Рішення № 6236067, 11.03.2009, Новозаводський районний суд м. Чернігова

Справа № 2-462/09

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 березня 2009 року м. Чернігів

Новозаводський районний суд міста Чернігова

в складі: головуючого - судді Деркач О.Г.

при секретарі Лящинській М.В.

з участю: позивачки ОСОБА_1,

представника позивачки ОСОБА_2,

представника відповідача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Чернігові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Амріта» про стягнення заборгованості по заробітній платі та моральної шкоди –

В С Т А Н О В И В :

08.12.2008 р. ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до сільськогосподарського ТОВ «Амріта» про стягнення заборгованості по заробітній платі та моральної шкоди, який неодноразово уточнювала(а.с.3-4; 25-28), мотивуючи свої вимоги наступним.

Вона з 01.01.2001 р. по 02.04.2008 р. працювала головним бухгалтером на СТОВ «Амріта». 02.04.2008 р. за домовленістю з директором ОСОБА_4 вона подала заяву на звільнення, яка була завізована директором. Неодноразово усно та письмово зверталась до відповідача з вимогою надати їй копію наказу про звільнення та провести повний розрахунок, але відповідач її прохання, порушуючи ст. 116 КЗпП України, не задовольнив.

В судовому засіданні 10 березня 2009 року ОСОБА_1 подала заяву про зміну позовних вимог в якій остаточно просить зобов’язати відповідача видати наказ і внести відповідний запис в трудову книжку з 02.04.2008 р. про її звільнення по ст. 38 КЗпП України за власним бажанням; стягнути з відповідача: невиплачену заробітну плату - 565 грн., компенсацію за невикористану відпустку – 2622 грн.,компенсацію за затримку виплати розрахункових сум - 491,66 грн., компенсацію за вимушений прогул – 6043,96 грн.; у випадку визнання її звільненою з 28.07.2008 р. стягнути з відповідача: невиплачену заробітну плату - 2815 грн., компенсацію за невикористану відпустку – 3981,25 грн.,компенсацію за затримку виплати розрахункових сум - 868,46 грн., компенсацію за вимушений прогул – 3844,35 грн.; стягнути з відповідача моральну шкоду в розмірі 10000 грн.; зобов’язати відповідача нарахувати на компенсацію за несвоєчасну виплату зарплати в день її виплати; стягнути поштові витрати в розмірі 7,44 грн.

В судовому засіданні позивачка та її представник заяву про зміну позовних вимог в редакції від 10 березня 2009 року підтримали та просили їх задовольнити, наполягали на розгляді судом, у повному обсязі, їх позовних вимог саме в цій редакції. Крім того, доповнили, що ніякого рекомендованого листа відповідача з пропозицією отримання розрахунку по заробітній платі та компенсації за невикористану відпустку і копії наказу про звільнення від 28 липня 2008 року №5-к, позивачка не отримувала.

Представник відповідача позов визнав частково, посилаючись на письмові заперечення (а.с.32-34; 56-58) та додаткові пояснення, а саме: не заперечував проти стягнення з відповідача 1885 грн. 92 коп. заборгованості по заробітній платі за період з квітня по липень 2008 року включно та 2093 грн. 87 коп. компенсації за невикористану відпустку. Крім того, доповнив, що позивачка ніякої заяви про звільнення за власним бажанням не подавала.

Вислухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, вивчивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню частково, з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 01.01.2001 р. на підставі наказу від 01.01.2001 №2-к була прийнята на посаду головного бухгалтера СТОВ «Амріта»(а.с.8). Наказом № 5-к від 28.07.2008 р. остання була звільнена із займаної посади за прогул без поважних причин п.4 ст. 40 КЗпП України (а.с.35). Доводи позивачки, відносно того, що вона з 02 квітня 2008 року була звільнена за власним бажанням не підтверджені відповідними доказами. Так, відсутня заява позивачки про звільнення її з роботи за власним бажанням. Більш того, як вбачається з пояснень самої позивачки, остання, після написання заяви про звільнення за власним бажанням, відразу ж після її передання керівнику товариства, зібрала свої речі і покинула СТОВ «Амріта» та більше там не з»являлася. Зазначене свідчить про те, що позивачка не відпрацювала установлений законодавством двотижневий термін, після подання такої заяви. Усні та письмові звернення позивачки до директора СТОВ «Амріта» (а.с.9-11, 85-93),зокрема, 25 червня 2008 року, майже через 3 місяці, зі слів позивачки після написання заяви, з вимогою про видачу копії наказу про звільнення, трудової книжки та виплати заборгованої заробітної плати та роздруківка телефонних дзвінків не є доказом того, що позивачка була звільнена 02 квітня 2008 року із займаної посади за ст. 38 КЗпП України. Інших доказів в підтвердження свого звернення до відповідача з вимогою про звільнення з роботи позивачка суду не надала. За таких обставин, позов в частині забов»язання відповідача видати наказ і внести відповідний запис в трудову книжку про звільнення позивачки з 02 квітня 2008 року за ст. 38 КЗпП України та виплати їй грошових сум, пов»язаних із цією датою та підставою звільнення, не підлягає задоволенню.

