Постанова № 62360851, 20.10.2016, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв

20 жовтня 2016 року Справа № 814/1189/16

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Гордієнко Т.О., за участю секретаря судового засідання Ополинського О.В., пр. позивача Коткової В.А., пр. відповідача Бочарової І.В., пр. третіх осіб Нестеренко О.А., Сімонова А.І. розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомЗаступника прокурора Миколаївської області, вул. Спаська, 28, м. Миколаїв, 54030

доМиколаївської міської ради, вул. Адміральська, 20, м. Миколаїв, 54001

третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачаТовариство з обмеженою відповідальністю "Морський спеціалізований порт Ніка-Тера", вул. Айвазовського, 23, а/с 1003, м. Миколаїв, 54052 Кабінет Міністрів України, вул. М. Грушевського, 12/2, м. Київ 8, 01008 провизнання протиправним та п.7 розділу 1 рішення від 19.11.2014р.№44/32,ВСТАНОВИВ:

Заступник прокурора Миколаївської області в інтересах держави звернувся до суду з позовом до Миколаївської міської ради про визнання протиправним та скасування п.7 розділу 1 рішення Миколаївської міської ради №44/32 від 19.11.2014.

Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що міська рада надала дозвіл для складання землеустрою для відведення земельної ділянки ТОВ «Морський спеціалізований порт «Ніка-Тера», яка є донною поверхнею Бузького лиману, який відноситься до внутрішніх морських вод України та відповідно до норм Водного Кодексу (ст.ст.4,5,6,14) повноваження розпоряджатись якими надано Кабінету Міністрів України, тому у відповідача не було повноважень фактично розпоряджатись внутрішніми морськими водами держави.

Відповідач надав суду клопотання про закриття провадження у справі, оскільки відсутній предмет спору. Пункт 7 розділу 1 рішення Миколаївської міської ради №44/32 від 19.11.2014 рішення Миколаївської міської ради визнано таким, що втратив чинність на підставі рішення № 49/31від 15.09.2015 року.

Третя особа-Кабінет Міністрів України підтримав позицію позивача та просив позов задовольнити.

Третя особа ТОВ «Морський спеціалізований порт «Ніка-Тера» надав заперечення проти позову, просить у задоволенні позову відмовити, оскільки рішення від 19.11.2014 року скасовано та вже не може порушувати чиїсь право та охоронювані законом інтереси.

Заслухав пояснення представників сторін, третіх осіб, дослідив матеріали справи суд дійшов висновку:

Миколаївська міська рада прийняла рішення від 31.10.2013 р. № 34/13 (пунктом 47 розділу 1), яким надала дозвіл на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 793755 кв.м, з метою передачі її в оренду для розміщення та подальшого обслуговування якірної стоянки по вул. Айвазовського, 23 у м. Миколаєві Товариству з обмеженою відповідальністю «Морський спеціалізований порт «Ніка-Тера».

Пунктом 7 розділу 1 рішення відповідача від 19.11.2014 р. № 44/32 п. 47 розділу 1 рішення від 31.10.2013 р. № 34/13 змінено в частині строку передачі земельної ділянки в оренду (25 років) і цільового призначення (для розміщення та подальшого обслуговування внутрішнього рейду терміналу, призначеного для відстою суден в очікуванні постановки до причалу або під час перерви у навантажувальних роботах з обладнанням якірних місць).

Відповідач надав ТОВ «Миколаївський спеціалізований порт «Ніка-Тера» дозвіл на виготовлення землевпорядної документації на земельну ділянку, яка є донною поверхнею Бузького лиману.

Згідно інформації Миколаївського обласного управління водних ресурсів і Головного управління Держземагентства у Миколаївській області категорія спірної земельна ділянки відповідно ст.19 Земельного Кодексу України не визначена, але згідно статистичної звітності земельна ділянка обліковується, як внутрішні води під лиманами. Бузький лиман належить до внутрішніх вод загальнодержавного значення (а. с. 18-21).

Відповідно до статті 3 Водного кодексу України усі водні об'єкти на території України становлять її водний фонд. До водного фонду належать внутрішні морські води та територіальне море.

Статтею 5 Водного кодексу України визначено, що до водних об'єктів загальнодержавного значення належать: 1) внутрішні морські води та територіальне море.

Пунктом 3 Постанови Кабінету Міністрів України № 269 від 29.02.1996 «Про затвердження Правил охорони внутрішніх морських вод і територіального моря від забруднення та засмічення» внутрішні морські води України - це води заток, бухт, губ і лиманів.

Згідно зі статтею 14 Водного кодексу України до відання Кабінету Міністрів України у галузі управління і контролю за використанням і охороною вод та відтворенням водних ресурсів належить, в тому числі, розпорядження водними об'єктами загальнодержавного значення.

Таким чином, Бузький лиман відноситься до внутрішніх морських вод України та є водним об'єктом загальнодержавного значення, тому розпорядження водними об'єктами загальнодержавного значення здійснює Кабінет Міністрів України.

До земель водного фонду згідно зі статтею 4 Водного кодексу України належать землі, зайняті: морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водоймами, болотами, а також островами; прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм; зайняті гідротехнічними та іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них.

Статтею 85 ВК України передбачено, що порядок надання земель водного фонду в користування та припинення права користування ними встановлюється земельним законодавством.

Згідно зі ст. 79 Земельного кодексу України, земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами. Право власності на земельну ділянку поширюється в її межах на поверхневий (ґрунтовий) шар, а також на водні об'єкти, ліси і багаторічні насадження, які на ній знаходяться, якщо інше не встановлено законом та не порушує прав інших осіб. Право власності на земельну ділянку розповсюджується на простір, що знаходиться над та під поверхнею ділянки на висоту і на глибину, необхідні для зведення житлових, виробничих та інших будівель і споруд.

