Повне досьє на кожну компанію України

Вирок № 62347763, 30.10.2016, Заводський районний суд м. Запоріжжя

Дата ухвалення
30.10.2016
Номер справи
332/1346/16-к
Номер документу
62347763
Форма судочинства
Кримінальне
Компанії, зазначені в тексті судового документа
Державний герб України

Заводський районний суд м. Запоріжжя

69009 Україна м. Запоріжжя вул. Лізи Чайкіної 65 тел.(061) 236-59-98

Справа № 332/1346/16-к

Провадження №: 1-кп/332/162/16

Вирок

Іменем України

31 жовтня 2016 р. м.Запоріжжя

Заводський районний суд м.Запоріжжя у складі:

головуючого судді Безлер Л.В.,

при секретарі Жечевій А.В. ,

за участю прокурорів Науменка М.В.,

ОСОБА_1

обвинуваченого ОСОБА_2,

захисника ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі Заводського районного суду м.Запоріжжя, кримінальне провадження №12016080030001393 від 13.04.2016 року відносно

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, який має загальну середню освіту, невійськовозобовязаний, офіційно непрацевлаштований, не одружений, на утриманні неповнолітніх дітей не має, зареєстрований та проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, раніше судимий:

02.07.2007 року Апеляційним судом Запорізької області за ч.2 ст.15 п.п.6,12 ч.2 ст.115, ч.3 ст.289 КК України до остаточно, на підставі ст.70 КК України, покарання у вигляді позбавлення волі строком на 11 років. Звільнений 28.03.2016 року на підставі відбуття строку покарання,-

за обвинуваченням в скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.186 КК України,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2, будучи особою раніше судомою за вчинення особливо тяжких злочинів з корисливих мотивів та проти життя і здоровя особи, судимість за які у встановленому законом порядку не знята та не погашена, на шлях виправлення та перевиховання не став, належних висновків для себе не зробив та знову вчинив тяжкий злочин за наступних обставин.

05 квітня 2016 року, приблизно о 23-00 годині, ОСОБА_2, маючи умисел на відкрите викрадення чужого майна, з корисливих мотивів, перебуваючи на подвірї будинку №34 за адресою: м.Запоріжжя, вул.Вроцлавська, відкрито, з метою вилучення майна потерпілого ОСОБА_4, застосував до нього насильство, яке не є небезпечним для життя чи здоровя потерпілого, що виразилось у нанесенні удару кулаком правої руки в область лівої скроні ОСОБА_4, викрав в останнього мобільний телефон марки «Alcatel one touch 5020D» вартістю 714 гривень 74 копійок, що належить потерпілому, чим спричинив йому матеріальну шкоду на вищевказану суму.

Судовий розгляд проведено в межах обвинувачення відповідно до ч.1ст. 337 КПК України.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 винним себе у вчиненні інкримінованого злочину не визнав та надав суду такі пояснення. 05.04.2016 року близько 19-00 години він із ОСОБА_5 під час вживання алкогольних напоїв у Заводському районі м.Запоріжжя по вул.Л.Чайкіної біля школи «Барвінок» познайомилися із дівчинами, дитина однієї з яких за телефоном викликала свого батька - раніше незнайомого йому потерпілого ОСОБА_4 Після цього до них підійшли ОСОБА_4 та ОСОБА_6 Він із ОСОБА_4 поштовхалися, при чому він перший штовхнув потерпілого 2 рази, а той - один раз йому у відповідь. Причиною сварки було те, що потерпілий намагався забрати свою дитину, а він не дозволяв. Посварилися і розійшлися. Через декілька годин, повертаючись разом із ОСОБА_5 з магазину АТБ, де купували спиртні напої, вони знову зустріли ОСОБА_4 та ОСОБА_7 і підійшли до них з метою поговорити. Почали розпивати спиртні напої усі разом, прогулялись. Вулиці освітлювалися ліхтарями. Приблизно через годину потерпілий упустив свій мобільний телефон, а він підібрав його, поклав у кишеню та сказав, що віддасть, коли потерпілий буде тверезим. Під час цього, ОСОБА_6 та ОСОБА_5 знаходилися від нього та потерпілого на відстані близько одного метру, і йому не відомо, чи бачили вони як потерпілий упустив телефон, чи ні. Поблизу інших сторонніх осіб не було. Потім вони усі пішли до місця проживання ОСОБА_6, де уклали потерпілого спати, після чого він пішов додому. Також обвинувачений зазначив, що у потерпілого тілесних ушкоджень не було і ніхто йому їх не спричиняв. Після 05.04.2016 року, протягом більше ніж пять днів до нього потерпілий по телефон не звертався, а він, в свою чергу чекав цього, вважав, що потерпілий прийде до нього додому. У звязку з цим, він вирішив здати телефон до ломбарду, про що попросив ОСОБА_5, оскільки не мав паспорту. ОСОБА_5 погодився, проте він не казав йому звідки телефон і грошей не давав. На гроші, надані за телефон в ломбарді, купив пива та продуктів харчування. Вилучивши попередньо сім-карту, телефон заклали терміном на місяць за 350 гривень, проте він планував його викупити через тиждень. Однак потім працівники поліції приїхали до нього додому і забрали квитанцію. Також ОСОБА_2 зазначив, що мети викрадення телефону в нього не було, він планував його повернути потерпілому.

