Рішення № 62360486, 27.10.2016, Апеляційний суд Чернівецької області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 жовтня2016 року м. Чернівці

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Чернівецької області у складі:

головуючого Кулянди М. І.

суддів : Половінкіної Н.Ю., Яремка В.В.

секретар : Чебуришкіна Н.Ю.

за участю: представника позивача ОСОБА_1, відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про накладання стягнення на майно боржника, яке передане спадкоємцеві в натурі, за апеляційною скаргою ОСОБА_4, інтереси якого за довіреністю представляє ОСОБА_2, на рішення Першотравневого районного суду м. Чернівці від 30 червня 2016 року,

В С Т А Н О В И Л А:

В січні 2016 року ОСОБА_3 звернулась до ОСОБА_4 з позовом про накладення стягнення на майно боржника, яке передане спадкоємцеві в натурі.

В обгрунтування позову посилалась на те, що відповідач по справі ОСОБА_4 є сином померлої ОСОБА_5, яка в грудні 1993 року позичила в неї 15000 доларів США, а також 2 000 доларів США позичила у свого дідуся ОСОБА_6, в розписці зазначила, що вказані кошти поверне, коли повернеться із-за кордону, за першою вимогою.

В своїй заяві ОСОБА_3 зазначила, що виїжджаючи за кордон ОСОБА_5 та ОСОБА_4 мали у власності по 1/3 частині квартири АДРЕСА_1, а 1/3 частина вказаної квартири належала на праві власності її покійному чоловікові ОСОБА_7

Вказує, що після виїзду за кордон місце перебування ОСОБА_5 та ОСОБА_4 не було відомим, і в 2002 році Хотинським районним судом Чернівецької області їх було визнано померлими.

27 лютого 1998 року помер ОСОБА_7, після смерті якого спадкоємцями за законом була вона, як дружина, його батько ОСОБА_6П, та донька ОСОБА_5 Однак, 1/3 № 22ц-794/1099/16р. Головуючий у 1 інстанції: Скуляк І.А.

Категорія : 2 Доповідач: Кулянда М.І. частину квартири, яка належала ОСОБА_7, своєчасно успадкувала лише вона і отримала свідоцтво на спадщину за законом.

Спадкове майно, яке належало на праві власності, як відповідачеві так і ОСОБА_5, а це по 1/3 частині квартири в м. Чернівці, у спадщину прийняв їх дідусь ОСОБА_6, і отримав 28 грудня 2002 року свідоцтво про право на спадщину за законом, про що зазначено у витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно, тобто, ОСОБА_6 прийняв у спадщину як 1/3 частину квартири, що належала відповідачу, так і 1/3 частину квартири, яка належала ОСОБА_5

Вказані 2/3 частини квартири АДРЕСА_1 ОСОБА_6 подарував їй згідно договору дарування від 23 червня 2003 року, а тому, вона стала власником всієї квартири АДРЕСА_1.

Вказує, що рішеннями Хотинського районного суду Чернівецької області від 16 серпня 2010 року скасовано рішенням того ж суду про оголошення ОСОБА_4 померлим, і він, як спадкоємець, звернувся з позовом до позивачки про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом, визнання права власності на майно та витребування майна.

Апеляційний суд Чернівецької області своїм рішенням від 26 березня 2015 року визнав недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом на 2/3 частини квартири АДРЕСА_1.

Вказаним рішенням суду апеляційної інстанції визнано за ОСОБА_4 право власності на 2/3 частини квартири АДРЕСА_1 та з володіння ОСОБА_3 витребувано на користь ОСОБА_4 2/3 частини вказаної квартири.

Посилається на те, що ухвалення Апеляційним судом Чернівецької області рішення від 26 березня 2015 року, яким визнано ОСОБА_4 спадкоємцем, є підставою для того, щоб він відповідав за боргами спадкодавця перед нею (позивачкою), як перед кредитором спадкодавця, так і перед спадкоємцем кредитора боржника.

На підставі вищевикладеного, просила суд накласти стягнення на майно, яке складається із 1/3 частини квартири АДРЕСА_1, яке було передане спадкоємцю ОСОБА_4 в натурі, як спадкове майно, після смерті його матері - ОСОБА_5, яка померла 22 вересня 2003 року в с Липиці Серпуховського району Московської області в рахунок її боргу перед ОСОБА_3, визнавши за останньою право власності на 1/3 частини квартири АДРЕСА_1.

