Рішення № 62341243, 31.10.2016, Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області

Провадження № 2/742/1276/16

Єдиний унікальний № 742/2941/16-ц

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 жовтня 2016 року

Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області в складі: головуючого судді Коваленка А.В., за участю секретаря Гапоненко Л.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Прилуках справу за позовом приватного акціонерного товариства «Страхове товариство «Гарантія»» до ОСОБА_1 про стягнення боргу,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення боргу. Аргументуючи свої вимоги тим, що 19 лютого 2013 року між ПАТ «Страхове товариство «Гарантія» та ОСОБА_1, було укладено договір безвідсоткової фінансової допомоги з додатковими угодами до неї відповідно до якого товариство надало відповідачу позику у розмірі 5000 грн. з строком повернення до 30 червня 2014 року. У зв»язку з невиконанням відповідачем умов договору за період з 31.12.2014 по 07.07.2016 року утворилась заборгованість, яку відповідач добровільно не сплачує. Тому позивач звернувся до суду з позовом в якому просить стягнути з відповідача заборгованість за договором безвідсоткової фінансової допомоги, з урахуванням індексу інфляції та 3 % річних та судовий збір.

В судове засіданні представник позивача не з»явився, але надав заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримує та не заперечує проти заочного розгляду справи у разі неявки відповідача в судове засідання.

Відповідач в судове засідання не з"явився, про причини неявки суду не повідомив.

Зі згоди позивача суд, на підставі наявних в справі доказів, ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенню ст.224 ЦПК України.

Відповідно до ч.2 ст.197 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутністю осіб, які беруть участь в справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписуючого технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, суд знаходить позовні вимоги позивача такими, що знайшли своє обґрунтування на вимогах закону та умовах договору позики і підлягають задоволенню з наступних підстав:

19 лютого 2013 року між ПАТ «СТ «Гарантія» та ОСОБА_1 було укладено договір безвідсоткової фінансової допомоги від 19 лютого 2013 року відповідно до якого товариство надало останній позику у розмірі 5000 грн. зі строком повернення до 25 червня 2013 року(а.с.4).

Відповідно до п.5.2 договору, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов»язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Згідно з п.5.3 при простроченні повернення позики (її частини) позичальник сплачує штраф у розмірі 20 % від неповернутої суми позики.

Згідно з п.5.4 за прострочення позичальником визначеного договором строку повернення позики в розмірі, визначеному договором, позичальник сплачує позикодавцю пеню в розмірі 1 % від неповернутої суми позики за кожен день прострочення(а.с.4)

Відповідно до додаткової угоди №1 від 25 червня 2013 року до договору безвідсоткової фінансової допомоги від 19.02.2013 року, сторони домовились внести зміни до договору виклавши його в наступній редакції: 1.1 «4.1 Позикодавець надає позику в строк по 30 вересня 2013 року». 2. Решту пунктів договору залишити без змін(а.с.5)

Згідно з додатковою угодою №2 від 30 вересня 2013 року до договору безвідсоткової фінансової допомоги від 19.02.2013 року, сторони домовились внести зміни до договору виклавши його в наступній редакції: 1.1 «4.1 Позикодавець надає позику в строк по 30 квітня 2014 року». 2. Решту пунктів договору залишити без змін(а.с.6)

Відповідно до додаткової угоди №3 від 30 квітня 2014 року до договору безвідсоткової фінансової допомоги від 19.02.2013 року, сторони домовились внести зміни до договору виклавши його в наступній редакції: 1.1 «4.1 Позикодавець надає позику в строк по 30 грудня 2014 року». 2. Решту пунктів договору залишити без змін(а.с.7)

Згідно видаткового касового ордеру від 19 лютого 2013 року ПАТ СТ «Гарантія» надала ОСОБА_1 позику згідно безвідсоткової фінансової допомоги від 19 лютого 2013 року у сумі 5000 грн.(а.с.8)

Відповідно до розрахунку наданому позивачем він просить стягнути:

Заборгованість за договором безвідсоткової фінансової допомоги за період з 31.12.2014 по 07.07.2016 року у сумі 4000 грн., штраф на суму 800 грн., інфляційне збільшення суми боргу - 2028, 26 грн., 3% річних - 182, 47 грн., всього на загальну суму 7010 грн. 73 коп.(а.с.2,3)

Як вбачається з матеріалів справи п.5.3 договору передбачено, що при простроченні повернення позики (її частини) позичальник сплачує штраф у розмірі 20 % від неповернутої суми позики. Виходячи із розрахунку 4000 (сума боргу) х 20: 100 =800, штраф за невиконання умов договору безвідсоткової позики становить 800 грн., і підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Відповідно до вимог статті 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних та юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Частиною 1 статті 60 ЦПК України встановлено, що кожна сторона зобов»язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Відповідно до ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики). Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Статтею 1047 ЦК України визначено, що договір позики укладається в письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.

