Рішення № 62342346, 27.10.2016, Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області

Справа № 473/2378/16-ц

РІШЕННЯ

іменем України

"27" жовтня 2016 р. Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області в складі: головуючого - судді Вуїва О.В., при секретарі Заблоцькій М.М.,

за участю: позивачки ОСОБА_1, її представника ОСОБА_2, відповідача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Вознесенську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про поділ спільного майна подружжя, -

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 про поділ спільного майна подружжя в якому (з врахуванням уточненого позову від 26 жовтня 2016 року) вказувала, що з 14 вересня 1985 року по 20 жовтня 2015 року вона перебувала в зареєстрованому шлюбі з відповідачем.

В період шлюбу подружжя спільно набуло майно, а саме житловий будинок АДРЕСА_3, квартиру АДРЕСА_2, яке зареєстроване на праві власності за відповідачем.

Вказуючи на те, що згода про добровільний поділ майна між ними не досягнута, а тому ОСОБА_1 просила про його поділ в судовому порядку, визнавши за нею право власності на квартиру АДРЕСА_2. Будинок просила залишити у власності відповідача.

В судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 уточнені позовні вимоги підтримали в повному обсязі, надали пояснення, аналогічні викладеним в позові.

Відповідач ОСОБА_3 в судовому засіданні уточнені позовні вимоги визнав повністю.

Представник відповідача ОСОБА_4 в судове засідання не з'явився, причину неявки суду не повідомив.

Суд вважав можливим провести розгляд справи без особистої участі представника відповідача, оскільки сторони та представник позивачки проти цього не заперечували.

Заслухавши пояснення позивачки ОСОБА_1, її представника ОСОБА_2, відповідача ОСОБА_3, дослідивши матеріали справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі наданих сторонами доказів, суд прийшов до висновку про можливість застосування передбачених ст. 174 ЦПК України наслідків визнання відповідачем позову, оскільки визнання ним позову не суперечить вимогам закону та не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб.

При цьому судом встановлено, що з 14 вересня 1985 року по 20 жовтня 2015 року позивачка перебувала в зареєстрованому шлюбі з відповідачем.

В період шлюбу подружжя спільно набуло майно, а саме:

-житловий будинок АДРЕСА_3 (свідоцтво про право власності від 01 лютого 2011 року), вартість якого на час розгляду справи складає 144 320 грн. ;

-квартиру АДРЕСА_2 (договір купівлі-продажу від 06 грудня 2011 року, №1110), вартість якої на час розгляду справи складає 199 340 грн.

Нерухоме майно зареєстроване на праві власності за відповідачем.

Позивачка бажає поділити спільне нерухоме майно, проте сторони до розгляду спору судом не могли досягти згоди щодо порядку такого поділу. Поділ іншого спільного (рухомого) майна сторони вирішили провести добровільно.

Згідно ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Пленум Верховного Суду України в своїй постанові №11 від 21 грудня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» (далі - постанова Пленуму), а саме в п.п. 23, 24 зазначає, що спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу, можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім'я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.

Спільною сумісною власністю подружжя, зокрема, можуть бути: квартири, жилі й садові будинки; земельні ділянки та насадження на них, продуктивна і робоча худоба, засоби виробництва, транспортні засоби; грошові кошти, акції та інші цінні папери, паєнакопичення в житлово-будівельному, дачно-будівельному, гаражно-будівельному кооперативі; грошові суми та майно, належні подружжю за іншими зобов'язальними правовідносинами, тощо.

До складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 69, ч. 1 ст. 71 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу, яке ділиться між ними в натурі. Поділ здійснюється за взаємною згодою подружжя, а в разі недосягнення згоди - судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.

Положення ч. 1 ст. 70 СК України, п. 30 постанови Пленуму вказують на те, що в разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Відповідно до п. 22 постанови Пленуму поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими статтями 69-72 СК України та ст. 372 ЦК України.

Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи.

З врахуванням встановлених обставин суд вважає можливим провести поділ спірного майна, виходячи з досягнутої сторонами домовленості, а саме визнавши за ОСОБА_1 право власності на квартиру АДРЕСА_2. Будинок залишити у власності відповідача. Також суд виходить з домовленості сторін щодо того, що жодна з них не сплачує іншій компенсацію за перевищення частки при поділі майна.

Суд за клопотанням сторони позивача повністю покладає на неї судові витрати.

При цьому, виходячи з вартості майна, на яке претендує позивачка, до сплати підлягає 1 993,40 грн. судового збору, останньою при подачі позову сплачено 551,20 грн. Тому з ОСОБА_1 на користь державного бюджету слід стягнути недоплачені 1 442,20 грн. судового збору.

Керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 88, 174, 209, 212, 213, 214, 215 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про поділ спільного майна подружжя - задовольнити повністю.

Провести поділ майна колишнього подружжя ОСОБА_3.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на квартиру АДРЕСА_2.

Житловий будинок АДРЕСА_3 залишити у власності ОСОБА_3.

Стягнути з ОСОБА_1 1 442 (одну тисячу чотириста сорок дві) гривні 20 копійок судового збору на користь державного бюджету Вознесенського району (банк ГУ ДКСУ в Миколаївській області, МФО 826013, код платежу 22030101, код отримувача 38037770, код ЄДРПОУ 26498995, р/р 31210206700113).

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Миколаївської області через Вознесенський міськрайонний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя О.В. Вуїв