Рішення № 62360366, 15.04.2016, Нововодолазький районний суд Харківської області

Стр. 35

Номер провадження 2/631/96/16

Номер справи 631/2248/15-ц

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 квітня 2016 року смт. Нова Водолага

Нововодолазький районний суд Харківської області у складі:

головуючого судді Ю.М. Покальчука

при секретарі О.В. Євсюковій,

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Євролізинг Україна» про захист прав споживачів, повернення авансового платежу та відшкодування матеріальної та моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

В Нововодолазький районний суд Харківської області звернувся з позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Євролізинг Україна» про захист прав споживачів, повернення авансового платежу та відшкодування матеріальної та моральної шкоди, у звязку з тим, що 26 травня 2015 року між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Євролізинг Україна» м. Київ в особі представника товариства ОСОБА_2 (яка знаходиться за адресою м. Харків, вул. Дарвіна,6) та діє на підставі довіреності №156 від 10 квітня 2015 року був укладений договір фінансового лізингу №001459 від 26 травня 2015 року на отримання транспортного засобу трактор МТЗ-82.1.26 2013 року випуску.

Позивачеві перед підписанням договору відповідач надав для ознайомлення зразок договору та додатків до нього з розрахунками на поставку трактора МТЗ-82.1.26 2013 року випуску відповідно до п.9.6. ст..9 договору вартістю 146900,00 гривен гривень. На запитання позивача чому в основному договорі №001459 від 26.05.2015 року який він повинен підписати вказана вартість трактора МТЗ-82.1.26 - 2013 року випуску -146900,00гр по вартості трактора 2015 року випуску уже в сумі 490000,00 гривень. І це при тому, що в основному договорі №001459 від 26.05.2015 року не було вказано, що це трактор МТЗ-82.1.26-2015 року випуску. Позивач отримав відповідь від відповідача, що це так потрібно для головного офісу м. Києва, так як він не має права реалізовувати трактори за ціною 2013 року в 2015 році, тобто позивачеві буде наданий в лізингове користування трактор МТЗ-82.1.26-2013 року випуску відповідно до п.9.6. ст.9 договору вартістю 146900,00 гривен гривень.

Позивач погодившись з запевненням відповідача та згідно квитанції від 26 травня 2015 року сплатив аванс в розмірі 50000,00 гривень і отримав запевнення від відповідача, що трактор МТЗ-82.1.26 2013 року випуску в термін від 3 до 7 днів вартістю 146900.00 гривень, буде доставлений позивачу. Але через сім днів по телефону позивача повідомили з головного офісу відповідача, що трактор за який сплачено авансовий внесок відсутній і є лише трактор 2015 року, але уже вартістю 490000,00 грн.

03 червня 2015 року позивач особисто прибув до офісу у м. Харкова зясувати причину не доставки трактора згідно до п.9.6. ст..9 Договору вартістю 146900,00 гривен. Позивачу повідомили, що трактор МТЗ-82.1.26-2013 року випуску, за який він сплатив аванс в розмірі 50 000.00 з основного офісу м. Києва уже продали, тому що інший клієнт сплатив відразу всю вартість трактора, і тепер для вирішення поставки трактора позивачу рекомендовано звернутися в Головний офіс м. Києва, хоча перед підписанням договору представник ТОВ «Євролізинг Україна» при позивачеві отримала підтвердження з головного офісу м. Києва про наявність зазначеного трактора та дозвіл на підписання договору і одночасно передала по електронній пошті платіжну квитанцію №13 від 26.05.2015 року про сплату ОСОБА_1 авансового внеску.

На вимогу позивача від 03 червня 2015 року, надати документи чи відповідь в письмовій формі на якій підставі відповідач не виконує своїх договірних зобов'язань, отримав відповідь: «що предмет Лізингу передається в користування Лізингоодержувачеві протягом строку, який становить не більше 120 робочих днів з моменту сплати Лізингоодержувачем на рахунок Лізингодавця: адміністративного платежу, авансового платежу, комісії за передачу предмета лізингу у разі наявності сплати різниці до вже сплаченого авансового платежу на умовах викладених уп.9.4 ст.9, або різниці до вже сплаченого авансового платежу на умовах викладених у п.9.6 ст.9 даного договору …

Зачекавши 120 днів позивач знову звернувся до відповідача та отримав відповідь, що предмет лізингу передається в користування лізингоодержувачеві протягом строку, який становить не більше 120 робочих днів з моменту сплати лізингоодержувачем на рахунок лізингодавця коштів та запропоновано сплати уже 224000,00 гривень.

Оскільки, відповідач не доставив предмет лізингового договору трактор МТЗ-82.1.26 - 2013 року випуску і не повернув позивачу суму 50000,00 грн. авансового платежу цим самим відповідач порушив умови вищевказаного договору.

Позивач та його представник надали до суду заяви, відповідно до яких позовні вимоги підтримали в повному обсязі та просили суд їх задовольнити, розгляд справи провести за їх відсутності, проти винесення заочного рішення не заперечували.

