Ухвала суду № 62341312, 28.10.2016, Апеляційний суд Чернігівської області

Справа № 751/8454/16-ц Провадження № 22-ц/795/1972/2016 Категорія -цивільнаГоловуючий у I інстанції -Косач І. А. Доповідач - Скрипка А. А.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 жовтня 2016 року м. Чернігів

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючого - суддіСкрипки А.А.суддів:Губар В.С., Лакізи Г.П.при секретарі:Покладі Д.В.за участю:представника позивача - ОСОБА_5, представника відповідача - ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_7 на ухвалу Новозаводського районного суду м.Чернігова від 09 вересня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_7 до товариства з обмеженою відповідальністю фірма "ТехНова" про зобов'язання вчинити дії,

в с т а н о в и в:

Ухвалою Новозаводського районного суду м.Чернігова від 09.09.2016 року закрито провадження у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_7 до ТОВ фірма "ТехНова" про зобов'язання вчинити дії на підставі ч.3 статті 174; п.3 ч.1 статті 205 ЦПК України. Судом роз'яснено, що повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

В апеляційній скарзі ОСОБА_7 просить скасувати оскаржувану ухвалу суду першої інстанції, оскільки вважає, що суд необґрунтовано відмовив їй у задоволенні клопотання про стягнення витрат на правову допомогу та постановити нову ухвалу, якою задовольнити вимогу позивача про стягнення з відповідача витрат на правову допомогу в розмірі 2000 грн. Доводи апеляційної скарги зазначають, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції не відповідає вимогам статті 212 ЦПК України щодо законності і обґрунтованості судового рішення, при цьому судом неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи. ОСОБА_7 вказує, що відмовляючи у стягненні з відповідача на користь позивача понесених судових витрат на правову допомогу, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач фактично почав виконувати дії щодо повірки лічильника до подачі позову до суду, тому відсутні підстави для стягнення з відповідача на користь позивача понесених судових витрат на правову допомогу. ОСОБА_7 зазначає, що фактом виконання відповідачем свого обов'язку по повірці теплолічильників за власний рахунок є свідоцтво про повірку засобу вимірювальної техніки, при цьому не має значення, коли дії по повірці були розпочаті, має значення виключно кінцева дія у вигляді видачі свідоцтва про повірку. Оскільки встановлення пломб після повірки відбулося 06,09.2016 року, тобто після пред'явлення позову, суд першої інстанції, на думку ОСОБА_7, безпідставно відмовив у стягненні на її користь судових витрат на правову допомогу у розмірі 2000 грн.

Вислухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд на підставі приписів п.2 ч.1 статті 312 ЦПК України приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, при цьому оскаржувану ухвалу суду першої інстанції необхідно змінити, доповнивши абзац перший її резолютивної частини реченням наступного змісту: „Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю фірма „ТехНова" на користь ОСОБА_7 1450 (одну тисячу чотириста п'ятдесят) грн. в рахунок відшкодування понесених судових витрат на правову допомогу".

В іншій частині ухвалу Новозаводського районного суду м.Чернігова від 09.09.2016 року необхідно залишити без змін.

В ході судового розгляду даної справи встановлено, і вказані обставини підтверджуються її матеріалами (а.с.1-4), що 30.08.2016 року ОСОБА_7 звернулась до ТОВ фірма ''ТехНова'' з позовом про зобов'язання вчинити дії. Дата звернення позивача до суду першої інстанції з вказаним позовом підтверджується штампом реєстрації вхідної кореспонденції суду.

09.09.2016 року представником позивача - ОСОБА_5 було подано заяву про відмову від позовних вимог в порядку ч.1 статті 89 ЦПК України, у зв'язку із задоволенням їх відповідачем після пред'явлення вказаного позову. При цьому в поданій заяві ставилось питання про стягнення понесених позивачем судових витрат (а.с.19).

Ухвалою Новозаводського районного суду м.Чернігова від 09.09.2016 року провадження у справі за позовною заявою ОСОБА_7 до товариства з обмеженою відповідальністю фірма ''ТехНова" про зобов'язання вчинити дії було закрито (а.с.27-28).

