Ухвала суду № 62358311, 27.10.2016, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 жовтня 2016 р.м.ОдесаСправа № 815/6805/15

Категорія: 12.3 Головуючий в 1 інстанції: Аракелян М. М.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

доповідача - судді Турецької І.О.

суддів - Стас Л.В., Косцової І.П.

за участю секретаря - Скоріної Т.С.

представника апелянта - Латій О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 17 червня 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Іллічівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Одеській області, Чорноморської міської ради про визнання висновку протиправним, поновлення на посаді, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, -

В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2015 року ОСОБА_2 звернулася до суду першої інстанції з позовом в якому, з урахуванням уточнень, просила визнати протиправним висновок Державної податкової інспекції у м. Іллічівську Головного управління ДФС в Одеській області № 553 від 30 жовтня 2015 року про результати перевірки достовірності відомостей, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 5 Закону України «Про очищення влади» і як наслідок визнати протиправним розпорядження Іллічівського міського голови № 110-к від 05 листопада 2015 року про її звільнення з посади головного спеціаліста відділу планування та забудови управління архітектури та містобудування Іллічівської міської ради.

Також позивач просила поновити її на посаді головного спеціаліста відділу планування та забудови управління архітектури та містобудування Чорноморської міської ради з 05 листопада 2015 року та стягнути з Чорноморської міської ради на її користь заробітну плату за час вимушеного прогулу з 06 по 16 листопада включно 2015 року в сумі 1 453,97 грн., а також різницю у середньоденній заробітній платі за час вимушеного прогулу з 17 листопада 2015 року до дня винесення судового рішення, виходячи з розміру 35,41 грн. за кожний робочий день.

Обґрунтуванням позову є порушення суб'єктом владних повноважень, в особі контролюючого органу, принципів, закладених в основу ч.2 ст.1 Закону України «Про очищення влади», а саме: верховенства права та законності; відкритості, прозорості та публічності; презумпції невинуватості; індивідуальної відповідальності; гарантування права на захист.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 17 червня 2016 року в задоволенні позову - відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати прийняте рішення та постановити нове - про задоволення позову.

Підставою для скасування рішення суду першої інстанції позивач зазначає порушення судом ст.159 КАС України, яка вимагає, що судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Представник апелянта в судовому засіданні суду апеляційної інстанції підтримав доводи викладені в апеляції та просив її задовольнити.

Інші учасники судового процесу в судове засідання суду апеляційної інстанції не з'явилися, належним чином сповіщені про дату, час та місце судового розгляду справи.

Відповідно до ч.4 ст.196 КАС України, неприбуття у судове засідання сторони, належним чином повідомленої про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції було встановлено, що на підставі розпорядження Іллічівського міського голови № 107-к від 15 листопада 2012 року ОСОБА_2 було призначено на посаду головного спеціаліста відділу з питань міського дизайну управління архітектури та містобудування Іллічівської міської ради.

01 вересня 2015 року розпорядженням Іллічівського міського голови № 76-к від 28 серпня 2015 року ОСОБА_2 була переведена на посаду головного спеціаліста відділу планування та забудови управління архітектури та містобудування.

01 вересня 2015 року позивачем подано заяву про проведення перевірки, передбаченої Законом України «Про очищення влади», відповідно до якої зазначено, що заборони, визначені частиною третьою або четвертою статті 1 Закону України «Про очищення влади», не застосовуються щодо неї та вона надає згоду на проходження перевірки, оприлюднення відомостей щодо себе відповідно до вимог Закону України «Про очищення влади».

Виконавчим комітетом Іллічівської міської ради запит та необхідний перелік документів на проведення перевірки позивача був направлений, в тому числі, і на адресу ДПІ у м. Іллічівську.

30 жовтня 2015 року за результатами перевірки контролюючим органом складено висновок за № 533 про результати перевірки достовірності відомостей, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 5 Закону України «Про очищення влади», який надіслано на адресу виконавчого комітету Іллічівської міської ради (т.1 а.с.73).

З означеного висновку вбачається, що для проведення перевірки контролюючим органом 09 вересня 2015 року було направлено запити про надання відомостей щодо ОСОБА_2 до:

- центру з надання послуг, пов'язаних з використання автотранспортних засобів, з обслуговуванням м. Іллічівська та Овідіопольського району, підпорядкованого ГУМВС України в Одеській області;

- державного агентства земельних ресурсів України;

- реєстраційної служби Іллічівського міського управління юстиції;

- державної інспекції України з безпеки на морському та річковому транспорті.

За результатами розгляду запитів отримано інформацію про наявність у позивача у власності транспортних засобів: ВАЗ 21213, д/з ВН2306АК та КІА Sportage, д/з НОМЕР_1, що відповідає даним декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за 2014 рік.

Також, у декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за 2014 рік позивачем задекларований транспортний засіб NISSAN Bluebird, 1985 року випуску.

Відповідно до наданого пояснення ОСОБА_2 та наданих підтвердних документів встановлено, що КІА Sportage, д/з НОМЕР_1, перебуває у її власності.

Підтвердні документи по а/м ВАЗ 21213 та а/м NISSAN Bluebird гр. ОСОБА_2 до перевірки не надані.

Реєстраційна служба Іллічівського міського управління юстиції повідомила, що у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно є відомості про реєстрацію за позивачем житлового будинку за адресою: Одеська область, с. Малодолинське, вулиця Леніна, будинок 48, що відповідає даним декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за 2014 рік.

Також, у декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за 2014 рік позивачем задекларовано відомості про наявність у власності:

- земельної ділянки (АДРЕСА_2);

- 1/2 частка квартири (АДРЕСА_1);

- гаражу (Одеська область, м. Іллічівськ, г/т «Іскра», ряд 3, НОМЕР_2).

Відповідно до пояснень ОСОБА_2, які вона надавала контролюючому органу, земельна ділянка, площею 2 480 кв.м., вартістю 317 043 грн. та житловий будинок, площею 119 кв.м., вартістю 117 168 грн. придбані нею за договорами купівлі - продажу за кошти із заощаджень батьків.

1/2 частка квартири отримана нею у власність безоплатно в результаті приватизації.

Гараж, площею 40 кв. м. побудований нею у гаражному товаристві «Іскра».

Транспортний засіб NISSAN Bluebird 1985 року випуску придбано нею за спільні кошти з колишнім чоловіком, транспортний засіб ВАЗ 21213 придбано за особисті заощадження, а транспортний засіб КІА Sportage придбано за спільні кошти з батьками.

За результатами проведеної перевірки ОСОБА_2, з урахуванням наданого пояснення та наданих підтвердних документів, встановлено, що у декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за минулий рік вказано достовірні відомості щодо наявності майна, набутого ОСОБА_2 за час перебування на посаді, визначених у пунктах 1 - 10 частини першої статті 2 Закону України «Про очищення влади», відповідно наявній податковій інформації про майно ОСОБА_2

Водночас, встановлено, що вартість майна, вказаного у декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру набутого ОСОБА_2 за час перебування на посадах, визначених у пунктах 1-10 частини першої статті 2 Закону України «Про очищення влади» не відповідає наявній податкової інформації про доходи, отримані ОСОБА_2 із законних джерел.

30 жовтня 2015 року даний Висновок було направлено на адресу виконавчого комітету Іллічівської міської ради та на адресу Міністерства юстиції України.

Відповідно до Порядку проведення перевірки достовірності відомостей щодо застосування заборон, передбачених частинами третьою і четвертою статті 1 Закону України «Про очищення влади», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 жовтня 2014 року № 563 «Деякі питання реалізації Закону України «Про очищення влади» (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 25.03.2015 року №167) Іллічівською міською радою була складена довідка про результати перевірки, передбаченої Законом України «Про очищення влади».

Цим документом встановлено, що до позивача застосовуються заборони, передбачені ч.3 ст.1 Закону України «Про очищення влади» (т.2 а.с.41)

Висновок ДПІ у м. Іллічівську став підставою для прийняття Іллічівським міським головою розпорядження №110-к від 05 листопада 2015 року про звільнення головного спеціаліста відділу планування та забудови управління архітектури та містобудування ОСОБА_2 з роботи відповідно до Закону України «Про очищення влади» та за підставами, встановленими ст.7-2, ст. 36 КЗпП України.

Вирішуючи спір по суті та відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що придбання ОСОБА_2 спірного рухомого та нерухомого майна відбувалося в період перебування на посадах, визначених у пунктах 1 - 10 частини першої ст.2 Закону України «Про очищення влади».

На думку суду, її пояснення щодо джерела походження статків не можуть вважатися достовірними, оскільки не підтверджені належними доказами.

Колегія суддів вважає, що судове рішення відповідає принципам законності та обґрунтованості за наступними підставами.

Статтею 1 Закону України «Про очищення влади» визначено, що очищення влади (люстрація) - це встановлена цим Законом або рішенням суду заборона окремим фізичним особам обіймати певні посади (перебувати на службі) (крім виборних посад) в органах державної влади та органах місцевого самоврядування.

Очищення влади (люстрація) здійснюється з метою недопущення до участі в управлінні державними справами осіб, які своїми рішеннями, діями чи бездіяльністю здійснювали заходи (та/або сприяли їх здійсненню), спрямовані на узурпацію влади Президентом України ОСОБА_3, підрив основ національної безпеки і оборони України або протиправне порушення прав і свобод людини, і ґрунтується на принципах: верховенства права та законності; відкритості, прозорості та публічності; презумпції невинуватості; індивідуальної відповідальності; гарантування права на захист.

Протягом десяти років з дня набрання чинності цим Законом посади, щодо яких здійснюється очищення влади (люстрація), не можуть обіймати особи, зазначені у частинах першій, другій, четвертій та восьмій статті 3 цього Закону, а також особи, які не подали у строк, визначений цим Законом, заяви, передбачені частиною першою статті 4 цього Закону.

Рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень при виконанні цього Закону оскаржуються в судовому порядку.

Статтею 4 цього Закону також передбачено, проведення перевірок осіб, які перебувають на посадах, визначених у пунктах 1 - 10 частини першої статті 2 цього Закону, за умови наявності їх згоди.

Так, згідно пунктів 1, 2 ч.5 ст.5 Закону України «Про очищення влади» перевірці підлягають, у тому числі, і достовірність відомостей щодо наявності майна (майнових прав) та відповідність вартості майна (майнових прав), вказаного (вказаних) у декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру, поданій особою за минулий рік за формою, що встановлена Законом України «Про засади запобігання і протидії корупції», набутого (набутих) за час перебування на посадах, визначених у пунктах 1 - 10 частини першої статті 2 цього Закону, доходам, отриманим із законних джерел.

Процедуру проведення органами Державної фіскальної служби України такої перевірки визначає Порядок проведення перевірки достовірності відомостей, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 5 Закону України «Про очищення влади», затверджений наказом Міністерства фінансів України від 03 листопада 2014 року №1100 та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 04 листопада 2014 року за № 1385/26162 (надалі - Порядок № 1100).

Із змісту цього Порядку вбачається, що під час проведення перевірки орган фіскальної служби, поряд з іншим, з'ясовує джерела отримання доходів особою, стосовно якої проводиться перевірка; здійснює порівняльний аналіз наявної інформації з метою з'ясування відповідності вартості майна (майнових прав), набутого особою за час перебування на посадах, визначених у пунктах 1-10 частини першої статті 2 Закону України «Про очищення влади», доходам, отриманим із законних джерел.

Згідно з п. 4, п. 6 Порядку при проведенні перевірки використовується наявна в інформаційних ресурсах контролюючих органів податкова інформація, інформація, що міститься в податкових деклараціях платників податків (у разі їх подання відповідно до законодавства), інша інформація, що надійшла до контролюючих органів.

При перевірці контролюючим органом використовується інформація, надана особою, стосовно якої проводиться перевірка, з власної ініціативи чи за запитом контролюючого органу, а також інформація, що надходить від суб'єктів інформаційних відносин та платників податків (фізичних та юридичних осіб) в установленому законом порядку.

Отримана та узагальнена податкова інформація порівнюється на предмет її достовірності з даними, вказаними в декларації. За результатами такого порівняння встановлюється відсутність/наявність недостовірностей та/або невідповідностей між податковою інформацією та вказаними в декларації відомостями, а також відсутність/наявність невідповідності вартості майна (майнових прав), вказаного (вказаних) у декларації, набутого (набутих) особою, стосовно якої проводиться перевірка, за час перебування на посадах, визначених у пунктах 1-10 частини першої статті 2 Закону, доходам, отриманим із законних джерел.

Наявність невідповідності вартості майна (майнових прав), вказаного (вказаних) у декларації, набутого (набутих) особою, стосовно якої проводиться перевірка, за час перебування на посадах, визначених у пунктах 1-10 частини першої статті 2 Закону, доходам, отриманим із законних джерел, вказується у висновку про проведення перевірки у разі, якщо вартість такого майна (майнових прав) перевищує суму доходів, отриманих із законних джерел.

Апелянт, не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції звертає увагу на те, що фіскальний орган, стверджуючи, що вартість майна, вказаного ОСОБА_2 в декларації не відповідає наявній податковій інформації про доходи, що нею отримані з законних джерел, аналізує у своєму Висновку лише її доходи за 2014 рік.

Водночас, зазначає апелянт, нерухоме майно щодо якого у контролюючого органу виникли сумніви було придбано позивачем у 2010 році, тому вартість цього майна неможливо порівнювати з доходами, отриманими позивачем у 2014 році.

Дійсно, як вбачається з Висновку, контролюючим органом досліджувалися доходи ОСОБА_2, які були нею задекларовані у 2014 році.

