Рішення № 62359245, 26.10.2016, Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області

НОВОМОСКОВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 183/4179/15

№ 2/183/209/16

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 жовтня 2016 року м.Новомосковськ

Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі головуючого: судді Парфьонова Д.О., за участі: секретаря судового засідання Соловйової Т.Р., представника позивача ОСОБА_1, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, Хагворт Менеджмент Лімітед про визнання правочинів недійсними,-

встановив:

Подано позов, в якому позивач просив визнати довіреність, видану Компанією Хагворт Менеджмент Лімітед (НAGWORTH MANAGEMENT LIMITED) від 26 вересня 2012 року на імя ОСОБА_3, на представництво інтересів Компаній» недійсною з дати видачі; визнати довіреність, видану Компанією Хагворт Менеджмент Лімітед (HAGWORTH MANAGEMENT LIMITED) від 06 червня 2013 року на імя ОСОБА_3, на представництво інтересів Компанії, недійсною з дати видачі.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 26 вересня 2012 року відповідач-1, Компанія Хагворт Менеджмент Лімітед (HAGWORTH MANAGEMENT LIMITED) видано на імя відповідача-2, ОСОБА_3, довіреність на представництво інтересів Компанії. Також 06 червня 2013 року відповідач-1 повторно видав на відповідача-2 таку саму довіреність з ідентичним обсягом повноважень. Означені довіреності Компанією Хагворт Менеджмент Лімітед (HAGWORTH MANAGEMENT LIMITED), резидентом республіки Кіпр, видавано на імя ОСОБА_3 фактично без будь-яких обмежень. При цьому ці довіреності використовувалися для вчинення різноманітних операцій з нерухомістю, а саме - на підставі цих довіреностей було:

23 листопада 2012 року - подано позов про звернення стягнення на майно (12 квартир) до Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська - справа № 403/15065/12ц;

24 жовтня 2013 року - підписано договір про відступлення прав вимоги (цесії) за договором доручення (довіреність від 16 жовтня 2009 року ОСОБА_4 Владіміром на імя ОСОБА_2, посвідчена нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_5 за реєстровим номером 11283) на підставі якого було відступлено право грошової вимоги надмірно отриманих ОСОБА_2 грошових коштів. Під час судового розгляду ОСОБА_4 визнав відсутність будь-яких боргів ОСОБА_2 перед ним, що визнано судовим рішенням;

26 червня 2013 року - підписано договір про відступлення права за дублікатом Іпотечного договору, за яким до нього від ТОВ «КРЕДЕКС ФІНАНС» перейшло право вимоги за іпотечним договором № 94.840.06.14.2 від 07 серпня 2008 року;

04 вересня 2013 року - підписано мирову угоду з ОСОБА_4 Владіміром у цивільній справі № 200/2391/13-ц, відносно врегулювання сторонами правовідносин щодо звернення стягнення на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_1. Власником якої є ОСОБА_4, оціненої сторонами в 242 820,00 доларів США та отримано за цим договором кошти у іноземній валюті. Угода затверджена судом;

03 грудня 2013 року - подано позов (заяву про процесуальне правонаступництво) до Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська - справа № 200/15471/13-ц в якому просив стягнути на його користь грошові кошти.

Таким чином, на підставі довіреностей вчинено дії які можуть бути вчинені тільки через зареєстроване належним чином представництво нерезидента і вчинення дій на підставі довіреностей дозволило відповідачу-2 ухилитися від реєстрації постійного представництва на території України, не отримати акредитації, не вчинювати дії з постановки іноземної компанії на податковий облік в Україні. З дій відповідачів щодо видачі довіреності вбачається, що з самого початку, умисел їх направлено на уникнення реєстрації представництва юридичної особи, уникнення розрахунків через банківські рахунки банків України та обмеження розрахунками через банки нерезиденти або готівкою, уникнення обліку операцій і як наслідок не сплати податків на території України. Означені дії свідчать, що зміст правочину з видачі довіреностей порушує акти цивільного законодавства, а також інтереси держави і суспільства, його моральні засади, спрямований не на реальне настання правових наслідків.