Закриваючи провадження у справі у зв'язку з відмовою позивача від позову, суд першої інстанції відмовив позивачу у стягненні з відповідача понесених позивачем витрат на правову допомогу, виходячи з того, що відповідач фактично почав виконувати дії щодо повірки лічильника до подачі позову до суду.

В ході апеляційного розгляду даної справи знайшли своє підтвердження доводи апеляційної скарги щодо необґрунтованості висновку суду першої інстанції в частині відмови у стягненні на користь позивача з відповідача понесених судових витрат на правову допомогу.

Згідно матеріалів справи (а.с.5), листом від 15.06.2016 року №26/570 КЕП ''Чернігівська ТЕЦ'' ТОВ фірма ''ТехНова'' на заяву ОСОБА_7 щодо проведення повірки квартирного теплолічильника було надано відповідь, що періодична повірка квартирного приладу обліку теплової енергії не передбачена встановленою структурою тарифу з централізованого опалення, тому здійснити повірку квартирного теплолічильника позивача необхідно за власний рахунок.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач 28.07.2016 року, тобто, до подачі ОСОБА_7 даного позову, здійснив обстеження та зняття пломб на приладах комерційного обліку споживача за його заявою, що підтверджується відповідним актом зняття пломб на приладах комерційного обліку споживача №9136 від 28.07.2016 року (а.с.25). Встановлення пломб на приладах комерційного обліку споживача після повірки відбулось 06.09.2016 року, що підтверджується відповідним актом встановлення пломб на приладах комерційного обліку споживача №9337 від 06.09.2016 року (а.с.24).

Згідно заяви представника позивача - ОСОБА_5 від 09.09.2016 року (а.с.19), позивач не підтримує своїх позовних вимог внаслідок задоволення їх відповідачем після пред'явлення позову у вказаній справі, при цьому просить стягнути з відповідача понесені позивачем судові витрати.

Приймаючи до уваги заяву позивача про відмову від позову, суд першої інстанції на підставі приписів ч.3 статті 174; п.3 ч.1 статті 205 ЦПК України постановив ухвалу про закриття провадження у справі (а.с.27-28), і у вказаній частині ухвала суду першої інстанції ОСОБА_7 не оскаржується.

Разом з тим, апеляційний суд не погоджується з висновком суду першої інстанції в частині відмови у стягненні на користь позивача з відповідача понесених судових витрат на правову допомогу.

Відповідно до приписів ч.1, ч.3 статті 79 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи; витрати на правову допомогу належать до витрат, пов'язаних з розглядом судової справи.

Згідно ч.1 статті 89 ЦПК України, у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача. Однак якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред'явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення всіх понесених ним у справі витрат з відповідача.

Як вбачається з матеріалів справи, в даному випадку позивач відмовився від позову внаслідок задоволення їх відповідачем після пред'явлення позову, тому вимога позивача про відшкодування понесених судових витрат на правову допомогу за рахунок відповідача є правомірною.

Згідно роз'яснень п.47 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ ''Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах" від 17.10.2014 року № 10, право на правову допомогу гарантовано статтями 8, 59 Конституції України, офіційне тлумачення якого надано Конституційним Судом України. Витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги. При стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України від 05.07. 2012 року № 5076-VІ ''Про адвокатуру та адвокатську діяльність") або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного договору (статті 12, 42, 56 ЦПК України). Розмір витрат на оплату правової допомоги визначається за домовленістю між стороною та особою, яка надає правову допомогу. Разом із Тим, граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлений Законом України від 20.12.2011 року №4191-VI ''Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах".

Відповідно до роз'яснень п.48 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ ''Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах" від 17.10.2014 року №10, підстави, межі та порядок відшкодування судових витрат на правову допомогу, надану в суді як адвокатом, так і іншим фахівцем у галузі права, регламентовано у пункті 2 частини 3 статті 79, статтях 84, 88, 89 ЦПК України. Витрати на правову допомогу, граничний розмір якої визначено відповідним законом, про що зазначено в пункті 47 цієї постанови, стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов'язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Як вбачається з квитанції до прибуткового касового ордера №29/16 від 01.06.2016 року (а.с.20а), ОСОБА_7 сплачено 2000 грн. за надання правової допомоги адвокату ОСОБА_5 на підставі укладеного договору про надання юридичних послуг (правової допомоги) від 01.06.2016 року (а.с. 21-22).

