Рішення № 62352101, 27.10.2016, Славутицький міський суд Київської області

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

Справа №377/530/16-ц

Провадження №2/377/274/16

27 жовтня 2016 року Славутицький міський суд Київської області у складі: головуючого - судді Малишенко Т.О., при секретарі: Ахутіній А.А., за участі сторін: позивача ОСОБА_1, відповідача ОСОБА_2, представника відповідача ОСОБА_3, представників третьої особи - ОСОБА_4, та ОСОБА_5

Розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи Орган Опіки та Піклування виконавчого комітету Славутицької міської Ради Київської області про усунення перешкод щодо участі у вихованні та вільному спілкуванні з дитиною батьком, який проживає окремо від неї та відшкодування моральної шкоди, -

У С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1, звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, про усунення перешкод щодо участі у вихованні та вільному спілкуванні з дитиною батьком, який проживає окремо від неї, та відшкодування матеріальної і моральної шкоди. З врахуванням уточнених позовних вимог (а.с.22) ОСОБА_1 просить:

Зобов'язати ОСОБА_2, не перешкоджати брати йому участь у вихованні та вільному спілкуванні з сином ОСОБА_6, і всі дії щодо виховання сина, навчання, пересування і інші подібні питання узгоджувати з ним, та надати йому можливість:

- спілкуватися особисто з сином 1 та 3 вихідні дні місяця, за його місцем проживання, а саме з п'ятниці 17:00, він забирає сина з садочка, та повертає в неділю до 18:00;

- спільний оздоровчий відпочинок з батьком; не менше двох тижнів влітку, та не менше одного тижня взимку, та оформлювати всі необхідні документи;

- у разі, якщо святкові дні припадають на день його побачення з сином або цей день передує дню побачення, або є наступним після нього, то такі дні син проводить з батьком;

- необмежене спілкування з сином особисто, засобами телефонного, поштового, електронного та іншого засобу зв'язку, що не передбачають безпосереднього фізичного спілкування між батьком і сином;

- у разі форс мажорних обставин, хвороба дитини тощо, попереджати завчасно належними засобами зв'язку.

Стягнути з ОСОБА_2, на його користь завдану матеріальну та моральну шкоду в сумі 20 000 гривень та понесені ним судові витрати.

Свої позовні вимоги ОСОБА_1, обґрунтовує тим, що ОСОБА_2, самовільно, без урахування згоди другого з батьків, 10 січня 2013 року змінила місце проживання їх спільної неповнолітньої дитини, чим спричинила йому моральну шкоду, яку він оцінює в розмірі 10 000 гривень. Після цього відповідач обмежила його у спілкуванні з дитиною, без його згоди зареєструвала дитину у м. Славутичі Київської області. З того часу вона стала чинити перешкоди у спілкуванні з сином. За його заявою про усунення перешкод у спілкуванні з сином комісією з питань захисту прав дитини Славутицької міської ради Київської області 29.10.2014 року було прийнято рішення № 452 у відповідності до якого було визначено порядок прийняття ним участі у спілкуванні з сином та його вихованні: спілкуватися особисто 1 та 3 неділю місяця з 11:00 до 18:00; а також в телефонному режимі не менше як тричі на тиждень. Оскільки відповідач не виконувала дане рішення він ще двічі звертався до органу опіки та піклування про усунення цих перешкод. Такі дії відповідача завдали йому значної моральної шкоди, яку він оцінює в 10 000 гривень. Неодноразово він звертався до правоохоронних органів, аби дізнатися де його син та що з ним.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1, свої позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити, посилаючись на їх доведеність письмовими та іншими доказами, поданими ним суду,: витяг з протоколу № 18 засідання комісії з питань захисту прав дитини при виконкомі Славутицької міської ради Київської області від 28.10.2014р.; лист виконкому Славутицької міської ради Київської області від 16.09.2015 року; витяг з протоколу № 11 засідання комісії з питань захисту прав дитини при виконкомі Славутицької міської ради Київської області від 26.05.2016 року; заяви та скарги до Служби у справах дітей виконкому Славутицької міської ради Київської області від 04.05.2016 р.; 03.07.2016 р.; 31.08.2016 р.; звернення до відповідача ОСОБА_2, від 19.06.2016 р.; 03.07.2016 р.; звернення до поліції, аудіозаписами його спілкування з дитиною. На підтвердження запропонованого ним порядку його участі у процесі спілкування та виховання дитини позивачем було надано характеристика з місця його проживання з ТОВ ЖЕО «Софія Київська», диплом про отримання медичної освіти; та акт обстеження житлово - побутових умов проживання сім'ї від 19.10.2016 року. Вважає, що подані ним докази підтверджують вчинення відповідачем перешкод у його спілкуванні з дитиною, участі в процесі виховання сина, а також свідчать про невиконання нею рішення органу опіки та піклування.

Відповідач ОСОБА_2, позовні вимоги не визнала в повному обсязі та просила відмовити у їх задоволенні. На позов нею подано письмові заперечення, згідно яких вона вважає безпідставним звернення ОСОБА_1, з вищевказаним позовом до суду, оскільки вона не чинить ніяких перешкод у спілкуванні батька з дитиною, належним чином виконує рішення органу опіки та піклування. Відповідач у визначені йому дні мав реальну можливість приїжджати до м. Славутича і бачитися з дитиною, систематично спілкувався з сином по телефону. Відсутність перешкод з її сторони участі батька у спілкуванні з сином можуть підтвердити свідки ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, та ОСОБА_10 Додатково відповідач пояснила, що дитина відвідує дитячий садок, заняття з акробатики та письма. Батько не надає матеріальної допомоги на утримання сина, за декілька років їх окремого проживання він декілька разів перерахував кошти на її рахунок, але в незначних розмірах, останній раз у квітні 2016 року. Це стало причиною подання нею позову про стягнення аліментів, але і після їх присудження на її користь позивач так і не виконує рішення суду. Тому матеріально дитину вона утримує сама за допомогою своїх рідних. Син сприймає мобільний телефон під час розмови з батьком як іграшку і часто не бажає довго спілкуватися. Вона ніколи не перешкоджала такому спілкуванню позивача з дитиною. Навпаки, коли у серпні 2016 року вона разом з сином була у м. Києві у своїх рідних, про що повідомила ОСОБА_1, останній чотири рази забирав дитину та спілкувався з нею, але повертав сина пізніше, ніж вони домовлялися. Після рішення органу опіки та піклування позивач взагалі виїжджав на півроку до Росії, внаслідок чого не приїжджав у цей час до дитини. З своєї сторони вона вчиняє все, щоб батько мав можливість бачитися з дитиною та спілкуватися з нею по телефону. Вважає, що на даний час, враховуючи малолітній вік дитини та стан її здоров'я, не має підстав для зміни порядку участі батька у процесі спілкування та виховання сина, який був визначений за рішенням органу опіки та піклування. Коли дитина підросте і сину виповниться хоча б 5 років, вона буде згодна щоб позивач отримав можливість частіше спілкуватися з сином, забирати дитину на оздоровлення, але поки за її присутності, оскільки він як батько не належним чином доглядає за сином. Мали місце факти розладу здоров,я у дитини після спілкування з батьком, опіки на ніжках, а в серпні 2016 року позивач привів сина після побачення з ним повністю мокрим. З її сторони не було ніяких перепон у спілкуванні батька з дитиною, вона належним чином виконує рішення органу опіки та піклування, внаслідок чого відсутні підстави для стягнення з неї на користь ОСОБА_1, моральної шкоди.

Представник відповідача, адвокат ОСОБА_3, підтримав позицію ОСОБА_2, відображену у запереченнях на позов, та пояснив, що ОСОБА_1, за відсутності належних та допустимих доказів, які б свідчили про перешкоди у його спілкуванні з дитиною зі сторони відповідача, звернувся до суду з даним позовом, що суперечить вимогам ст. 159 Сімейного кодексу України. Навпаки докази, подані позивачем, свідчать про надання йому реальної можливості брати участь в процесі виховання сина як шляхом особистих побачень у відповідності до графіка, встановленого органом опіки та піклування, так і за допомогою телефонного зв'язку. Багато численні звернення ОСОБА_1, з заявами до Служби у справах дітей, поліції, не містять конкретних фактів порушення його прав, про що свідчать і відповіді на них. Як вбачається з прослуханих судом аудіозаписів розмов ОСОБА_1, з сином, які були подані ним в якості доказів, позивач систематично спілкувався з дитиною по телефону. Будь - яких фактів ненадання йому дитини у встановлений час відповідачем ОСОБА_1, у своїх зверненнях на навів та не підтвердив відповідними доказами. Всі його звернення та скарги носять загальний психо - емоційний характер. Відсутність даних про порушення прав батька на спілкування з дитиною та доказів порушення відповідачем рішення органу опіки та піклування в суді була підтверджена і представниками Органу опіки та піклування, що було відображено і у наданому даним органом висновку від 06.10.2016 року. Вважає неможливим необмежене спілкування батька з дитиною будь - якими засобами зв'язку, оскільки дитині тільки 4 роки і вона сприймає навіть мобільний телефон як іграшку, не кажучи вже про інші засоби. Оздоровлення дитини разом з батьком можливо після виповнення дитині не менше 5-6 років у літній період терміном до 10 днів, але у присутності відповідача чи рідних з її сторони.

Представники третьої особи ОСОБА_4, та ОСОБА_5, позовні вимоги ОСОБА_1, частково підтримали у межах висновку органу опіки та піклування виконкому Славутицької міської ради щодо визначення способу участі батька ОСОБА_1, у вихованні сина ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_1, та спілкування з ним. В судовому засіданні надали пояснення з приводу того, що після ухвалення органом опіки та піклування рішення за № 452 від 29.10.2014 року з зазначеного питання, ОСОБА_1, неодноразово звертався до них з листами про перепони, які йому чинить відповідач у спілкуванні з дитиною. Дані заяви носили загальний характер та не містили посилань на конкретні порушення. Під час їх перевірки факти перешкоджання мамою дитини ОСОБА_2, батькові ОСОБА_1, у вихованні малолітнього сина та спілкуванні з ним не знайшли підтвердження.

Вислухавши пояснення позивача, відповідача, її представника, та представників третьої особи, дослідивши письмові докази, подані сторонами, суд встановив наступне.

Сторони по справі ОСОБА_1 та ОСОБА_2, підтримували фактичні шлюбні стосунки, які припинили у січні 2013 року. За час спільного проживання у них народився син ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_2, що підтверджується свідоцтвом про народження (а.с.6).

Після припинення фактичних шлюбних стосунків відповідач ОСОБА_2, разом з сином ОСОБА_6 переїхала на постійне місце проживання до своїх батьків у м. Славутич Київської області, де мешкає разом з своїми батьками по даний час за адресою: АДРЕСА_1, де створені належні умови для її проживання з малолітньою дитиною, про що свідчить побутова характеристика з місця проживання відповідача (а.с.67).

Спільна дитина сторін у справі, син ОСОБА_6, відвідує Дитячий навчальний заклад № 4 «Маріте». Як вбачається з характеристики на дитину з цього закладу, за час відвідування дитиною дитячого садочка за нього в повному обсязі піклуються його мати ОСОБА_2, та бабуся ОСОБА_7,(а.с.63)

Відповідач ОСОБА_2, має постійне місце роботи у ПП ТВФ «Влад», де отримує постійний дохід ( а.с.66).

За місцем роботи та проживання відповідач характеризується позитивно (а.с.66,67)

За результатами розгляду заяви ОСОБА_1, органом опіки та піклування виконкому Славутицької міської ради Київської області 29 жовтня 2014 року було ухвалено рішення «Про визначення способу участі батька у вихованні сина та спілкування з ним», за яким було встановлено його особисте спілкування з дитиною 1 та 3 неділю місяця з 11:00 до 18:00; а також в телефонному режимі не менше як тричі на тиждень (а.с.62)

Позивач вважає, що відповідач постійно порушує його права щодо його участі в процесі виховання дитини, не виконує рішення органу опіки та піклування.

Під час дослідження в судовому засіданні поданих позивачем доказів на підтвердження його позовних вимог, судом не було встановлено фактів, які б підтверджували порушення його прав та невиконання відповідачем ОСОБА_2, матір'ю дитини, рішення органу опіки та піклування від 29.10.2014 року.

За результатами перевірки заяв ОСОБА_1, також не було встановлено порушень з боку відповідача в частині невиконання рішення органу опіки та піклування, про що свідчить доданий позивачем до заяви листи виконкому Славутицької міської ради Київської області від 11.07.2016 року та 13.09.2016 року (а.с.92,93).

