Постанова № 62351811, 20.10.2016, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 жовтня 2016 р. Справа № 818/986/16

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Осіпової О.О.,

за участю секретаря судового засідання - Прімової-Крикуненко О.В.,

представника позивача - ОСОБА_1,

представника третьої особи - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №818/986/16

за позовом ОСОБА_3

до Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4,

треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект», Відділ державної виконавчої служби Сумського міського управління юстиції,

про визнання протиправними дій, визнання протиправним та скасування рішення,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4, в якому просить визнати протиправними дії відповідача щодо прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №28007538 від 30.01.2016р. та внесення запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1, за ТОВ «Кей-Колект» (код ЄДРПОУ 37825968), а також визнати дане рішення протиправним.

Свої вимоги мотивує тим, що відповідачем проведено державну реєстрацію права власності на квартиру за ТОВ «Кей-Колект», коли було наявне зареєстроване обтяження речових прав на нерухоме майно, що є підставою для відмови у державній реєстрації прав та їх обтяжень. Зокрема, під час виконавчого провадження №48501874 з примусового виконання виконавчого листа, виданого судом у справі №592/11230/15 про стягнення з ОСОБА_3 заборгованості в розмірі 85198,91 доларів США, що за курсом НБУ станом на день розрахунку заборгованості складає 681795грн.74коп., постановою старшого державного виконавця від 17.08.2015р. накладений арешт на квартиру, розташовану в АДРЕСА_2, що підтверджується інформаційною довідкою з відповідного реєстру. Отже, приватний нотаріус повинна була відмовити в реєстрації за товариством права власності на нерухоме майно, оскільки на час вчинення нею реєстраційних дій в реєстрі містився запис про арешт квартири. Крім того, на думку позивача, приватний нотаріус в даному випадку не мала повноважень приймати рішення про державну реєстрацію права власності, оскільки нею не вчинялися нотаріальні дії з цим майном, що суперечить вимогам Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та наказу Міністерства юстиції України від 02.04.2013р. №607/5 «Про заходи щодо взаємодії органів державної реєстрації прав та їх посадових осіб». Таким чином, прийняте відповідачем рішення про державну реєстрацію права власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1, за ТОВ «Кей-Колект» винесене з порушеннями, внаслідок чого підлягає скасуванню.

У судовому засідання представник позивача позовні вимоги підтримав із наведених вище підстав.

Відповідач, належним чином повідомлений про день, час та місце розгляду справи (а.с.98,100), в судове засідання не зявився, надіслав заперечення на позовну заяву (а.с.46-48,80-81), де зазначив, що він правомірно здійснив державну реєстрацію права власності на обєкт нерухомого майна за ТОВ «Кей-Колект» на підставі договору іпотеки №465 від 26.02.2007р. Зокрема, відповідно до п.6 ч.1 ст. 24 Закону України N1952-IV (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) підставою для відмови в державній реєстрації можуть бути наявні зареєстровані обтяження речових прав на нерухоме майно, проте згідно з п.2 ч.4 ст.24 цього ж Закону відмова в державній реєстрації з вищезазначеної підстави не застосовується у разі державної реєстрації права власності на нерухоме майно з відкриттям розділу в Державному реєстрі прав та перенесенням щодо такого права власності обтяження, державну реєстрацію якого проведено у спеціальному розділі Державного реєстру прав. Під час здійснення державної реєстрації права власності на квартиру рішенням №28007538 від 30.01.2016р. було відкрито розділ у Державному реєстрі прав на нерухоме майно та реєстраційну справу на обєкт нерухомого майна, перенесено інформацію щодо обтяження, про яке йде мова за №13062163 до відкритого розділу. Зазначає, що підпунктом 1 пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 26.11.2015р. №834-VІІІ «Про внесення змін до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та деяких інших законодавчих актів України щодо децентралізації повноважень з державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено, що із дня набрання чинності цим Законом нотаріуси наділяються повноваженнями державних реєстраторів прав на нерухоме майно та їх обтяжень без вчинення нотаріальної дії щодо такого майна. Тому у задоволенні позову просив відмовити.

Представник третьої особи ТОВ «Кей-Колект», належним чином повідомлений про день, час та місце розгляду справи (а.с.99, 101), в судове засідання не зявився, про причини неявки суду не повідомив, заяв про відкладення розгляду справи від нього не надходило.

Представник третьої особи Відділу державної виконавчої служби Сумського міського управління юстиції в судовому засіданні у вирішенні спору покладався на розсуд суду.

Заслухавши пояснення представника позивача та третьої особи, розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що адміністративний позов є необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню, з огляду на наступні підстави.

Під час розгляду справи встановлено, що рішенням державного реєстратора прав на нерухоме майно - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 №28007538 від 30.01.2016р. зареєстровано право приватної власності на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1, за ТОВ «Кей-Колект» (а.с.52).

Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, регулює Закон України "Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень" від 01.07.2014 N1952-IV (далі - Закон), відповідно до ст.2 якого державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Частиною 1 ст.10 Закону N1952-IV визначено, що державним реєстратором є: 1) громадянин України, який має вищу освіту за спеціальністю правознавство, відповідає кваліфікаційним вимогам, встановленим Міністерством юстиції України, та перебуває у трудових відносинах з суб'єктом державної реєстрації прав; 2) нотаріус; 3) державний виконавець - у разі державної реєстрації обтяжень, накладених під час примусового виконання рішень відповідно до закону.

Згідно з ч. 5 ст. 3 вказаного Закону (в редакції, чинній на момент винесення оскаржуваного рішення) державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться незалежно від місцезнаходження нерухомого майна в межах Автономної ОСОБА_5 Крим, області, міст Києва та Севастополя, крім державної реєстрації права власності та інших речових прав, що проводиться нотаріусами незалежно від місцезнаходження нерухомого майна. Державна реєстрація прав проводиться за заявами у сфері державної реєстрації прав будь-яким державним реєстратором з урахуванням вимог, встановлених абзацами першим - третім цієї частини, крім випадку, передбаченого абзацом п'ятим цієї частини. Державна реєстрація прав у результаті вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об'єктом незавершеного будівництва проводиться нотаріусом, яким вчинено таку дію.

Відповідно до пункту 6 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015р. №1127 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), державна реєстрація прав проводиться за заявою заявника шляхом звернення до суб'єкта державної реєстрації прав або нотаріуса, крім випадків, передбачених цим Порядком.

Статтею 18 Закону (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено порядок проведення державної реєстрації прав та їх обтяжень. Так, державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в такому порядку: 1) формування та реєстрація заяви в базі даних заяв; 2) прийняття документів, що подаються разом із заявою про державну реєстрацію прав, виготовлення їх електронних копій шляхом сканування (у разі подання документів у паперовій формі) та розміщення їх у Державному реєстрі прав; 3) встановлення черговості розгляду заяв про державну реєстрацію прав, що надійшли на розгляд; 4) перевірка документів на наявність підстав для зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав, зупинення державної реєстрації прав та прийняття відповідних рішень; 5) прийняття рішення про державну реєстрацію прав або про відмову в такій реєстрації; 6) відкриття (закриття) розділу в Державному реєстрі прав та/або внесення до Державного реєстру прав відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об'єкти та суб'єктів цих прав; 7) формування інформації з Державного реєстру прав для подальшого використання заявником; 8) видача документів за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав.

Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 27 Закону державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі укладеного в установленому законом порядку договору, предметом якого є нерухоме майно, речові права на яке підлягають державній реєстрації, чи його дубліката.

Умови, підстави та процедуру проведення відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, об'єкти незавершеного будівництва та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав), перелік документів, необхідних для її проведення, права та обов'язки суб'єктів у сфері державної реєстрації прав, а також умови, підстави та процедуру взяття на облік безхазяйного нерухомого майна, визначено Порядком державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015р. №1127 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до п. 57 Порядку для державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, також подаються:

1) копія письмової вимоги про усунення порушень, надісланої іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця;

2) документ, що підтверджує наявність факту завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги іпотекодержателя у разі, коли більш тривалий строк не зазначений у відповідній письмовій вимозі;

3) заставна (якщо іпотечним договором передбачено її видачу).

З матеріалів справи вбачається, що 26.02.2007р. між ОСОБА_3 (Семеновою) (а.с.20) та Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» укладено договір споживчого кредиту №11121835000/1 (а.с.56-62), за умовами якого банк зобовязується надати позичальнику, а позичальник зобовязується прийняти, належним чином використовувати і повернути банку кредит (грошові кошти) в іноземній валюті в сумі 21 700 доларів США та сплатити проценти, комісії в порядку і на умовах, визначених цим Договором.

Пунктом 2.1 договору визначено, що у забезпечення виконання зобовязань позичальника за даним договором позичальником надається, а банком приймається застава нерухомості, а саме однокімнатна квартира, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, згідно з договором застави нерухомості №48732 від 27.02.2007р., який укладений з позичальником (а.с.63-65).

Так, згідно з п.4.2 договору іпотеки звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі: рішення суду, виконавчого напису, застереження про задоволення вимог іпотеко держателя.

Зміст застереження про задоволення вимог іпотекодержателя викладено в розділі 5 цього договору.