Представник позивача є адвокатом, що підтверджується свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльністю №657 від 31.08.2012 року (а.с.13).

Матеріали справи містять договір про надання юридичних послуг (правової допомоги) від 01.06.2016 року, укладений між адвокатом ОСОБА_5 та ОСОБА_7 (а.с.21-22 зворот), з відповідною калькуляцією вартості правової допомоги, а також акт виконаних робіт за договором про надання юридичних послуг (правової допомоги) від 01.06.2016 року, датований 09.09.2016 року (а.с.20).

Апеляційний суд погоджується з актом виконаних робіт за договором про надання юридичних послуг (правової допомоги) від 01.06.2016 року (а.с.20) в тій частині, що представником позивача проводилась підготовка позовної заяви до суду - 2 години, надавались позивачу на його вимогу юридичні консультації, що стосуються даної справи - 30 хвилин. Проте, дія, що пов'язана з ознайомленням з матеріалами справи 01.06.2016 року - 30 хвилин, не підлягає оплаті, оскільки станом на 01.06.2016 року позовна заява поданою ще не була та, відповідно, дій, пов'язаних з ознайомленням з матеріалами справи, бути ще не могло. Також не підлягають стягненню з відповідача на користь позивача кошти за підготовку та направлення заяви (вимоги), на яку витрачено 20 хвилин, оскільки відповідна заява (вимога) в матеріалах справи відсутня, також 09.09.2016 року адвокат не приймав участі у судовому засіданні суду першої інстанції, - 30 хвилин.

За даних обставин апеляційний суд приходить до висновку, що фактично адвокатом витрачено на надання юридичних послуг (правової допомоги) не 3 робочі години 50 хвилин, як про це зазначено в акті виконаних робіт, а 2 години 30 хвилин.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах", розмір компенсації витрат на правову допомогу не може перевищувати 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді.

Приймаючи до уваги наведене, апеляційний суд, з врахуванням норм права, які регламентують спірні правовідносини та фактичних обставин справи, приходить до висновку, що вимога позивача про стягнення витрат на правову допомогу підлягає частковому задоволенню. А саме, з врахуванням приписів Закону України ''Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах", з відповідача на користь позивача необхідно стягнути 1450 грн. в рахунок відшкодування документально підтверджених понесених судових витрат на правову допомогу. Розрахунок наступний: (1450 грн. - мінімальна заробітна плата станом на 01.05.2016 року х 40%) х 2 години 30 хвилин робочого часу, фактично витраченого на надання правової допомоги адвокатом ОСОБА_5 = 1450 грн.

Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу ОСОБА_7 необхідно задовольнити частково. Ухвалу Новозаводського районного суду м.Чернігова від 09.09.2016 року змінити, доповнивши абзац перший її резолютивної частини реченням наступного змісту: „Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю фірма „ТехНова" на користь ОСОБА_7 1450 (одну тисячу чотириста п'ятдесят) грн. в рахунок відшкодування понесених судових витрат на правову допомогу".

В іншій частині ухвалу Новозаводського районного суду м.Чернігова від 09.09.2016 року необхідно залишити без змін.

Керуючись статтями: 89, 303, 304, 307; п.2 ч.1 статті 312, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд,

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_7 задовольнити частково.

Ухвалу Новозаводського районного суду м.Чернігова від 09 вересня 2016 року змінити, доповнивши абзац перший її резолютивної частини реченням наступного змісту: „Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю фірма „ТехНова" на користь ОСОБА_7 1450 (одну тисячу чотириста п'ятдесят) грн. в рахунок відшкодування понесених судових витрат на правову допомогу".

В іншій частині ухвалу Новозаводського районного суду м.Чернігова від 09 вересня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий:Судді: