Ухвала суду № 62349526, 25.10.2016, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 жовтня 2016 р. Справа № 876/5096/16 Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді - Качмара В.Я.,

суддів - Багрія В.М., Гінди О.М.,

при секретарі судового засідання - Бадівській О.О.,

за участю представників позивача - Гуліна Ю.О.,

та відповідача - Галевич Н.Р.,-

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Державної архітектурно-будівельної інспекції України на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 02 червня 2016 року у справі за позовом Приватного підприємства «Будівельна компанія «Буделектромонтаж» до Державної архітектурно-будівельної інспекції України про визнання протиправною та скасування постанови,

В С Т А Н О В И В :

В лютому 2016 року Приватне підприємство «Будівельна компанія «Буделектромонтаж» (далі - ПП) звернулося до суду з позовом до Державної архітектурно-будівельної інспекції України (далі - Інспекція), яка є правонаступником Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у Львівській області (далі - Департамент) в якому просило визнати протиправною та скасувати постанову Департаменту від 04.11.2015 №1ф/30пз/1013-6/5887-15 про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності (далі - Постанова).

Позивач обґрунтовував свої позовні вимоги тим, що оскаржувана Постанова є протиправною, оскільки під час перевірки Департаменту надана схема генплан, що погоджена усіма необхідними органами, на якій чітко зазначено розташування майданчиків та паркінгу. Вказує, що відповідно до експертного звіту щодо розгляду проектної документації та листа Департаменту містобудування Львівської міської ради (далі - Департамент-2) від 14.12.2015 №2401-2вих.1682 (далі - Лист) площа забудови становить 81,3%, однак вказане безпідставно не взято до уваги відповідачем при проведенні перевірки.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 02 червня 2016 року у справі №813/718/16 заявлений позов задоволено.

Не погодившись із ухваленим рішенням, його оскаржила Інспекція, яка покликаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції і прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. У поданій апеляційній скарзі покликається на те, що у неї були усі підстави для проведення перевірки ПП, що безпідставно не взято судом першої інстанції до уваги. Вказує, що про Лист їй не могло бути відомо, а в проекті будівництва повинен бути передбачений господарський, дитячий та ігрові майданчики, які повинні бути завершені будівництвом та здані з основною будівлею.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем надано докази, якими підтверджено будівництво відповідних майданчиків та автостоянок, а також площу забудови у 81,3%. Більше того, зазначено, що Інспекцією при проведенні перевірки ПП було порушено порядок проведення такої та норми чинного законодавства.

Такі висновки суду першої інстанції відповідають фактичним обставинам справи та є вірними з таких міркувань.

Судом апеляційної інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 08.10.2015 Департаментом на підставі направлень від 25.09.2015 та 06.10.2015 №№05-1003-з/н та 05-1050-з/н, наказу Інспекції від 08.09.2015 №976, звернення ОСОБА_3 від 26.08.2015 та листа Регіональної газової компанії «Львівгаз» від 14.09.2015 №ЛВ 34/4-7265-15 (а.с.84-88) було проведено планову перевірку ПП з питань дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил при будівництві багатоквартирних житлових будинків з вбудованими приміщеннями громадського призначення та підземним паркінгом по вул.Бойківській 56 у м.Львові зі знесенням існуючих будинків,за результатами якої було складено акт від цієї ж дати №8/1/1050-ф (далі - Акт) (а.с.89-90).

В Акті відповідачем було зафіксовано ряд порушень, зокрема, що відпочинковий, господарський та дитячий ігровий майданчик відсутні на листі схемі генплану, не забезпечено нормативну кількість машино-місць для тимчасового та постійного зберігання автотранспорту в межах відведеної земельної ділянки, запроектовано в Схемі генплану відсоток забудови 81%, в той час як Містобудівними умовами і обмеженнями встановлено 65%. Таким чином, порушено ДБН 360-92** «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень», п.3.5 ДБН А.2.2-3:2014 «Склад та зміст проектної документації на будівництво», за що передбачена відповідальність абз.2 ч.1 ст.2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» (далі - Закон №208/94-ВР).