Разом із цим, показання обвинуваченого є непослідовними та не узгоджуються з іншими доказами, дослідженими у судовому засіданні, тому викладена ним позиція, на думку суду, обумовлена бажанням уникнути покарання та є таким способом захисту.

Суд приходить до висновку, що винуватість обвинуваченого при викладених вище обставинах повністю доведена і підтверджується дослідженими безпосередньо в судовому засіданні наступними доказами.

Потерпілий ОСОБА_4 у судовому засіданні 31.05.2016 року пояснив, що 05.04.2016 року увечері йому подзвонила дитина, у звязку з чим він із ОСОБА_6 пішли до школи «Барвінок». Там він зустрів свою дружину із подругою, ОСОБА_5 та раніше незнайомого йому обвинуваченого. Останній заважав йому забрати дитину, у звязку з чим між ними виникла сварка. Обвинувачений штовхнув його у плече, намагався вдарити в обличчя. Після цього вони із ОСОБА_6 пішли. Пізніше, близько 24-00 години вживали спиртні напої неподалеку магазину АТБ, куди несподівано підійшли ОСОБА_5 та обвинувачений, який запропонував поговорити та випити разом, на що він погодився. Після цього вони всі разом пішли пройтись, при цьому пяним він не був. Зупинилися біля кіоску, де окрім них чотирьох навколо нікого не було, і раптом він впав від удару в ліву скроню на асфальт. Після цього хтось чоловічого роду став його обшукувати і забрав з правої кишені брюк телефон, а він у той час лежав обличчям донизу. Потім обвинувачений та ОСОБА_6 допомогли йому піднятися. Залишився ночувати він у ОСОБА_6, який розповів, що ОСОБА_2М його вдарив та забрав телефон. Також потерпілий зазначив, що під час досудового розслідування при проведенні впізнання по фотокарткам він впізнав обвинуваченого як особу, яка його вдарила та забрала телефон. Експертом він був оглянутий через тиждень. Зазначив, що ОСОБА_2 не казав йому, що поверне телефон. Поліція повернула йому викрадений телефон, а сім-карту повернув ОСОБА_2 після його звернення до поліції.

У судовому засіданні 11.10.2016 року, під час дослідження висновку експерта №1389 щодо тілесних ушкоджень ОСОБА_4, останній прямо зазначив, що вказані у висновку тілесні ушкодження були спричинені йому ОСОБА_2 05.04.2016 року увечері при обставинах, викладених у вказаному висновку. В подальших судових засіданнях потерпілий не бажав бути присутнім, про що надав суду письмову заяву, в якій зазначив, що претензій до обвинуваченого не має та просить суд його строго не карати (а.с.139).

Показання потерпілого узгоджуються з іншими дослідженими судом доказами, в тому числі висновком експерта №1389 від 15.04.2016 року, відповідно до якого у ОСОБА_4 виявлені синець на верхньому віці лівого ока, садно на лобі у центрі, які утворилися від дії тупих предметів, кваліфікуються як легкі тілесні ушкодження, давність утворення не суперечить строку, зазначеному оглянутим, а саме: «05.04.2016 року близько 22-30 години на вул.Л.Чайкіної біля школи «Барвінок» невідомий чоловік наносив удари руками по обличчю, голові. Від ударів падав.» (а.с133).

Свідок ОСОБА_6 суду пояснив, що 05.04.2016 року увечері, коли вони із потерпілим перебували по вул.Врацлавська, біля будинку 34, до них підійшли ОСОБА_5 та обвинувачений. Останній підізвав потерпілого ОСОБА_4 у сторону. Вони спілкувались на підвищених тонах, при цьому ОСОБА_2 на бік потерпілого проявляв агресію. Потім ОСОБА_2 вдарив ОСОБА_4 рукою в область голови і той впав. Після цього, ОСОБА_2 нахилився до потерпілого і забрав у нього з кишені телефон. Через три хвилини потерпілий піднявся і сказав, що в нього немає телефону. Він відвів потерпілого до себе додому та залишив ночувати.

Свідок ОСОБА_5 суду пояснив, що 05.04.2016 року близько 21-00 години вони з обвинуваченим та дівчинами сиділи у дворі школи «Барвінок», потім підійшов потерпілий і виник конфлікт на ґрунті ревнощів. Обвинувачений з потерпілим розмовляли на підвищених тонах, проте щоб хтось застосовував фізичну силу він не бачив. Далі потерпілий пішов. Пізніше він та обвинувачений пішли до АТБ придбати спиртні напої, а повертаючись назад знов зустріли потерпілого та ОСОБА_6 по вул.Врацлавська, 34. За пропозицією обвинуваченого вони підійшли до останніх поговорити. Потім ОСОБА_2 та потерпілий відійшли в сторону поговорити. Що було потім, він не памятає, при цьому не бачив, що хтось спричиняв будь-кому тілесні ушкодження. Потім вони з обвинуваченим пішли. Також свідок пояснив, що телефон до ломбарду він заклав на прохання обвинуваченого, взявши перед цим свій паспорт. Це був телефон Alcatel, в той час як телефон обвинуваченого був фірми Nokia. Працівник ломбарду надав за телефон 300 гривень, які він віддав ОСОБА_2 Сто гривень із зазначених коштів вони витратили на пиво, сухарики та цигарки. Працівники поліції до нього приїхали 13.05.2016 року та взяли в нього квитанцію з ломбарду. Вказаний телефон він викупати не збирався. Чи планував це робити обвинувачений, йому не відомо. На наступний день після того, як вони здали телефон до ломбарду, обвинувачений поїхав на дачу.

Свідок ОСОБА_8, який є працівником ломбарду ПТ «Нікітіч і Компанія «Ломбард «Карат» суду пояснив, що до нього звертається значна кількість осіб з метою закладу певних товарів. 05.04.2016 року він перебував на робочому місці. В ломбарді встановлено камери відео спостереження. Під час укладення відповідного договору позичальником надається паспорт.

Відповідно до специфікації до договору №1 та договору №2 №00047929 від 10.04.2016 року кредитодавець ПТ «Нікітіч і Компанія «Ломбард «Карат» в особі ОСОБА_8 надав позичальнику ОСОБА_5 за предмет закладу «Alcatel 5020D» 350 гривень із зазначенням суми повернення в розмірі 439,25 гривень в строк до 10.05.2016 року (а.с.134).

Відповідно до протоколу огляду предмета від 18.04.2016 року, а саме диску для лазерних систем зчитування, який був наданий представниками ПТ «Нікітіч і Компанія «Ломбард «Карат», встановлено, що об 00-35-25 години 10 квітня 2016 року чоловік просить касира закласти мобільний телефон до 10 травня 2016 року, передає предмет закладу та отримує від касира кошти, і з іншим чоловіком направляється до виходу. Також було створено дві фото вирізки з відеозапису (а.с.128-132).

Під час дослідження даних фото вирізок у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2М, підтвердив, що на фото зображений він та ОСОБА_5 Факт передачі телефону потерпілого до ломбарду 10.05.2016 року не заперечував.

Таким чином, проаналізувавши досліджені докази кожен окремо та в їх сукупності, суд приходить до висновку про доведеність вини ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованого йому злочину при вищевикладених обставинах.

Доводи обвинуваченого про те, що потерпілий прямо не зазначав про його безпосередню причетність до вказаного злочину спростовуються як показаннями самого потерпілого, висновком експерта, так і показаннями свідка ОСОБА_6, який був очевидцем відкритого заволодіння ОСОБА_2 майном потерпілого із застосуванням насильства, та не є заінтересованою у справі особою.

Не спростовують доводи обвинуваченого ОСОБА_2, в тому числі про його очікування за місцем свого проживання потерпілого щоб віддати йому телефон, і показання свідка ОСОБА_9 матері обвинуваченого, яка, будучи допитаною за клопотанням захисту, позитивно охарактеризувала сина та повідомила, що відразу після звільнення з місць позбавлення волі, обвинувачений проживав з нею на дачній дільницідо 04 квітня 2016 року, після чого на один день поїхав до їх квартири по вул.Врацлавській,34, в м.Запоріжжі, і на наступний день повернувся.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що винуватість ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованого йому злочину при вищевикладених обставинах доведена повністю та кваліфікує його дії за ч.2 ст.186 КК України, як відкрите викрадення чужого майна (грабіж), поєднане з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоровя потерпілого.

При цьому, суд вважає, що доводи захисника обвинуваченого щодо необхідності кваліфікації дій останнього за ст.185 КК України є неспроможними, оскільки матеріалами провадження доведено, що при вищевикладених обставинах ОСОБА_2, нехтуючи думкою очевидців, відкрито заволодів мобільним телефоном потерпілого ОСОБА_4, застосовуючи як засіб протиправного вилучення майна насильство, яке не є небезпечним для життя та здоровя потерпілого. Про скоєння даного злочину з корисливих мотивів свідчить, серед іншого, той факт, що в подальшому даний телефон був реалізований на прохання ОСОБА_2 ОСОБА_5, а гроші були витрачені обвинуваченим на особисті нужди.

Суд також не приймає доводи захисту щодо визнання обставиною, яка помякшує покарання обвинуваченого, віктимність поведінки потерпілого, оскільки такою поведінку потерпілого не вважає. У той же час, суд не відносить до обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого, перебування останнього у стані алкогольного спяніння, оскільки органом досудового розслідування та прокурором під час судового слідства про це не зазначено.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_2 у відповідності до вимогст.65 КК України, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, який у відповідності до вимог ст.12 КК України є тяжким злочином, характер і ступінь суспільної небезпеки, сукупність усіх фактичних обставин, які його характеризують : обстановку і спосіб злочинного діяння, його наслідки, суму завданої матеріальної шкоди потерпілому та її відшкодування шляхом повернення майна потерпілому працівниками поліції; дані, що характеризують особу винного, який раніше судимий за вчинення особливо тяжкого злочину (а.с. 103-120, 122), судимість у встановленому законом порядку не знята і не погашена; майже відсутність проміжку часу між його звільненням з місць позбавлення волі за відбуттям строку покарання за попередніми злочинами та скоєнням даного кримінального правопорушення, а саме, 7 днів (а.с.а.с.126), а також те, що ОСОБА_2 має місце реєстрації та місце проживання, за яким позитивно характеризується (а.с.28,29,125), позитивно характеризується за місцем навчання (а.с.27, 30), офіційно не працевлаштований,на диспансерному обліку у нарколога та психіатра не перебуває, проте знаходився на обліку у лікаря-психіатра з 1997 по 2003 роки (а.с.123,124).

Обставин, які пом'якшують покарання обвинуваченого, згідно зі ст.66 КК України, суд не вбачає. Обставиною, яка обтяжує покарання, є рецидив злочину.

Виходячи з принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, з урахуванням обставин кримінального правопорушення, його тяжкості, наявності обставини, що обтяжує покарання, даних про особу обвинуваченого, суд визнає необхідним й достатнім для виправлення та запобігання вчиненню ОСОБА_2 нових злочинів, призначення останньому покарання у вигляді позбавлення волі у мінімальному розмірі, передбаченому санкцією інкримінованої статті Особливої частини Кримінального кодексу України.

Разом із цим, суд дійшов висновку, що обвинувачений свідомо нехтує правилами встановленими в суспільстві, вчинений ним злочин свідчить про його стійку антисоціальну спрямованість, небажання стати на шлях виправлення та схильність до вчинення кримінальних правопорушень, попри попереднє покарання з позбавленням волі. У звязку з цим виправлення ОСОБА_2 та попередження вчинення ним нових злочинів можливе лише при умовах реального відбуття покарання та ізоляції від суспільства, оскільки в іншому випадку не буде досягнуто мети призначення покарання.

У зв'язку із тим, що строк дії ухвали слідчого судді про обрання ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту сплив 20.06.2016 року, а клопотань про обрання запобіжного заходу стосовно обвинуваченого від учасників судового розгляду не надходило, підстави для обрання ОСОБА_2 запобіжного заходу відсутні.

Цивільний позов не заявлено.

Питання про долю речових доказів по даному провадженню суд вважає за необхідне вирішити відповідно до положень ч. 9ст. 100 КПК України.

Процесуальні витрати відсутні.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.368, 370, 373, 374, 376 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ :

ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.186 КК України, та призначити йому покарання за ч.2 ст.186 КК України у вигляді 4 (чотирьох) років позбавлення волі.

Початок строку відбування покарання ОСОБА_2 обчислювати з часу фактичного звернення вироку до виконання- затримання засудженого.

Речовий доказ мобільний телефон «Alcatel one touch 5020D», який переданий 26.04.2016 року на відповідальне зберігання потерпілому ОСОБА_4, залишити останньому.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору. Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.

Вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду Запорізької області через Заводський районний суду м.Запоріжжя шляхом подачі апеляції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя Л.В.Безлер

Попередній документ : 62347745
Наступний документ : 62347772