Як вбачається витягу з протоколу № 11 засідання комісії з питань захисту прав дитини при виконкомі Славутицької міської ради від 26.05.2016 року за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 було залишено у дії в повному обсязі рішення виконкому Славутицької міської ради від 29.10.2014 року № 453 (а.с.8)

На відсутність порушень прав батька на спілкування з дитиною та його участі у процесі виховання відповідно до порядку, визначеного органом опіки та піклування, вказує і останній висновок органу опіки та піклування виконкому Славутицької міської ради Київської області (рішення виконкому № 430 від 06.10.2016 р.) (а.с.110).

За даним висновком орган опіки та піклування рекомендує встановити наступний спосіб участі ОСОБА_1 у вихованні та спілкуванні з сином ОСОБА_11: - батькові спілкуватися з сином особисто у 1-і та 3 - ї вихідні місяця з 11:00 до 18:00 години на території м. Славутича; - необмежене спілкування батька з сином будь - якими засобами зв,язку; - щорічний оздоровчий відпочинок ОСОБА_11 за попередньою домовленістю з ОСОБА_2, у присутності рідних зі сторони матері на період до досягнення дитиною такого віку, що може свідомо висловити думку з питання оздоровлення, дозвілля, відпочинку та стану здоров я.

Суд, дослідивши обставини справи, подані сторонами докази, не знаходить підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1, та не погоджується з висновком органу опіки та піклування, виходячи з наступного.

Подані позивачем в якості доказів його звернення до служби у справах дітей та сім'ї виконкому Славутицької міської ради від 04.05.2016 р.; 03.07.2016 р. та 31.08.2016р. не містять посилань на такі порушення зі сторони відповідача (а.с.48,50,51)

Навпаки, як вбачається з листа ОСОБА_1, - прохання до служби у справах дітей та сім'ї виконкому Славутицької міської ради від 03.07.2016року ( а.с.50) у ньому позивач вказує на те, що ОСОБА_2, «виконує буквально рішення комітету, а саме спілкування виключно 1 та 3 неділі, та спілкування по телефону тричі на тиждень

Як показали допитані у суді свідки ОСОБА_7, та ОСОБА_8, зі сторони відповідача ОСОБА_1, ніколи не чинилося ніяких перепон у спілкуванні та вихованні дитини. Навпаки, у серпні 2016 року, коли ОСОБА_2, разом з дитиною була в гостях у своїх рідних, вона чотири рази надавала сина батьку, в тому числі і ночівлею у останнього вдома.

Дані обставини не заперечувалися у суді і самим ОСОБА_1

Свідки ОСОБА_9, та ОСОБА_10, показали, що вони проживають по сусідству, недалеко від будинку ОСОБА_2, постійно бувають у них вдома, в тому числі у вихідні дні. Вони ніколи не бачили, щоб мати перешкоджала батьку, ОСОБА_1, спілкуватися з дитиною як особисто у визначені йому дні, так і по мобільному телефону.

Подані позивачем листи з поліції, відповіді на його звернення, також не вказують на порушення відповідачем прав ОСОБА_1, на його участь в процесі виховання та спілкування з сином, а тільки є свідченням особистих неприязних стосунків, які склалися між батьками дитини, що підтверджується, прослуханим судом аудіо записом, який надано позивачем (а.с.109), та оглянутими копій смс - повідомлень з телефону ОСОБА_2, направлені ОСОБА_1, на її адресу, (а.с.138-147).

Судом було заслухано надані позивачем аудіозаписи його телефонних розмов з дитиною у 2016 році, які є підтвердженням того, що ОСОБА_1, мав можливість та систематично спілкувався з сином ОСОБА_6 за допомогою мобільного зв'язку, що свідчить про виконання ОСОБА_2, рішення органу опіки та піклування.

Надаючи оцінку поданим ОСОБА_1, доказам на підтвердження його позовних вимог, що порушують порядок та спосіб його участі у вихованні та спілкуванні з дитиною, суд враховує те, що позивачем не надано доказів на створення належних умов для проживання малолітньої дитини за місцем реєстрації ОСОБА_1; матеріальну забезпеченість останнього, наявність у нього доходу, який би давав можливість утримувати дитину у період часу, про який він просив суд.

Як вбачається з акту обстеження житлово - побутових умов від 19.10.2016року, складеного представниками ССДС Києво - Святошинської райдержадміністрації за місцем реєстрації позивача (а.с.130), у ньому відсутні будь - які дані про створення умов для проживання малолітньої дитини, а сам акт не відповідає затвердженій формі, про що зазначила у судовому засіданні представник третьої особи.

