Рішення № 62358696, 24.10.2016, Дніпровський районний суд м. Дніпродзержинська

Справа № 209/1680/16-ц

Провадження № 2/209/977/16

РІШЕННЯ

Іменем України

24 жовтня 2016 року Дніпровський районний суд м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Байбари Г.А.

при секретарі Герасимчук І.О.,

за участі позивача ОСОБА_1, відповідача ОСОБА_2, представника відповідача ОСОБА_3, третіх осіб: ОСОБА_4, ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Дніпродзержинську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про вселення у житлове приміщення та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, Треті особи: ОСОБА_4, ОСОБА_5, Товариство з обмеженою відповідальністю «Крона Сервіс 3», відділ реєстрації (зняття з реєстрації) місця проживання фізичної особи Адміністрації Дніпровського району Камянської міської ради, про визнання особи такою, що втратила право користування житлом та зняття з реєстрації місця проживання,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просить вселити його у квартиру за адресою: АДРЕСА_1, зобовязавши відповідача ОСОБА_2 не чинити йому перепони у користуванні жилим приміщенням, стягнути з відповідачки на його користь моральну шкоду в розмірі 3000 грн.

На обґрунтування позову зазначив, що він перебував з відповідачкою у зареєстрованому шлюбі з 14 березня 2009 року до 10 серпня 2015 року. Мають неповнолітнього сина ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1. За відповідачкою, на підставі договору купівлі-продажу від 09 грудня 2005 року, зареєстровано право власності на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_2. Вказана квартира була придбана за кредитні кошти. Він, проживаючи з 2007 року однією сімєю з відповідачкою, спільно з нею сплачував внески за позику. Спірна квартира складається із двох житлових кімнат, загальною площею 52,9 кв.м., житловою площею 30,5 кв.м. Він був тимчасово зареєстрований у спірній квартирі з 12 листопада 2007 року, а з 27 квітня 2010 року зареєстрований за вказаною адресою постійно. З січня 2015 року відповідачка почала чинити йому перешкоди в проживанні в квартирі, посилаючись на те, що він не має ніякого права на проживання в ній, замінила вхідні двері та замки в них. Він звертався до поліції та виконкому ОСОБА_7 районної у м. Дніпродзержинську ради з приводу перешкод з боку відповідачки в проживанні в квартирі. В теперішній час він змушений орендувати житло, в той час як відповідачка мешкає у двокімнатній квартирі, веде вільний спосіб життя і не бажає вирішувати житлові проблеми сімї. Все це є стресом для нього, всі його сподівання вирішити питання мирним шляхом не дали позитивного результату. Протиправними діями ОСОБА_2 йому спричинена моральна шкода. Відсутність постійного місця проживання не дозволяє йому вести звичайний активний спосіб життя. Через відсутність роботи та брак коштів він був вимушений тимчасово проживати у друзів. Діями відповідачки йому завдана моральна шкода.

ОСОБА_2 звернулася до суду із зустрічним позовом, в подальшому уточнивши позов, в якому просить визнати ОСОБА_1 таким, що втратив право користування житловим приміщенням квартирою за адресою: АДРЕСА_3; зобовязати Відділ реєстрації (зняття з реєстрації) місця проживання фізичної особи Адміністрації Дніпровського району Камянської міської ради та Товариство з обмеженою відповідальністю «Крона Сервіс 3» зняти відповідача з реєстраційного обліку за вказаною адресою.