Разом з тим, як пояснював у судовому засіданні суду першої інстанції представник ДПІ у м. Іллічівську ГУ ДФС в Одеській області аналізу піддавалися відомості з інформаційного фонду Державного реєстру фізичних осіб ДФС України про суми виплачених доходів та утримання податків щодо ОСОБА_2 за період з 01 січня 1998 року по 01 квітня 2010 року і цей документ залучений до матеріалів справи (т.1 а.с.211).

Як вбачається з цього документа, сума доходів за цей період не надавала її можливості придбати нерухоме майно на суму 434 211 грн.

До того ж, позивач сама не заперечувала проти того, що придбати спірне нерухоме майно за власні кошти вона не мала можливості, тому в своїх поясненнях зазначила, що нерухоме майно придбавалося за кошти батьків.

Суд першої інстанції, не погоджуючись з такими доводами, обґрунтовано зазначив, що ст.18 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», який діяв на момент спірних правовідносин, містив перелік випадків коли платник податку звільнявся від обов'язку подання декларації у випадку отримання доходу.

Так, не підлягали оподаткуванню доходи як кошти або майно (майнові чи немайнові права), подаровані одним членом подружжя іншому, у межах їх частини спільної часткової чи спільної сумісної власності, а також батьками дітям, і дітьми батькам, у межах їх частини спільної часткової власності згідно із законом.

Суд першої інстанції проаналізувавши наведені норми дійшов правильного висновку, що позивач, отримавши від батьків грошові кошти, зобов'язана була подати до органу ДПІ річну декларацію за формою встановленою Наказом Головної державної податкової інспекції України від 21 квітня 1993 року № 12 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 09 червня 1993 року за № 64), яка не є тотожною Декларації про майновий стан державного службовця.

Колегія суддів допускає, що позивач, отримавши грошові кошти від батьків могла порушити вимоги податкового законодавства та задекларувати дохід і не сплатити з цього приводу податок, але на переконання суду вона повинна була довести фіскальному органу, що її батьки були спроможні на той період часу придбати за власні заощадження спірне нерухоме майно.

Як вже вище зазначалося, позивач запрошувався до ДПІ у м. Іллічівську для надання пояснень та підтвердних документів щодо придбання у власність спірного майна (т.1 а.с.222).

Однак, окрім пояснення, що нерухоме майно придбано за кошти батьків ніяких підтвердних документів позивачем з приводу цього факту надано не було.

Доводи апелянта про порушення судом першої інстанції ст. 58 Конституції України, яка встановлює, що закон не має зворотної дії в часі, зокрема Закон України «Про очищення влади», який набув чинності 16 жовтня 2014 року, не може застосовуватися до правовідносин 2010 року, спростовуються наступним.

Згідно з ч. 8 ст. 3 Закону України «Про очищення влади» заборона, передбачена частиною третьою статті 1 цього Закону, застосовується до осіб, перевірка стосовно яких встановила недостовірність відомостей щодо наявності майна (майнових прав), зазначених у поданих ними за попередній рік деклараціях про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру, складених за формою, що встановлена Законом України «Про засади запобігання і протидії корупції», та/або невідповідність вартості майна (майнових прав), вказаного (вказаних) в їх деклараціях, набутого (набутих) за час перебування на посадах, визначених пунктами 1-10 частини першої статті 2 цього Закону, доходам, отриманим із законних джерел.

Беручи до уваги, що вимогами цього Закону є перевірка доходів державних службовців за весь час перебування на посаді, то посилання апелянта на ст. 58 Конституції України є недоречним.

Як правильно зазначив суд першої інстанції, зазначені положення Закону України «Про очищення влади» неконституційними не визнавалися.

До того ж, апелянт, наполягаючи на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, зазначає про незастосування до спірних правовідносин ст.5 Закону України «Про очищення влади», яка вимагає, що Висновок повинен бути підписаний або керівником органу або особою, яка виконує його обов'язки.

Водночас, апелянт звертає увагу, що Висновок щодо ОСОБА_2 підписаний не керівником, а першим заступником начальника ДПІ.

Колегія суддів вважає, що недотримання даної процедури, не може свідчити про протиправність прийнятого суб'єктом владних повноважень рішення та не спростовує висновок суду, що воно прийнято на підставі та в межах законодавства.

Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 17 червня 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Іллічівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Одеській області про визнання висновку протиправним, до Чорноморської міської ради про поновлення на посаді, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили негайно після її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня виготовлення повного тексту судового рішення.

Доповідач - суддя І.О. Турецька

суддя Л.В. Стас суддя І.П. Косцова