Разом з тим, судом встановлено, що згідно актів (а.с.39-41), табелів обліку використання робочого часу (а.с.42-45) та доповідних табельника СТОВ «Амріта» ОСОБА_5 (а.с.50-53) позивачка з 02 квітня 2008 року по 28 липня 2008 року була відсутня на робочому місці без поважних причин. Будь яких інших доказів, в підтвердження поважності причини відсутності на робочому місці за вказаний період, позивачка суду не надала. Крім того, остання в судовому засідання пояснила, що вона не виходила на роботу, так як вважала себе звільненою з 02 квітня 2008 року за власним бажанням. Більш того висуваючи позовну вимогу наступного змісту «у випадку визнання мене судом звільненою з 28 липня 2008 року», позивачка побічно визнає правильність її звільнення саме з 28 липня 2008 року за п.4 ст.40 КЗпП України.

Доводи позивачки, про те, що відповідач несвоєчасно провів з нею остаточний розрахунок не доведені доказами та спростовуються матеріалами справи.

Так, судом встановлено, що відповідач 30 липня 2007 року направив позивачці рекомендований лист з пропозицією отримання розрахунку по заробітній платі та компенсації за невикористану відпустку і додатками: копією наказу про звільнення від 28 липня 2008 року №5-к та розрахунком компенсації за невикористану відпустку (а.с.36-38). Про факт отримання позивачем зазначеного листа з додатками свідчить відмітка позивача про вручення їй цього листа на зворотньому повідомленні (а.с.37) та розрахунок компенсації за невикористану відпустку (а.с.59,60), наданий в судовому засіданні самим позивачем, який відповідно до опису вкладення до цінного листа (а.с.38), був невід»ємною частиною вищезазначеного поштового відправлення.

За таких обставин, суд вважає, що позивачка без поважних причин з 02.04.2008 року не виходила на роботу і у відповідача були передбачені трудовим законодавством підстави вважати, що вона скоїла прогул та звільнити її з роботи за п.4 ст.40 КЗпП України. Після звільнення з роботи їй було своєчасно направлено листа з пропозицією отримання розрахунку по заробітній платі та компенсації за невикористану відпустку, а тому відсутні підстави для відповідальності відповідача за затримку остаточного розрахунку і стягненню з останнього відповідних сум.

Оскільки відповідач нараховував заробітну плату позивачу у період з квітня по липень 2008 року включно і визнав її розмір у судовому засіданні то сума згідно довідки (а.с.47) в 1885 грн. 92 коп. розрахованої заробітної плати підлягає стягненню з останнього на користь позивача.

Крім того, підлягає і стягненню з відповідача на користь позивача компенсація за невикористану відпустку у розмірі 2093 грн.87 коп. відповідно до наданого і визнаного в судовому засіданні відповідачем розрахунку і не спростованого позивачем(а.с.46).

Виходячи з викладеного, не підлягають задоволенню і вимоги позивачки в частині відшкодування їй відповідачем моральної шкоди та поштових витрат.

В зв’язку з частковим задоволенням позову підлягають стягненню з відповідача: в доход держави судовий збір, від сплати якого позивачка звільнена, в сумі 51 грн.; на користь державного бюджету м. Чернігова витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 30 грн.

Відповідно до вимог ст. 11 ЦПК України суд розглянув цивільну справу в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 57-61, 79, 88, 213, 215 ЦПК України, ст.ст. 38, 40, 116, 117, 237-1 КЗпП України –

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Амріта» про стягнення заборгованості по заробітній платі та моральної шкоди – задовольнити частково.

Стягнути з сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Амріта» на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі в розмірі 1885 грн. 92 коп., компенсацію за невикористану відпустку в розмірі 2093 грн. 87 коп.

В задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 – відмовити.

Стягнути з сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Амріта» в доход держави судовий збір в сумі 51 грн.

Стягнути з сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Амріта» на користь державного бюджету м. Чернігова на р/р 31214259700002 код ЄДРПОУ 22825965 МФО 853592 в ГУДКУ в Чернігівській області витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 30 грн.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Чернігівської області через Новозаводський районний суд м. Чернігова, заява про апеляційне оскарження може бути подана протягом десяти днів з дня проголошення рішення, апеляційна скарга подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя Новозаводського

районного суду м. Чернігова О.Г.Деркач