Ухвала суду № 62358484, 24.10.2016, Верховний Суд (до 15.12.2027 - Верховний Суд України)

У Х В А Л А

24 жовтня 2016 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:

судді-доповідачаКривенди О.В.,

суддів:Гриціва М.І., Прокопенка О.Б., -

розглянувши заяву (з урахуванням доповнення до неї та додаткової заяви) спільного підприємства «Полтавська газонафтова компанія» (далі - Підприємство) про перегляд Верховним Судом України судового рішення в адміністративній справі за його позовом до Полтавської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області (далі - ДПІ) про скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и л а:

Полтавський окружний адміністративний суд постановою від 11 березня 2014 року позов задовольнив.

Харківський апеляційний адміністративний суд постановою від 24 червня 2014 року постанову суду першої інстанції скасував та прийняв нову - про відмову у задоволенні позову.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 2 березня 2016 року постанову суду апеляційної інстанції залишив без змін.

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, Підприємство звернулося до Верховного Суду України із заявою про її перегляд з підстав, передбачених пунктами 1, 5 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС).

У заяві Підприємство посилається на неоднакове застосування судом касаційної інстанції підпункту 4.1.9 пункту 4.1 статті 4, статей 75, 77, 78, 81 Податкового кодексу України, статті 1 Закону України від 25 червня 1991 року № 1251-ХІІ «Про систему оподаткування» (чинного на час виникнення спірних відносин), статті 4 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-ІІІ «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (чинного на час виникнення спірних відносин) та невідповідність оскаржуваного судового рішення викладеним у постановах Верховного Суду України висновкам щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права.

На обґрунтування заяви додано копії рішень Вищого адміністративного суду України від 15 червня, 13 липня та 30 серпня 2016 року (справи №№ К/800/11070/15, К/800/2753/15, К/800/8077/16 відповідно), які, на думку заявника, підтверджують неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, та копії постанов Верховного Суду України від 27 січня 2015 року, 9 лютого 2016 року (справи №№ 21-425а14, 21-5864а15 відповідно) - на підтвердження невідповідності оскаржуваного судового рішення викладеним у цих постановах висновкам.

Проте аналіз ухвали суду касаційної інстанції, яку просить переглянути заявник, та рішень цього суду від 13 липня та 30 серпня 2016 року, наданих для порівняння, не дають підстав для висновку про наявність неоднакового застосування судом норм матеріального права у подібних правовідносинах.

Так, у справі, з ухвалою суду касаційної інстанції в якій не погоджується заявник, Підприємство подало позов про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, якими позивачу збільшено суму грошових зобов'язань за платежами: «рентна плата за газовий конденсат», «рентна плата за природний газ» та «рентна плата за нафту». Цей позов було подано після набрання законної сили (через чотири місяці) судовими рішеннями, якими були визнані незаконними та скасовані накази ДПІ про проведення перевірок (далі - судові рішення про скасування наказів). Свої висновки в цій частині Вищий адміністративний суд України мотивував тим, що податкові повідомлення-рішення прийняті за наслідками проведення документальної планової виїзної перевірки Підприємства, яка була здійснена з його відома та дозволу, а незгода з перевіркою фактично обумовлена її результатом. У судових рішеннях про скасування наказів не встановлені обставини, які б свідчили про те, що під час проведення перевірки посадовими особами податкового органу створені умови, які б обмежували право позивача виконати податковий обов'язок. Як зазначив суд касаційної інстанції, за змістом статті 72 КАС преюдиційне значення для суду мають саме обставини, встановлені судовим рішенням в іншій справі, яке набрало законної сили, а не юридична оцінка цих обставин судом.

Водночас у справі, ухвалу суду касаційної інстанції від 13 липня 2016 року в якій надано для порівняння, позивач оскаржував податкові повідомлення-рішення, якими йому збільшено суму грошових зобов'язань за платежами: «податок на прибуток» та «податок на додану вартість». Саме у цій справі суд, вирішуючи питання щодо правомірності прийняття податкових повідомлень-рішень, також встановлював і обставини щодо підстав проведення перевірки та законності наказу про її проведення.

В ухвалі ж суду касаційної ж від 30 серпня 2016 року оскаржено податкове повідомлення-рішення, яким власнику автомобіля нарахований транспортний податок.

Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи, перевірка правильності встановлення яких не належить до компетенції Верховного Суду України.

Колегія суддів вважає, що обставини, встановлені у справі, рішення в якій просить переглянути заявник, та у справах, зазначені рішення в яких надано для порівняння, не є подібними.

Заявник також посилається на ухвалу суду касаційної інстанції від 15 червня 2016 року, як на підставу для перегляду, проте її не можна вважати такою, що дає передбачені пунктом 1 частини першої статті 237 КАС підстави для допуску справи до провадження та перегляду її Верховним Судом України, оскільки цим рішенням не вирішено спір по суті, а скасовано рішення судів попередніх інстанцій та направлено справу на новий розгляд до суду першої інстанції з огляду на наявність неповноти встановлення обставин справи.

Немає також підстав вважати, що судове рішення, яке просить переглянути заявник, не відповідає викладеним у постановах Верховного Суду України висновкам.

Так, у справі, в якій прийнята постанова Верховного Суду України від 27 січня 2015 року, йшлося про невиїзну позапланову документальну перевірку, яка була проведена до того, як суб'єкт господарювання отримав повідомлення про її проведення. Податкове повідомлення-рішення у цій справі не оскаржувалось.

В іншій справі, за наслідками розгляду якої Верховним Судом України прийнято постанову від 9 лютого 2016 року, суди встановили, що суб'єкт господарювання взагалі не був поінформований про проведення невиїзної позапланової документальної перевірки. У цій справі суди, вирішуючи питання щодо правомірності прийнятих податкових-повідомлень рішень, також з'ясовували законність підстав для її проведення.

У справі ж, рішення в якій просить переглянути заявник, суди встановили що податкові повідомлення-рішення прийняті за наслідками проведення документальної планової виїзної перевірки Підприємства, яка була здійснена з його відома та дозволу, а питання правомірності прийняття наказів про проведення перевірки з'ясовувались в інших справах.

Зазначене дає підстави для висновку про необґрунтованість поданої Підприємством заяви та відсутність підстав для допуску справи до провадження.

Враховуючи викладене та керуючись пунктом 6 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів», статтями 235-240 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України

у х в а л и л а:

Відмовити у допуску до провадження справи за позовом спільного підприємства «Полтавська газонафтова компанія» до Полтавської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області про скасування податкових повідомлень-рішень за заявою про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 2 березня 2016 року.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач О.В. Кривенда

Судді: М.І. Гриців

О.Б. Прокопенко