Позивач, для дотримання положень статті 34 Закону України «Про міжнародне приватне право» звернувся з запитом до Адвоката ОСОБА_6 Кіпр, ОСОБА_7, члена колегії адвокатів республіки Кіпр, з питанням щодо відповідності законодавству ОСОБА_6 Кіпр довіреності, на підставі якої ОСОБА_8 здійснює представництво ХАГВОРТ МЕНЕДЖМЕНТ ЛІМІТЕД під час судового провадження. 03 вересня 2013 року адвокат, ОСОБА_7, надав детальний звіт, згідно з яким, довіреність, на підставі якої ОСОБА_8 здійснює представництво ХАГВОРТ МЕНЕДЖМЕНТ ЛІМІТЕД є недійсною. На підтвердження цьому Адвокатом наведено доводи, що відповідно до законодавства ОСОБА_6 Кіпр рішення щодо видачі будь-якої довіреності від юридичної особи має бути прийняте на зборах акціонерів, про що зазначається в довіреності. Досліджувана довіреність не містить посилань на інформацію про збори акціонерів, на яких було прийнято рішення про її видачу. Перший та другий аркуші довіреності не є єдиним документом, адже в кінці першого аркуша відсутній і підпис особи, що видає довіреність і печатка підприємства. Крім того, такі саме вимоги до довіреності предявляє і законодавство України. На другому аркуші довіреності відсутні відомості, що дана довіреність видана компанією ХАГВОРТ МЕНЕДЖМЕНТ ЛІМІТЕД (печатка та підписи керівництва). Більш того, на останньому аркуші довіреності відтиск печатки та підписи директора та секретаря компанії «IONICS DIRECTORS LIMITED», тобто іншої юридичної особи. Митні марки на довіреності не відповідають вимогам законодавства ОСОБА_6 Кіпр. Таким чином, в момент вчинення правочину сторонами не було додержано ані вимог законодавства ОСОБА_6 Кіпр, ані України, які встановлені частинами першою та пятою статті 203 ЦК України.

Крім того, якщо вчинення юридично-значущої дії в Україні потребує нотаріального оформлення чи повязане з реєстраційними діями в органах державної влади та/або місцевого самоврядування, то довіреність має бути легалізована, якщо інше не передбачено чинними міжнародними договорами України. Відповідно до абз.3 ст. 54 Консульського статуту України, затвердженого Указом Президента України від 02 квітня 1994 року № 127/94 консульська легалізація полягає в установленні і засвідченні справжності підпису, повноважень посадової особи, яка підписала документ чи акт або засвідчила попередній підпис на них, справжності відбитка штампа, печатки, зразки яких отримано консулом офіційним шляхом від компетентних органів держави перебування. Порядок проведення консульської легалізації закордонними дипломатичними установами України визначається Інструкцією про порядок консульської легалізації офіційних документів в Україні і за кордоном, затвердженою Наказом Міністерства закордонних справ України від 04 червня 2002 року № 113. Однак легалізація виданих довіреностей не зроблена, що підтверджується відповіддю Головного управління мін доходів у Дніпропетровській області Міністерства доходів і зборів України від 31 жовтня 2013 року вих. № 1809/9/04-36-18-02-15, відповіддю Мінекономрозвитку України від 27 вересня 2013 року вих. № 2006/08/33788-16, відповіддю МЗС України від 26 листопада 2013 року вих. № 71/ВАВ-17-574-3962-13.

Також, про не відповідність довіреностей законодавству України виданих довіреностей свідчить і науковий висновок Національного Університету «ОСОБА_9 України ім. Ярослава Мудрого».

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав та просив його задовольнити з підстав, зазначених в ньому.

Відповідач-1 ОСОБА_3 до судового засідання не з`явилась, підстав неявки суду не повідомила, про дату, час та місце судового розгляду справи повідомлена належним чином. Заяв про розгляд справи за її відсутності суду не надавала.

