Постанова № 62348659, 26.10.2016, Жмеринський міськрайонний суд Вінницької області

2-а/130/91/2016

130/1874/16-а

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.10.2016 р. м. Жмеринка

Жмеринський міськрайонний суд Вінницької області

в складі: головуючого - судді Сенько Л.В.,

при секретарі - Зданевич А.Л.,

з участю представника позивача Тимуня К.І.,

позивача ОСОБА_2,

представника відповідача Любашевської Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Жмеринка справу за адміністративним позовом адвоката Тимуня Костянтина Івановича, який діє в інтересах ОСОБА_2 до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Жмеринському районі Вінницької області про визнання постанови в частині незаконною та зобов'язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

Представник позивача адвокат Тимунь К.І., який діє в інтересах ОСОБА_2 звернувся до суду з позовною заявою до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Жмеринському районі Вінницької області та просив визнати незаконною постанову №0202/15/15.1/9 від 02 квітня 2015 року відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Жмеринському районі Вінницької області в частині призначення ОСОБА_2 одноразової допомоги в разі стійкої втрати професіональної працездатності в сумі 7920,04 грн. та зобов'язати відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Жмеринському районі Вінницької області здійснити ОСОБА_2 доплату суми одноразової допомоги у разі стійкої втрати працездатності в розмірі 62480,36 грн. Позовні вимоги обґрунтував тим, що 14 червня 2014 року з його довірителем на території Відокремленого підрозділу Дитячий оздоровчий табір «Дубки» у приміщенні літнього театру стався нещасний випадок пов'язаний з виробництвом, внаслідок якого висновком медико-соціальної комісії (далі МСЕК) від 17.03.2015 року йому визначено 45 % втрати професійної працездатності. На момент страхового випадку, тобто нещасного випадку з ОСОБА_2, діяв Закон України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» в редакції до 1 січня 2015 року, ст.34 ч.2 якого передбачала проведення одноразової страхової виплати такому потерпілому із розрахунку середньомісячного заробітку потерпілого за кожний відсоток втрати потерпілим професійної працездатності, але не вище чотирикратного розміру граничної суми заробітної плати (доходу), з якої справляються внески до Фонду. При таких розрахунках ця сума становить 70400,40 грн., а відділення виплатило ОСОБА_2 тільки 7920,04 грн.

В судовому засіданні представник позивача - адвокат Тимунь К.І. підтримав заявлені позовні вимоги та просив їх задовольнити.

Позивач ОСОБА_2 просив позов задовольнити.

Представник відповідача Любашевська Н.В. заявлені позовні вимоги не визнала повністю та подала письмові заперечення проти позову, та вказала, що розрахунок одноразової виплати потерпілому проводився відповідно до вимог ст.42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» в редакції з 1 січня 2015 року, оскільки ОСОБА_2 висновком МСЕК був встановлений відсоток втрати працездатності лише 17.03.2015 року. Зазначила, що ОСОБА_2 дійсно отримав травму на виробництві в червні 2014 року під час дії Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» в редакції до 1 січня 2015 року.

Заслухавши сторони та дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

В судовому засіданні встановлено, що 14 червня 2014 року на території Відокремленого підрозділу Дитячий оздоровчий табір «Дубки» у приміщенні літнього театру з ОСОБА_2 стався нещасний випадок пов'язаний з виробництвом, що підтверджується актом проведення розслідування нещасного випадку (аварії) від 14.06.2016 року (а.с.13-19) та актом №1 про нещасний випадок пов'язаний з виробництвом від 25.06.2016 року (а.с.20-24), внаслідок якого висновком медико-соціальної комісії (далі МСЕК) від 17.03.2015 року ОСОБА_2 встановлено третю групу інвалідності, де зазначено причину інвалідності - трудове каліцтво (ОРА) (а.с.25). Згідно постанови №0202/15/15.1/14 від 02.07.2015 року відділенням ВД ФССНВ у Жмеринському районі потерпілому ОСОБА_2 призначено одноразову допомогу в разі стійкої втрати професійної працездатності в сумі 7920,04 грн.(а.с.26). Загальна сума доходів ОСОБА_2 з грудня 2014 року по травень 2015 року становить 24764,27 грн. (а.с.27)

Відповідно до вимог ч.1 та 2 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На момент настання нещасного випадку з ОСОБА_2 - 14.06.2014 року - діяв Закон України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» в редакції до 1 січня 2015 року.

Згідно зі ст.34 ч.2 цього Закону, у разі стійкої втрати професійної працездатності, встановленої МСЕК, Фонд соціального страхування від нещасних випадків проводить одноразову страхову виплату потерпілому, сума якої визначається із розрахунку середньомісячного заробітку потерпілого за кожний відсоток втрати потерпілим професійної працездатності, але не вище чотирикратного розміру граничної суми заробітної плати (доходу), з якої справляються внески до Фонду.

На момент встановлення МСЕК відсотку втрати працездатності - 17.03.2015 року - діяв Закон України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування».

Згідно зі ст.42 ч.2 цього Закону, у разі стійкої втрати професійної працездатності, встановленої МСЕК, Фонд проводить одноразову страхову виплату потерпілому, розмір якої визначається відповідно до ступеня втрати професійної працездатності, виходячи з 17 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на день настання права потерпілого на страхову виплату.

Відповідач при виплаті ОСОБА_2 одноразової допомоги в разі стійкої втрати професійної працездатності керувалось ст.42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування»(а.с.26- звор.).

На думку суду, при визначенні розміру одноразової допомоги в разі стійкої втрати професійної працездатності слід керуватись ст.34 ч.2 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» в редакції до 1 січня 2015 року (далі Закон), з огляду на таке.

Відповідно до ст.13 Закону страховим випадком є нещасний випадок на виробництві або професійне захворювання, що спричинили застрахованому професійно зумовлену фізичну чи психічну травму за обставин, зазначених у ст.14 цього Закону, з настанням яких виникає право застрахованої особи на отримання матеріального забезпечення та/або соціальних послуг.

Ч.1 ст.14 цього ж Закону визначає, що нещасний випадок це обмежена в часі подія або раптовий вплив на працівника небезпечного виробничого фактора чи середовища, що сталися у процесі виконання ним трудових обов'язків, внаслідок яких заподіяно шкоду здоров'ю або настала смерть.

У ч.2 цієї статті зазначено, що перелік обставин, за яких настає страховий випадок, визначається Кабінетом Міністрів України за поданням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення.

Таким чином, законодавцем встановлено, що нещасний випадок - це страховий випадок, і з настанням його виникає право особи на отримання матеріального забезпечення та/або соціальних послуг.

Враховуючи наведене, суд вважає, що у потерпілого ОСОБА_2 виникло право на страхове відшкодування саме 14 червня 2014 року, коли з ним стався нещасний випадок на виробництві.

Суд не приймає до уваги посилання представника відповідача на ст.42 Закону у редакції з 1 січня 2015 року як на правову підставу виплати потерпілому одноразової допомоги саме у розмірі сімнадцяти прожиткових мінімумів, що дорівнює 20706 грн., виходячи з наступного.

Ч.1 ст.58 Конституції України закріплено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Конституційний Суд України у своєму рішенні № 1-рп/99 від 9 лютого 1999 року дав офіційне тлумачення ч.1 ст.58 Конституції України, вказавши, що «за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце». А також, що Положення частини першої статті 58 Конституції України про те, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи, треба розуміти так, що воно стосується людини і громадянина (фізичної особи).

На підставі викладеного суд вважає, що правовідносини, що виникли між потерпілим від нещасного випадку на виробництві, який стався з ОСОБА_2 14 червня 2014 року, повинні регулюватися Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», а не Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування». Тому бере до уваги розрахунки одноразової допомоги, які надані позивачем і відповідають вимогам ст.34 першого Закону.

Таким чином суд, заслухавши сторони, оцінивши докази у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, а також оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, та достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, - прийшов до висновку про підставність позову та задоволення його у повному обсязі.

Згідно з ч.1 та2 ст.162 КАС України, при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково. У разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про, зокрема, визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень та зобов'язання відповідача вчинити певні дії.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Судові витрати позивача підтверджуються квитанцією про сплату судового збору на суму 1176,02 грн.(а.с.1) і підлягають стягненню з відповідача на його користь.

Керуючись ст.ст.159, 160, 161, 162, 163 КАС України, на підставі ст.58 Конституції України, Рішення Конституційного Суду України № 1-рп/99 від 9 лютого 1999 року, ст.ст.70,71,86,94,162 КАС України, ст.ст.13,14,34 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», суд

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов адвоката Тимуня Костянтина Івановича, який діє в інтересах ОСОБА_2 до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Жмеринському районі Вінницької області про визнання постанови в частині незаконною та зобов'язання вчинити дії - задовольнити повністю.

Визнати незаконною постанову №0202/15/15.1/9 від 02 квітня 2015 року відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Жмеринському районі Вінницької області в частині призначення ОСОБА_2 одноразової допомоги в разі стійкої втрати професіональної працездатності (вид виплати 427, КЕКВ 2730.02) в сумі 7920,04 грн.

Зобов'язати відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Жмеринському районі Вінницької області здійснити ОСОБА_2 (ід.н.НОМЕР_1) доплату суми одноразової допомоги у разі стійкої втрати працездатності в розмірі 62480 (шістдесят дві тисячі чотириста вісімдесят) грн. 36 коп.

Стягнути з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Жмеринському районі Вінницької області на користь ОСОБА_2 (ід.н.НОМЕР_1) судові витрати в сумі 1176 (одна тисяча сто сімдесят шість) грн.02 коп.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Жмеринський міськрайонний суд шляхом подачі апеляційної скарги в 10-ти денний строк з дня її проголошення .У разі застосування судом ч.3 ст.160 КАСУ, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених ч.4 ст.167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Сенько Л.Ю.