08.10.2015 Департаментом було прийнято припис №8/1/1050-ф про зупинення підготовчих та будівельних робіт, які не відповідають законодавству, будівельним нормам, державним стандартам і правилам, архітектурним вимогам, затвердженим проектним рішенням, технічним умовам та іншим нормативно-правовим актам, виконуються без повідомлення, реєстрації декларації про початок їх виконання або без отримання дозволу на виконання будівельних робіт (а.с.91) та приписи про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил №8/1/1050-ф-1 та №8/1/1050-ф-3 (а.с.92, 101).

Також, 08.10.2015 було складено протокол про правопорушення у сфері містобудівної діяльності №8/1/1050-ф та №8/1/1050-ф/2 (далі - Протокол) (а.с.93, 103).

17.12.2015 Департаментом було прийнято постанову про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності №1ф/40/1пз/1013-6/7053-15 (а.с.25), яка в подальшому була скасована постановою Львівського окружного адміністративного суду від 13 червня 2016 року у справі №813/57/16. Вказане судове рішення набрало законної сили згідно ухвали Львівського апеляційного адміністративного суду від 05 жовтня 2016 року про повернення апеляційної скарги Інспекції.

На підставі ж Протоколу, 04.11.2015 Департаментом прийнято Постанову, якою ПП визнано винним у вчиненні правопорушення передбаченого абз.2 ч.1 ст.2 Закону №208/94-ВР та накладено штраф у розмірі 124020грн (а.с.105-106).

Не погодившись із вказаною Постановою, ПП звернулося до адміністративного суду із цим позовом.

При цьому, суд апеляційної інстанції зазначає, що ПП отримало вказану Постанову лише в лютому 2016 року, що підтверджується супровідним листом Департаменту від 09.02.2016 №1013-6/680-16 (а.с.9) та копією конверта (а.с.11).

Покликання відповідача на те, що ПП отримано оскаржуване рішення 07.12.2015 згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення від 30.11.2015 №7904406528016 (а.с.108), критично оцінюється апеляційним судом, оскільки із опису (а.с.107) вбачається, що така направлялась позивачу згідно квитанції УДППЗ «Укрпошта» від 09.11.2015 рекомендованим повідомленням №7904406513604. Відтак, у відповідача відсутні докази про отримання ПП Постанови до лютого 2016 року.

Згідно з ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Державна архітектурно-будівельна інспекція України (далі - Держархбудінспекція) за змістом статей 6, 7 Закону №3038-VI (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) здійснює управління у сфері містобудівної діяльності, зокрема, контроль за дотриманням законодавства, вимог будівельних норм, державних стандартів і правил, положень містобудівної документації всіх рівнів, вихідних даних для проектування об'єктів містобудування, проектної документації.

Абзацом 2 п.1 «Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України (далі - КМУ) від 23.05.2011 №553 передбачено, що державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється Держархбудінспекцією та її територіальними органами (далі - інспекції).

При цьому, п.11 вказаного Порядку передбачено право посадових осіб інспекцій (тобто Держархбудінспекції та її територіальних органів) під час здійснення державного архітектурно-будівельного контролю видавати обов'язкові для виконання приписи щодо усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил, а також складати протоколи про вчинення правопорушень та акти перевірок, і накладати штрафи у межах повноважень, передбачених законом.

Частиною 3 ст.41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» (далі - Закон №3038-VI) та ч.2 ст.3 Закону №208/94-ВР до повноважень органу державного архітектурно-будівельного контролю також віднесено розгляд справ про правопорушення у сфері містобудівної діяльності та застосування санкцій за ці правопорушення.

Як вбачається із матеріалів справи, оскаржувана Постанова прийнята Департаментом, у зв'язку із тим, що відпочинковий, господарський та дитячий ігровий майданчики відсутні на листі схемі генплану; не забезпечено нормативну кількість машино-місць для тимчасового та постійного зберігання автотранспорту в межах відведеної земельної ділянки; запроектовано в Схемі генплану відсоток забудови 81%, в той час як Містобудівними умовами і обмеженнями встановлено 65%.

Щодо відсутності відпочинкового, господарського та дитячого ігрових майданчиків на листі схемі генплану, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Так, згідно схеми Генплану (а.с.20-21, 124-125), що наявна у матеріалах справи чітко вбачається наявність відпочинкового та господарського майданчиків, ігрового майданчика для дітей.

Крім того, вказане підтверджується планом благоустрою (а.с.122) до якого ПП долучено світлини вказаних, уже побудованих, майданчиків.

Враховуючи наявність вказаних майданчиків у схемі Генплану розробленому ПП, суд апеляційної інстанції вважає безпідставними доводи Департаменту в цій частині.

При цьому слід врахувати, що судом першої інстанції встановлено, що головний інспектор Паєнський А.С. на об'єкт будівництва не виходив, представлені директором ПП документа не давали можливості встановити усіх обставин для належної перевірки, однак такий не витребовував додаткових.

Щодо незабезпечення нормативної кількості машино-місць для тимчасового та постійного зберігання автотранспорту в межах відведеної земельної ділянки апеляційний суд виходить із таких міркувань.

Відповідно до Містобудівного розрахунку щодо забудови земельної ділянки по вул.Бойківській 56 у м.Львові (а.с.111-112), розрахункова кількість автостоянок для постійного зберігання автомобілів мешканців будинку складає 18 машино-місць, а для гостьових автостоянок 4 машино-місць.

Згідно схеми Генплану (а.с.21), ПП передбачено паркінг на 13 автомобілів та окрему автостоянку мешканців на 5 автомобілів, що разом становить 18 машино-місць, крім того, передбачено гостьову автостоянку на 4 машино-місця.

Вказане підтверджується декларацією про готовність до експлуатації об'єкта, який належить до І-ІІІ категорії складності від 20.11.2015 №ЛВ143153221912 (а.с.23-26), планом благоустрою (а.с.122), а також експертним звітом Державного підприємства «Спеціалізована державна експертна організація - Центральна служба української державної будівельної експертизи» від 11.04.2014 №14-0314-14 (далі - Експертний звіт, а.с.16-19).

Щодо проектування ПП в схемі Генплану відсоток забудови 81%, в той час як Містобудівними умовами і обмеженнями забудови земельної ділянки на вул.Бойківській 56 у м.Львові (далі - Містобудівні умови, а.с.14) встановлено 65%, слід вказати наступне.

Так, дійсно Містобудівними умовами, затвердженими наказом Департаменту від 13.01.2014 №1, було помилково передбачено допустимий відсоток забудови земельної ділянки 65%.

Проте, Листом Департамент-2 підтвердив наявність вказаної помилки та підтвердив максимально допустимий відсоток забудови земельної ділянки у 81,3% (а.с.15).

Покликання апелянта на те, що вказаний Лист був наданий після проведення перевірки, а відтак не може братися до уваги, суд апеляційної інстанції вважає безпідставними, оскільки ПП повідомляло Департамент про існування вказаної помилки та надавало Експертний звіт у підтвердження цього.

Дійсно, площа забудови земельної ділянки визначається діленням площі забудови будинку на площу земельної ділянки, тому 1462,8м.кв. / 0,18га х 100% ? 81,3%.

Зазначене безпідставно не взято до уваги Департаментом та привело до необґрунтованого прийняття оскаржуваної Постанови.

Загалом, необхідно вказати, що доводи апелянта є надумані, свідчать про переоцінку ним фактичних обставин справи в свою користь, довільне і неправильне трактування вимог містобудівного законодавства.

У відповідності до ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За таких обставин, апеляційний суд приходить до переконання про підставність позовних вимог ПП щодо визнання протиправною та скасування Постанови.

Підсумовуючи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку. Доводи апелянта висновків суду не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.

Керуючись статтями 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС, суд,

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної архітектурно-будівельної інспекції України залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 02 червня 2016 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції, а у разі складення в повному обсязі відповідно до ч.3 ст.160 КАС - з дня складення в повному обсязі.

Головуючий суддя В.Я. Качмар

Суддя В.М. Багрій

Суддя О.М. Гінда

Повний текст виготовлений 31 жовтня 2016 року.