Представник відповідача-2 Компанії Хагворт Менеджмент Лімітед до суду не з`явилася, підстав неявки суду не повідомила, про дату, час та місце судового розгляду справи повідомлена належним чином. Заяв про розгляд справи за її відсутності суду не надавала. У відповідності до отриманих судом 10 березня 2016 року письмових заперечень, заперечувала проти задоволення позову. В обґрунтування заперечень посилалася на те, що ОСОБА_3 в межах виданих Компанією довіреностей від 26 вересня 2012 року та від 06 червня 2013 року здійснювала повноваження представника Компанії у якості сторони по справам в Бабушкінському районному суді м. Дніпропетровська, Апеляційному суді Дніпропетровської області, Вищому спеціалізованому суді України з розгляду цивільних і кримінальних справ, інших судах, де приймав участь Компанія «Хагворт Менеджмент Лімітед» та/або його представники, у тому числі при розгляді цивільної справи № 403/15065/12 за позовом Компанії «Hagworth Management Limited» до Дніпропетровської міської ради, ОСОБА_2, ОСОБА_10, ОСОБА_11, треті особи: Реєстраційна служба Дніпропетровського міського управління юстиції; Виконавчий комітет Бабушкінської районної у м. Дніпропетровську ради; за участю прокурора прокуратури Дніпропетровської області. Під час розгляду справи в судах, судами неодноразово перевірялися повноваження представника Компанії «Хагворт Менеджмент Лімітед» ОСОБА_3 за вищевказаними довіреностями, що свідчать про їх дійсність та законність, внаслідок чого факти на які посилається позивач при обґрунтуванні своїх вимог вже досліджені при розгляді інших справ, а отже відповідно до ст. 61 ЦПК України, не потребують доказування та відповідно позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Незаконність та необґрунтованість позовних вимог підтверджується Правовим висновком від 26 вересня 2013 року щодо Компанії Хагворт Менеджмент Лімітед (HAGWORTH MANAGEMENT LIMITED) проведений Christodoulos G Vassiliades & Со. LLC/ОСОБА_12 Вассіаліадес енд Ко, ЕлЕлСі, адвокати-юридичні консультанта Нікосії та Лімасолу, Кіпр (надалі-Адвокати) у якому зокрема у п. 4.1.4 зазначається, що довіреність яка розглядалась для потреб даного Правового висновку (довіреність від 26 вересня 2012 року видана Компанією на користь ОСОБА_3), чітко вказує, що ОСОБА_3, що проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, НОВОМОСКОВСЬК, ДНІПРОПЕТРОВСЬКА ОБЛАСТЬ, Україна, паспорт АЕ № 540711 призначається діяти від імені Компанії. Також у п. 4.1.5 Правового висновку зазначено, що Статутні документи Компанії передбачають, що положення Частини І Таблиці А Першого Додатку Закону про компанії («Таблиця А») застосовується до Компанії. Положення 81 Таблиці А передбачає, що директори компанії можуть час від часу призначати будь-яку особу (прямо або опосередковано) у якості повіреного компанії. Оскільки директором Компанії є компанія Ionics Directors Limited/Іонікс Дайректорс Лімітед, та ОСОБА_13 ОСОБА_1 є директором компанії Ionics Directors Limited/Іонікс Дайректорс Лімітед, він вповноважений підписуватися від імені компанії Ionics Directors Limited/Іонікс Дайректорс Лімітед, зрозуміло, що Довіреність була видана згідно з Законом, Таблицею А та Статутними документами Компанії. Розділ 37 Закону про Компанії передбачає, що директор, секретар можуть підписати Документ, що може не містити корпоративної печатки. Таким чином, наявність печатки або Штампу Компанії на будь-якій Довіреності не є вимогою законодавства ОСОБА_6 Кіпр, і Довіреність не є нечинною внаслідок відсутності печатки компанії на ній (п.4.1.7 Правового висновку).

Пунктом 4.3. зазначеного Правового висновку встановлено, що оскаржувана Довіреність складена, засвідчена, підписана, апостильована, оплачена відповідно до вимог законодавства ОСОБА_6 Кіпр та з додержанням правових норм Гаазкьої Конвенції від 05 жовтня 1961 року. 3 огляду на викладене, позивач хибно вважає, що виданні довіреності Компанією Хагворт Менеджмент Лімітед на імя ОСОБА_3 не відповідають вимогам законодавства ОСОБА_6 Кіпр та законодавства України. Оскаржувані довіреності видані на території республіки Кіпр і апостильовані відповідно до вимог Гаазької Конвенції, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів 1961 року, згода на обов'язковість якої надана Законом України від 10 січня 2002 року «Про приєднання України до Конвенції, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів». Таким чином, зазначені позивачем довіреності були складені, засвідчені, підписані, апостильовані, оплачені з додержанням вимог законодавства ОСОБА_6 Кіпр та законодавства України, та з додержанням правових норм Гаазької конвенції від 05 жовтня 1961 року.

