Ухвала суду № 62340322, 25.10.2016, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/793/1953/16Головуючий по 1 інстанціїКатегорія : 29, 30 Кузьменко В. А. Доповідач в апеляційній інстанції Гончар Н. І.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 жовтня 2016 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючогоГончар Н. І.суддівМіщенка С. В., Ювшина В. І. при секретаріНаконечній М. М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси апеляційні скарги ОСОБА_6 та товариства з обмеженою відповідальністю "Транс - Сервіс -1" на рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 05 липня 2016 року по справі за позовом ОСОБА_6 до товариства з обмеженою відповідальністю «Транс - Сервіс -1», приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія Княжа Вієнна Іншуранс Груп», третя особа: ОСОБА_8 про відшкодування шкоди завданої внаслідок дорожньо - транспортної пригоди та стягнення страхового відшкодування ,

в с т а н о в и л а :

У квітні 2016 року ОСОБА_6 звернувся в суд з позовом до ТОВ «Транс - Сервіс -1», ПАТ «Українська страхова компанія Княжа Вієнна Іншуранс Груп» про відшкодування шкоди завданої внаслідок дорожньо - транспортної пригоди та стягнення страхового відшкодування.

В обґрунтування своїх вимог посилався на те, що 08.01.2016 року о 19:20 год. ОСОБА_8 керуючи автомобілем MAN TGA 18440, державний номерний знак НОМЕР_1, на перехресті вулиць Сумгаїтської та Одеської скоїв зіткнення з його автомобілем KIA CEED, державний номерний знак НОМЕР_2, під його керуванням, внаслідок чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками. Власником транспортного засобу MAN TGA 18440, державний номерний знак НОМЕР_1 є ТОВ «Транс-Сервіс-1», під час ДТП зазначений транспортний засіб знаходився під керуванням гр. ОСОБА_8, який в цей час перебував у трудових відносинах з ТОВ «Транс-Сервіс- 1» та виконував свої трудові обов'язки.

Згідно висновку експертного автотоварознавчого дослідження за № 015/16 від 12.02.2016 року вартість матеріальних збитків складає 19015,77 грн. Оскільки цивільно-правова відповідальність була застрахована в ПАТ «УСК Княжа Вієнна Іншуранс Груп» остання йому виплатила 17599,57 грн. відшкодування матеріальної шкоди. Зазначає, що страховою компанією йому здійснено виплату в розмірі менше ніж завдані матеріальні збитки. Вважає, що відповідачем не в повному обсязі відшкодовані збитки, які заподіяні йому, як власнику автомобіля та вони складають 1416грн, як невиплачене страхове відшкодування ПАТ «УСК Княжа Вієнна Іншуранс Груп ».

Також, зазначив, що ним були витрачені кошти в розмірі 1850грн., які складаються із послуг автотоварознавця в сумі 650 грн., 1200грн за розбирання автомобіля під час проведення експертизи.

Вважає, що за таких обставин йому було завдано моральну шкоди, яку він оцінює в сумі 5 000 грн.

Просив стягнути з ПАТ «Українська страхова компанія Княжа Воєнна Іншуранс Груп» на його користь невиплачене страхове відшкодування в розмірі 1416,20 грн. Стягнути з ТОВ «Транс - Сервіс -1» на його користь в рахунок відшкодування майнової шкоди, завданої внаслідок ДТП - 1850,00 грн., в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок ДТП 5000 грн., а всього 6850,00 грн.

Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 05.07.2016 року позов задоволено частково. Ухвалено стягнути з ТОВ «Транс -Сервіс -1» на користь ОСОБА_6 в рахунок відшкодування причиненої матеріальної шкоди - 1850 грн., 2000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди та судові витрати по сплаті судового збору в сумі 551,20 грн., а всього 4401,20 грн.

Не погоджуючись з вищевказаним рішенням суду ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу в якій посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить його змінити, скасувавши в частині відмови у стягненні з ПАТ «Українська страхова компанія Княжа Вієнна Іншуранс Груп» на його користь 1416,20 грн. - невиплаченого страхового відшкодування та 5000 грн. моральної шкоди, ухваливши в цій частині нове рішення, яким його позовні вимоги задовольнити повністю.

Також, не погоджуючись з рішенням суду, ТОВ «Транс - Сервіс -1» подало апеляційну скаргу в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права просить його скасувати і ухвалити по справі нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог ОСОБА_9 відмовити повністю.