На обґрунтування позову зазначила, що їй на праві приватної власності належить двокімнатна квартира, загальною площею 52,9 кв.м., житловою площею 30,5 кв.м., розташована за адресою: АДРЕСА_3, яка була придбана нею на підставі договору купівлі продажу від 09 грудня 2005 року. Вона зареєстрована у вказаній квартирі. Крім неї, у цій квартирі зареєстровані та проживають: її син ОСОБА_6, її мати ОСОБА_4, брат ОСОБА_5 та колишній чоловік ОСОБА_1. З відповідачем вона стала разом проживати з кінця 2007 року. З її згоди він був тимчасово з 02 листопада 2007 року зареєстрованій у належній їй квартирі. 03 вересня 2008 року в них народився син ОСОБА_6. 14 березня 2009 року вона та відповідач зареєстрували шлюб. 27 квітня 2010 року ОСОБА_1 був постійно зареєстрований у квартирі. 10 серпня 2015 року рішенням Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська шлюб між нею та відповідачем було розірвано. З кінця 2007 року по квітень 2014 року вони з відповідачем фактично проживали у квартирі за адресою: м. Камянське, вул. Франка Івана (проспект ОСОБА_8)АДРЕСА_4, яка належала на праві власності її матері ОСОБА_4, а не за місцем реєстрації, що підтверджується актом про проживання. У квітні 2014 року ОСОБА_1 залишив її та сина та перестав проживати з нею однією сімєю. Після припинення сімейного життя вона разом із сином повернулася проживати у належну їй квартиру АДРЕСА_5, а відповідач став проживати в орендованій квартирі за адресою: АДРЕСА_6. Проте відповідач залишив в себе ключі від квартири АДРЕСА_7, а потім замінив замки на вхідних дверях вказаної квартири, щоб не пустити до цієї квартири ні її, ні власника квартири ОСОБА_4 З цього приводу її мати зверталася до ОСОБА_7 Оскільки з 2010 року ОСОБА_1 не проживав в належній їй квартирі АДРЕСА_8, відповідно до ст. 71 ЖК України він не має права на збереження за ним житлового приміщення, як за тимчасово відсутнім громадянином. Починаючи з березня 2015 року, відповідач при зустрічах в громадських місцях та коли приходить до неї додому, постійно провокує її в присутності їх сина, ображає її нецензурно, застосовує фізичне насилля, спричиняє їй тілесні ушкодження, що виключає можливість подальшого спільного проживання з ним та негативно впливає на психологічний стан дитини. Оскільки відповідач не проживає в її квартирі більше одного року, відповідно до ч.2 ст. 405 ЦК України він може бути визнаний таким, що втратив право користування житловим приміщенням.

Представник Адміністрації Дніпровського району Камянської міської ради в судове засідання не зявився, заступник міського голови з питань діяльності виконавчих органів міської ради голова адміністрації Дніпровського району ОСОБА_9 надав суду письмову заяву про розгляд справи за відсутності їх представника.

Представник ТОВ «Крона Сервіс 3» в судове засідання не зявився, директор ТОВ «Крона Сервіс 3» надав суду письмову заяву про розгляд справи за відсутності їх представника.

Відповідно до ч. 2 ст. 158 ЦПК України, суд ухвалив розглядати справу за відсутності представників третіх осіб.

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні позов підтримував, просив його задовольнити, надав пояснення, аналогічні обґрунтуванню позову. Зустрічний позов не визнав, просив відмовити в його задоволенні. Також пояснив суду, що розірвання шлюбу з відповідачкою та припинення шлюбних відносин між ними не є підставою для виселення його із квартири, яка є його постійним зареєстрованим місцем проживання. Відповідач та її родичі вигнали його з квартири, не віддають речі, не дозволяють зустрічатися з сином, провокують його. В квартирі про АДРЕСА_9 він проживав разом з відповідачкою з 2007 року. Вони з дружиною проживали одночасно в спірній квартирі та в квартирі АДРЕСА_10, яка належала матері дружини ОСОБА_4 До виникнення спірних відносин в спірній квартирі були зареєстровані: він, відповідачка та їх син. Після виникнення конфлікту, в 2015 році в квартирі АДРЕСА_11 зареєструвалися мати відповідача - ОСОБА_4 та її брат ОСОБА_5 В цій квартирі він не проживає з січня 2015 року, так як відповідачка перешкоджає проживати в квартирі, замінила вхідні двері та замки. Він з березня 2016 року орендує квартиру АДРЕСА_12.

Позивач ОСОБА_2 в судовому засіданні підтримувала свій зустрічний позов, просила його задовольнити, надала пояснення, аналогічні обґрунтуванню позову. Первісний позов ОСОБА_1 не визнала, просила відмовити в його задоволенні. Пояснила суду, що після того, як вони з відповідачем стали спільно проживати в ІНФОРМАЦІЯ_2, вона спочатку тимчасово зареєструвала відповідача у належній їй квартирі АДРЕСА_13 для того, щоб він зміг працевлаштуватися. Фактично вона та відповідач з 2007 року по квітень 2014 року проживали в квартирі її матері АДРЕСА_10, а мати з братом проживали у належній їй квартирі АДРЕСА_11. Процес щодо розірвання шлюбу між нею та ОСОБА_1 розпочався 2013 році, в жовтні 2015 року рішенням суду шлюб між ними було розрізано. З квітня 2014 року відповідач став проживати в квартирі, розташованій по проспекту Наддніпрянському (50 років СРСР)АДРЕСА_14. В належній їй квартирі АДРЕСА_13 відповідач не проживав жодного дня. Замки в спірній квартирі ніколи не змінювалися. Це відповідач замінив замки на вхідних дверях до квартири АДРЕСА_10, яка належала її матері. Відповідач поводиться агресивно, нападає на неї при зустрічах, побив її матір - ОСОБА_4 Влітку 2015 року мати продала свою квартиру АДРЕСА_10, і вони з братом зареєструвалися у належній їй квартирі АДРЕСА_11.

Представник відповідачки за первісним позовом та позивачки за зустрічним позовом ОСОБА_3 вважав, що в задоволенні позову ОСОБА_1 належить відмовити, зустрічний позов ОСОБА_2 підлягає задоволенню.

Третя особа ОСОБА_4 в судовому засіданні підтримувала зустрічний позов ОСОБА_2, просила його задовольнити. Пояснила суду, що вона разом із дочкою ОСОБА_2 та сином ОСОБА_5 проживала в квартирі, розташованій АДРЕСА_15. В 2005 році померли її батьки, після яких залишився житловий будинок. Вона продала цей будинок, який отримала як спадщину після батьків, та купила у кредит для дочки квартиру АДРЕСА_11. Дочка залишилася жити у квартирі АДРЕСА_10, а вона разом із сином ОСОБА_5 переселилися у квартиру дочки. Потім дочка познайомилася з ОСОБА_1, якого вселила у квартиру АДРЕСА_10, і стала з ним проживати однією сімєю. Життя між дочкою та ОСОБА_10 не склалося, між ними постійно виникали сварки, відповідач зраджував дочці. Він залишив дочку та сина, забрав всі свої речі та переселився до квартири, розташованій по проспекту 50 років СРСР, але не віддав ключі від квартири по проспекту Карла Маркса, де проживав разом із дочкою. Потім змінив замки на вхідних дверях до цієї квартири і вона була вимушена з цього приводу звертатися до міліції та прокуратури. В спірній квартирі ОСОБА_1 ніколи не проживав. Квартиру по проспекту Карла Маркса вона продала влітку 2015 року для того, щоб погасити кредит за квартиру АДРЕСА_11. Відповідач поводиться по відношенню до них агресивно, нападає на неї та дочку, при зустрічах на вулиці - вдарить та тікає.

Третя особа ОСОБА_5 в судовому засіданні підтримував зустрічний позов, просив його задовольнити. Пояснив суду, що він та його мати з моменту купівлі квартири АДРЕСА_11 проживали в цій квартирі, яка була куплена на імя сестри ОСОБА_2. Спірна квартира була придбана в кредит, він був поручителем за кредитним договором. Кредит виплачували всі разом: він, мати та сестра. ОСОБА_1 в спірній квартирі ніколи не проживав, а проживав його сестрою у квартирі АДРЕСА_10. Відповідач залишив квартиру по проспекту Карла Маркса та забрав з неї свої речі після того, як мати звернулася до прокуратури щоб прийняли міри до відповідача. 28 серпня 2015 року він зареєструвався у квартирі АДРЕСА_11, в якій постійно проживають та зареєстровані: він, його мати ОСОБА_4, сестра ОСОБА_2 та її малолітній син ОСОБА_11. Відповідач ОСОБА_1 в спірній квартирі ніколи не проживав і в ній ніколи не було його речей.

Вислухавши сторони, представника відповідачки за первісним позовом, третіх осіб за зустрічним позовом, вивчивши матеріали справи та дослідивши письмові докази у справі, суд вважає, що первісний позов підлягає частковому задоволенню, а в задоволенні зустрічного позову необхідно відмовити.

У судовому засіданні встановлено, що позивач ОСОБА_2 є власником квартири, розташованої за адресою: м. Камянське (Дніпродзержинськ), АДРЕСА_16, що підтверджується нотаріально посвідченим договором купівлі-продажу нерухомого майка від 09 грудня 2005 року (а.с. 42), Витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно (а.с. 44).

Згідно договору купівлі-продажу нерухомого майна, вказана вище квартира складається із двох житлових кімнат, житловою площею 30,5 кв.м., загальною площею 52,9 кв.м.

12 листопада 2007 року ОСОБА_1, який є громадянином ОСОБА_12, зі згоди власника квартири - відповідачки ОСОБА_2, яка на той час мала прізвище ОСОБА_4, був тимчасово зареєстрований у квартирі за адресою: АДРЕСА_3, що підтверджується вкладними талонами до паспортного документу (а.с. 19).

03 вересня 2008 року ОСОБА_2 народила сина ОСОБА_6, батьком якого є позивач ОСОБА_1, що підтверджується свідоцтвом про народження (а.с. 6).

14 березня 2009 року ОСОБА_1 та ОСОБА_13 зареєстрували шлюб, і після реєстрації шлюбу відповідачка змінила прізвище з ОСОБА_13 на ОСОБА_1, що підтверджується свідоцтвом про шлюб (а.с. 5).

27 квітня 2010 року позивач ОСОБА_1, як член сімї власника житла, був постійно зареєстрований у ІНФОРМАЦІЯ_3, зі згоди власника житла ОСОБА_2, що підтверджується її нотаріально посвідченою 21 вересня 2009 року заявою (а.с. 18), посвідкою на постійне проживання ОСОБА_1 (а.с 4). Згідно вказаної вище нотаріально посвідченої заяви ОСОБА_2, вона давала згоду на реєстрацію та не заперечувала проти постійного проживання ОСОБА_1 в належній їй квартирі АДРЕСА_13.

Це свідчить про те, що позивач набув право проживання в спірній квартирі, тобто набув права та обовязки члена сімї власника квартири.

У вказаній квартирі позивач залишається зареєстрованим до теперішнього часу, що підтверджується довідкою про склад сімї власника житла від 28 березня 2016 року (а.с. 10).

Відповідно до ст. 47 Конституції України кожен має право на житло, і ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Згідно частини 1 ст. 156 ЖК України члени сімї власника жилого будинку ( квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.

Частиною 4 ст. 156 ЖК України передбачено, що до членів власника будинку (квартири) належать особи, зазначені в частині другій статті 64 цього Кодексу. Припинення сімейних відносин з власником будинку (квартири) не позбавляє їх права користування займаним приміщенням. У разі відсутності угоди між власником будинку (квартири) і колишнім членом сімї його сімї про безоплатне користування жилим приміщенням до цих відносин застосовуються правила, встановлені ст. 162 ЖК України.

Згідно ст. 405 ЦК України члени сімї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону. Член сімї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сімї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним та власником житла.

Рішенням Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська від 10 серпня 2015 року, яке ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області залишено без змін, шлюб між сторонами було розірвано (а.с. 7-9).

Позивачка ОСОБА_2 зверталася до Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська з позовом до ОСОБА_1, треті особи: Головне управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області, Товариство з обмеженою відповідальністю «Крона», про захист права власності та усунення перешкод в користуванні власністю, в якому просила: визнати ОСОБА_1 таким, що втратив право користування жилим приміщення - квартирою № 65 в будинку № 6 по проспекту Перемоги у м. Дніпродзержинську Дніпропетровської області; усунути перешкоди в користуванні квартирою № 65 в будинку № 6 по пр. Перемоги у м. Дніпродзержинську прийнявши рішення про зняття з реєстрації ОСОБА_1 в квартирі АДРЕСА_17.Обставини того позову були аналогічні обставинам позову, який розглядається у цій цивільній справі.

Рішенням Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська від 03 листопада 2015 року у цивільній справі №209/417/15, було відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1, треті особи: Головне управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області, Товариство з обмеженою відповідальністю «Крона» про захист права власності та усунення перешкод в користуванні власністю (а.с. 86-89).

У вказаному вище рішенні суду було зазначено, що позиваем не доведено непроживання відповідача ОСОБА_1 в квартирі АДРЕСА_18 без поважних причин понад один рік, а тому необхідно відмовити в задоволенні позову в частині визнання його таким, що втратив право користування зазначеною квартирою.

Відмовляючи в задоволенні позову в частині визнання ОСОБА_1 таким, що втратив право користування квартирою, суд фактично визнавав за ним право користування спірною квартирою.

Зазначене вище рішення Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська хвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 04 квітня 2016 року залишено без змін.

Згідно с.3 ст. 61 ЦПК України, обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Із викладеного вище суд робить висновок, що на час набрання законної сили рішенням Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська від 03 листопада 2015 року у цивільній справі №209/417/15, тобто на 04 квітня 2016 року, за ОСОБА_14 зберігалося право користування квартирою № 65 в будинку № 6 по проспекту Перемоги у м. Дніпродзержинську.

12 травня 2016 року ОСОБА_14 звернувся до суду з позовом про вселення його у спірну квартиру, а 06.09.2016 року ОСОБА_2 звернулася до суду з зустрічним позовом про визнання його таким, що втратив право користування житлом та зняття з реєстрації місця проживання.

З часу набрання рішенням Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська від 03 листопада 2015 року у цивільній справі №209/417/15, тобто на 04 квітня 2016 року, до звернення до суду ОСОБА_1 з первісним позовом та ОСОБА_2 з зустрічним позовом пройшов період часу менший ніж один рік, а тому ОСОБА_1 не може бути визнаним таким, що втратив право користування квартирою № 65 в будинку № 6 по проспекту Перемоги у м. Дніпродзержинську, з підстав передбачених ч.2 ст. 405 ЦК України, як про це заявлено в позові.

З урахуванням зазначеного вище рішення Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська від 03 листопада 2015 року та ухвали Апеляційного суду Дніпропетровської області від 04 квітня 2016 року, суд при вирішенні цієї справи не приймає до уваги надані ОСОБА_2 докази відносно непроживання ОСОБА_1 в належній їй квартирі АДРЕСА_18.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в України» зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на підставі судового рішення, яке набрало законної сили про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою.

В зв'язку з тим, що ОСОБА_1 не визнаний таким, що втратив право користування квартирою № 65 в будинку № 6 по проспекту Перемоги у м. Дніпродзержинську, то він не підлягає зняттю з реєстраційного обліку за цією адресою.

З урахуванням викладеного вище, суд вважає необхідним відмовити в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання особи такою, що втратила право користування житлом та зняття з реєстрації місця проживання.

Оскільки, ОСОБА_1 не визнаний судом таким, що втратив право користування квартирою, то його первісний позов про вселення в квартиру АДРЕСА_19 підлягає задоволенню.

Згідно ч.1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Згідно ч.2 ст. 23 ЦК України, моральна шкода полягає:

1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я;

2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів;

3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна;

4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Суд вважає, що між сторонами існують цивільно-правові відносини щодо користування позивачем ОСОБА_1 квартирою, яка належить відповідачу ОСОБА_2

Відповідач ОСОБА_2 не вчиняла будь-яких правопорушень відносно позивача ОСОБА_1. Позивачем за первісним позовом ОСОБА_1 не доведено, що через винні дії відповідача ОСОБА_2 йому заподіяно душевних страждань.

З урахуванням зазначеного више, необхідно відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення з ОСОБА_2 на його користь моральної шкоди.

Згідно ч.1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Позивачем за первісним позовом сплачено 551,20 грн. судового збору у справі, який належить стягнути з відповідачки ОСОБА_2 та користь позивача.

Керуючись ст. ст. 8, 10, 11, 60, 88, 209, 212-215 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Задовольнити позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про вселення в житлове приміщення.

Вселити ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_4, в квартиру АДРЕСА_20, зобов'язавши відповідача ОСОБА_2 не чинити перепони в користування жилим приміщенням.

В іншій частині позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1, ІПН НОМЕР_1, 551,20 грн. сплаченого судового збору у справі.

Відмовити в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1, треті особи: ОСОБА_4, ОСОБА_5, Товариство з обмеженою відповідальністю "Крона-Сервіс 3", відділ реєстрації (зняття з реєстрації) місця проживання фізичної особи Адміністрації Дніпровського району Камянської міської ради, визнання особи такою, що втратила право користування житлом та зняття з реєстрації місця проживання про захист права власності і усунення перешкод в користуванні житловим приміщенням.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Дніпропетровської області шляхом подачі протягом десяти днів з дня його проголошення апеляційної скарги через суд першої інстанції, що його ухвалив.

Суддя Байбара Г.А.