Повторна неявка відповідачів до судового засідання без повідомлень поважних причин неявки, за умови отримання судом заперечень представником відповідача-2, обізнаності їх про дату, час та місце судового розгляду справи та думки представника позивача, який не заперечував проти розгляду справи на підставі наявних в ній доказів, з урахуванням положень ч.4 ст.169 ЦПК України не є перешкодою для розгляду справи по суті.

Дослідивши матеріали справи, заперечення представника відповідача-2, заслухавши пояснення представника позивача, суд приходить до наступних висновків.

У відповідності до ч.1 ст.60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Ч.2 ст.59 ЦПК України визначає, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів (ст.57).

Матеріали справи свідчать, що 26 вересня 2012 року Компанією Хагворт Менеджмент Лімітед (HAGWORTH MANAGEMENT LIMITED) (надалі Компанія, відповідач-2) видано на імя ОСОБА_3 (надалі ОСОБА_3, відповідач-1) довіреність на право представництва інтересів Компанії та за її дорученням здійснювати та виконувати дії та акти, а саме: звертатися від імені Компанії до юридичних та фізичних осіб, до державних органів, органів місцевого самоврядування з заявами, вимогами, клопотаннями, скаргами та укладати з вище переліченими особами та органами будь-які угоди та правочини на умовах за власним розсудом; представляти інтереси компанії у всіх державних та недержавних органах, установах, підприємствах, а саме в органах нотаріату, органах державної податкової адміністрації, виконавчих комітетах відповідних рад депутатів, управління з питань державної реєстрації, Управління земельних ресурсів, БТІ, ДП Інформаційний центр Міністерства юстиції України, житлово-експлуатаційних організаціях, установ банків, однак не обмежуючись такими з правом подачі та отримання документів, довідок, актів, висновків, виписок та будь-яких інших документів; придбавати та відчужувати, офіційно реєструвати від імені Компанії будь-яке рухоме та нерухоме майно, отримувати правовстановлюючі документи на нерухомість і інші документи, довідки, акти, висновки і інше, передавати нерухоме майно в іпотеку, лізинг, оренду; підписувати від імені Компанії угоди на умовах на власний розсуд, …документи, необхідні для підписання означених договорів; придбавати, відчужувати, передавати в заклад будь-які цінні папери на умовах за власним розсудом з правом підпису документів, угод, відкривати від імені компанії рахунки в цінних паперах та підписувати пов`язані з цим документи; підписувати від імені компанії будь-які банківські документи; здійснювати від імені Компанії оплату зборів, мита, інших необхідних платежів; відкривати від імені Компанії рахунки в будь-якій банківській установі…; виступати засновником юридичних осіб, а також виступати в органах управління юридичних осіб; представляти інтереси в будь-яких судах…, митних та інших правоохоронних органах з правом подання позову, зміни предмету позову, укладання мирової угоди, правом оскарження (рішень, ухвал) судових, митних та правоохоронних органів, участі в арбітражних органах для вирішення спорів та представляти інтереси Компанії у всіх державних та громадських органах, організаціях та установах. Довіреністю визначено, що компанія не несе відповідальності за зобов`язаннями, незалежно від їх змісту, які уповноважений представник взяв на себе, перевищуючи при сьому фінансові засоби, доступні компанії. Довіреність дійсна до 26 вересня 2013 року з правом передоручення третім особам, містить підпис ОСОБА_13 ОСОБА_1 від особи Ionics Directors Limited/Іонікс Дайректорс Лімітед директора та ОСОБА_14 від імені Ionics Directors Limited/Іонікс Дайректорс Лімітед секретаря. На довіреності проставлено апостіль відповідно до Гаазької конвенції від 05 жовтня 1961 року країною: Кіпр, ОСОБА_15, що діє в якості Секретаря районної адміністрації, завірено 27 серпня 2012 року у м.Нікосія Панайота Кудуна під номером 327519/12 Постійним Секретарем Міністерства Юстиції і Правопорядку /т.1 а.с.8-10, 11-13/. Перекладено ОСОБА_16 в м. Дніпропетровськ 01 жовтня 2012 року /т.1 а.с.14/.

