміністрації про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у зв'язку з затримкою виконання рішення суду про поновлення на роботі за період з 28.07.2015 року по 03.06.2016 року. Підсудність справ визначається Цивільним процесуальним кодексом України, а не нормами матеріального права (статтею 236 КЗпП України). Відповідно до ч. 2 ст. 109 ЦПК України позови до юридичних осіб пред'являються в суд за їхнім місцезнаходженням, а згідно положень ч. 1 ст. 110 ЦПК України позови, що виникають з трудових правовідносин, можуть пред'являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача. Оскільки місцем проживання позивача в даній справі є с. Ільці Верховинського району Івано-Франківської області, а місцезнаходженням відповідача - смт. Верховина Верховинського району Івано-Франківської області, то підсудність в даному випадку судом першої інстанції не порушена.

Виходячи зі змісту ч. 2 ст. 303 ЦПК України, суд апеляційної інстанції не вправі переоцінювати докази, які судом першої інстанції досліджені у встановленому законом порядку, а апеляційна скарга не містить посилання на нові докази, що давало б підставу для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення.

Розглянувши справу в межах заявленого позову та в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що фактичні обставини справи судом першої інстанції з'ясовано всебічно та повно, дано їм вірну правову оцінку, а рішення суду ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права. Отже, відповідно до положень ст. 308 ЦПК України апеляційну скаргу слід відхилити, а рішення суду залишити без змін.

Керуючись ст.ст.307, 308, 313-315, 317 ЦПК України, колегія судів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу відділу освіти Верховинської районної державної адміністрації відхилити.

Рішення Верховинського районного суду від 18 серпня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий Горейко М.Д.

Судді: Бойчук І.В.

Проскурніцький П.І.