Ухвала суду № 62358179, 27.10.2016, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 жовтня 2016 р.м.ОдесаСправа № 815/517/16

Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Єфіменко К. С.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

доповідача - судді Турецької І.О.

суддів - Стас Л.В., Косцової І.П.

за участю секретаря - Скоріної Т.С.

представника позивача - Сокур Є.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 25 квітня 2016 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕРРА МАРІН ЛОГІСТІКС» до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

У лютому 2016 року товариство з обмеженою відповідальністю «ТЕРРА МАРІН ЛОГІСТІКС» (далі - ТОВ «ТЕРРА МАРІН ЛОГІСТІКС») звернулося до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області (далі - ДПІ у Приморському районі м. Одеси) в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 25 грудня 2015 року №0001502203, яким збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у сумі 793 052 грн. та штрафними санкціями 198 263 грн.

В обґрунтування позову зазначено про те, що відповідач дійшов протиправних висновків про збільшення товариству суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість, так як воно було постачальником товарів на користь ТОВ «Гонорій» і податкове зобов'язання з податку на додану вартість їм було сплачено в повному обсязі.

Позивач наголошує на тому, що податковий орган фактично двічі нараховує підприємству зобов'язання з податку на додану вартість відносно постачання одних і тих же товарів.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 25 квітня 2016 року позов задоволено.

Суд визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення ДПІ у Приморському районі м. Одеси №0001502203 від 25 грудня 2015 року.

В апеляційній скарзі ДПІ у Приморському районі м. Одеси ставить питання про скасування постанови суду першої інстанції, у зв'язку з порушенням норм матеріального та процесуального права та просить прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

Представник апелянта в судове засідання суду апеляційної інстанції не з'явився, належним чином сповіщений про дату, час та місце судового розгляду справи.

Представник позивача в судовому засіданні суду апеляційної інстанції проти апеляційної скарги заперечив та просив рішення суду залишити без змін.

Відповідно до ч.4 ст.196 КАС України, неприбуття у судове засідання сторони, належним чином повідомленої про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

З'ясувавши обставини справи, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, на наступних підставах.

Так, судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що відповідно до Договорів поставки № 02/01-13П від 02 січня 2013 року та №01/02-13П від 01 лютого 2013 року, Позивач (Постачальник) зобов'язується відповідно до замовлення ТОВ «Гонорій» (Покупець) поставляти та передавати у власність Покупця товар фруктово-овочевої групи, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар.

ТОВ «ТЕРРА МАРІН ЛОГІСТІКС» протягом січня-лютого 2013 року здійснив постачання товарів ТОВ «Гонорій» на суму 4 758 313,21 грн., у т.ч. ПДВ - 793 052,20 грн.

Вказане ПДВ задекларовано позивачем та сплачено до бюджету, що не заперечується сторонами.

Здійснення операцій підтверджується належним чином оформленими первинними документами, а саме: видатковими та податковими накладними (т.1 а.с.59-92).

Розрахунки щодо проведених операцій підтверджуються звітами по дебетових та кредитових операціях (т.1 а.с.93-96).

В період з 10 листопада 2015 року по 18 листопада 2015 року ДПІ у Приморському районі м. Одеси була проведена позапланова виїзна документальна перевірка позивача з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства за період з 03 жовтня 2012 року по 31 травня 2013 року.

За результатами зазначеної перевірки був складений акт №8576/15-53-22-03/38353049 від 25 листопада 2015 року, у висновках якого було зазначено на заниження податку на додану вартість на суму 793 052,00 грн., у зв'язку із порушенням позивачем положень п.п.189.1, ст.189, п.198.5 ст.198 Податкового кодексу України.

Такі висновки побудовані на наступник документах:

- службова записка ОУ ДПІ у Святошинському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 26 березня 2014 року № 1937/вх./26-57-07-03;

- акт від 19 червня 2014 року «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Гонорій» щодо підтвердження господарських відносин із платниками за період з 01 січня 2012 року по 31 грудня 2013 року»;

- інформація з Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 3201400000000036 стосовно досудового розслідування відносно службових осіб ТОВ «Гонорій» за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.212 та ч.2 ст.205 КК України (фіктивне підприємництво).

За результатами проведеної перевірки відповідачем 25 грудня 2015 року прийняте податкове повідомлення-рішення №0001502203 про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 793 052,00 грн. та штрафних санкцій в розмірі 198 263,00 грн.

Задовольняючи позовні вимоги та відповідно скасовуючи податкове повідомлення-рішення, суд першої інстанції виходив із того, що вказані документи, на які посилається контролюючий орган в якості обґрунтування нереальності операцій позивача з контрагентом ТОВ «Гонорій», не є податковою інформацією і не може використовуватися як доказ нереальності операцій, в розумінні норм пп.14.1.171 п.14.1 ст.14, ст.72, 73 Податкового кодексу України та ст. 16 Закону України «Про інформацію».

Згідно із вимогами ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що правова позиція суду першої інстанції, яка викладена у судовому рішенні є законною та обґрунтованою, виходячи з наступного.

Відповідно до п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Пункт 187.1 статті 187 Податкового кодексу України встановлює, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Об'єкт оподаткування податком на додану вартість визначений в статті 185 Податкового кодексу України, зокрема, згідно з підпунктом «а» пункту 185.1 цієї статті, об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України.

Тобто, відповідно до норм вказаних статей, у ТОВ «ТЕРРА МАРІН ЛОГІСТІКС» виникло податкове зобов'язання з постачання товарів, яке було сплачено в повному обсязі.

Відповідач стверджує, що податкові зобов'язання у позивача виникли у зв'язку зі здійсненням постачання товарів ТОВ «Гонорій» двічі, а саме:

- на підставі п.187.1 ст.187 Податкового кодексу України;

- на підставі абз. «г» п.198.5. ст.198 Податкового кодексу України.

Контролюючий орган вважає нереальною вказану операцію з постачання товарів, проте вважає, що вона має бути двічі оподаткована податком на додану вартість.

Між тим, загальним принципом оподаткування є його кратність, тобто оподаткування будь-якого об'єкта (операції, доходу чи майна) здійснюється одноразово, а застосування норм податкового права повинне бути спрямоване на усунення подвійного оподаткування. Проте, відповідач, приймаючи спірне податкове повідомлення-рішення, вдруге оподатковує одну і ту саму операцію.

Тобто, відповідач, вважаючи, що операція є нереальною, не зменшує податкові зобов'язання, нараховані платником за результатами такої «нереальної» операції, але знімає податковий кредит, нарахований у зв'язку з придбанням товарів.

За таких обставин справи, колегія суддів вважає хибним твердження апелянта про одночасне виникнення зобов'язання на підставі п.187.1 Податкового кодексу України, і про нереальність операції, дата виникнення якої визначена у вказаному пункті.

Також, колегія суддів бажає зазначити щодо підстав визнання господарської операції нереальною.

Перша - «Акт про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Гонорій».

Постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2010 року №1232 затверджено «Порядок проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок». Наказом Державної податкової адміністрації України від 22 квітня 2011року №236 затверджено «Методичні рекомендації щодо організації та проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок».

Так, акт про неможливість проведення зустрічної звірки по суті є актом про неможливість з'ясування реальності та повноти відображення господарських операцій в обліку платника податків, у зв'язку з чим такий акт виключає можливість викладання в ньому висновків щодо змісту господарської діяльності платника податків.

Щодо наявності інформації в Єдиному реєстру досудових розслідувань стосовно службових осіб ТОВ «Гонорій», слід зазначити наступне.

Згідно з ч.4 ст.72 КАС України, вирок суду у кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Тобто, сам факт порушення кримінального провадження та відомості, внесені до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань не мають наперед встановленого значення і доведеність обставин по кримінальній справі. Тільки вирок є обов'язковим для суду, який розглядає справу.

Крім того зазначена інформація ніяким чином не впливає на факт сплати позивачем ПДВ в бюджет за спірними операціями.

Оскільки усі обставини, що входять до предмета доказування у справі, встановлені судом першої інстанції на підставі повного та всебічного дослідження наявних у справі доказів, які відповідають ознакам належності та допустимості, цим обставинам надана правильна юридична оцінка, то підстав для скасування оскаржуваного судового рішення не вбачається.

Відповідно до вимог ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області - залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 25 квітня 2016 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕРРА МАРІН ЛОГІСТІКС» до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили негайно після її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з моменту виготовлення повного тексту судового рішення.

Доповідач - суддя І.О.Турецька

суддя Л.В. Стас

суддя І.П. Косцова