Заслухавши пояснення осіб, які з'явились в судове засідання, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційних скарг та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційні скарги ОСОБА_6 та ТОВ «Транс - Сервіс -1» не підлягають до задоволення із наступних підстав.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_6 в частині стягнення 1850,00 грн., які складаються з витрат на послуги автотоварознавця в сумі 650 грн. та 1200,00 грн. за розбирання автомобіля під час проведення експертизи суд першої інстанції виходив з того, що дані витрати позивачем були дійсно понесені, виникли з зв»язку з дорожньо-транспортною пригодою, а тому мають бути відшкодовані ТОВ «Транс - Сервіс -1». Відмовляючи в задоволенні позовних вимог в частині стягнення з страхової компанії недоплаченого страхового відшкодування в сумі 1461 гривні 20 копійок суд першо інстанції виходив з того, що сума страхового відшкодування була перерахована на рахунок ПП ОСОБА_10, який не є платником податку на додану вартість. При визначенні розміру моральної шкоди судом було враховано характер та обсяг страждань /фізичних, душевних, психічних/, яких зазнав позивач, характер немайнових витрат, їх тривалість, можливість відновлення.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погоджується повністю.

Відповідно до ст.. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з»ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції відповідає даним вимогам.

Із матеріалів справи вбачається, що 08.01.2016 року о 19:20 год. сталося ДТП на перехресті вулиць Сумгаїтської та Одеської під керуванням ОСОБА_8 автомобілем MAN TGA 18440, державний номерний знак НОМЕР_1, та автомобілем KIA CEED, державний номерний знак НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_6, внаслідок чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками.

Цивільно-правова відповідальність MAN TGA 18440 була застрахована у ПАТ « УСК Княжа Вієнна Іншуранс Груп», згідно полісу № АЕ /1559054 від 09.10.2015 року (а.с.24).

Власником автомобіля KIA CEED, державний номерний знак НОМЕР_2 є ОСОБА_6, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію ТЗ серії НОМЕР_3 від 23.08.2011 року (а.с. 7).

Власником транспортного засобу MAN TGA 18440, державний номерний знак НОМЕР_1 є ТОВ «Транс-Сервіс-1», який під час ДТП знаходився під керуванням гр. ОСОБА_8, що перебував у трудових відносинах з ТОВ «Транс-Сервіс- 1».

В результаті ДТП було складено повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду в якому вказано, що водій автомобіля MAN TGA 18440, державний номерний знак НОМЕР_1. - ОСОБА_8 визнає свою вину (а.с.6).

Відповідно до висновку за результатами експертного автотоварознавчого дослідження від 12 лютого 2016 року № 015/16 вартість матеріальних збитків, заподіяних ОСОБА_6 в результаті пошкодження в ДТП автомобіля KIA CEED, державний номерний знак НОМЕР_2 складає 19015,77 грн., в тому числі ( а.с. 8-11)

04.02.2016 року ОСОБА_6 було подано заяву про виплату страхового відшкодування до ПАТ «УСК Княжа Воєнна Іншуранс Груп», в якому зазначено що належну йому суму відшкодування перерахувати на розрахунковий рахунок станції технічного обслуговування. ( а.с. 25).

Листом № 1949 від 11.03.2016 року ПАТ «УСК Княжа Вієнна Іншуранс Груп» повідомило ОСОБА_6 про виплату страхового відшкодування в розмірі 17599,57 грн. на реквізити СТОВ ПП ОСОБА_10 ( а.с. 22).

Як вбачається з копії рахунку квитанції № 010 позивачем оплачено висновок автотоварознавчого дослідження від 12.02.2016 року вартістю 650,00 грн.( а.с. 20) Також, відповідно до копії квитанції № 025 від 10.02.2016 року позивачем оплачені 1200,00 грн за розбирання автомобілля під час проведення експертизи (а.с.21).

Правовідносини, які виникають з приводу страхування регулюються нормами Цивільного Кодексу України та Законом України «Про страхування», Законом України «Про обов»язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Згідно ст.979 ЦК України, за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Відповідно до ст. 990 ЦК України та ст. 25 Закону України «Про страхування» страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (або його правонаступника) чи іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката). Страховий акт складається страховиком або уповноваженою ним особою після подання відповідної заяви страхувальника. Страховик фіксує у страховому акті факт настання страхового випадку, маючи при цьому право самостійно з'ясовувати його причини та інші, пов'язані зі страховим випадком, обставини. Розмір страхової виплати у будь-якому разі не може перевищувати розміру страхової суми, якою є та грошова сума, в межах якої страховик відповідно до умов договору страхування зобов'язаний провести виплату при настанні страхового випадку. Конкретний розмір страхової суми визначається за угодою сторін договору ще при його укладенні.

Страховим випадком є подія, що виникла внаслідок настання страхових ризиків, в результаті якої завдані прямі збитки майновим інтересам страхувальника, пов'язані з володінням, користуванням або розпорядженням застрахованим транспортним засобом і зв'язку з якою виникає зобов'язання страховика здійснити виплату страхового відшкодування.

Судом першої інстанції вірно зазначено, що в даному випадку мав місце страховий випадок.

Згідно із ч. 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов»язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров»ю, майну третіх осіб.

Відповідно до ст. 29 Закону України «Про обов»язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв»язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов»язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого в порядку, встановленому законодавством.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється особа або громадянин, що здійснює експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав (договору оренди, довіреності тощо).

Статтею 1172 ЦК України передбачено, що юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових обов'язків.

При цьому відповідно до п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року N 6 "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" (зі змінами) шкода, заподіяна особі і майну громадянина, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.

Як вбачається з матеріалів справи, відновлювальний ремонт пошкодженого транспортного засобу KIA CEED, державний номерний знак НОМЕР_2 було проведено у ПП ОСОБА_10 який не є платником ПДВ. Страхове відшкодування відповідно до заяви позивача страховою компанією також було перераховане ПП ОСОБА_10, що представник ОСОБА_6 не заперечує.

Із висновку експертного автотоварознавчого дослідження /а.с. 11/ вбачається, що розмір матеріальних збитків в результаті пошкодження автомобіля ОСОБА_6 складає суму 19 015 гривень 77 копійок, в тому числі 1416 гривень 20 копійок ПДВ.

Оскільки, в судовому засіданні було об»єктивно встановлено, що ремонт пошкодженого автомобіля позивача, в тому числі і придбання запасних частин для відновлення автомобіля були здійсненні у неплатника податку на додану вартість ПП ОСОБА_10, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку, що підстави для стягнення на користь позивача суми ПДВ в розмірі 1416,20 грн з ПАТ « УСК Княжа Вієнна Іншуранс Груп» відсутні.

Колегія суддів не може прийняти до уваги твердження представника ОСОБА_6 та його посилання на п. 36.2 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», про те, що відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна зменшується на суму податку на додану вартість тільки у випадку перерахування суми відшкодування на рахунок потерпілої особи, і не стосується випадку перерахування на рахунок іншої особи чи підприємства, яке здійснило таке відновлення автомобіля, оскільки таке твердження суперечить положенням законодавства.

Дані про те, що запасні частини для відновлення автомобіля ОСОБА_6 придбавались у особи, яка відповідно до свого статусу має право нарахування податку на додану вартість в матеріалах справи відсутні. А ПП ОСОБА_10 такого права не має.

Відповідно до ст. 34 ЗУ "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" якщо представник страховика (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) не з'явився у визначений строк, потерпілий має право самостійно обрати аварійного комісара або експерта для визначення розміру шкоди. У такому разі страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) зобов'язаний відшкодувати потерпілому витрати на проведення експертизи (дослідження).

Оскільки із наданого представником ОСОБА_6 акту огляду транспортного засобу /дефектна відомість/ вбачається, що огляд транспортного засобу представником страхової компанії був проведений в строки визначені вищевказаною ст. 34 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", колегія суддів вважає, що твердження ТОВ «Транс-Сервіс- 1» викладені в апеляційній скарзі про безпідставне стягнення саме з товариства коштів в сумі 1850 гривень є такими, що не заслуговують на увагу. А висновок суду в цій частині є таким, що ґрунтується на положеннях закону та відповідає обставинам справи.

Відповідно до ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній чи юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Колегія суддів погоджується з визначеним судом першої інстанції розміром відшкодування моральної шкоди в сумі 2000,00 грн., що підлягає стягненню з відповідача ТОВ «Транс-Сервіс-1» на користь позивача. Такий висновок судом першої інстанції був зроблений з урахуванням характеру та обсягу страждань /фізичних, душевних, психічних/, яких зазнав ОСОБА_6, характер немайнових витрат, які він поніс, їх тривалість, та можливість їх відновлення.

Колегія суддів не може прийняти до уваги твердження апелянта ТОВ «Транс-Сервіс-1» про безпідставне задоволення судом позовних вимог про стягнення на користь позивача моральної шкоди, оскільки вони спростовуються матеріалами справи.

Під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Оскільки в ході розгляду справи судом першої інстанції позивачем та його представником не було надано належних та допустимих доказів понесення позивачем витрат на правову допомогу, висновок суду в цій частині колегія суддів вважає таким, що ґрунтується на законі.

Колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстави для його зміни чи скасування - відсутні, а тому відповідно до положень ст. 308 ЦПК України апеляційні скарги необхідно відхилити, а рішення суду залишити без змін.

Відповідно до положень ч. 5 ст. 88 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

В зв»язку з відхиленням апеляційної скарги та залишенням рішення суду без змін, підстави для перерозподілу судових витрат, на чому наполягає представник ОСОБА_11 та подав про це клопотання, також відсутні.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313, 314, 315 ЦПК України, судова колегія,-

у х в а л и л а :

Апеляційні скарги ОСОБА_6 та товариства з обмеженою відповідальністю "Транс - Сервіс -1" - відхилити.

Рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 05 липня 2016 року по справі за позовом ОСОБА_6 до товариства з обмеженою відповідальністю «Транс - Сервіс -1», приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія Княжа Вієнна Іншуранс Груп», третя особа: ОСОБА_8 про відшкодування шкоди завданої внаслідок дорожньо - транспортної пригоди та стягнення страхового відшкодування - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до суду касаційної інстанції на протязі двадцяти днів.

Головуючий :

Судді :