Згідно ст.1049 ЦК України позичальник зобов"язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст.ст.526-527 ЦК України зобов"язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно ст.530 ЦК України, якщо у зобов»язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк ( термін).

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Статтею 612 ЦК визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Станом на час звернення позивача до суду з позовом ОСОБА_1 свої зобов»язання по поверненню боргу не виконала і до неї слід застосувати відповідальність за порушення грошового зобов'язання, передбачену ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Згідно з ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов»язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов»язання, на вимогу кредитора зобов»язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У зв'язку із цим, зазначені кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від ухвалення рішення суду про присудження суми боргу.

Відповідно до даних управління статистики щодо індексу інфляції (публікується в офіційних періодичних виданнях відповідно до статті 3 Закону України ''Про індексацію грошових доходів населення'') в січні 2015 року становить 103,1 %., в лютому 2015 року - 105,3 %, в березні 2015 року - 110,8 %, в квітні 2015 року -114,0 %, в травні 2015 року - 102,2 %, в червні 2015 року -100,4 %, в липні 2015 року - 99 %, в серпні 2015 року -99,2 %, в вересні 2015 року -102,3 %, жовтні 2015 року - 98,7 %, в листопада 2015 року -102 %, в грудні 2015 року-100,7 %, в січні 2016 року - 100,9, в лютому 2016 року - 99,6 %, в березні 2016 року - 101 %, в квітні 2016 року -103,5 %, в травні 2016 року - 100,1 %, в червні 2016 року -99,8 %.

Суд вважає за необхідне провести наступний розрахунок для визначення суми збитків від інфляції : 6028, 26 грн. (4000 грн. ( сума боргу ) х 1,507 (сукупний індекс інфляції за період)) - 4000 грн. (сума боргу) = 2028 грн. 26 коп.

Оскільки судом достовірно встановлено, що ОСОБА_1 отримала у позивача позику, однак не виконала зобов'язань по поверненню позики, тому суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача всю суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, що становить 2028 грн. 26 коп.

В частині стягнення 3% річних суд вважає, що дана вимога підлягає задоволенню, виходячи з того, що відповідач не виконав свої зобов»язання за договорами позики.

Період прострочення виконання зобов'язання по договору позики з 31.12.2014 - 07.07.2016 р., за який позивач просить у своїй позовній заяві стягнути 3% річних становить 555 діб, тому необхідно стягнути з відповідача три проценти річних в розмірі : 4000 грн. (сума боргу) * 3 /100 % /365 діб *555 діб просрочки = 182,47 грн.

Оцінюючи докази у справі, суд вважає їх належними, допустимими, достовірними та достатніми, що в своїй сукупності дають можливість зробити висновок, що позов обґрунтований і такий, що підлягає повному задоволенню.

Згідно ч. 1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Оскільки позовні вимоги задоволені в повному обсязі, то суд вважає необхідним стягнути з відповідача на користь позивача 1378 грн. в рахунок відшкодування витрат понесених на сплату судового збору при подачі позовної заяви.

На підставі наведеного, ст.ст.526,527,530,610,1046.1047,1049 ЦК України, керуючись ст.ст.10, 60, 88, 212-218, 224-226, 294 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов приватного акціонерного товариства «Страхове товариство «Гарантія»» до ОСОБА_1 про стягнення боргу - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 на користь приватного акціонерного товариства «Страхове товариство «Гарантія»», ідентифікаційний код 14229456, заборгованість за договором безвідсоткової фінансової допомоги від 19 лютого 2016 року з урахуванням індексу інфляції та 3 % річних у сумі 7010 (сім тисяч десять) грн. 73 коп.

Стягнути з ОСОБА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 на користь приватного акціонерного товариства «Страхове товариство «Гарантія»», 1378 (одна тисяча триста сімдесят вісім) грн. 00 коп. в рахунок відшкодування коштів за судовий збір сплачений при подачі позовної заяви.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення та повторне заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, шляхом подачі апеляційної скарги до Чернігівського апеляційного суду через Прилуцький міськрайонний суд, протягом 10 днів з моменту його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання рішення. Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України.

Суддя А.В.Коваленко