Постанова № 62348779, 20.10.2016, Центральний районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Маріуполя)

263/12801/16-а

2-а/263/403/2016

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 жовтня 2016 року суддя Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області Васильченко О.Г., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Маріуполя Донецької області про визнання дій щодо відмови в призначенні пенсії протиправними та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 10.10.2016 р. звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Маріуполя про визнання дій щодо відмови в призначенні пенсії за вислугою років протиправними та скасування рішення щодо цього; зобов'язати обчислити та призначити пенсію за вислугою років відповідно до ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 р. №1789-ХІІ з 22.09.2016 р. (з дня звернення за пенсією), виходячи із розрахунку 90% від суми місячного (чинного) заробітку. В обґрунтування позову зазначив, що 22.09.2016 року він звернувся до відповідача з заявою про призначення пенсії за вислугою років у відповідності до ст.50-1 ЗУ "Про прокуратуру". 06.10.2016 р. відповідачем було прийнято рішення №813, яким йому відмовлено в призначенні пенсії за вислугою років, з посиланням на те, що, згідно Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 р. №1697-VII, в редакції Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» № 3668-VI від 08.07.2011 р., прокурори мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку за наявності на день звернення вислуги років не менше, зокрема, з 01.10.2015 року по 30.09.2016 року - 22 роки 6 місяців, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів та слідчих прокуратури не менше 12 років 6 місяців, проте, відповідно до п.5 Розділу ІІІ Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 р. №213 VIIІ, скасовано норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсія/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до Законів України в тому числі "Про прокуратуру". Тобто з 01.06.2015 року, пенсії, що визначені в порядку та на умовах, згідно із Законом України "Про прокуратуру", не призначаються, а раніше призначені пенсії - не перераховуються.

Позивач у судове засідання не з'явився, просив розглянути справу за його відсутності.

Представник УПФУ в Жовтневому районі м. Маріуполя у судове засідання надала письмові заперечення проти позову, в яких зазначили, що 22.09.2016 року ОСОБА_2 звернувся до управління з заявою про призначення пенсії згідно зі ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру». За результатами розгляду наданих документів загальний стаж роботи ОСОБА_2 складає 22 роки 10 місяців 1 день, з них на прокурорській посаді - 14 років 1 місяць, інших посадах в органах прокуратури - 04 роки 04 місяці 23 дні. Відповідно ч. 15 ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» «тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року: особам (крім інвалідів І та II груп, інвалідів війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"), які працюють на посадах та на умовах, передбачених цим Законом, законами України "Про державну службу", "Про судоустрій і статус суддів", призначені пенсії/щомісячне довічне грошове утримання не виплачуються; у період роботи на інших посадах/роботах пенсія, призначена особі відповідно до цієї статті (крім інвалідів І та II груп, інвалідів війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"), розмір якої перевищує 150 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, виплачується в розмірі 85 відсотків призначеного розміру, але не менше 150 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність».

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 1 Закону України № 1788 від 05.11.1991 року «Про пенсійне забезпечення» передбачено, що громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.

Відповідно до п.5 розділу 3 Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» № 213 від 02 березня 2015 року у разі неприйняття до 1 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 1 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до законів України "Про державну службу", "Про прокуратуру", "Про судоустрій і статус суддів", "Про статус народного депутата України", "Про Кабінет Міністрів України", "Про судову експертизу", "Про Національний банк України", "Про службу в органах місцевого самоврядування", "Про дипломатичну службу", Податкового та Митного кодексів України, Положення про помічника- консультанта народного депутата України. Оскільки до 01.06.2015 року не було прийнято спеціального закону щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до Закону України "Про судоустрій і статус суддів", то саме з 01.06.2015 року було скасовано норми щодо пенсійного забезпечення вказаної категорії громадян.

Таким чином 06.10.2016 року управлінням правомірно було винесено рішення про відмову у призначенні ОСОБА_2 пенсії згідно із Законом України «Про прокуратуру». Просили в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Перевіривши викладені в позовній заяві та письмових запереченнях доводи, дослідивши письмові матеріали справи, та оцінивши їх в сукупності, суддя прийшов до наступних висновків.