Не подано суду ОСОБА_1, і доказів того, що він має місце роботи та доходи, за рахунок яких має можливість надавати утримання сину.

Позивач ОСОБА_1, у суді підтвердив факт того, що останній раз матеріальну допомогу на утримання дитини він перераховував на рахунок ОСОБА_2, у квітні 2016 року.

Як вбачається з виписки з карткового рахунку ОСОБА_2, з ПАТ КБ «Приватбанк» перерахування коштів на її рахунок від ОСОБА_1, носили разовий характер та в більшій частині вони були у незначному розмірі (а.с.68-73).

Рішення Славутицького міського суду від 01.08.2016 року про стягнення з позивача аліментів на утримання сина ОСОБА_6 на час розгляду справи у суді не вступило в законну силу (а.с.100).

З поданих відповідачем ОСОБА_2, виписних епікризів з ДЗ СМСЧ № 5 МОЗ України за 2012 - 2016 роки її син ОСОБА_12, хворіє на ряд серйозних захворювань, загострення яких відбувається в осінньо - зимово - весняний період, що свідчить про неможливість оздоровлення дитини у цей період часу поза місцем її постійного проживання (а.с.132-137).

На неможливість у такому віці, чотири роки, знаходження дитини без матері за межами її постійного проживання, зазначено і у довідці Соціально - психологічного центру м. Славутича від 03.10.2016 року (а.с.65).

Частиною 2 ст. 155 СК України визначено, «що батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини». Відповідно до ч.2 ст.15 Закону України «Про охорону дитинства», «батьки, які проживають окремо від дитини, зобов'язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини». Частиною 1 ст.3 Конвенції про права дитини від 20.11.1989р. (ратифікована Україною 27.02.1991р., дата набуття чинності для України 27.09.1991р.) визначено, що «в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питанням соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини». Згідно із ч.8 ст.7 СК України, «регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім`ї» Отже, із системного тлумачення ч.1 ст.3 Конвенції про права дитини, ст.ст. 7, 141, 159 СК України випливає, що при вирішенні спору щодо участі у вихованні та порядку зустрічей з дитиною того з батьків, хто проживає окремо від дитини, судом мають враховуватися передусім інтереси дитини.

Згідно ст.10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За вимогами ч.1 ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Як зазначено у ст. 58 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Частиною 1 ст. 159 Сімейного кодексу України чітко визначено, коли виникає у одного з батьків, хто проживає окремо від дитини, право на звернення до суду з питань його участі у спілкуванні та вихованні дитини, а саме: у разі, якщо той з батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод.

Позивачем ОСОБА_1, як при поданні позову до суду, так і в процесі судового розгляду справи, не було надано доказів на підтвердження вчинення ОСОБА_2, перешкод у його спілкуванні та вихованні дитини, навпаки ним подано до суду докази, що відповідач не чинить йому перепон у спілкуванні з сином.

За відсутності доказів ухилення відповідача від виконання рішення органу опіки та піклування щодо участі у вихованні дитини того з батьків, хто проживає окремо, та завдання позивачу майнової і моральної шкоди, суд не вбачає підстав для стягнення на користь ОСОБА_1, майнової та моральної шкоди

Дослідивши у сукупності всі обставини, що мають значення для справи, докази, подані сторонами, та враховуючи норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, суд прийшов до висновку про безпідставність та необгрунтованність позовних вимог ОСОБА_1, які підлягають відхиленню у повному обсязі.

Згідно правил ст. 88 ЦПК України суд розподіляє судові витрати у вигляді оплати за надання правової допомоги адвокатом, яка була здійснена відповідачем ОСОБА_2, в сумі 2 000 гривень, з врахуванням витраченого часу на представництво її інтересів, та покладає обов'язок по їх стягненню на користь відповідача на позивача ОСОБА_1

Керуючись ст.ст. 209, 213-215,218 ЦПК України, ст.ст.155,159 СК України, суд,

В и р і ш и в :

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод щодо участі у вихованні та вільному спілкуванні з дитиною батьком, який проживає окремо від неї та відшкодування моральної шкоди - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 понесені нею судові витрати у розмірі 2000 гривень.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Київської області через Славутицький міський суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Суддя Т. О. Малишенко