Також, 06 червня 2013 року відповідач-2 видав на відповідача-1 ідентичну за змістом та обсягом повноважень довіреність, в якій вказано, що Довіреність дійсна до 05 червня 2014 року з правом передоручення третім особам, містить підпис Пампина Вотси від особи Ionics Directors Limited/Іонікс Дайректорс Лімітед директора та ОСОБА_14 від імені Ionics Directors Limited/Іонікс Дайректорс Лімітед секретаря. На довіреності проставлено апостіль відповідно до Гаазької конвенції від 05 жовтня 1961 року країною: Кіпр, ОСОБА_15, що діє в якості Секретаря районної адміністрації, завірено 07 червня 2013 року у м. Нікосія М.Мірцу під номером 159946/13 Постійним Секретарем Міністерства Юстиції і Правопорядку /т.1 а.с.15-17, 18-20/. Перекладено ОСОБА_16 в м. Дніпропетровськ 20 вересня 2013 року /т.1 а.с.21/.

Матеріали справи підтверджують, що діючи від імені Хагворт Менеджмент Лімітед (HAGWORTH MANAGEMENT LIMITED) за означеними довіреностями, ОСОБА_3 у грудні 2012 року до Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська подано позов про визнання недійсними договорів купівлі-продажу, звернення стягнення на предмет іпотеки, припинення права власності, витребування майна з чужого, незаконного володіння та застосування наслідків недійсності правочинів (справа №200/2397/13-ц) та в наступному представляла інтереси Компанії в суді у даній справі та 23 січня 2013 року у справі № 403/15065/12 за позовом Компанії Хагворт Менеджмент Лімітед до ОСОБА_17 про звернення стягнення на предмет іпотеки, 28 листопада 2013 року за позовом Компанії Хагворт Менеджмент Лімітед до Міської ради, ОСОБА_2, за участю Прокуратури Дніпропетровської області про звернення стягнення /т.1 а.с.117-122, т.2 а.с.97, 105-107/.

Також позивачем надано суду копію ухвали Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 01 липня 2014 року, у відповідності до якої прийнято відмову від позову ОСОБА_4 Владіміра до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів у справі за позовом ОСОБА_4 Владіміра та Компанії «Хагворт Менеджмент Лімітед» до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 Владіміра та Компанії «Хагворт Менеджмент Лімітед» про стягнення грошових коштів.

Розглядаючи позовні вимоги, суд виходить з наступного.

Завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ч.1 ст.1 ЦПК України). Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси (ч.ч.1, 2 ст.3 ЦПК України).

Учасниками цивільних відносин є фізичні особи та юридичні особи (далі - особи). Учасниками цивільних відносин є: держава Україна, ОСОБА_6 Крим, територіальні громади, іноземні держави та інші суб'єкти публічного права (ст.2 ЦК України).

У відповідності до ч.ч.1, 2 ст.4 ЦК України, основу цивільного законодавства України становить Конституція України. Основним актом цивільного законодавства України є Цивільний кодекс України. Актами цивільного законодавства є також інші закони України, які приймаються відповідно до Конституції України та цього Кодексу. Чинний міжнародний договір, який регулює цивільні відносини, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, є частиною національного цивільного законодавства України. Якщо у чинному міжнародному договорі України, укладеному у встановленому законом порядку, містяться інші правила, ніж ті, що встановлені відповідним актом цивільного законодавства, застосовуються правила відповідного міжнародного договору України (ст.10).

Ч.1 ст.11 ЦК України встановлено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Ч.ч.1, 4 ст.12 ЦК України передбачають, що особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд. Особа може за відплатним або безвідплатним договором передати своє майнове право іншій особі, крім випадків, встановлених законом.

Згідно зі ст.15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Стаття 16 ЦК України передбачає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної ОСОБА_6 Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

З огляду на викладене вбачається, що правом звернення до суду наділена особа, права та інтереси якої є порушеними, невизнаними чи оскарженими.

Главою 17 ЦК України визначено поняття та підстави представництва інтересів особи. Зокрема, статтею 239 визначено, що правочин, вчинений представником, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє. Представник зобов'язаний вчиняти правочин за наданими йому повноваженнями особисто. Він може передати своє повноваження частково або в повному обсязі іншій особі, якщо це встановлено договором або законом між особою, яку представляють, і представником, або якщо представник був вимушений до цього з метою охорони інтересів особи, яку він представляє. Правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання (ч.1 ст.241).

Згідно з ч.ч.2, 3 ст.244 ЦК України, представництво за довіреністю може ґрунтуватися на акті органу юридичної особи. Довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Довіреність на вчинення правочину представником може бути надана особою, яку представляють (довірителем), безпосередньо третій особі. Форма довіреності повинна відповідати формі, в якій відповідно до закону має вчинятися правочин (ч.1 ст.245).

Стаття 246 ЦК України встановлює, що довіреність від імені юридичної особи видається її органом або іншою особою, уповноваженою на це її установчими документами, та скріплюється печаткою цієї юридичної особи.

Також, положеннями статей 248, 249 ЦК України передбачено обставини, за яких представництво за довіреністю припиняється та можливість скасування довіреності особою, що її видала.

Статтею 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей. Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (ст.215).

Згідно з ч.1 ст.219 ЦК України, у разі недодержання вимоги закону про нотаріальне посвідчення одностороннього правочину такий правочин є нікчемним.

Статтею 228 ЦК України визначено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної ОСОБА_6 Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Звертаючись до суду позивач вказує, що довіреності видані відповідачем-2 на ім`я відповідача-1 на право представництва інтересів надали змоги представнику юридичної особи вчиняти дії, які не могли-б бути вчинені без отримання відповідною особою акредитації, постановки на податковий облік та реєстрації постійного представництва на території України, тобто неправомірно та з порушенням норм законодавства України, міжнародних договорів, і саме тому означена довіреність порушує інтереси держави у вигляді отримання податкових зобов`язань, проте, з урахуванням положень ст.16 ЦК України, ст.3 ЦПК України, за означених підстав позову наведених позивачем - останнім не доведено та суду не пояснено, яким саме чином видачею довіреностей від імені юридичної особи без оформлення постійного представництва відповідачем-2 на території України порушені саме права та інтереси позивача у даній справі, як особисті немайнові так і майнові, внаслідок чого, звертаючись з позовом з цих підстав позивач у даній справі є неналежним і позов з цих підстав задоволенню не підлягає.

Досліджуючи посилання позивача на той факт, що шляхом видачі означеної довіреності порушені його майнові права, суд виходить з того, що матеріали справи свідчать про те, що діючи на підставі довіреності в межах цивільної справи ОСОБА_3 представляла інтереси відповідача-2 в межах цивільної справи № 200/2397/13-ц. Так, рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 26 листопада 2013 року позов компанії «Hagworth Management Limited» частково задоволено. В рахунок часткового задоволення вимог компанії «Hagworth Management Limited» щодо погашення заборгованості за кредитним договором № 20.840.06.21 від 25 вересня 2006 року в сумі 45 813 010,79 грн., з яких: 13 153 084,87 грн. - заборгованість за тілом кредиту та відсотками, та пеня 32 659 925,92 грн., звернуто стягнення на нерухоме майно, що є предметом іпотеки за іпотечним договором № 20.840.06.21.1 від 25 вересня 2006 року, а саме: квартиру № 168 за адресою: АДРЕСА_2 за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Глинки, б.2, шляхом визнання права власності на вказане нерухоме майно за компанією «Hagworth Management Limited» за ціною 2 826 500 грн. за квартиру № 168 та за ціною 2 306 500 грн. за квартиру № 169. Визнано недійсним договір купівлі-продажу квартири № 168 за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Глинки, б.2 від 08 лютого 2012 року, укладений між ОСОБА_10 та ОСОБА_18, посвідчений приватним нотаріусом зареєстрований в реєстрі № 186. Визнано недійсним договір купівлі-продажу квартири № 169 за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Глинки, б.2від 09 лютого 2012 року, укладений між ОСОБА_10 та ОСОБА_18, посвідчений приватним нотаріусом та зареєстрований в реєстрі № 192. Витребувано з чужого незаконного володіння ОСОБА_18, на користь компанії «Hagworth Management Limited». Застосовані наслідки недійсності правочину договору купівлі-продажу квартири № 168 від 08 лютого 2011 року, укладеного між ОСОБА_10 та ОСОБА_18, зобов'язавши ОСОБА_10 повернути ОСОБА_18, отримані за договором купівлі-продажу грошові кошти в сумі 839 606 грн. Застосовані наслідки недійсності правочину договору купівлі-продажу квартири № 169 від 09 лютого 2011 року, укладений між ОСОБА_10 та ОСОБА_18, зобов'язавши ОСОБА_10 повернути ОСОБА_18, отримані за договором купівлі-продажу грошові кошти в сумі 630 600 гривень. У задоволенні решти позовних вимог компанії «Hagworth Management Limited» відмовлено. При цьому, з означеної ухвали взагалі не вбачається того, яким чином порушуються права та інтереси саме ОСОБА_2, який не є стороною у справі.

Крім того, з ухвали апеляційного суду Дніпропетровської області від 26 січня 2015 року у справі № 200/2397/13-ц вбачається дослідження судом питання щодо представництва компанії «Hagworth Management Limited» представником на підставі не належним чином оформленої довіреності. Так, судом встановлено, що довіреність, на підставі якої ОСОБА_3 представляє компанію «Hagworth Management Limited» видана на території республіки Кіпр і апостильована відповідно до вимог Гаазької Конвенції, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів 1961 року, згода на обов'язковість якої надана Законом України від 10 січня 2002 року «Про приєднання України до Конвенції, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів». Конвенція набула чинності між Україною і державами-учасницями Конвенції 22 грудня 2003 року. ОСОБА_6 Кіпр також є учасницею Конвенції. Згідно ст.3 вказаної Конвенції єдиною формальною процедурою, яка може вимагатися для посвідчення автентичності підпису, якості, в якій виступала особа, що підписала документ, та, у відповідному випадку, автентичності відбитку печатки або штампу, яким скріплений документ, є проставлення передбаченого статтею 4 апостиля компетентним органом держави, в якій документ був складений. Таким чином, згідно з положеннями вказаної Конвенції документ, на якому проставлено апостиль, не потребує жодного додаткового оформлення чи засвідчення і може бути використаний в будь-якій державі-учасниці цієї Конвенції.

Також не доведено суду належними доказами і того факту, що у справі № 403/15065/12 за позовом Компанії Хагворт Менеджмент Лімітед до ОСОБА_17 про звернення стягнення на предмет іпотеки, за позовом Компанії Хагворт Менеджмент Лімітед до Міської ради, ОСОБА_2, за участю Прокуратури Дніпропетровської області про звернення стягнення, саме представництвом інтересів на підставі довіреностей відповідача-2 відповідачем-1 порушено права та інтереси позивача.

Досліджуючи позицію позивача про невідповідність одностороннього правочину нормам міжнародного законодавства, суд виходить з наступного.

Довіреності, які видані іноземними органами і будуть предявлятися на території України, зокрема для вчинення нотаріальної дії нотаріусами України, мають відповідати вимогам, встановленим чинним законодавством України та міжнародним договорам.

Відповідно до статті 100 Закону України «Про нотаріат», документи, які складено за кордоном з участю іноземних властей або які від них виходять, приймаються нотаріусами за умови їх легалізації органами Міністерства закордонних справ України. Без легалізації такі документи приймаються нотаріусами у тих випадках, коли це передбачено законодавством України, міжнародними договорами, в яких бере участь Україна.

Згідно зі статтею 13 Закону України «Про міжнародне приватне право», документи, що видані уповноваженими органами іноземних держав у встановленій формі, визнаються дійсними в Україні у разі їх легалізації, якщо інше не передбачено законом або міжнародним договором України.

Конвенція 1961 року, яка скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів, згода на обовязковість якої надана Законом України від 10 січня 2002 «Про приєднання України до Конвенції, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів», набула чинності між Україною і державами-учасницями Конвенції, що не висловили заперечень проти її приєднання, з 22.12.2003.

Статтею 3 цієї Конвенції передбачено, що єдиною формальною процедурою, яка може вимагатися для посвідчення автентичності підпису, якості, в якій виступала особа, що підписала документ, та, у відповідному випадку, автентичності відбитку печатки або штампу, якими скріплений документ, є проставляння апостилю компетентним органом держави, в якій документ був складений.

