Рішення № 62361293, 26.10.2016, Апеляційний суд Кіровоградської області

Апеляційний суд Кіровоградської області

№ провадження 22-ц/781/1852/16 Головуючий у суді І-ї інстанції ОСОБА_1

Доповідач Єгорова С. М.

РІШЕННЯ

Іменем України

26.10.2016 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Кіровоградської області у складі:

головуючого судді:Єгорової С.М.

суддів: Дуковського О.Л., Карпенка О.Л.

із секретарем Федоренко Т.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницькому цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на заочне рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 08 червня 2015 року, у справі за позовом ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

УСТАНОВИЛА:

У березні 2015 року ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулось до суду із вказаним позовом, посилаючись на те, що 28.04.2007 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» і ОСОБА_2 укладено кредитний договір № КGМDG109180482, за умовами якого банк надав позичальниці кредит в іноземній валюті на суму 23 600 доларів США, а позичальниця зобовязалася повернути наданий кредит у повному обсязі не пізніше 28.04.2037 року згідно з графіком погашення кредиту та сплатити відсотки за користування кредитом у розмірі 1 % на місяць на суму залишку заборговановсті за кредитом, а також винагороду за надання фінансового інструменту (комісії) щомісяця у розмірі 0,20%. Відповідач зобов'язалась сплачувати заборгованість частинами, включаючи заборгованість по кредиту з відсотками та комісією, у період з 25 по 30 число кожного місяця в сумі 292,98 доларів США (щомісячний платіж). Згідно умов договору у випадку порушення зобовязань за кредитним договором, позичальниця сплачує банку відсотки за користування кредитом у подвійному розмірі на місяць, нараховані від суми непогашеної в строк заборгованості за кредитом.

ОСОБА_2 в повному обсязі взяті на себе зобовязання із погашення кредиту не виконувала, у звязку з чим станом на 12.12.2014 року утворилась заборгованість у розмірі 25 083,95 доларів США, яка складається з наступного: 22 950,87 доларів США заборгованість за кредитом; 793,15 доларів США заборгованість по процентам за користування кредитом; 95,10 доларів США заборгованість по комісії за користування кредитом; 35,20 доларів США пеня за несвоєчасність виконання зобовязань за договором, а також штрафи відповідно до умов кредитного договору: 15,91 доларів США штраф ( фіксована частина ), 1193,72 доларів США штраф ( процентна складова ). Позивач просив стягнути з відповідача на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за цим кредитним договором у розмірі 25 083,95 доларів США, що за курсом НБУ станом на 12.12.2014 року складає 394 068 грн. 85 коп., а також понесені судові витрати по справі.

Рішенням Ленінського районного суду м. Кіровограда від 08.06.2015 року стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість по кредитному договору № КGМDG109180482 від 28.04.2007 року у розмірі 25 083,95 доларів США, що за курсом НБУ станом на 12.12.2014р. складає 394 068 грн. 85 коп., а також понесені судові витрати у розмірі 3 654 грн., а всього: 397 722 грн. 85 коп.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 ставиться питання про скасування вказаного судового рішення з підстав порушення судом норм матеріального і процесуального права та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позову. Зазначається, що відповідач не брала участі в судовому засіданні через неналежне повідомлення її про час і місце розгляду справи, а тому не мала можливості надати докази про сплату кредиту, який вважає повністю погашеним.

В судовому засіданні апеляційного суду представник відповідача - ОСОБА_3 підтримав доводи апеляційної скарги і просив її задовільнити, представник позивача - ОСОБА_4 заперечував проти скасування рішення суду першої інстанції, вважаючи його законним і обгрунтованим.

Колегія суддів, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, надані сторонами уточнені розрахунки сплати кредитної заборгованості, перевіривши у межах, передбачених ст. 303 ЦПК України, доводи апеляційної скарги, законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції, вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Задовольняючи позов в повному обсязі, суд першої інстанції вважав доведеними обставини, на які посилався позивач щодо порушення відповідачем умов кредитного договору та стягнув зазначену банком суму боргу з урахуванням заборгованості за кредитом, відсотками, комісією, а також пеню і штрафи, в сумі 25 083,95 доларів США, що за курсом НБУ станом на 12.12.2014 року складає 394 068 грн. 85 коп.

Проте повністю погодитися з таким висновком суду першої інстанції не можна з огляду на наступне.

Судом установлено і підтверджується матеріалами справи, що 28.04.2007 року між ЗАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № КGМDG109180482, відповідно до умов якого банк зобовязався надати позичальнику кредитні кошти шляхом надання через касу, на строк з 28.04.2007 р. по 27.04.2037 р., у вигляді непоновлювальної кредитної лінії у розмірі 23 600 доларів США, на наступні цілі: придбання квартири, а також у розмірі 7 080 доларів США на сплату страхових платежів у випадку та в порядку, передбачених п.п. 2.1.3, 2.2.7 даного договору, зі сплатою за користування кредитом відсотків у розмірі 1,00% на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом, винагорода за надання фінансового інструменту у розмірі 0,00% від суми виданого кредиту у момент надання кредиту, щомісяця в період сплати у розмірі 0,20%, відсотки за дострокове погашення кредиту згідно з п. 3.11 даного договору та винагороди за проведення додаткового моніторингу, згідно п. 6.2 даного договору. Періодом сплати вважати період з 25 по 30 число кожного місяця ( а.с. 9-11 ).

Відповідно до п. 7.1 кредитного договору погашення заборгованості за цим договором (за винятком винагороди, що сплачується в момент надання кредиту) здійснюється в наступному порядку: щомісяця в період сплати позичальник повинен надавати банку кошти ( щомісячний платіж ) у сумі 292,98 доларів США для погашення заборгованості за кредитним договором, що складається із заборгованості по кредиту, відсоткам, винагороди, комісії.

З копії свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серії А01 №054809 вбачається, що 17.07.2009 року здійснено зміну найменування юридичної особи на ПАТ КБ « ПриватБанк » ( а.с. 18, зворотній бік ).

З розрахунку заборгованості по кредитному договору № КGМDG109180482 від 28.04.2007 року вбачається, що станом на 12.12.2014 року ОСОБА_2 має заборгованість у розмірі 25 083,95 доларів США, яка складається з наступного: 22 950,87 доларів США заборгованість за кредитом; 793,15 доларів США заборгованість по процентам за користування кредитом; 95,10 доларів США заборгованість по комісії за користування кредитом; 35,20 доларів США пеня за несвоєчасність виконання зобовязань за договором, а також штрафи відповідно до умов кредитного договору: 15,91 доларів США штраф ( фіксована частина ), 1193,72 доларів США штраф ( процентна складова ) ( а.с. 4-7, 91-94). Вказана заборгованість виникла через невиконання позичальницею своїх зобов'язань щодо своєчасного внесення обумовленої суми коштів для погашення кредиту, сплату відсотків та комісії на рахунок банку.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти.

Суд першої інстанції, встановивши обставини справи та дослідивши докази, враховуючи умови договору та норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, дійшов правильного висновку щодо необхідності стягнення кредитної заборгованості, що складається з наступного: 22 950,87 доларів США заборгованість за кредитом; 793,15 доларів США заборгованість по процентам за користування кредитом; 95,10 доларів США заборгованість по комісії за користування кредитом, в загальному розмірі 23839,12 доларів США, що за курсом НБУ станом на 12 .12.2014 року складає 374512,58 гривень, як просив позивач.

В той же час, не можна погодитись із висновками суду в частині задоволення вимог позивача про стягнення неустойки: пені та штрафів.

Згідно ст. 611 ЦК України у разі порушення зобовязання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Частиною 3 статті 549 ЦК України визначено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Згідно зі статтею 192 ЦК України законним платіжним засобом, обовязковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України гривня. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до статті 533 ЦК України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобовязаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Такий порядок визначено Декретом Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» від 19.02.1993 року, дія якого не поширюється на правовідносини щодо нарахування та стягнення штрафних санкцій за внутрішніми угодами, укладеними між резидентами на території України.