Статтею 84 Земельного Кодексу передбачено, що землі водного фонду можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності. До земель державної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать: д) землі водного фонду, крім випадків, визначених цим Кодексом.

Земельним кодексом України (ст.59 ) передбачено випадки, коли землі водного фонду можуть передаватись громадянам та юридичним особам органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування із земель водного фонду на умовах оренди земельні ділянки прибережних захисних смуг, смуг відведення і берегових смуг водних шляхів, озера, водосховища, інші водойми, болота та острови для сінокосіння, рибогосподарських потреб (у тому числі рибництва (аквакультури), культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт, догляду, розміщення та обслуговування об'єктів портової інфраструктури і гідротехнічних споруд тощо, а також штучно створені земельні ділянки для будівництва та експлуатації об'єктів портової інфраструктури та інших об'єктів водного транспорту. Землі водного фонду можуть бути віднесені до земель морського і річкового транспорту в порядку, встановленому законом.

Згідно зі ст.12 ЗК України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить: а) розпорядження землями територіальних громад; б) передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; в) надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.

Виходячи з вищезазначених норм, суд дійшов висновку, що міській раді у галузі земельних відносин надано право надавати земельні ділянки у користування лише із земель комунальної власності. Чинним законодавством установлено особливий правовий режим використання земель водного фонду. Спірна земельна ділянка відноситься до земель водного фонду, оскільки є донною поверхнею Бузького лимана, тому у відповідача були відсутні правові підстави для надання дозволу на виготовлення землевпорядної документації на земельну ділянку, яка не відноситься до земель комунальної власності, тому п.7 розділу 1 рішення № 44/32 від 19.11.2014 є протиправним.

Миколаївська міська рада прийняла рішення № 49/31 від 15.09.2015 року, яким п.47 розділу 1 рішення міської ради від 31.10.2013 № 34/13 та п.7 розділу 1 рішення міської ради № 44/32 від 19.11.2014 визнали такими, що втратили чинність.

Відповідач просив суд закрити провадження у справі, в зв'язку з відсутністю предмета спору. Клопотання відповідача про закриття провадження у справі, задоволенню не підлягає, оскільки ст.157 КАС України не передбачено таких підстав для закриття провадження у справі, як відсутність предмету спору.

Прокурор рішення міської ради від 15.09.2015 року в частині визнання нечинним пунктів спірного рішення не приймає до уваги, оскільки вважає, що у відповідача немає повноважень визнавати свої рішення такими, що втратили чинність.

Відповідач та третя особа ТОВ «Ніка-Тера» суду пояснили, що визнання рішення таким , що втратило чинність по суті є рішенням про скасування рішення міської ради.

Рішенням Конституційного Суду України № 7-рп/2009 від 16.04.2009 зазначено, що в аспекті конституційного подання положення частини другої статті 19, статті 144 Конституції України , статті 25, частин першої, десятої статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21 травня 1997 року № 280/97-ВР (з наступними змінами) стосовно права органу місцевого самоврядування скасовувати свої раніше прийняті рішення та вносити до них зміни необхідно розуміти так, що орган місцевого самоврядування має право приймати рішення, вносити до них зміни та/чи скасовувати їх на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.150 Конституції України( в редакції чинної на момент виникнення спірних правовідносин) Конституційний Суд України ухвалює рішення, які є обов'язковими до виконання на території України, остаточними і не можуть бути оскаржені.

Згідно з ч.10.ст.59 Закону України « Про місцеве самоврядування в Україні» акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їх невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Аналіз вищезазначених норм дозволяє суду дійти висновку, що відповідач мав повноваження скасувати своє рішення, яке станом на день розгляду справи є чинним та не скасовано в судовому порядку.

Пояснення прокурора стосовно того, що він не приймає до уваги рішення Миколаївської міської ради від 15.09.2015, оскільки воно є недійсним та у міськради не було повноважень на прийняття такого рішення не приймається судом до уваги, оскільки нормами Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що рішення міської ради визнаються незаконними тільки в судовому порядку. Прокурор такого рішення суду, яке набрало законної сили суду не надав, тому суд виходить з того, що п.7 розділу 1 рішення Миколаївської міської ради №44/32 від 19.11.2014 станом на день розгляду справи не існує, оскільки рішенням Миколаївської міської ради № 49/31 від 15.09.2015 року його визнано такими, що втратило чинність. Відтак, позов в частині скасування спірного рішення задоволенню не підлягає.

Враховуючи викладене, позов належить задовольнити частково.

Судові витрати по справі відсутні.

Керуючись статтями 11, 71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправним пункт 7 розділу 1 рішення Миколаївської міської ради № 44/32 від 19.11.2014 року про надання товариству з обмеженою відповідальністю "Морський спеціалізований порт "Ніка-Тера" дозволу для складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 793755 кв.м., з метою передачі її в оренду строком на 25 років для розміщення та подальшого обслуговування внутрішнього рейду терміналу, призначеного для відстою суден в очікуванні постановки до причалу або під час перерви у розвантажувальних роботах з обладнанням якірних місць по вул. Айвазовського, 23, у місті Миколаєві.

3. В решті позову відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі до Одеського апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ст.186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

Суддя Т.О. Гордієнко

Повний текст постанови складено відповідно до частини 3 статті 160 КАС України та підписано суддею 25.10.2016р.