Встановлено, що 22.09.2016 р. ОСОБА_2 звернувся до УПФУ в Жовтневому районі м. Маріуполя з заявою про призначення йому пенсії за вислугою років на підставі ст.50-1 Закону України "Про прокуратуру", ст.22 Конституції України.

Рішенням № 813 від 06.10.2016 УПФУ в Жовтневому районі м. Маріуполя позивачу відмовлено у призначенні пенсії за вислугою років з посиланням на те, що відповідно до Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» № 3668-VI від 08.07.2011 р. прокурори мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку за наявності на день звернення вислуги років не менше, зокрема, з 01.10.2015 року по 30.09.2016 року - 22 роки 6 місяців, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів та слідчих прокуратури не менше 12 років 6 місяців, проте, відповідно до п.5 Розділу ІІІ Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 р. №213 VIIІ, скасовано норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсія/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до Законів України в тому числі "Про прокуратуру". Тобто з 01.06.2015 року, пенсії, що визначені в порядку та на умовах, згідно із Законом України "Про прокуратуру", не призначаються, а раніше призначені пенсії - не перераховуються.

Дипломом спеціаліста серії НОМЕР_1 від 06.06.1997 р. підтверджується, що ОСОБА_2 закінчив у 1997 р. Донецький державний університет і отримав повну вищу юридичну освіту за спеціальністю «Правознавство», спеціалізація «Господарчо-правова», та здобув кваліфікацію юриста.

Із копії трудової книжки серії НОМЕР_2 вбачається, що ОСОБА_2 з 12.12.1996 працював в органах прокуратури України на різних прокурорських посадах, 03.06.2015 року відповідно до ст.. 15 Закону України «Про прокуратуру» звільнений з посади за власним бажанням (ст.. 38 КЗпП України) (Наказ № 424-к від 29.05.2015 року).

Загальний трудовий стаж ОСОБА_2 станом на 22.09.2016 р. (день звернення позивача із заявою про призначення пенсії за вислугою років), і це не заперечується відповідачем (Рішення УПФУ в Жовтневому районі м. Маріуполя № 813 від 06.10.2016 року; письмові заперечення за вих. № 31379 від 19.10.2016 року), становить 22 роки 10 місяців 01 день, з них на прокурорській посаді - 14 років 1 місяць, інших посадах в органах прокуратури - 04 роки 04 місяці 23 дні.

Із довідки прокуратури Донецької області від 20.09.2016 р. №11/849 вбачається, що ОСОБА_2 працював в прокуратурі Донецької області з 12.12.1996 року по 03.06.2015 року; стаж роботи ОСОБА_2 в органах прокуратури станом на 03.06.2015 роки складає 18 років 05 місяців 21 день.

Станом на час призначення ОСОБА_2, а саме: з 12.12.1996 р. до органів прокуратури ч.2 ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 №1789-ХІІ (в редакції Закону України від 05.10.1995 № 358/95-ВР) передбачалося, що пенсії за вислугу років призначаються працівникам прокуратури, яким присвоєно класні чини, із стажем роботи в органах прокуратури 20 років і більше.

Згідно ч.1 ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991р. 1789-ХІІ (в редакції Закону України від 12.07.2001 №2663-ІІІ) встановлено, що прокурори і слідчі зі стажем роботи не менше 20 років, у тому числі зі стажем роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років, мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку. Пенсія призначається в розмірі 80 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до котрої включаються всі види оплати праці, на які нараховуються страхові внески, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії. За кожен повний рік роботи понад 10 років на цих посадах пенсія збільшується на 2 відсотки, але не більше 90 відсотків від суми місячного (чинного) заробітку.

Відповідно до ч.2 ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991р. 1789-ХІІ (в редакції Закону України від 12.07.2001 №2663-ІІІ), розмір виплат (крім посадових окладів, надбавок за класні чини, вислугу років), що включаються в заробіток для обчислення пенсії, визначається за вибором того, хто звернувся за пенсією, за останні 24 календарні місяці роботи, яка дає право на даний вид пенсії, підряд перед зверненням за пенсією або за будь-які 60 календарних місяців такої роботи підряд перед зверненням за пенсією незалежно від наявності перерв протягом цього періоду на даній роботі.

