Постанова № 62360595, 27.10.2016, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 жовтня 2016 р. Справа №805/2551/16-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

час прийняття постанови:

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Смагар С.В., за участю секретаря судового засідання Лазник І.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Харківський метизний завод»

до Державної податкової інспекції у м. Дружківці Головного управління ДФС у Донецькій області

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 5 лютого 2016 року № 0000071400 на суму 122910 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Салій С.Ф. - голова правління, Ангелін І.І. - за дов. від 01.09.2016р.

від відповідача: Кравченко В.О. - за дов. від 14.07.2016р.

ВСТАНОВИВ:

Публічним акціонерним товариством «Харківський метизний завод» заявлено позов до Державної податкової інспекції у м. Дружківці Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 5 лютого 2016 року № 0000071400 на суму 122910 грн.

Позивач зазначає про необґрунтованість висновків податкового органу про відсутність реальних господарських операцій між позивачем його контрагентами за липень 2015 року, зазначаючи про наявність всіх документів, що підтверджують правомірність формування податкового кредиту.

Відповідач у письмових заперечує проти позовних вимог в повному обсязі, зазначає про відповідність спірних податкових повідомлень-рішень вимогам чинного законодавства, вважає відсутнім факт підтвердження реальності здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами за липень 2015 року.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши та оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд встановив наступне.

Публічне акціонерне товариство «Харківський метизний завод» зареєстроване як юридична особа, включене до ЄДРПОУ за номером 00223220 що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, перебуває на податковому обліку в Державній податковій інспекції у м. Дружківці Головного управління ДФС у Донецькій області.

Судом встановлено, що з 24 по 30 грудня 2015 року відповідачем була проведена позапланова невиїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при визначенні податкових зобов'язань і податкового кредиту з податку на додану вартість за липень 2015 року з урахуванням виявлення фактів, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового законодавства щодо відносин з Товариством з обмеженою відповідальністю «ВЕЙСЕС» і Товариством з обмеженою відповідальністю «БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ ФОРС» за період з 1 липня 2015 року по 31 липня 2015 року, на підставі якої було складено акт від 11 січня 2016 року № 1/05-10-1530/00223220 (надалі - акт перевірки).

За результатами перевірки (висновок акту стор. 43) відповідачем встановлено допущення позивачем порушення податкового законодавства, а саме пункту 198.1, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено завищення податкового кредиту за липень 2015 року у розмірі 122910 грн.

За висновками акту перевірки відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рiшення від 5 лютого 2016 року № 0000071400, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 122910 грн., за порушення пункту 198.1, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України.

Судом встановлено, що 6 липня 2015 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ВЕЙСЕС» як постачальником та позивачем як покупцем укладено договір купівлі-продажу № 06072015, відповідно до якого постачальник зобов'язується поставляти у власність покупцю товар в асортименті, а покупець зобов'язується приймати та оплачувати товар, на умовах передбаченими договором. Крім того, 2 липня 2015 року між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «ВЕЙСЕС» був укладений договір про надання послуг № 020715, відповідно до якого Товариством з обмеженою відповідальністю «ВЕЙСЕС» зобов'язується надати послуги по первинній обробці метисних виробів, а позивач зобов'язується приймати та оплачувати рахунки на оплату, відповідно до актів виконаних робіт. Судом також встановлено, що 7 серпня 2015 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Ісіда Груп» та позивачем був укладений договір про переуступку боргу № 2, відповідно до якого Товариством з обмеженою відповідальністю «Ісіда Груп» приймає на себе зобов'язання позивача по договору купівлі-продажу від 6 липня 2015 року № 06072015. Крім того, 7 серпня 2015 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Ісіда Груп» та позивачем був укладений договір про переуступку боргу № 1, відповідно до якого Товариством з обмеженою відповідальністю «Ісіда Груп» приймає на себе зобов'язання позивача по договору від 2 липня 2015 року № 020715. На виконання умов договорів від 6 липня 2015 року та від 2 липня 2015 року позивачем були отримані видаткові та податкові накладні віл 31 липня 2015 року на суму 14707 грн. 02 коп., у тому числі податок на додану вартість (далі - ПДВ) на суму 2451 грн. 17 коп., від 31 липня 2015 року на суму 46672 грн. 98 коп., у тому числі ПДВ на суму 7778грн. 83 коп., від 31 липня 2015 року на суму 346080 грн., у тому числі ПДВ на суму 57680 грн. Факт виконання умов договорів підтверджується актами здачі-приймання робіт № 306, № 595, № 596, прибутковими ордерами, наявними в матеріалах справи. Розрахунок за отримані послуги позивачем були здійснені у безготівковій формі, що підтверджується платіжними дорученнями від 7 серпня 2015 року на суму 40746 грн., від 10 серпня 2015 року на суму 366714 грн. Зміст укладених угод узгоджується з видами господарської діяльності, які веде позивач, а саме виробництво кріпильних і гвинтонарізних виробів, що підтверджується витягом з ЄДРПОУ. Оприбуткування отриманого товару підтверджується картками складського обліку, також позивачем надані видаткові накладні, інвойси та вантажні митні декларації, які посвідчують подальший продаж товарів за допомогою тих матеріалів, які отримані від вищенаведеного контрагента.