На підставі договору факторингу №1 від 12.12.2011р. та договору про відступлення права вимоги за договорами іпотеки та права кредитора за основним зобовязанням перейшли до ТОВ «Кей-Колект» (а.с.66-72), яке 26.01.2016р. на підставі ст.37 Закону України «Про іпотеку» подало до відповідача заяву про державну реєстрацію права власності на предмет іпотеки (а.с.54), разом із пакетом документів, в тому числі і копію свідоцтва про передачу заяви про вимогу, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_6, яким засвідчено факт спливу 28.05.2015р. терміну зберігання заяви про вимогу, яка була передана цінним рекомендованим листом із описом вкладення та зворотним повідомленням через Державне підприємство «Укрпошта» (а.с.55).

На думку позивача, приватний нотаріус повинна була відмовити товариству у здійсненні державної реєстрації права власності на це нерухоме майно з посиланням на п.6 ч.1 ст.24 Закону N1952-IV, оскільки під час виконавчого провадження №48501874 з примусового виконання виконавчого листа, виданого судом у справі №592/11230/15 про стягнення з ОСОБА_3 заборгованості в розмірі 85198,91 доларів США, що за курсом НБУ станом на день розрахунку заборгованості складає 681795грн.74коп., постановою старшого державного виконавця від 17.08.2015р. накладений арешт на квартиру, розташовану в АДРЕСА_2.

Зокрема, згідно зі ст.24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено, зокрема, відповідно до п.6) ч.1 вказаної статті наявні зареєстровані обтяження речових прав на нерухоме майно.

Проте суд не приймає доводи позивача та звертає увагу на п.2 ч. 4 ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), яким передбачено, що відмова в державній реєстрації прав з підстави, зазначеної у пункті 6 частини 1 цієї статті, не застосовується у разі державної реєстрації права власності на нерухоме майно з відкриттям розділу в Державному реєстрі прав та перенесенням щодо такого права власності обтяження, державну реєстрацію якого проведено у спеціальному розділі Державного реєстру прав, а саме у даному випадку під час здійснення державної реєстрації права власності на квартиру рішенням №28007538 від 30.01.2016р. було відкрито розділ у Державному реєстрі прав на нерухоме майно та реєстраційну справу на обєкт нерухомого майна, перенесено інформацію щодо обтяження, про яке йде мова за №13062163 до відкритого розділу (а.с.50-51).

Крім того, необхідно зазначити, що відповідно до п.11 Порядку ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №1141 від 26.10.2011 року (далі - Порядок № 1141), пошук у Державному реєстрі прав відомостей здійснюється за реєстраційним номером обєкта нерухомого майна. У разі коли відомості про реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна у заяві (запиті) не зазначаються, пошук у Державному реєстрі прав відомостей здійснюється за такими ідентифікаторами:

1) за ідентифікаційними даними фізичної або юридичної особи:

для фізичної особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства) - прізвище, ім'я та (за наявності) по батькові, податковий номер;

2) за адресою об'єкта нерухомого майна/місцезнаходженням земельної ділянки - назва адміністративно-територіальної одиниці (ОСОБА_5 Крим, область, м. Київ, м. Севастополь), району, населеного пункту або селищної, сільської ради.

У разі здійснення пошуку з використанням назви населеного пункту зазначається адреса в межах такого населеного пункту - назва вулиці (проспекту, бульвару, площі, провулку тощо) або іменованого об'єкта (садове товариство, кооператив, природоохоронна установа тощо), номер об'єкта нерухомого майна (будинку, будівлі, споруди), номер корпусу та/або номер окремої частини об'єкта нерухомого майна (квартири, приміщення тощо).

3) за кадастровим номером земельної ділянки;

4) за номером запису.

Пошук у Державному реєстрі прав відомостей для цілей отримання інформації з цього Реєстру здійснюється за принципом повного збігу зазначеного ідентифікатора пошуку або повного збігу усіх чи одного з ідентифікаторів пошуку у разі здійснення пошуку за декількома ідентифікаторами.

Як свідчать параметри запиту в інформаційній довідці №48501874, пошук відомостей в державному реєстрі здійснений за критерієм пошуку: ідентифікаційні данні фізичної особи, отже зазначена в довідці інформація може свідчити виключно про наявність зареєстрованих прав та їх обтяжень щодо вказаної фізичної особи (а.с.16-19).

В той же час, інформаційна довідка №64863043 від 02.08.2016 року сформована за параметром пошуку: адреса нерухомого майна. Розділ «Актуальна інформація про державну реєстрацію обтяжень» містить єдиний запис №13062163 про реєстрацію обтяження - заборона на нерухоме майно, накладену на підставі договору іпотеки №465 від 26.02.2007 року (а.с.13-15).

Згідно з п.61 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015р. №1127, наявність зареєстрованої заборони відчуження майна, накладеної нотаріусом під час посвідчення договору іпотеки, на підставі якого набувається право власності на предмет іпотеки іпотекодержателем, а також зареєстрованих після державної реєстрації іпотеки інших речових прав, у тому числі іпотеки, на передане в іпотеку майно не є підставою для відмови у державній реєстрації права власності за іпотекодержателем.

Отже, надані позивачем докази не містять обставин, що відповідно до ст.24 Закону України N1952-IV є підставою для відмови в державній реєстрації.

Щодо посилань представника позивача на положення наказу Міністерства юстиції України від 02.04.2013р. №607/5 «Про заходи щодо взаємодії органів державної реєстрації прав та їх посадових осіб», як на підставу для задоволення позовних вимог, необхідно відмітити, що наказ Міністерства юстиції України від 02.04.2013р. №607/5 «Про заходи щодо взаємодії органів державної реєстрації прав та їх посадових осіб» втратив чинність згідно з наказом Міністерства юстиції України від 15.12.2015р. №2586/15, тобто до прийняття оскаржуваного рішення у даній справі, а відтак він не може бути заснований до спірних правовідносин.

Посилання позивача на не вчинення відповідачем нотаріальних дій одночасно з державною реєстрацією прав на нерухоме майно суд також вважає необґрунтованими, оскільки підпунктом 1 пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та деяких інших законодавчих актів України щодо децентралізації повноважень з державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 25.11.2015р. №834-VIII встановлено, що з дня набрання чинності цим Законом нотаріуси наділяються повноваженнями державних реєстраторів прав на нерухоме майно та можуть здійснювати державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень без вчинення нотаріальної дії щодо такого майна.

Отже, приватний нотаріус правомірно здійснила державну реєстрацію права власності на квартиру за ТОВ «Кей-Колект».

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що оскаржуване рішення прийнято уповноваженою особою, відповідно до норм Закону та Порядку, представником товариства було подано всі визначені згадуваними нормативно-правовими актами документи, необхідні для проведення державної реєстрації права власності останнього.

З приводу позовних вимог про визнання протиправними дій відповідача щодо прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №28007538 від 30.01.2016р. та внесення запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1, за ТОВ «Кей-Колект», суд зазначає, що виключно результат реалізації повноваження державного реєстратора (приватного нотаріуса у даному випадку), а не процес реалізації його повноважень може бути об'єктом судового оскарження.

Так, згідно з ч.1 ст.37 Закону №1952-ІV рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, субєкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України, його територіальних органів або до суду.

Виходячи з наведеного, до суду можуть бути оскаржені рішення, дії, бездіяльність суб'єктів владних повноважень, які порушують права, свободи та інтереси. Втім, задоволенню підлягають лише ті позовні вимоги, які відновлюють фактично порушені права, свободи та інтереси особи у сфері публічно-правових відносин.

Додатково суд зазначає, що дії щодо прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень не породжують для осіб жодних правових наслідків, у зв'язку із тим, що саме такі рішення є результатом розгляду державними реєстраторами, в тому числі і нотаріусами, документів, поданих для державної реєстрації прав, за умови настання законодавчо визначених підстав.

Щодо внесення записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно суд зазначає, що відповідно до ч.1 ст.26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» записи до Державного реєстру прав вносяться на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав.

Оскільки суд дійшов висновку про правомірність прийнятого нотаріусом рішення №28007538 від 30.01.2016р. про державну реєстрацію права власності на квартиру, то наслідком цього є внесення реєстратором відповідних відомостей до реєстру, які були внесені на підставі вказаного рішення, внаслідок чого позовні вимоги в цій частині також задоволенню не підлягають.

Відповідно до ч.1, 2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Зважаючи на вищенаведене, виходячи з наявних матеріалів справи, суд приходить до висновку, що у задоволенні позову слід відмовити.

Згідно з ч.4 ст.118 КАС України, якщо у задоволенні вимог позивачеві буде відмовлено, вжиті заходи забезпечення адміністративного позову зберігаються до набрання постановою суду законної сили. Проте суд може одночасно з прийняттям постанови або після цього постановити ухвалу про скасування заходів забезпечення адміністративного позову або заміну одного способу забезпечення адміністративного позову іншим

Враховуючи те, що у задоволенні адміністративного позову судом відмовлено, суд вважає за потрібне скасувати заходи забезпечення адміністративного позову, викладені в ухвалі про забезпечення адміністративного позову від 19.08.2016р.

Керуючись ст. ст. 86, 94, 98, 158-163, 167, 186, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_3 до Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4, треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект», Відділ державної виконавчої служби Сумського міського управління юстиції, про визнання протиправними дій, визнання протиправним та скасування рішення відмовити.

Скасувати заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Сумського окружного адміністративного суду від 19.08.2016р.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду протягом десяти днів з дня отримання копії повного тексту постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови складено та підписано 27.10.2016 року.

Суддя О.О. Осіпова