Ухвала суду № 62340462, 31.10.2016, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Апеляційне провадження Головуючий у 1 інстанції Притула Н.Г.

№22-ц/796/13790/2016 Доповідач Кравець В.А.

Справа №761/19850/16-ц

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 жовтня 2016 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:

головуючого судді Кравець В.А.,

суддів: Слободянюк С.В., Желепи О.В.,

за участю секретаря Гоін В.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою стягувача ОСОБА_1 на ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 08 вересня 2016 року у справі за поданням старшого державного виконавця Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в м. Києві Рибчинського ОлександраВолодимировича про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_3,

В С Т А Н О В И Л А

У травні 2016 року старший державний виконавець Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в м. Києві Рибчинський О.В. звернувся до суду із поданням про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_3

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 08 вересня 2016 року - подання залишено без розгляду на підставі п.3 ч.1 ст. 207 ЦПК України у зв'язку з повторною неявкою державного виконавця.

Не погоджуючись з ухвалою суду, стягувач ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати її та задовольнити подання, посилаючись на те, що ухвала є незаконною та необґрунтованою, прийнятою з порушенням норм процесуального права.

Вказує на те, що Відділом Державної виконавчої служби вчинено всі можливі дії для стягнення з ОСОБА_3 заборгованості, але це не призвело до позитивного результату. Боржник свідомо не виконує рішення суду та не вчиняє жодних дій, спрямованих на виконання рішення суду, коли виконати цей обов'язок у нього є всі реальні можливості (зокрема наявні грошові кошти).

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, повістка про виклик до суду на 06.09.2016 року була отримана 02.09.2016 року співпрацівником Шевченківського РВД ВС м. Києва, а передана на виконання державному виконавцю Рибчинському О.В. в день розгляду подання, 06.09.2016 року (а. с 97).

Телефонограма про виклик до суду на 08.09.2016 року не була передана державному виконавцю, що підтверджується довідкою про « збій телефонної лінії 143» ( a. с. 104).

Повістка про виклик до суду на 08.09.2016 року була отримана державним виконавцем 14.09.2016 року за номером вхідної кореспонденції 19915 Шевченківського РВД ВС м. Києва.

Заслухавши доповідь судді Кравець В.А., обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість постановленої ухвали, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Залишаючи подання без розгляду, суд виходив з того, що державний виконавець у судові засідання, призначені на 06.09.2016 року та на 08.09.2016 року не з'явився, про день, час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином, заяву про розгляд справи у його відсутність не направляв.

Проте, з таким висновком суду погодитись неможливо, оскільки такого висновку суд дійшов з порушенням норм процесуального права.

Відповідно до ч. 2 ст. 377-1 ЦПК суд зобов'язаний негайно розглянути питання про тимчасове обмеження боржника-фізичної особи або керівника боржника-юридичної особи у праві виїзду за межі України.

Глава 6 ЦПК "Процесуальні строки", ст. 157 ЦПК, якою регулюється питання щодо строків розгляду справ, не містять такого поняття, як "негайний розгляд справи" та не розкривають його значення.

Згідно з "Великим тлумачним словником української мови" прислівник "негайно" означає, що подія відбувається зразу, без затримки, терміново.

Певною мірою поняття "негайно" розкривається у ч. 4 ст. 30 Закону № 606-XIV, якою регулюється строк здійснення виконавчого провадження. Зокрема у ній зазначено, що коли рішення підлягає негайному виконанню, державний виконавець відкриває виконавче провадження не пізніше наступного робочого дня після надходження документів, зазначених у ст. 17 цього Закону.

Також термін "негайно" вживається і в кримінальному процесі (рішення Європейського суду з прав людини від 28 жовтня 1988 р. у справі "Броуґан та інші проти Сполученого Королівства") - щодо терміна "негайно" суд визнає виправданим строк до 4-х днів (у тлумаченні ст. 5 Конвенції - негайний розгляд).

У ЦПК не розкрито поняття щодо такого строку вирішення, однак, зважаючи на прецедентну практику Європейського суду з прав людини та з огляду на положення Конвенції, подання має бути розглянуте в день його надходження до суду, проте не пізніше наступного дня.

На думку суддів, як випливає з аналізу судової практики, встановлений строк розгляду подання державного виконавця про тимчасове обмеження громадянина у праві виїзду за межі України є невиправдано скороченим, який практично важко виконати через процедуру повідомлення та своєчасного вручення судової повістки.

Оскільки ч. 2 ст. 377-1 ЦПК передбачено негайний розгляд справи, що унеможливлює повідомлення державного виконавця про дату розгляду подання шляхом направлення судової повістки з повідомленням про вручення, в аналізі судової практики ВСУ звертав увагу на те, що державний виконавець може бути повідомлений про дату судового засідання у спосіб, передбачений чч. 5, 6 ст. 74 ЦПК (телеграма, факс), а також кур'єром із зворотною розпискою, електронною поштою, телефонограмою.

Участь державного виконавця під час розгляду судом його подання є обов'язковою в силу закону (ч. 2 ст. 377-1 ЦПК), а не внаслідок постановлення судом відповідної ухвали.

Неявка державного виконавця не перешкоджає розгляду подання.

За потреби суд постановляє ухвалу про витребування в порядку ст. 88 Закону № 606-ХІVматеріалів виконавчого провадження.

У разі неявки до суду державного виконавця на судовий виклик та/або неподання до суду витребуваних документів виконавчого провадження суд відмовляє у задоволенні подання.

Проте у випадку необхідності з'ясування судом обґрунтованості внесеного подання явку державного виконавця до суду може бути визнано обов'язковою. У випадку неявки до суду державного виконавця, якщо його явка визнана судом обов'язковою, та/або неподання до суду витребуваних документів виконавчого провадження суд повинен відмовляти у задоволенні подання.

Узагальнюючи викладене, колегія суддів приходить до висновку про те, що чинним процесуальним законодавством не передбачено залишення подання державного виконавця про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України без розгляду за повторну неявку у судове засідання. Окрім того, колегія звертає увагу на те, що суд не пересвідчився чи обізнаний та чи повідомлений державний виконавець про розгляд даного клопотання та обов»язковість його присутності у судовому засіданні.

Відповідно до пунктів 3,4 ст. 311 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

Керуючись ст. 311-315 ЦПК України, колегія суддів -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу стягувача ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 08 вересня 2016 року в справі скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий

Судді