Згідно з положеннями Конвенції, документ, на якому проставлено апостиль, не потребує ніякого додаткового оформлення чи засвідчення і може бути використаний в будь-якій іншій державі-учасниці Конвенції.

Оскільки матеріалами справи підтверджено факт проставляння апостилю на довіреностях, підстав для сумніву в підписі особи, якою надано довіреність та її ідентифікації суд не вбачає.

Щодо посилання позивача на висновок Адвоката ОСОБА_7 з питання недійсності довіреності, Висновок кандидата юридичних наук доцента кафедри цивільного права ОСОБА_19, суд виходить з наступного.

Дія міжнародних договорів України на території України регулюється статтею 19 Закону України «Про міжнародні договори України», в якій встановлено, що чинні міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, с частиною національного законодавства і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства. Якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору.

Згідно зі статтею 34 Закону України «Про міжнародне приватне право» порядок видачі, строк дії, припинення та правові наслідки припинення довіреності визначаються правом держави, у якій видана довіреність.

Так, до матеріалів справи долучено висновок Адвоката ОСОБА_6 Кіпр, ОСОБА_7, члена колегії адвокатів республіки Кіпр /а.с.35/, згідно з яким, довіреність, на підставі якої ОСОБА_8 здійснює представництво ХАГВОРТ МЕНЕДЖМЕНТ ЛІМІТЕД є недійсною. На підставі означеного висновку здійснено висновок кандидата юридичних наук доцента кафедри цивільного права /а.с.31-33/.

Водночас, означений висновок на думку суду не є допустимим доказом в розумінні ст.59 ЦПК України, оскільки суду не надано доказів на підтвердження права осіб, висновки яких надані надавати офіційні роз`яснення щодо відповідності чи не відповідності правочину законодавству країни, в якій правочин вчинено. Крім того, у відповідності до листа МЗС України від 26 листопада 2013 року № 71/ВАВ-17-574-3962-13 /а.с.24/ вбачається, що консульським відділом Посольства направлено запит до Адміністрації округу Нікосія, в якому засвідчувався підпис нотаріуса, та проведено зустріч з окружним інспектором цієї установи ОСОБА_20 (+35722804244). Співрозмовниця повідомила, що нотаріуси в ОСОБА_6 Кіпр (certifying officers) не несуть відповідальності за зміст тексту довіреності, що може бути складений іноземною мовою, якою вони не володіють. Зміст довіреності має бути зрозумілий тільки особам, що її підписують. Основною умовою засвідчення нотаріусом довіреності є встановлення особи, що її підписує. Крім того, з копії даної довіреності неможливо встановити, чи вона була складена на одному аркуші (у цьому випадку довіреність є єдиним документом), чи на двох аркушах, що передбачає їх належне скріплення. Відповідно до процедури посвідчення, копії довіреностей у нотаріусів не залишаються. Основним проблемним питанням є невідповідність назви юридичної особи, від імені якої довіреність видана (компанія «Хагворт Менеджмент Лімітед»), та компанії, яку представляють особи, що її підписали (компанія «Ionics Directors Limited»), що, на думку інспектора М.Колю, є помилкою нотаріуса. З метою зясування цього факту та інших зауважень проводиться перевірка обставин видачі цієї довіреності із залученням нотаріуса, компанії «Хагворт Менеджмент Лімітед» та правоохоронних органів /а.с.24/. При цьому, доказів того, що компанія «Ionics Directors Limited» не має жодного відношення та не є директором Компанії Хагворт Менеджмент Лімітед, або особи, які від імені особи, на право представництва якої видано довіреності поставили підпис у довіреності суду не надано.

Відтак, підстав для висновку того, що складені довіреності не відповідають нормам законодавства республіки Кіпр суду не доведено, належних доказів на підтвердження цього факту не долучено і підстав для задоволення позову суд не вбачає.

Судові витрати в порядку ст.88 ЦПК України покласти на позивача.

Керуючись ст.ст.10, 11, 57, 60, 88, 207, 209, 212-215 ЦПК України, суд

вирішив:

в задоволенні позовної заяви ОСОБА_2 до ОСОБА_3, Хагворт Менеджмент Лімітед про визнання правочинів недійсними відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області через Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області шляхом подання в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення в повному обсязі виготовлено 31 жовтня 2016 року.

Суддя Д.О. Парфьонов