Рішенням Першотравневого районного суду м. Чернівці від 30 червня 2016 року позов задоволено частково.

Накладено стягнення на успадковане ОСОБА_4 майно померлої ОСОБА_5, а саме: 1/3 частину квартири № 31 в жилому будинку за № 53 по вул. О. Кобилянської в рахунок погашення боргу померлої ОСОБА_5 перед ОСОБА_3

В іншій частині позову відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 судові витрати в розмірі 2737,92 грн.

В апеляційній скарзі ОСОБА_4, інтереси якого за довіреністю представляє ОСОБА_2, просить рішення Першотравневого районного суду м. Чернівці від 30 червня 2016 року скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, оскільки судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, осіб, які беруть участь у справі, обговоривши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи в межах заявлених в суді першої інстанції вимог вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Відповідно дост. 213 ЦПК Українирішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно зясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зіст. 214 ЦПК Українипід час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати.

Ст. 309 ч. 1 ЦПК України передбачає, що підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення є:

- неповне зясування судом обставин, що мають значення для справи;

- недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими;

- невідповідність висновків суду обставинам справи;

- порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову суд першої інстанції виходив із того, що оскільки ОСОБА_5Н отримала в борг у ОСОБА_3 15000 доларів США, що еквівалентно 365700 гривень та борг нею не повернуто, а вартість спадкового майна (1/3частина квартири), згідно висновку судової будівельно технічної експертизи №266 від 13 квітня 2016 року становить 327586 гривень, а також враховуючи те, що відповідач ОСОБА_4 не повертає борг одноразовим платежем, а тому слід накласти стягнення на спадкове майно, а саме, 1/3 частину квартири АДРЕСА_2.

Однак, з таким висновком суду першої інстанції погодитись не можна.

Судом встановлено, що згідно свідоцтва про право власності на житло від 25 жовтня 1993 року квартира АДРЕСА_3 належала на праві спільної сумісної власності ОСОБА_7, ОСОБА_5 та ОСОБА_4

Відповідно до копії свідоцтва про укладення шлюбу ОСОБА_7 та ОСОБА_3 10 травня 1979 року зареєстрували шлюб.

27 лютого 1998 року ОСОБА_7 помер. Після його смерті ОСОБА_3 успадкувала належну йому частину квартири і отримала свідоцтво про право на спадщину за законом на 1/3 частину квартири АДРЕСА_4.

Рішеннями Хотинського районного суду Чернівецької області від 03 квітня 2002 року та 10 квітня 2002 року ОСОБА_4 та ОСОБА_5 було оголошено померлими.

Після оголошення їх померлими, відповідно до вимого ст. ст. 21, 525 ЦК України, в редакції 1963 року, відкрилась спадщина на належні їм частки у спірній квартирі, які успадкували ОСОБА_6 (батько померлого 27 лютого 1998 року ОСОБА_7М.), а саме 1/3 частину спірної квартири, яка належала ОСОБА_5 та 1/3 частину спірної квартири, яка належала ОСОБА_4, про що свідчать свідоцтва про право на спадщину за законом від 28 грудня 2002 року.

23 червня 2003 року ОСОБА_6 подарував належні йому 2/3 частини спірної квартири ОСОБА_3, про що свідчить копія договору дарування та копія витягу про реєстрацію права власності.

Рішенням Хотинського районного суду Чернівецької області від 16 серпня 2010 року було скасоване рішення Хотинського районного суду Чернівецької області від 03 квітня 2002 року про оголошення померлим ОСОБА_4 Вказане рішення залишено без змін ухвалою Апеляційного суду Чернівецької області від 16 жовтня 2013 року.

Рішенням Хотинського районного суду Чернівецької області від 26 вересня 2013 року було скасовано рішення Хотинського районного суду Чернівецької області від 10 квітня 2002 року про оголошення померлою ОСОБА_5

Крім того, судом встановлено, що 22 вересня 2003 року в Російській Федерації померла ОСОБА_5 що підтверджується копією свідоцтва про смерть.

У травні 2013 року ОСОБА_4 звернувся до Першотравневого районного суду м. Чернівці з позовом до ОСОБА_3 про визнання недійсними свідоцтв про право на спадщину за законом, визнання права власності на майно та його витребування.