Відповідач в судове засідання не зявився, відповідно до надісланого заперечення просить суд в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити, так як вищевказаний позов є безпідставним та необґрунтованим та таким, що не підкріплений жодним належним та допустимим доказом.

Суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст.ст. 224 - 226 ЦПК України.

Суд, розглянувши заяви сторін по справі, перевірив матеріали справи, надані докази, вважає, що позов є обґрунтованим, та підлягає задоволенню за наступних підстав.

Ст.1,ст.2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі ст.ст. 15, 16 ЦК України, ст. 3 ЦПК України кожна особа має право на захист своїх порушених, невизнаних або оспорюваних цивільних прав, свобод чи інтересів, у тому числі й у судовому порядку.

В ході судового розгляду встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини. Судом було встановлено, що 26 травня 2015 року між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Євролізинг Україна» м. Київ в особі представника товариства ОСОБА_2 (яка знаходиться за адресою м. Харків, вул. Дарвіна,6) та діє на підставі довіреності №156 від 10 квітня 2015 року був укладений договір фінансового лізингу №001459 від 26 травня 2015 року на отримання транспортного засобу трактор МТЗ-82.1.26 2013 року випуску.

Позивачу перед підписанням договору відповідачу надав для ознайомлення зразок договору та додатків до нього з розрахунками на поставку трактора МТЗ-82.1.26 2013 року випуску відповідно до п.9.6. ст..9 договору вартістю 146900,00 гривен гривень. На запитання позивача чому в основному договорі №001459 від 26.05.2015 року який він повинен підписати вказана вартість трактора МТЗ-82.1.26 - 2013 року випуску -146900,00гр по вартості трактора 2015 року випуску уже в сумі 490000,00 гривень. І це при тому, що в основному договорі №001459 від 26.05.2015 року не було вказано, що це Трактор МТЗ-82.1.26-2015 року випуску. Позивач отримав відповідь від відповідача, що це так потрібно для головного офісу м. Києва, так як він не має права реалізовувати трактори за ціною 2013 року в 2015 році, тобто позивачеві буде наданий в лізингове користування Трактор МТЗ-82.1.26-2013 року випуску відповідно до п.9.6. ст.9 договору вартістю 146900,00 гривен гривень.

Позивач погодившись з запевненням відповідача та згідно квитанції від 26 травня 2015 року сплатив аванс в розмірі 50000,00 гривень і отримав запевнення від відповідача, що трактор МТЗ-82.1.26 2013 року випуску в термін від 3 до 7 днів вартістю 146900.00 гривень, буде доставлений позивачу. Але через сім днів по телефону позивача повідомили з головного офісу відповідача , що трактор за який сплачено авансовий внесок відсутній і є лише трактор 2015 року, але уже вартістю 490000,00 грн.

03 червня 2015 року позивач особисто прибув до офісу у м. Харкова зясувати причину не поставки трактора згідно до п.9.6. ст..9 договору вартістю 146900,00 гривен. Позивачу повідомили, що трактор МТЗ-82.1.26-2013 року випуску, за який він сплатив аванс в розмірі 50 000.00 грн. з основного офісу м. Києва уже продали, тому що інший клієнт сплатив відразу всю вартість трактора, і тепер для вирішення поставки трактора позивачу рекомендовано звернутися в головний офіс м. Києва, хоча перед підписанням договору представник ТОВ «Євролізинг Україна» при позивачеві отримала підтвердження з головного офісу м. Києва про наявність зазначеного трактора та дозвіл на підписання договору і одночасно передала по електронній пошті платіжну квитанцію №13 від 26.05.2015 року про сплату ОСОБА_1 авансового внеску.

На вимогу позивача від 03 червня 2015 року, надати документи чи відповідь в письмовій формі на якій підставі відповідач не виконує своїх договірних зобов'язань, отримав відповідь, «що предмет лізингу передається в користування лізингоодержувачеві протягом строку, який становить не більше 120 робочих днів з моменту сплати лізингоодержувачем на рахунок лізингодавця: адміністративного платежу, авансового платежу, комісії за передачу предмета лізингу у разі наявності сплати різниці до вже сплаченого авансового платежу на умовах викладених уп.9.4 ст.9, або різниці до вже сплаченого авансового платежу на умовах викладених у п.9.6 ст.9 даного договору …

Зачекавши 120 днів позивач знову звернувся до відповідача та отримав відповідь, що предмет Лізингу передається в користування Лізингоодержувачеві протягом строку, який становить не більше 120 робочих днів з моменту сплати лізингоодержувачем на рахунок лізингодавця коштів та запропоновано сплати уже 224000,00 гривень.

Оскільки, відповідач не постав предмет лізингового договору трактора МТЗ-82.1.26 - 2013 року випуску і не повернув позивачу суму 50000,00 грн. авансового платежу чим відповідач порушив умови вищевказаного договору.

Згідно ч.1 ст.509 ЦК України зобов'язанням є правові відношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч.1 ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно з вимогами ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Судом встановлено, що відповідачем ТОВ « Євролізинг Україна» у встановлений строк умови договору не виконані.

Частина 1 статті 611 ЦК України вказує, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЗУ «Про індексацію грошових доходів населення» індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру. Нормами вищезазначеного Закону передбачено, що індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання, а ціни в Україні встановлюються в національній валюті - гривні. Офіційний індекс інфляції, що розраховується Державним комітетом статистики України, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто купівельної спроможності гривні.

З огляду на вищевикладене заборгованість з урахуванням індексу інфляції становить 8750,00 грн. Сума 3% річних від простроченої суми становить 702,00 грн.

Також, згідно з ч.2 ст.22 ЗУ «Про захист прав споживачів» при задоволенні вимог споживача суд одночасно вирішує питання щодо відшкодування моральної шкоди.

Ст.23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Відповідно до ч.1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

За весь час невиконання відповідачем своїх зобов'язань позивачу були завдані моральні страждання. Дії ТОВ «Євролізинг Україна», що виразилися в незаконній відмові виконувати умови договору, завдали позивачу душевні страждання і переживання, яких він зазнав у зв'язку з протиправними діями відповідача.

А саме, укладаючи договір фінансового лізингу на отримання транспортного засобу та довіряючи свої грошові кошти відповідачеві, позивач розраховував на порядність і чесність у дотриманні всіх умов і положень договору. Відмова в наданні транспортного засобу і поверненні 50000,00 гривень відповідач порушив плани позивача в частині розпорядження власними грошовими коштами та заробити транспортним засобом кошти для утримання сімї. Позивач постійно нервував у зв'язку з безпідставними відмовами в отриманні транспортного засобу та власних коштів, які позивач збирав протягом досить тривалого часу, оскільки він має на утриманні двох дітей. Крім цього, вищевказана ситуація стала для ОСОБА_1 сильним шоком внаслідок нахабства і незаконності дій відповідача по відношенню до своїх клієнтів, які повірили ТОВ «Євролізинг Україна» в період нестабільної політичної та економічної ситуації в країні і довірили свої особисті кошти, а у відповідь отримали невдячність, і недбале ставлення до виконання відповідачем, зобов'язань за договором.

Судом зясовано, що неправомірні дії відповідача здійснили негативний вплив на моральний стан ОСОБА_1, оскільки позивач весь час переживав і нервував з приводу відсутності коштів та транспортного засобу на якому він планував працювати та заробляти кошти на утримання сімї.

При вирішенні даного спору суд керується положеннями ст.23 ЦК України, відповідно до якої особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, а також у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої. Моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями, на підставі ч.1 ст. 1167 ЦК України, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Суд також враховує, що Верховний суд України в п.1 Постанови Пленуму «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року за № 4 (з подальшими змінами та доповненнями) звернув увагу судів на те, що встановленеКонституцієюта законами України право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди є важливою гарантією захисту прав і свобод громадян та законних інтересів юридичних осіб. Тому суди повинні забезпечити своєчасне, у повній відповідності із законом, вирішення справ, пов'язаних з відшкодуванням такої шкоди. Крім цього, в п.3 Постанови Пленуму Верховного суду України зазначено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

У відповідності до ч.3 ст. 23 ЦК України, розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Верховний суд України в п. 9 Постанови Пленуму «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року за № 4 (з подальшими змінами та доповненнями) звернув увагу судів на те, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану.

Судові витрати, понесені позивачем при зверненні з позовом до суду підлягають стягненню з відповідача на користь позивача в порядку ч.1 ст. 88 ЦПК України.

Таким чином, зібрані у справі докази та їх належна оцінка вказують на наявність підстав для задоволення позову.

Керуючись вимогами ст.ст. 15, 30, 45, 57-62, 208 - 209, 224-226 ЦПК України, ст. ст. 509, 526, 530, 1167 ЦК України, Постановою Пленуму Верховного суду України «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року за № 4, суд,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ТОВ «Євролізинг Україна» про захист прав споживачів, повернення авансового платежу та відшкодування матеріальної та моральної шкоди - задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Євролізинг Україна» на користь ОСОБА_1,ІНФОРМАЦІЯ_1, 84752,00 грн. з них:

суму авансового платежу в розмірі 50000,00 грн.

суму сплати відсотків банку за перерахування коштів на рахунок відповідача в розмірі 300,00 грн.

суму інфляційних витрати а розмірі 8750,00 грн.

суму 3% річних від простроченої суми 702,00 грн.

моральну шкоду в розмірі 25000,00 грн.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 10 днів з дня отримання копії рішення.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Харківської області через Нововодолазький районний суд Харківської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Заочне рішення набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя Покальчук Ю.М.