Судом також встановлено, що між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ ФОРС» укладено договір про надання послуг від 1 липня 2015 року № 1072015, відповідно до якого Товариство з обмеженою відповідальністю «БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ ФОРС» зобов'язується надати послуги з первинної обробки метисних виробів, а позивач зобов'язується приймати та оплачувати рахунки на оплату, згідно актів виконаних робіт. На виконання умов договору від 1 липня 2015 року позивачем була отримана видаткова та податкова накладна від 27 липня 2015 року на суму 330002 грн. 40 коп., у тому числі ПДВ на суму 55000 грн. 40 коп. Факт реального виконання умов договору від 1 липня 2015 року підтверджується актом здачі-прийняття робіт № 306. Розрахунок за отримані послуги позивачем були здійснені у безготівковій формі, що підтверджується платіжними дорученнями від 27 липня 2015 року № 612 на суму 33000 грн., від 27 липня 2015 року № 613 на суму 297002 грн. 40 коп. Зміст укладених угод узгоджується з видами господарської діяльності, які веде позивач, а саме виробництво кріпильних і гвинтонарізних виробів, що підтверджується витягом з ЄДРПОУ. Крім того, наявні в матеріалах справи митні декларації, свідчать про подальшу реалізацію своїх виробів, що також узгоджується з видами господарської діяльності, які веде позивач. Оприбуткування отриманого товару підтверджується картками складського обліку, також позивачем надані видаткові накладні, інвойси та вантажні митні декларації, які посвідчують подальший продаж товарів за допомогою тих матеріалів, які отримані від вищенаведеного контрагента.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року № 996-ХІV (надалі - Закон № 996). Відповідно до статті 1 Закону № 996 господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; фінансова звітність - бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період. Згідно зі статтею 3 Закону № 996 метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства. Частина 2 даної статті передбачає, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Відповідно до частини 1 статті 9 Закону № 996 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Згідно з пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до пункту 198.2 статті 198 цього Кодексу датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. Долучені до матеріалів справи податкові накладні підтверджують право позивача та правильність формування ним податкового кредиту відповідно до норм Податкового кодексу України.

Як вбачається з акту перевірки, підставою для висновків відповідача щодо відсутності реального характеру господарських операцій, здійснених між позивачем та ТОВ «ВЕЙСЕС» та ТОВ «БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ ФОРС» стала, зокрема, податкова інформація ДПІ у Печерському районі м. Києва від 3 вересня 2015 року № 586/26-55-22-10/39419613 по контрагенту позивача ТОВ «Вейсес» за липень 2015 року. Суд зазначає, висновки про відсутність реального характеру правочинів податковий орган ґрунтує тільки на аналізі даних податкової звітності ТОВ «ВЕЙСЕС» та ТОВ «БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ ФОРС» за юридичною адресою. Суд також зазначає, що акти чи податкові інформації про неможливість проведення зустрічної звірки не є тим самим, що і результати проведеної зустрічної звірки, які є джерелом отримання податкової інформації, що статтею 83 Податкового кодексу України визначене в якості підстави для висновків під час проведення перевірок. Сама по собі неможливість реалізації контролюючими органами визначеної законодавством компетенції щодо проведення зустрічних звірок чи перевірок не може вважатись доказом вчинення порушень податкового законодавства платником податків. Суд також зазначає, що податковими органами взагалі не перевірялися первинні документи контрагентів позивача, внаслідок чого є безпідставним висновок щодо відсутності реальності господарських операцій.

Відповідно до частини 5 статті 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» від 15 травня 2003 року № 755-ІV, в Єдиному державному реєстрі містяться також відомості про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням, про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу, а також відомості про зарезервовані найменування юридичних осіб. Згідно з частиною 1 статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. А частина 3 цієї статті визначає, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості. Отже, належними та допустимими доказами відсутності платника податків за його місцезнаходженням в розумінні статті 70 КАС України у даному випадку є відомості, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. На момент здійснення господарських операцій контрагенти позивача були зареєстровані у якості платника податку на додану вартість та знаходилися в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 67 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України. Доказів чи доводів того, що позивачем укладені угоди, які суперечать діючому законодавству, відповідачем не наведено. Суд також зазначає, що Податковий кодекс України не ставить в залежність податковий облік (стан) певного платника від інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Питання віднесення певних сум до податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не залежить від розрахунків з бюджетом третіх осіб. Якщо контрагент якимось чином порушив діюче законодавство або не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Податковий кодекс України також не зобов'язує платника податків (покупця) перевіряти від яких підприємств та коли отриманий товар, що є предметом договору, платником податків (продавцем). З наданого до суду відповідачем витягу з АІС «Податковий блок», вбачається, що контрагенти позивача формували податкові зобов'язання за господарськими операціями з позивачем. Отже, висновки відповідача ґрунтуються на припущеннях, які не підтверджені належними доказами.

Вищевказані обставини та докази, які суд оцінює у їх сукупності відповідно до статті 86 КАС України, спростовують посилання відповідача щодо відсутності реального характеру у спірних господарських операціях.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідач не довів правомірність спірного податкового повідомлення-рішення в порядку частини 2 статті 71 КАС України, внаслідок чого позовні вимоги позивача підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до частини 2 статті 5 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа. Позивачем сплачений судовий збір у розмірі 1843 грн. 66 коп. відповідно до платіжного доручення від 03 серпня 2016 року № 756.

Керуючись статтями 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110, 122-143, 151-154, 158, 160, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов Публічного акціонерного товариства «Харківський метизний завод» до Державної податкової інспекції у м. Дружківці Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 5 лютого 2016 року № 0000071400 на суму 122910 грн. задовольнити повністю.

Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Дружківці Головного управління ДФС у Донецькій області від 5 лютого 2016 року № 0000071400, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у суму 122910 грн.

Стягнути з Державної податкової інспекції у м. Дружківці Головного управління ДФС у Донецькій області за рахунок бюджетних асигнувань на користь Публічного акціонерного товариства «Харківський метизний завод» витрати по сплаті судового збору у розмірі 1843 грн. 66 коп.

Вступна та резолютивна частини постанови прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 27 жовтня 2016 року. Постанова у повному обсязі складена 1 листопада 2016 року.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Смагар С.В.