В подальшому, рішенням Апеляційного суду Чернівецької області /ц/с. № 725/2883/13-ц/ від 26 березня 2015 року визнано недійсними свідоцтва про право на спадщину за законом на 2/3 частини квартири № 31 в жилому будинку за № 53 по вул..О. Кобилянської, видані ОСОБА_6 та визнано за ОСОБА_4 право власностіна 2/3 частини квартири квартири № 31 в жилому будинку за № 53 по вул. О. Кобилянської та витребувано з володіння ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 2/3 частини вказаної квартири.

ОСОБА_4 зареєстрував на своє ім'я 2/3 частин квартири на підставі рішення Апеляційного суду Чернівецької області від 26 березня 2015 року, тобто, став власником 1/3 частини квартири № 31 в жилому будинку за № 53 по вул.О. Кобилянської, яка належала ОСОБА_5, що вбачається із витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 13 січня 2016 року. (а.с. 29-32).

З матеріалів справи вбачається, що про спадкування майна ОСОБА_4 ОСОБА_3 дізналася 15 червня 2013 року, коли отримала із Першотравневого районного суду м. Чернівці копію позовної заяви ОСОБА_4 до неї про витребування майна, що нею визнається.

Обгрунтовуючи підстави позову позивач посилається на те, що оскільки до ОСОБА_4, як спадкоємця майна померлої ОСОБА_5, перейшли права та обовязки щодо повернення боргу, а тому суд повинен накласти стягнення на майно у виді 1/3 частини квартири АДРЕСА_3.

Відповідно дост. 1218 ЦК Українидо складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належать спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно ч.2 ст. 1281 ЦК України кредиторові спадкодавця належить протягом шести місяців від дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, предявити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, незалежно від строку вимоги.

Відповідно до ст. 1282 ЦК України спадкоємці зобов'язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов'язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині. Вимоги кредитора спадкоємці зобов'язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями та кредитором інше не встановлено. У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора накладає стягнення на майно, яке було передане спадкоємцям у натурі.

За змістом зазначених норм матеріального права у разі відмови спадкоємців від обовязкового одноразового платежу на погашення боргу спадкодавця кредитор не позбавлений можливості предявити вимогу до них про стягнення цієї суми з урахуванням вартості прийнятого у спадщину майна.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Згідно ст. 131 ЦПК України сторони зобов'язані подати свої докази суду до або під час попереднього судового засідання у справі, а якщо попереднє судове засідання у справі не проводиться, - до початку розгляду справи по суті.

Встановлено, що впродовж шестимісячного строку, з часу коли позивач дізналася про смерть спадкодавця ОСОБА_5, вона не зверталася до нотаріальної контори чи суду з вимогою до відповідача ОСОБА_4, як спадкоємця, про повернення боргу, а наявність в матеріалах справи претензії від 06 грудня 2013 року до ОСОБА_4 не свідчить про отримання останнім вказаної претензії.

Разом з тим, рішенням Першотравневого районного суду м. Чернівці від 04 лютого 2015 року ОСОБА_3, як кредитору спадкодавця, відмовлено у задоволенні позовних вимог про стягнення з ОСОБА_4, як спадкоємця ОСОБА_5 боргу в сумі 15000 доларів США, згідно розписки від 10 грудня 1993 року. Вказаним рішенням встановлено безпідставність вимог ОСОБА_3 до спадкоємця ОСОБА_4 про повернення боргу . Рішення набрало законної сили.

Згідно ч.3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Отже, вказане рішення має преюдиційне значення для вирішення спору у даній справі і встановлені ним обставини не підлягають доказуванню.

За таких обставин, на часткове задоволення апеляційної скарги, рішення Першотравневого районного суду м. Чернівці від 30 червня 2016 року підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про накладання стягнення на майно боржника, яке передане спадкоємцеві в натурі.

Щодо доводів апелянта про те, що позивачкою ОСОБА_3 неправильно обраний спосіб захисту порушеного права, то вони є необґрунтованими.

Керуючись ст.ст.307, 309 ЦПК України, колегія суддів,-

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4, інтереси якого за довіреністю представляє ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Першотравневого районного суду м. Чернівці від 30 червня 2016 року скасувати.

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про накладання стягнення на майно боржника, яке передане спадкоємцеві в натурі відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді :