Рішення № 62359858, 27.10.2016, Лисичанський міський суд Луганської області

У.н. 415/1944/ 16-ц

Н.п. 2/415/934/16

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.10.16 року Лисичанський міський суд Луганської області

у складі: головуючої судді Чернобривко Л.Б.

при секретарі судових засідань ОСОБА_1М .

з участю позивача ОСОБА_2

представника позивача ОСОБА_3

представника відповідача ОСОБА_4

представника 3 особи ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Лисичанську цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Відокремленого підрозділу «шахти ім. Д.Ф. Мельникова» в особі Публічного акціонерного товариства «Лисичанськвугілля» про визнання нещасного випадку таким, що пов»язаний з виробництвом , зобов»язання вчинити певні дії,

у с т а н о в и в :

позивач звернувся з позовом до відповідача про визнання нещасного випадку таким, що повязаний з виробництвом , зобовязання вчинити певні дії, в якому просить визнати нещасний випадок, який стався 22 липня 2014 року о 8 год.25 хв. у Відокремленому підрозділі «Шахта ім. Д.Ф. Мельникова» ПАТ «Лисичанськувугілля» таким, що повязаний з виробництвом. Зобовязати відповідача переглянути акт за формою Н-5 від 28.03.2016 року, скласти акт за формою Н-1, здійснити розподіл судових витрат відповідно до ст. 88 ЦПК України, посилаючись на те, що він перебуває у трудових відносинах з відповідачем та займає посаду в.о. начальника дільниці ремонту забійного обладнання ( надалі РЗО). В період часу з квітня 2014 року на території м. Лисичанська Луганської області здійснювалась антитерористична операція, тому шахта працювала у режимі життєзабезпечення, що було пов»язано з тим, що територія шахти постійно підпадала під артобстріли. 22.07.2016 року він вийшов на роботу у звичайному режимі. Разом з ним вийшли 2 електрослюсарі. О 6год10 хв. після узгодження наряду працівники були відпущені додому , він відвіз їх додому та повернувся пішки на роботу. Головним інженером шахти ОСОБА_6 був проведений загальний наряд та приблизно о 7 год., почався черговий обстріл шахти. О 7 год. 30 хв. , коли обстріли вщухли він та інші начальники дільниць, у зв»язку з небезпекою для життя та за наказом головного інженера ОСОБА_6 направились додому. При пересуванні його по вул. Первомайській, при підході до повороту ОСОБА_7, поблизу будівлі шкіряно-венерологічного диспансеру, він знов попав під артилерійський обстріл, внаслідок чого отримав поранення ( російською мовою): « Минно-взрывная травма. Слепое оскольчатое ранение в области левого подреберья, проникающее в забрюшинную клетчатку». 06.10.2015 року він звернуся до відповідача із заявою про встановлення факту виробничої травми. 09.10.2015 року за наказом № 829 була створена комісія по розгляду заяви, яка дійшла в висновку , що факт травмування позивача з виконанням трудового процесу не має підтвердження та не підпадає під дію «Порядку проведення розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві», затвердженого постановою КМУ від 30.11.2011 року № 1232. На нього поширюється дія п.3 підпункту 1 «Порядку розслідування та обліку нещасних випадків невиробничого характеру», затвердженого постановою КМУ від 22.03.2001 року № 270. Комісією не встановлено осіб, дії або бездіяльність яких призвели до нещасного випадку. Позивач подав скаргу до Територіального управління Держгірпромнагляду у Луганській області. Після розгляду скарги, ТУ Держгірпромнагляду було складено та видано відповідачу припис № 1 від 01.03.2016 року за формою Н-9 щодо необхідності проведення повторного розслідування нещасного випадку, на підставі чого відповідачем було видано наказ № 211 від 04.03.2016 року про створення комісії для проведення повторного розслідування нещасного випадку. З 04.02.2016 року по 28.03.2016 року комісія провела повторне розслідування нещасного випадку, на підставі якого було складено акт форми Н-5 від 28.03.2016 року , відповідно до якого комісія дійшла висновку , що факт травмування позивача що відбувся, не підпадає під дію «Порядку проведення розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві, затвердженого постановою КМУ від 30.11.2011 року № 1232, а розслідування повинно проводитись відповідно п.3 підпункту 1 «Порядку розслідування та обліку нещасних випадків невиробничого характеру», затвердженого постановою КМУ від 22.03.2001 року № 270. Позивач вважає висновок протиправним.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_2 підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив їх задовольнити. У своїх поясненнях посилався на обставини, викладені у позовній заяві, про що надав суду відповідні докази. Також пояснив, що в той день він був на роботі, але в шахту не спускався. Жетонна проводить відмітку, якщо є спуск в шахту. При проведенні наряду о 7год.30 год., знов почався обстріл шахти і всі пішли до бомбосховища. Після того, як обстріли вщухли, провели оперативку і ОСОБА_6 сказав, що начальнику дільниць, які не задіяні у життєзабезпеченні шахти, можуть йти додому та перебувати на звязку, у телефонному режимі. Це стосувалось і його. Начальники дільниць на автомобілі поїхали додому, а оскільки йому в машині не було місця, він пішов додому пішки. Коли підходив до шкіряно-венерологічного диспансеру, знов почався обстріл і його було поранено. За допомогою чоловіка, який зупинив автомашину, його було доставлено до лікарні, де проведена операція. Після чого він з 27.07.204 року по вересень 2014 року перебував на лікарняному в лікарні м. Сєвєродонецька. У 2015 році йому знов зробили операцію за наслідками поранення та 14.06.2016 року він вийшов на роботу. Лікарняний був йому оплачений. Потім він звернувся з заявою на підприємство, щоб його поранення було визнано як виробнича травма. За наслідками розгляду комісія вирішила, що це не виробнича травма, а побутова. Рішення комісії було ним оскаржено. Проведений повторний розгляд його заяви за приписом вищестоящої комісії. Знов висновок комісії був таким, що травма не була визнана пов»язаною з виробництвом , тому звернувся до суду.

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_3 підтримав позовну заяву, просив її задовольнити у повному обсязі. У своїх поясненнях посилався на те, що ніким не оспорюється той факт, що м. Лисичанськ перебувало в зоні проведення АТО. Позивачем під час обстрілу було отримано поранення. Оскільки відповідач посилався, що поранення отримано позивачем за території підприємства, отримана травма не є виробничою, тому позивач звернувся до Управління Держгірпромнагляду у Луганській області з заявою, що травма була ним тримана саме під час виконання ним робочих функцій. На підприємстві не були видані нормативні акти, які б визначали порядок проведення робіт під час проведення АТО, не видавалися накази про відправлення людей на час проведення АТО у відпустки, працівники перебували на телефонному звязку з керівництвом підприємства. В такому режимі працював і позивач. Після першого розгляду комісії підприємства заяви позивача про те, що нещасний випадок з ним повязаний з виробництвом та отримавши відмову у задоволені заяви, позивач звернувся до ТУ Держгірпромнагляду, зі скаргою, що не погоджується з висновками по її проведенню, ТУ Держгірпромнагляду встановило, що розслідування комісією проведено не обєктивно, обставини не зясовано у повному обсязі і направило відповідачу припис № 1 від 01.03.2016 року за формою Н-9 щодо необхідності проведення повторного розслідування нещасного випадку. Вважає,що керівництвом підприємства не було прийнято заходів щодо забезпечення безпечних для здоровя та життя умов праці в період проведення антитерористичної операції.

У судовому засіданні представник відповідача ПАТ «Лисичанськувугілля» в особі Відокремленого підрозділу «шахта ім.. ОСОБА_7» позов не визнала, надала суду письмові заперечення на позов та посилаючись на викладені в них обставини, просила відмовити у задоволені позову про вихання нещасного випадку таким, що повязаний з виробництво, зобовязання вчинити певні дії.

Представник третьої особи-виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у судовому засіданні заперечувала проти задоволення позову. Подала суду письмові заперечення на позов та посилаючись на викладені в них обставини, просила відмовити у задоволені позову , оскільки комісією, утвореною наказом від 09.10.2015 року на підприємстві було проведено розслідування з 09.10.2105 року по 06.11.2015 року та встановлено, що факт травмування ОСОБА_2 не повязаний з виконанням ним трудових обовязків і не підпадає під дію «Порядку проведення розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві, затверджених постановою КМУ від 30.11.2011 року № 1232 та нього поширюється дія п.3 підпункту 1 «Порядку розслідування та обліку нещасних випадків невиробничого характеру», затверджених постановою КМУ від 22.03.2001 року № 270.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_8 показав суду, що 22.07.2014 року він приїхав на шахту ім.. ОСОБА_7 на своєму автомобілі. На той час шахта працювала в режимі життєзабезпечення, ремонті роботі на проводились, були чергові по відкачці води з шахти , забезпечення збереження шахтного обладнання та усунення можливих пошкоджень . Ранкові наряди відбуваються о 6год.10 хв. та 7 год. 15 хв. Начальники дільниць зібралися в технічній нарядній на наряд о 7-15 год., коли розпочався обстріл території шахти, у звязку з чим всі поспішили до бомбосховища. Наряд проводив головний інженер шахти ОСОБА_6. Він пояснив, що шахта працює в режимі життєзабезпечення у зв»язку з обстріалми та відправив працівників додому. Всі начальники дільниць посідали в машину, більше ніж може вмістити автомашина. ОСОБА_2 відмовився сідати в машину, сказав, що піде пішки і вони виїхали з території шахти. Біля повороту ім.. ОСОБА_7 , автомашина обігнала ОСОБА_2, який йшов пішки по тротуару і поїхали далі. Під»їзжаючи до магазину «Донбас» , вони почули вибухи в районі повороту ОСОБА_7. Він розвіз людей по домах та поїхав додому. На роботу вийшов через тиждень, після стабілізації обстановки в місті. Він був в.о. директора, коли входив до першої комісії, яка розглядала заяву ОСОБА_2 Розслідування було проведено відповідно до постанови КМУ № 1232, опитано учасників та прийнято рішення, що травма , отримана позивачем, не відноситься до виробничої. В лікарняному листі також було вказано, що це побутова травма. ОСОБА_2 отримав травму , слідуючи з роботи додому за територію шахти. Другий раз у складі комісії він участі не приймав.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_9 показав, що 21.07.2014 року м. Лисичанськ було обстріляне. Зобовязані були у штатному режимі прибути на роботу. Ніхто не обявляв надзвичайний стан на підприємстві. Відмінено було роботи з проходки, добичі вугілля, залишено відкачка води з шахти, ремонт пошкоджень. 22.07.2014 року о 6год 10 хв. було проведено наряд, на якому визначили, що будуть проводитись роботи лише з життєзабезпечення роботи шахти, відкачка води. При проведенні наряду о 7год. 10 хв. почався обстріл території шахти і всіх відпустили додому. Цієї вказівка було достатньо, щоб не приходити на роботу. ОСОБА_2 відмовився їхати на автомашині, сказав, що піде пішки.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_10 показав суду, що відбувся обстріл території шахти і він з Баєм тікали від розривів снарядів. Потім була команда залишити підприємство. Сіли в автомашину ОСОБА_8, час він не пам»ятає, коли їхали , то обігнали Бая, який йшов додому біля перехрестя доріг. На підприємстві працювали у штатному режим не всі працівники шахти, лише ті, хто забезпечував життєдіяльність шахти. Після обстрілу 22.07.2014 року попав на шахту через 3-4 дні. У телефонному режимі працювали цілодобовою,бо могли викликати на шахту.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_11 показав суду, що 22.07.2014 року о 5-30 год. він прийшов на шахту на наряд, бо була складна ситуація . Почався обстріл, зібралися у бомбосховищі, де головний інженер шахти ОСОБА_6 дав розпорядження відпустити всіх працівників . ОСОБА_8 був на автомашині і він їх підвіз. ОСОБА_2 в машину не помістився і сказав, що піде додому пішки. Наступного дня він дізналися, що Бай попав до лікарні з пораненням. Під час обстрілів робота на шахті забезпечувалась частково, людей відпускали по домівках. Письмового розпорядження про це не було. Він на цей час брав безоплатну відпустку на 5 днів.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_12 показав суду, що 22.07.2014 року він прийшов на наряд і його повідомили, що роботи проводитись не будуть, людей слід відправити додому. Почався обстріл території, всі пішло до бомбосховища, а через 30 хв. всіх відправили додому, бо знаходитися на території шахти було небезпечно. Позивач в автомашину не помістився. У вечорі його повідомили, що Бай, в районі повороту ОСОБА_7, отримав поранення. Шахта працювала з перебоями. Не памятає чи приймались документи на підприємстві про роботу у надзвичайному стані.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_6 показав суду, що намагалися врятувати підприємство, тому чи він, чи директор шахти прийняли рішення як забезпечити безпеку працівників та підприємство, тому питали людей, хто має бажання надати допомогу , якщо буде потрібно проводити відкачку води з шахти. Інших відпустили додому. Продовжувати працювати в екстреній ситуації у телефонному режимі. Графік роботи був ним змінений на наряді, про що він повідомляв директора шахти. Кадрова робота в ці дні не велась, працівники контори на роботу викликались, лише у разі потреби. Рішення приймались в усній формі. Обстріл території шахти проходив майже півтори неділі. На наряді Бай завдання не видавались, всіх людей відпустили, перебували на зв»язку, у телефонному режимі. Наступного дня, по обіді, його повідомили, що ОСОБА_2 було поранено і він перебуває у лікарні.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_13 показав суду, що 22.07.2014 року він прийшов на наряд на 6-10 год. в технічній нарядній забралися керівники дільниць. Наряд проводив головний інженер ОСОБА_6, бо вже йшов обстріл. Він сказав, щоб відпустили людей, бо працювати не будуть. О 7-15год почався обстріл, сказали всім піти до бомбосховища. Біля бомбосховища головний інженер відпустив всіх начальників дільниць додому. Він залишився, бо після обстрілу було пошкоджено підстанцію, в шахті не було електроенергії, а там перебувало 14-15 чоловік, якій займалися відкачкою води з шахти. Він викликав людей з енергоуправління для усунення аварії. Подзвонив син ОСОБА_2 та повідомив, що його батька поранено, йому роблять операцію. Про це він повідомив головного інженера шахти. ОСОБА_2 є його підлеглим, його дільниці входить в його підпорядкування. Наряди узгоджували з підлеглими в усній формі, складали графік роботи. І той день, коли поранило позивача був звичайним робочим днем. Робота шахти велася в режимі життєзабезпечення,це означає що проводиться відкачка води з шахти, працював головний вентилятор для підземних працівників. Така робота проводиться і в святкові дні. У позивача ненормований робочий день, але він повинен відпрацювати 8 год. в сутки. У той день виробничі завдання ОСОБА_2 не видавались. Не памятає, чи говорив йому про цей випадок ОСОБА_2Я, але йому відомо, що поранення він отримав за територію шахти , за 500-600 метрів.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_14 показав суду, що він перебував на роботі 21.07.2016 року. 22.07.2014 року він о 7-15 год. також приїхав на наряд. ОСОБА_2 сказав, що стріляють , небезпечно і необхідно йти додому , при необхідності він подзвонить. Вони забезпечують відкачку води з шахти. Появився на шахті 25-26 числа, бо під час обстрілів сидів у підвалі будинку. Він брав відпустку за с вій рахунок. Перед тим, як відпустити всіх додому , наряд на виконання робіт не видавався.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_15 показав суду, що 21.07.2014 року вийшов на роботу, але всіх відпустили. 22.07.2014 року він прийшов на шахту на наряд. ОСОБА_2 його повідомив, що ті хто потрібен, залишаються , а інших відпускають додому, наряд не видавався. Він сів в машину і уїхав. На шахті могли перебувати сутками, щоб врятувати шахту. Життєзабезпечення шахти це режим відкачки води, вентиляція шахти, забезпечення електроенергією.

Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_16 показала суду, що 06.10.2015 року на шахту ім.. ОСОБА_7 надійшла заява позивача щодо розслідування нещасного випадку, що стався з ним відповідно до постанови КМУ від 30.11.2011 року № 1232 , для чого було створено комісію, до складу якої входила і вона. В ході проведення розслідування перевірялись дані про проведені роботи, опитувалися свідки, було з»ясовано, що 22.07.2014 року під час проведення наряду головним інженером шахти ОСОБА_6 , почався обстріл території шахти і було вирішено йди до бомбосховище. Після закінчення обстрілу було вирішено відправити людей додому. Опитували на комісії і ОСОБА_2. який вважав, що обстрілу більше не буде, пішов з підприємства додому, але знову почався обстріл і його поранило. Він самовільно добрався до лікарні, де йому надали медичну допомогу. Після операції він був переведений до лікарні м. Сєвєродонецька, де проходив лікування, надав лікарняний, який був йому виданий з позначкою побутова травма. Лікарняний було йому оплачено частково фондом, частково підприємством. На засіданні ОСОБА_2 погоджувався, що це була побутова травма, а потім став говорити, що це його не влаштовує. Розглянувши всі надані документи, опитавши свідків, комісія вирішила, що поранення ОСОБА_2 не підпадає під затверджену 30.11.2011 року постанову КМУ № 1232 «Про порядок проведення розслідування та ведення обліку нещасних випадків , професійних захворювань і аварій на виробництві» , а підпадає під іншу постанову КМУ. Всі пояснення свідків записані в протоколі , але з виводами комісії позивач не погодився. Шахта в той час не працювала, перебувала в режимі життєзабезпечення. Дільниця ОСОБА_2 в той час не працювала, була доповідна старшого інженера з праці та трудової дисципліни. Директор шахти перебував в цей час у відпустці, а в.о. директора ОСОБА_6 видав усний наказ про розпуск людей з підприємства. Є акт , що травм невиробнича, складений протокол на підставі якого проводилась оплата лікарняного, наданого ОСОБА_2

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_17 показав суду, що двічі комісії розслідували випадок, який стався з ОСОБА_2 та двічі комісії прийшли до висновку, що травма, отримана позивачем, не пов»язана з виробництвом.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_18 показав суду, що 22.07.2014 року територія шахти ім.. ОСОБА_7 підпала під обстріл. В цей же день було травмовано позивача, коли той рухався додому в районі диспансеру в м. Лисичанську, отримав поранення , був прооперований. 16.08.2014 року звернувся з заявою про розгляд побутової травми. Факт побутової травми зафіксований у лікарняному листі , а у жовтні попросив визнати отримане поранення як травму отриману на виробництві. Комісія проводила засідання та у задоволені заяви позивачу було відмовлено, визнано не вважати оскольчате поранення виробничої травмою. Рішення комісії позивачем було оскаржено та повторно проводилось засіданні комісії з цього питання. При повторному розгляді, комісія прийшла до того ж рішення,що і на першому засіданні, бо позивач був травмований за межами території шахти. Він був включений до складу комісії за наказом керівника підприємства. Проводився повторний розгляд заяви позивача, бо рішення першої комісії було нам оскаржено вищестоящої інстанції. Він особисто не приймав участі в опитування свідків, бо є головуючий комісії. 22.07.2014 року він не перебував на роботі, бо йшов обстріл міста, через що сказали на роботу не виходити.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_19 показав суду, що коли відбувались події з позивачем йог у місті не було. Приймав участь при перегляді скарги позивача. Було встановлено, що позивач був травмований на відстані приблизно 600 м. від території шахти. Визнали цей випадок таким, що не пов»язаний з виробничою травмою, бо чоловік не перебував на території шахти. На засіданні повторно опитали свідків, була зясована загальна думка членів комісії. Якщо хтось мав особисту думку, міг її висловити окремо. 22.07.2014 року нічого не змінювалось, розпоряджень ніяких не було, бо ніхто не працював. Всі поїхали по домах через обстріли. Дільниця ОСОБА_2 в життєзабезпеченні шахти не приймала участь. До 22.07.2014 року заходів щодо збереження життя не було. Проводились усні інструкції про перебування у бомбосховищі, пересування по території під час проведення обстрілів . За даним табельної, Бай не працював, ініціатива ходити на роботу була особисто позивача.

Суд, заслухавши пояснення позивача, поставників сторін, що беруть участь у справі, допитаних у судовому засіданні свідків, дослідивши матеріали справи, встановив такі факти на відповідні їм правовідносини.

Відповідно до ст. 10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов»язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу свої вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Судом встановлено, що позивач перебуває у трудових відносинах з Відокремленим підрозділом «Шахта ім.. ОСОБА_7» ПАТ «Лисичанськвугілля».

22.07.2016 року він вийшов на роботу у звичайному режимі. Разом з ним вийшли 2 електрослюсарі. О 6год10 хв. після узгодження наряду працівники були відпущені додому ,він відвіз їх додому та повернувся пішки на роботу. Головним інженером шахти ОСОБА_6 був проведений загальний наряд та приблизно о 7 год., почався черговий обстріл шахти. О 7 год 30 хв. , коли обстріли вщухли він та інші начальники дільниць у зв»язку з небезпекою для життя та за наказом головного інженера ОСОБА_6 направились додому. При пересуванні позивача по вул. Первомайській, при підході до повороту ОСОБА_7, поблизу будівлі шкіряно-венерологічного диспансеру, він знов попав під артилерійський обстріл, внаслідок чого тримав поранення ( російською мовою): « Минно-взрывная травма. Слепое оскольчатое ранение в области левого подреберья, проникающее в забрюшинную клетчатку».

Комісія, утворена наказом від 09.10.2015 року за №829 по ВП «шахта ім.. ОСОБА_7 ПАТ «Лисичанськвугілля» прийшла до висновку, що факт травмування в.о. начальника дільниці РЗО ОСОБА_2 з виконання трудового процесу не має підтвердження та не підпадає під дію «Порядку проведення розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві», затвердженого постановою КМУ від 30.11.2011 року № 1232 , а на нього поширюється дія п.3 підпункту 1 «Порядку розслідування та обліку нещасних випадків невиробничого характеру», затвердженого постановою КМУ від 22.03.2001 року «№ 270 ( а.с.7-8зв).

Із копії акту № 222 про нещасний випадок невиробничого характеру щодо ОСОБА_2 вбачається, що « Під час знаходження на в улиці, потрапив під артилерійський обстріл, внаслідок чого отримав травму тулубу, проникнення у забрюшиний простір. Подія, що призвела до нещасного випадку: вибух боєприпасів. Місце, де стався нещасний випадок на вулиці. Висновок комісії : Нещасний випадок вважати таким, що стався у побуті. ( а.с.39)

Із копії історії хвороби № 4592 вбачається, що 22.07.2014 року ОСОБА_2 поступив у хірургічне відділення ЦМЛ ім.. Титова, встановлений діагноз: «« Минно-взрывная травма. Слепое оскольчатое ранение в области левого подреберья, проникающее в забрюшинную клетчатку».( а.с.41)

Із копії листка непрацездатності сері АГМ № 187839 виданого на ім»я ОСОБА_20 причина непрацездатності позивача з 22.07.2014 року по 26.07.2014 року вказана «невиробнича травма-5», тобто захворювання не повязане з виробництвом. ( а.с.42)

Таким чином суд приходить до висновку, що нещасний випадок , що стався з ОСОБА_2 не пов»язаний з виробництвом, є невиробничою травмою, тому підпадає під дію п.3 підпункту 1 «Порядку розслідування та обліку нещасних випадків невиробничого характеру», затвердженого постановою КМУ від 22.03.2001 року № 270.

Із копії припису № 1 від 01.03.2016року Головного управління Держпраці у Луганській області Управління гірничого нагляду вбачається, що після розгляду скарги ОСОБА_2Я на підставі статей 22 та 39 Закону України «Про охорону праці, а також у звязку з незгодою з висновками розслідування, надходженням скарги від ОСОБА_2 доручення головного управління Держпраці у Луганській області , одержаних 10.02.2016 року відповідно до вимог п.34 Порядку проведення розслідування ведення обліку нещасних випадків , професійних захворювань та аварій на виробництві, запропоновано провести повторне ( додаткове ) розслідування нещасного випадку, в ході якого вказати підстави для підтвердження ( не підтвердження) факту виконання потерпілим своїх посадових обовязків під час настання нещасного випадку, визначити чи не визначити нещасний випадок таким, що повязаний з виробництвом…»( а.с.77).

Із копії акту проведення повторного розслідування нещасного випадку від 28.03.2016 року , вбачається, що комісія, утворена наказом від 04.03.2016 року №211 прийшла до висновку, що факт травмування в.о. начальника дільниці РЗО ОСОБА_2 відбувся під час його прямування з роботи пішки та не підпадає під дію «Порядку проведення розслідування та ведення обліку нещасних випадків , професійних захворювань і аварій на виробництві», затвердженого постановою КМУ від 30.11.201 року за № 1232. Комісія не встановила осіб, дії або бездіяльність яких призвели до нещасного випадку. ( а.с.18-19)

Відповідно до вимогст. 22 Закону України «Про охорону праці»роботодавець повинен організувати розслідування та вести облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій відповідно до положення, що затверджується Кабінетом Міністрів України за погодженням з всеукраїнським об»єднанням профспілок. За підсумками розслідування нещасного випадку, професійного захворювання або аварії роботодавець складає акт за встановленою формою, один примірник якого він зобов»язаний видати потерпілому або іншій заінтересованій особі не пізніше трьох днів з моменту закінчення розслідування. У разі відмови роботодавця скласти акт про нещасний випадок чи незгоди потерпілого з його змістом питання вирішується посадовою особою державного нагляду за охороною праці, рішення якої є обов»язковим для роботодавця. Рішення посадової особи органу державного нагляду за охороною праці може бути оскаржене в судовому порядку.

Процедура проведення розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій, що сталися на підприємствах, в установах та організаціях незалежно від їх форми власності визначається відповідно до «Порядкупроведення розслідування та веденняобліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві», затвердженогопостановою Кабінету Міністрів України від 30 листопада 2011 року N 1232.

Розслідування проводиться у разі виникнення нещасного випадку, а саме обмеженої в часі події або раптового впливу на працівника небезпечного виробничого фактора чи середовища, що сталися у процесі виконання ним трудових обов'язків, внаслідок яких зафіксовано шкоду здоров'ю, зокрема від одержання поранення, травми, у тому числі внаслідок тілесних ушкоджень, гострого професійного захворювання і гострого професійного та інших отруєнь, одержання сонячного або теплового удару, опіку, обмороження, а також у разі утоплення, ураження електричним струмом, блискавкою та іонізуючим випромінюванням, одержання інших ушкоджень внаслідок аварії, пожежі, стихійного лиха землетрусу, зсуву, повені, урагану тощо), контакту з представниками тваринного і рослинногосвіту,якіпризвелидо втрати працівником працездатності на один робочий день чи більше або до необхідності переведення його на іншу (легшу) роботу не менш як на один робочий день, зникнення, а також настання смерті працівника під час виконання ним трудових (посадових) обов'язків.

Згідно п.9 Порядку № 1232 лікувально-профілактичний заклад повинен передати протягом доби з використанням засобів зв'язку та на паперовому носії екстрене повідомлення про звернення потерпілого з посиланням на нещасний випадок на виробництві за формою згідно з додатком 1. підприємству, де працює потерпілий; 2. робочому органові виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань (далі - Фонд) за місцезнаходженням підприємства, де працює потерпілий, або за місцем настання нещасного випадку з фізичною особою - підприємцем або особою, що забезпечує себе роботою самостійно; 3. територіальному органові Держгірпромнагляду за місцем настання нещасного випадку; 4. закладові державної санітарно-епідеміологічної служби, який здійснює державний санітарно-епідеміологічний нагляд за підприємством, де працює потерпілий, або такому закладові за місцем настання нещасного випадку з фізичною особою - підприємцем або особою, що забезпечує себе роботою самостійно, у разі виявлення гострого професійного захворювання (отруєння).

Суду позивачем не надано доказів щодо направлення такого повідомлення до ВП «Шахті ім.. ОСОБА_7» ПАТ «Лисичанськувугілля», оскільки нещасний випадок , що стався з ОСОБА_2 не пов»язаний з виробництвом, а є невиробничою травмою.

Відповідно до пунктів 10, 11, 14 Порядку № 1232 з»ясування обставин і причин нещасного випадку, встановлення кола осіб, які допустили порушення вимог законодавства про охорону праці, складання акта розслідування нещасного випадку за формою Н-5, а також акта про нещасний випадок пов»язаний з виробництвом за формою Н-1 належить до виключеної компетенції комісії з розслідування нещасного випадку.

У разі коли нещасний випадок визнаний комісією таким, щоне пов'язаний з виробництвом, складається акт за формою Н-5.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову ОСОБА_2.

На підставі викладеного ст. 22 закону України «Про охорону праці», «Порядкупроведення розслідування та веденняобліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві», затвердженогопостановою Кабінету Міністрів України від 30 листопада 2011 року N 1232, керуючись ст. ст.10,11,60,209,212-215,218 ЦПК України, -

В И Р І Ш И В :

У задоволені позову ОСОБА_2 до Відокремленого підрозділу «шахти ім. Д.Ф. Мельникова в особі Публічного акціонерного товариства «Лисичанськвугілля» про визнання нещасного випадку таким, що пов»язаний з виробництвом, зобов»язання вчинити певні дії відмовити.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Луганської області шляхом подання апеляційної скарги через Лисичанський міський суд протягом десяти днів з дня його проголошення, а для осіб, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні - протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Л.Б.Чернобривко