Відповідно до п. 4.1 укладеного між сторонами кредитного договору при порушенні позичальником будь-якого зобов'язання, передбачених п.п. 2.2.2., 2.2.3. даного договору, банк має право нарахувати , а позичальник зобов'язується сплатити банку пеню в розмірі 0,15 % від суми простроченого платежу, але не менше 1 гривні за кожний день прострочки. Сплата пені здійснюється у гривні. У випадку, якщо кредит видається в іноземній валюті, пеня сплачується у гривневому еквіваленті по курсу НБУ на дату сплати.

Пунктом 5.4 кредитного договору передбачено, що при порушенні позичальником строків платежів по будь якому з грошових зобовязань, передбачених кредитним договором більш ніж на 30 днів, у звязку з чим банк змушений буде звернутися до суду, позичальник зобовязаний сплатити банку штраф у розмірі 250 грн. +5% від суми позову.

Суд першої інстанції у порушення вимог ст.ст. 10, 212 ЦПК України, вирішуючи даний спір та стягуючи пеню у доларах США зазначеного не врахував та не обчислив розмір неустойки в гривнях від суми простроченої заборгованості, визначеної за офіційним курсом відповідної валюти на день ухвалення рішення або на дату, про яку просить позивач у межах позовних вимог.

Тому, правильним убачається висновок, що заборгованість з відповідача за кредитом, процентами за користування кредитом та комісії підлягають стягненню у іноземній валюті, як просить банк, а штрафні санкції за порушення умов договору у грошовій одиниці України гривні.

При цьому, не можуть бути задоволені вимоги про стягнення і пені, і штрафів за одні і ті порушення умов договору одночасно.

Відповідно до ст. 549 ЦК України штраф є одним із видів цивільно-правової відповідальності, а тому його одночасне застосування разом із пенею за одне й те саме порушення строки виконання грошових зобов'язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у ст. 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне й те саме порушення (правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду України від 21 жовтня 2015 року у справі № 6-2003цс15).

Тому колегія суддів вважає безпідставними вимоги позивача про стягнення штрафів і не погоджується з рішенням суду першої інстанції в цій частині.

Враховуючи викладене рішення суду першої інстанції з підстав, передбачених п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог і стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованості за кредитним договором № KGMDG109180482 від 28.04.2007 року, що складається з боргу за кредитом, відсотками та комісією, в сумі 23839,12 доларів США, що за курсом НБУ станом на 12.12.2014 року складає 374 512,58 гривень, та пені в розмірі 552,99 гривень за несвоєчасність виконання зобов'язань.

В іншій частині доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердженя.

Наведені в скарзі доводи не дають підстав для висновків щодо незаконності та неправильності зазначеного судового рішення щодо дострокового стягнення кредитної заборгованості, разом з відсотками комісією, пенею.

Порушення норм процесуального права щодо забезпечення участі відповідача при розгляді даної справи судом першої інстанції не вбачається.

Відповідач в судове засідання до суду першої інстанції не зявлялася, про час та місце слухання справи повідомлялась належним чином, як передбачено ст.ст. 74-76 ЦПК України.

Суд правомірно визнав за можливе розглянути справу у відсутності відповідача, за наявними матеріалами справи та ухвалив розглядати справу заочно, про що в адресованій на адресу суду заяві представник позивача не заперечував.

Згідно зі ст. ст. 10, 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 ЦПК України.

З наданих представником відповідача доказів не вбачається, що ОСОБА_2 дотримувалась умов договору, своєчасно відповідно до узгодженого графіка погашала кредит та сплачувала відсотки і комісію, тому що складений ними розрахунок сплачених коштів (а.с. 106) не підтверджений належними та допустимими доказами (квитанціями, іншими письмовими документами), як передбачається стст 57-59, 64 ЦПК України, та не спростовує наданий позивачем розрахунок заборгованості, який містить дані щодо внесення коштів на погашення кредитної заборгованості і їх розподіл відповідно до визначеного сторонами порядку (а.с.91-94).

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 309, 313-314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,-

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Заочне рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 08 червня 2015 року скасувати.

Позов ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором № KGMDG109180482 від 28 квітня 2007 року, що складається з боргу за кредитом, відсотками та комісією, в сумі 23839,12 доларів США, що за курсом НБУ станом на 12 грудня 2014 року складає 374512,58 гривень, та пеню в розмірі 552,99 гривень за несвоєчасність виконання зобов'язань.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржене у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя:

Судді: