Постанова № 62352846, 26.10.2016, Тульчинський районний суд Вінницької області

Справа №: 148/1421/16-а

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 жовтня 2016 року ТУЛЬЧИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД

Вінницької області

В складі: головуючого судді Ковганича С.В.

при секретарі Галькевич І.В.

з участю позивача ОСОБА_1

представника відповідача Лівандовської О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Тульчина адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України у Тульчинському районі про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень неправомірною та зобов'язанні вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом до управління Пенсійного фонду України у Тульчинському районі Вінницької області (суб'єкта владних повноважень) про визнання неправомірними бездіяльності щодо відмови у відновленні виплати пенсії та зобов'язання вчинити дії, мотивуючи свої вимоги тим, що він перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України у Тульчинському районі Вінницької області та, починаючи з 13 лютого 2004 року отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», призначену з урахуванням норм Закону України «Про державну службу».

З 01 квітня 2015 року відповідачем припинено виплату позивачу призначеної пенсії у зв'язку зі змінами в законодавстві, яку відновлено з 11.11.2015.

Вважає, що відповідач повинен поновити виплату пенсії з 1.06.2015 і виплачувати відповідно до вимог Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», призначену з урахуванням норм Закону України «Про державну службу».

В зв'язку з цим, вважає, що управління Пенсійного фонду України у Тульчинському районі безпідставно відмовили у відновленні виплати пенсії.

В судовому засіданні позивач, позовні вимоги підтримав повністю з обставин викладених в позовній заяві, надавши суду аналогічні за змістом пояснення.

Представник відповідача Лівандовська О.В., яка діє за довіреністю, заперечила щодо позовних вимог в повному обсязі. В обґрунтування своєї правової позиції суду пояснила, що з 01 квітня 2015 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року № 213-VІІІ, яким внесено зміни, зокрема, до ст. 37 Закону України «Про державну службу», в якій зазначено, що у період роботи особи (крім інвалідів І та ІІ груп, інвалідів війни ІІІ групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» у період роботи на посадах , які дають право на призначення пенсії або щомісячного довічного грошового утримання у порядку та на умовах, передбачених цим Законом, законами України «Про статус народного депутата України», «Про прокуратуру», «Про судоустрій і статус суддів», «Про службу в органах місцевого самоврядування», та деяких інших, пенсії, призначені відповідно до цієї статті, не виплачуються. Оскільки позивач станом на 01.04.2015 року працював на посаді голови Кирнасівської селищної ради, яка дає право на призначення пенсії у порядку та на умовах, передбачених Законом України «Про державну службу» та саме у відповідності до вимог цього закону йому була призначена пенсія, то з 01.04.2015 року йому припинено виплату пенсії.

Суд заслухавши пояснення сторін, дослідивши надані докази, встановив, що позивач ОСОБА_1 є пенсіонером, що підтверджується копією пенсійного посвідчення серії НОМЕР_1, виданого 07.06.2004 року (а.с. 5).

Згідно записів у трудовій книжці, встановлено, що з 10.11.2015, ОСОБА_1 звільнений з посади селищного голови в зв'язку з закінченням строку повноважень (а.с.8).

Також судом встановлено та не заперечується сторонами, що починаючи з 01 квітня 2015 року, Управління Пенсійного фонду України у Тульчинському районі Вінницької областіприпинило позивачеві виплату пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Листом від 02 липня 2016 року № 1953/13-12/02/1 відповідач повідомив позивача, що підстави для поновлення виплати пенсії відсутні, оскільки він працював на посаді державного службовця, яка дає право на призначення пенсії у відповідності із Законом України «Про державну службу», а тому відповідно до норм Закону України № 213-VIII від 24.12.2015 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо пенсійного забезпечення» у період роботи особи на посадах, які дають право на призначення пенсії або щомісячного грошового утримання в порядку та на умовах, передбачених законами України «Про державну службу», «Про прокуратуру», Про статус народного депутата», «Про судоустрій і статус суддів», «Про службу в органах місцевого самоврядування» та ін., тимчасово у період з 01.04.2015 року по 31.12.2015 року пенсія не виплачується. Після звільнення з роботи виплата пенсії буде поновлено (а.с. 6).