На підставі ч.5 ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991р. 1789-ХІІ (в редакції Закону України від 12.07.2001 №2663-ІІІ), до 20-річного стажу роботи, що дає право на пенсію за вислугою років, зараховується час роботи на прокурорських посадах, перелічених у ст.56 цього Закону, в тому числі у військовій прокуратурі, стажистами в органах прокуратури, слідчими, суддями, на посадах начальницького складу органів внутрішніх справ, офіцерських посадах Служби безпеки України, посадах державних службовців, які займають особи з вищою юридичною освітою, в науково-навчальних закладах Генеральної прокуратури України, яким присвоєно класні чини, на виборних посадах у державних органах, на посадах в інших організаціях, якщо працівники, що мають класні чини, були направлені туди, а потім повернулися в прокуратуру, строкова військова служба, а також половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах, частково оплачувана відпустка жінкам по догляду за дитиною до досягнення нею 3 років.

При вирішенні даної справи суд, у відповідності із ч.1 ст.8 КАС України, керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Згідно приписів ст.22 Конституції України, конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов'язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України виокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до ст.17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме: у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо (рішення Конституційного Суду України від 6 липня 1999 року № 8-рп/99 у справі щодо права на пільги та від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій ).

У зазначених рішеннях Конституційний Суд України вказав, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов'язана з ризиком для життя і здоров'я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення.

Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи встановлені обставини, а також виходячи із викладеного у рішеннях Конституційного Суду України розуміння сутності соціальних гарантій працівників правоохоронних органів, зокрема, працівників прокуратури, зміст та обсяг досягнутих ними соціальних гарантій не може бути звужено шляхом внесення змін до законодавства, суд вважає, що позивач має право на отримання пенсії за вислугою років з вищевикладених підстав.

У зв'язку з цим доводи відповідача, наведені у запереченнях на адміністративний позов, спростовуються встановленими судом обставинами, наявними в матеріалах справи доказами та наведеними нормами права.

За таких обставин суд прийшов до висновку, що дії Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Маріуполя Донецької області щодо відмови в призначенні ОСОБА_2 пенсії за вислугою років є протиправними, його рішення № 813 від 06.10.2016 року слід скасувати та зобов'язати відповідача обчислити та призначити пенсію за вислугою років відповідно до ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 р. №1789-ХІІ, з 22.09.2016 р., виходячи із розрахунку 90% від суми місячного (чинного) заробітку.

Розподіл судових витрат суд вирішує в порядку ст. 87, 94 КАС України, у зв'язку з чим вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Маріуполя Донецької області на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 551,20 грн.

Керуючись ст. ст. 2, 6 - 14, 17, 18. 19, 49. 87, 94, 183-2 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позов ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Маріуполя Донецької області про визнання дій щодо відмови в призначенні пенсії протиправними та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії задовольнити.

Визнати дії Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Маріуполя Донецької області щодо прийняття рішення № 813 від 06.10.2016 року про відмову ОСОБА_2 в призначенні пенсії за вислугою років відповідно до ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 р. №1789-ХІІ - протиправними.

Скасувати рішення № 813 від 06.10.2016 року Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Маріуполя Донецької області про відмову ОСОБА_2 в призначенні пенсії за вислугою років відповідно до ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 р. №1789-ХІІ.

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Маріуполя Донецької області обчислити та призначити ОСОБА_2 пенсію за вислугою років відповідно до ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 р. №1789-ХІІ з 22.09.2016 р., виходячи із розрахунку 90% від суми місячного (чинного) заробітку.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Маріуполя Донецької області на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 551 (п'ятсот п'ятдесят одна) гривня 20 коп.

Апеляційна скарга на постанову суду може бути подана до Донецького апеляційного адміністративного суду через Жовтневий районний суд м. Маріуполя протягом 10 днів з дня отримання її копії.

Суддя О.Г.Васильченко