Спірні правовідносини, які виникли між сторонами, врегульовані Конституцією України, нормами Законами України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про державну службу».

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У статті 46 Конституції України закріплено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб у сфері публічно -правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

З 01.04.2015, набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» № 213-VIII від 02.03.2015, (далі Закон № 213-VIII від 02.03.2015 року), пп. 2 п.12 розділу 1 якого внесені зміни в ст. 47 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», згідно яких, тимчасово, у період з 1 квітня 2015 року по 31 грудня 2015 року, у період роботи особи (крім інвалідів I та II груп, інвалідів війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») на посадах, які дають право на призначення пенсії або щомісячного довічного грошового утримання у порядку та на умовах, передбачених законами України «Про статус народного депутата України», «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про судоустрій і статус суддів», пенсії, призначені відповідно до цього Закону, не виплачуються;

Після звільнення з роботи виплата пенсії відповідно до цього Закону поновлюється.

Відповідач вважає, що оскільки позивач працює на посаді, яка дає право на призначення пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу», то в період з 1 квітня по 31 грудня 2015 року пенсія, призначена згідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» йому виплачуватись не повинна.

Станом на 01 квітня 2015 року посада, на якій працював позивач, дійсно, передбачала право на призначення пенсії в порядку та на умовах, передбачених Законом України «Про державну службу», у зв'язку з чим відповідачем правомірно виплату пенсії позивачу було припинено.

Разом з тим відповідно до пункту 5 розділу ІІІ «Прикінцеві положення» Закону № 213, у разі неприйняття до 01 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 01 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до Законів України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про судоустрій і статус суддів», «Про статус народного депутата України», «Про Кабінет Міністрів України», «Про судову експертизу», «Про Національний банк України», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про дипломатичну службу», Податкового та Митного кодексів України, Положення про помічника-консультанта народного депутата України.

Вказаний в пункті 5 розділу ІІІ «Прикінцеві положення» Закону № 213 щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах до 01 червня 2015 року прийнятий не був, у зв'язку з чим з вказаної дати втратили чинність, зокрема, норми Закону України «Про державну службу» та «Про службу в органах місцевого самоврядування» щодо пенсійного забезпечення і, відповідно, пенсії за цим Законом не призначаються.

З 01 червня 2015 року особам, які підпадають під дію Закону України «Про державну службу», пенсія призначається відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Таким чином, з 01 червня 2015 року посада, на якій працював позивач, не передбачає права на призначення пенсії в порядку та на умовах, передбачених Законом України «Про державну службу», у зв'язку з чим, передбачені статтею 47 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» підстави для невиплати позивачу пенсії, призначеної відповідно до цього Закону, відпали і з 01 червня 2015 року перешкоди для виплати позивачу вказаної пенсії відсутні.

З огляду на наведене, суд приходить до висновку, що з 01 червня 2015 року виплата пенсії, призначеної позивачу відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», підлягає відновленню у зв'язку з відсутністю зазначених у статті 47 вказаного Закону підстав для її невиплати.

У відповідності до ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

У відповідності до вимог ч. 2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку, що дії відповідача щодо відмови у поновленні виплати пенсії є неправомірними, а позовні вимоги є обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог ст. 94 КАС України, з відповідача підлягають стягненню понесенні позивачем судові витрати.

На підставі викладеного, керуючись ст. 19, 46 Конституції України, ст. 47 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» ст. ст. 2, 5, 6,17, 71, 159-163 КАС України, -

П О С Т А Н О В И В:

Позов ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України у Тульчинському районі про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень неправомірною та зобов'язанні вчинити дії задоволити.

Визнати неправомірною бездіяльність управління Пенсійного фонду України у Тульчинському районі щодо не поновлення виплати пенсії за віком ОСОБА_1, в період з 1.06.2015 по 10.11.2015 включно.

Зобов'язати управління Пенсійного фонду України у Тульчинському районі поновити ОСОБА_1 виплату пенсії за віком в період з 1.06.2015 по 10.11.2015 включно, відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 551,20 грн., шляхом безспірного списання із рахунку суб'єкта владних повноважень - відповідача.

Постанова суду може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її проголошення до Вінницького апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Тульчинський районний суд Вінницької області.

Повний текст постанови суду складено 31.10.2016.

Суддя: